Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №569/13059/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13059/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 102 767,33 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 529654-КС-002 про надання кредиту, підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. На виконання договору позивач перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн, а на підставі додаткової угоди від 05 серпня 2025 року -14 000,00 грн. Відповідачка належним чином своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконала, здійснивши лише часткові платежі. Унаслідок цього станом на 05 травня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 102 767,33 грн, з яких: 40 905,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 46 370,60 грн - заборгованість за процентами та 15 491,33 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Представник позивача в позовних вимогах просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань, про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив не подала.

За наявності передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України умов суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 529654-КС-002 про надання кредиту.

Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4715, надісланим на зазначений нею номер мобільного телефону.

За умовами договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 50 000,00 грн на умовах строковості, повернення та платності. Кредитні кошти були перераховані на банківську картку, реквізити якої відповідачка зазначила під час оформлення кредиту.

05 серпня 2025 року сторони в електронній формі уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредитні кошти в розмірі 14 000,00 грн.

Відповідачка здійснювала часткові платежі на виконання умов кредитного договору, однак у повному обсязі кредитні кошти та нараховані платежі у визначені договором строки не повернула.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 05 травня 2026 року заборгованість за договором становить 102 767,33 грн, з яких: 40 905,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 46 370,60 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 15 491,33 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, з неї на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за Договором у розмірі 87 276 грн. 00 коп., з яких: 40 905,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 46 370,60 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Що стосується стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст 625 ЦК - 15 491,33 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заявлені представником позивача заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 15 491,33 грн не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., позовні вимоги задоволено частково (84,92% ), тому судові витрати у розмірі 2260 грн. 91 коп. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 529654-КС-002 про надання кредиту від 18.04.2025 року у розмірі 87 276 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2260 грн. 91 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 13.07.2026 року.

Суддя Харечко С.П.