Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №699/843/26 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/843/26

Номер провадження № 2-а/699/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Мельника А.В., за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником – адвокатом Перебийніс Світланою Василівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 від 06.05.2026 року № 65, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за те, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою у зазначеній у ній місце та строк, яка була повернута згідно з перевіркою трекінгу поштового відправлення Укрпошти 31.12.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив обов`язок, визначений підпунктом 1 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ознайомившись зі змістом оскаржуваної постанови позивач уважає її незаконною, зокрема, оскільки положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тому до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення статті 210-1 КУпАП, оскільки його персональні дані наявні в державних реєстрах, він зареєстрований у РЕЗЕРВ+.

Крім того, ОСОБА_1 має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто наявні підстави для відстрочки, визначені пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Кожних три місяці ОСОБА_1 отримує відстрочку від мобілізації на підставі цієї обставини.

При цьому ОСОБА_1 ніколи не уникав військової служби. В період з 2015 року до 2017 рік приймав участь в АТО. Отримав посвідчення учасника бойових дій. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, ОСОБА_1 добровільно став до лав Збройних Сил України. З 27.02.2022 року він був зарахований до лав Збройних Сил України, а 18.06.2023 року був звільнений з військової служби за сімейними обставинами.

Тому позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями, зокрема, відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

З урахуванням указаного позивач просить суд скасувати постанову від 06.05.2026 року № 65, що винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник подала заяву, у якій позов підтримала з викладених у ньому підстав, просила розглянути дану справу без участі позивача та її участі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, відповідач просить розглядати справу без участі представника, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних реєстру такі відомості: персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів, налічується понад тридцять різних параметрів, та не були оновлені (актуалізовані) відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом № R067062792946 направлялася повістка № 6077654 про виклик його на 14:00 год. 05.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 , про те він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці.

У пункті 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, зокрема:

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

01.05.2026 року в присутності позивача, офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим лейтенантом

ОСОБА_6 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 65, з яким було ознайомлено позивача, роз`яснено права та обов`язки, а також отримані пояснення про вчинене правопорушення. Отже, військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , були вжиті всі процесуальні дії щодо дотримання прав громадянина ОСОБА_1 , а також належне його повідомлення про місце та час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності з метою реалізації його права на захист.

ІНФОРМАЦІЯ_9 вважає постанову від 06.05.2026 року № 65, винесену відносно позивача, законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки жоден з учасників справи у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

06.05.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 винесено постанову № 65 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с. 15).

З постанови убачається, що ОСОБА_1 05.01.2026 року о 14:00 год. не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 по повістці, яка була повернута згідно з перевіркою трекінгу поштового відправлення Укрпошти 31.12.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Цим він порушив обов`язок, визначений підпунктом 1 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив адміністративне правопорушення, визначене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Даною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року за № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів»», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.11.2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до вимог абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У пункті 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Разом з тим ототожнення суб`єктом владних повноважень передбаченого законом «отримання повістки» з передбаченим порядком «належним підтвердженням оповіщення про виклик», у випадку повернення повістки ТЦК з відміткою про відсутність адресата, є неправильним, оскільки військовозобов`язаний не може з`явитися за повісткою, змісту якої він не бачив, що виключає наявність протиправного умислу позивача.

За таких обставин, коли повістка ТЦК повертається відправнику з підстав відсутності адресата, слід з`ясовувати всі обставини, через які вручення повістки не відбулося, та в залежності від них вирішувати питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Абзацом 3 частини дев`ятої статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому у частині одинадцятій статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Отже, правилами передбачені більш стислі строки для вручення повісток ТЦК, ніж законом для повідомлення військовозобов`язаними відповідних органів, де вони перебувають на військовому обліку, про зміни, зокрема адреси місця проживання (перебування).

Таким чином, військовозобов`язаний може бути тимчасово відсутнім за місцем проживання у строк, що перевищує три робочих дні, внаслідок чого ненавмисно пропустити строк, передбачений правилами для отримання повістки ТЦК.

Так, з матеріалів справи вбачається, що повістка позивачу була виписана на 05.01.2026 року, прибула до відділення 26.12.2025 року та була повернута 31.12.2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори» визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за декілька різних правопорушень, які розмежовані відповідними частинами даної статті.

У оскаржуваній постанові відносно ОСОБА_1 вказано, що ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за:

- порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (частина перша);

- повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (частина друга).

- вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (частина третя).

Згідно з приміткою до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Так, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною першою статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до вимог частиною шостою статті 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положеннями частини першої статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до змісту позову позивач уважає постанову від 06.05.2026 року № 65 незаконною та необґрунтованою.

Указане стороною відповідача не спростоване.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача було долучено зокрема: копії протоколу № 65 про адміністративне порушення та рапорту від 01.05.2026 року

(а.с. 65); копію повістки № 6077654 (а.с. 47) ; копію опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення та дані про надсилання повістки позивачу (а.с. 46); копію постанови від 06.05.2026 року № 65 (а.с. 44-45).

Разом із тим, на сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних та джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов`язаних, призовників та резервістів Оберіг.

Згідно з матеріалами із додатку Резерв +, долученими позивачем до позовної заяви, ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації до 01.08.2026 року на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як батько трьох і більше дітей.

З приписів пункту 1 статті 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Однак в порушення статей 251, 255 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП не досліджувалися докази щодо обставин, через які вручення повістки не відбулося, що не було спростовано відповідачем.

Указане свідчить про формальне ставлення відповідача до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас вимогами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому суд керується положеннями частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б об`єктивно підтверджували факт порушення позивачем приписів частини третьої статті 210-1 КУпАП, а тому постанова від 06.05.2026 року № 65 підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 194, 121, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 від 06.05.2026 року № 65 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 вид. 04.08.2001 року Корсунь - Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; засоби зв`язку: НОМЕР_3

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 13.07.2026 року.

СуддяМельник А.В.