Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №561/689/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/689/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

при секретарі Левчук І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову (позиція позивача).

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 5622284401:01:003:0075 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею права забудовника на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 30 квітня 2026 року з правом здачі житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 після смерті якого відкрилася спадщина у складі розпочатого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , який спадкодавець не встиг здати в експлуатацію та зареєструвати на нього право власності.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , зокрема, входить земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 5622284401:01:003:0075 та права забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Заповіт відсутній, тому відбувається спадкування за законом. Позивачка вказує, що оскільки є дружиною померлого - є спадкоємцем першої черги та має намір оформити спадщину після смерті чоловіка. Вказує, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки постійно проживала разом з ним на час відкриття спадщини, а також подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , де проживали і були зареєстровані його батьки - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Разом з тим, з дня реєстрації шлюбу 13 жовтня 2013 року по день смерті ОСОБА_4 фактично проживав без реєстрації в будинку по АДРЕСА_3 . Батьки, як спадкоємці першої черги за законом не приймали спадщину після смерті сина, оскільки не проживали разом з ним на час відкриття спадщини і не подавали нотаріусу заяв про прийняття спадщини. Нотаріус роз`яснив позивачці, що не може видати свідоцтва про право на спадщину на все майно ОСОБА_4 як єдиному спадкоємцю за законом котрий прийняв спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , де проживали і були зареєстровані його батьки. А подання заяви про відмову від прийняття спадщини визначено законом лише в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Таким чином позивачка вважає, що слід визнати за нею право власності на спадщину в судовому порядку.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Позиція відповідачів.

Відповідач ОСОБА_5 до початку підготовчого судового засідання подав суду письмову заяву в якій визнав позовні вимоги та повідомив, що відмовляється від свої частки у спадковому майні після смерті сина, в судове засідання не з`явився, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_3 до початку підготовчого судового засідання подала суду письмову заяву в якій визнала позовні вимоги та повідомила, що відмовляється від свої частки у спадковому майні після смерті сина, в судове засідання не з`явилась, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні діїта рішенняу справі.

Ухвалою судді від 11.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання, витребувано у Рівненському обласному державному нотаріальному архіві (вул. Замкова, 29, м. Рівне, 33028) відомості про реєстрацію у спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо кола спадкоємців та щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Викликано в судове засідання свідків.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні у випадку визнання позовних вимог

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Відповідно до копії паспорта громадянина України – ID картки № НОМЕР_1 , виданого 16.08.2019, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с.6), зареєстрована адреса проживання якої згідно витягу з реєстру територіальної громади №2023/001631478 від 22.02.2023 є АДРЕСА_3 (а.с . 7)

Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 13.10.2013 ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка після укладення шлюбу змінила прізвище на “ ОСОБА_7 ” (а. с. 9).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 22 роки, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 11.04.2016 (а. с. 10).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру №45353363 від 07.10.2016 (а. с. 11) після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа 07.10.2016 Зарічненської державною нотаріальною конторою.

З довідки Зарічненської селищної ради №96 від 11.02.2026 (а. с. 12) вбачається, що разом із ОСОБА_2 на день його смерті в с. Новорічиця, Вараського р-ну, Рівненської області були зареєстровані його батько ОСОБА_2 – відповідач, мати ОСОБА_3 , п`ять рідних братів та п`ять рідних сестер, а також племінниця.

З довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області №95 від 11.02.2026 (а. с. 13) вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 з жовтня 2013 року по день смерті фактично проживав без реєстрації в будинку по АДРЕСА_3 .

Із свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 02.12.2014 (а. с. 14), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30319952 (а. с. 15) та витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9958226092026 (а. с. 16-22) видно, що ОСОБА_4 був власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий №5622284401:01:003:0075 для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га

На ім`я ОСОБА_4 видавався ОСОБА_8 паспорт на Житловий будинок садибного типу в АДРЕСА_1 (а. с. 23), а також щодо цієї ж земельної ділянки є Вимога до забудови (а. с. .24). схема забудови (а. с. 25), пояснювальна записка (а. с. 26), пам`ятки з дотримання вимог безпеки (а. с. 27) та пам`ятка забудовника (а. с. 28). А також на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за цею адресою був виготовлений технічний паспорт (а. с. 29-35) з планом.

Відповідно до інформації наданої з рівненського обласного державного нотаріального архіву від 26.06.2026 №393/01-20 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за заявою ОСОБА_1 від 07.10.2016 була заведена спадкова справа. Інших спадкоємців немає.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною 1 та 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” від 30.05.2008 №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримана спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект ш спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудженні будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державні реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку регулюється Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс 13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св 18).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 5622284401:01:003:0075 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за законом. А також просить визнати за нею права забудовника на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 30 квітня 2026 року з правом здачі житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_4 після смерті якого відкрилася спадщина до складу спадщини якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За життя ОСОБА_4 розпочав будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Спадкодавець не встиг здати в експлуатацію та зареєструвати право власності на житловий будинок. Вказані обставини підтверджуються паспортом на забудову земельної ділянки та технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 30 квітня 2026 року.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 5622284401:01:003:0075, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та права забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Як спадкоємець першої черги за законом позивачка має намір оформити спадщину після смерті чоловіка.

За життя ОСОБА_4 заповіту не залишив. У зв`язку з відсутністю іншого способу щодо визнання права власності та враховуючи, що позивач немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, в судовому засіданні інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка зверталась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_4 . Однак, нотаріус роз`яснив, що не може видати свідоцтво про право на спадщину на все майно ОСОБА_4 , як єдиному спадкоємцю за законом котрий прийняв спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , де проживали і були зареєстровані його батьки. А подання заяви про відмову від прийняття спадщини визначено законом лише в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі по справі батьки ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги відмовились від прийняття спадщини та від належної їм частки у спадщині по смерті сина.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , подали суду письмові заяви, в яких підтвердили, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживав по АДРЕСА_3 разом із своєю дружиною ОСОБА_1 . Батьки ОСОБА_4 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у своєму будинку, що по АДРЕСА_2 . Свідки вказали, що будь-яких спорів між батьками та дітьми з приводу спадщини не було.

Слід зазначити, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, позивач є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину, але не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що за позовні вимоги підлягають до задоволення та за ОСОБА_1 слід визнати право власності на спадкове майно, після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 5622284401:01:003:0075, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права забудовника на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 30 квітня 2026 року з правом здачі житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , СЗПКРР: НОМЕР_5

Відповідачі:

ОСОБА_2 АДРЕСА_5

ОСОБА_3 АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення виготовлено 10.07.2026.

Головуючий суддя А. В. Дідик