Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №532/1166/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1166/26

2/532/959/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Макарчука С.М., з участю секретаря судового засідання Демидюк О.Р., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу №532/1166/26 за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом, у якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося не оформлене спадкове майно, зокрема земельна ділянка площею 4,44 умовних кадастрових гектари на землях колишнього КСП «Перемога» на території Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області та належала померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай).

Після смерті матері протягом шестимісячного строку ним було подано до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно якої заведено спадкову справу № 123/2019 та видано свідоцтво про спадщину за заповітом, який зареєстровано в реєстрі за № 1-378. Інші спадкоємці відсутні.

Однак, позивачу стало відомо, що за життя ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) площею 4,44 умовних кадастрових гектари на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0116617, що підтверджується листом Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № Т-342/0-0.164-462/310-26 від 14.04.2026.

З метою оформлення права власності на дану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Кобеляцької державної нотаріальної контори, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену земельну ділянку, за результатом розгляду якої 02 квітня 2026 року постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняк Р.В. однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю оригіналу документа, що посвідчує право власності на земельну частку (пай) площею 4,44 умовних кадастрових гектари на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0116617 .

У квітні 2026 року позивач усно звернувся до Кобеляцької міської ради про видачу Сертифіката на право на земельну частку (пай), однак йому було роз`яснено, що чинним законодавством України не передбачає порядку повторної видачі Сертифікатів чи їх дублікатів, тому дане питання необхідно вирішувати лише в судовому порядку.

Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну ділянку (пай) із земель КСП «Перемога» розташованих на території Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яке їй належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0116617 виданий на підставі розпорядження Кобеляцької районної державної адміністрації № 939 від 13 грудня 1996 року.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 05.05.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Макарчуку С.М.

Ухвалою від 21 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання на 29 червня 2026 року.

У підготовче судове засідання 29 червня 2025 року сторони не з`явилися.

Позивачем до суду подано заяву у якій останній прохає справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Відповідачем Кобеляцькою міською радою Полтавського району Полтавської області подане клопотання, у якому прохають розгляд справи проводити без участі їхнього представника, позовні вимоги визнають, прохають задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом речення 2 частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, оскільки всі учасники справи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу ,який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 2 цього Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 3 цієї статті, право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських пунктах-уповноваженій посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року 3 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень викладених в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Згідно паспортних даних позивача ОСОБА_1 , вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 в м. Херсон Дніпровського району Херсонської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 06 жовтня 2018 року, актовий запис № 20 (а.с.8).

Із матеріалів спадкової справи № 123/2019 заведеної в Кобеляцькій державній нотаріальній конторі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений Красненською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області за № 32 від 08.02.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 1-378, яким заповіла своє майно сину ОСОБА_1 (а.с.9).

Тому, 02 квітня 2026 року позивач звернувся із заявою до Кобеляцької державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на належне йому право на земельну частку (пай) розміром 4,44 умовних кадастрових гектари із земель КСП «Перемога» Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Однак, нотаріус своєю постановою від 02 квітня 2026 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності на земельну частку (пай) площею 4,44 умовних кадастрових гектари на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0116617 (а.с.11-12).

Відповідно до повідомлення відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вбачається, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадян членів КСП «Перемога» Кобеляцького району Полтавської області, 20.01.1997 за № 582 гр. ОСОБА_3 зареєстровано та видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0116617 на підставі розпорядження Кобеляцької районної державної адміністрації № 939 від 13.12.1996, про що свідчить підпис в отриманні документа. Площа земельної частки (паю) складає 4,44 умовних кадастрових гектарів. У книгах записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі до 01.01.2013, значиться запис про реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серія ПЛ № 158221 від 25 квітня 2006 року, реєстраційний номер № 010655700229, виданого на ім`я ОСОБА_2 , загальною площею 1,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321884200:00:001:0090.

Враховуючи, що вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні належними та допустимими доказами, суд знаходить за можливе визнати за ним право на дану земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Оскільки спір виник не з вини відповідача, на підставі ч. 9 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1225, 1268, 1269, 1296 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Прийняти визнання відповідачем позову.

Позов - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку (пай) площею 4,44 умовних кадастрових гектари на землях колишнього КСП "Перемога" на території Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яке їй належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0116617, виданого на підставі розпорядження Кобеляцької районної державної адміністрації №939 від 13.12.1996.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя