Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №359/6718/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6718/25

Провадження №2/359/1199/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Ступарик К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним попереднього договору, стягнення грошових коштів, неустойки, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого суду.

1.1. В червні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 25 лютого 2014 року він уклав з ОСОБА_4 попередній договір, за яким відповідач зобов`язався не пізніше 31 грудня 2024 року укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а позивач зобов`язався сплатити ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок. У випадку неукладення з вини відповідача договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 зобов`язався сплатити неустойку. У виконання попереднього договору ОСОБА_3 сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок, тоді як ОСОБА_4 ухилився від нотаріального посвідчення попереднього договору та укладення договору купівлі-продажу квартири. Тому ОСОБА_3 просить суд визнати дійсним попередній договір від 25 лютого 2014 року, стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок, неустойку в розмірі 639000 гривень 00 копійок, суму інфляції за час прострочення в розмірі 10900 гривень 12 копійок та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3277 гривень 00 копійок.

1.2. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.

1.3. Представник відповідача ОСОБА_2 не визнає позов та заперечує проти його задоволення.

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 червня 2025 року (а.с.55) вбачається, що цивільну справу за позовом ОСОБА_3 було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 3 липня 2025 року (а.с.59-60) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2025 року (а.с.69-70) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

2.4. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 22 грудня 2025 року (а.с.91-92) було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді.

3. Обставини, встановлені судом; норми права, застосовані при вирішенні спору.

3.1. 25 лютого 2014 року ОСОБА_3 уклав з відповідачем попередній договір (а.с.17-20), за яким ОСОБА_4 зобов`язався не пізніше 31 грудня 2024 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 зобов`язався сплатити відповідачу грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок.

3.2. У виконання попереднього договору ОСОБА_3 сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 26 березня 2014 року (а.с.21).

3.3. Спірні правовідносини регулюються главою 16 «Правочини» розділу IV «Право-чини. Представництво» книги першої «Загальні положення», главою 51 «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання» розділу І «Загальні положення про зобов`язання», главою 52 «Поняття та умови договору» розділу ІІ «Загальні положення про договір» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

3.4. Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена – у письмовій формі.

3.5. Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

3.6. Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

3.7. Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

3.8. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

3.9. Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуван-ня.

3.10. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3.11. Згідно з ч.1 ст.546, ч.2 ст.548 ЦК України неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Тому недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

4. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо відсутності підстав для визнання дійсним попереднього договору та стягнення неустойки.

4.1. У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 підлягав нотаріальному посвідченню, на підставі ч.1 ст.635 ЦК України попередній договір від 25 лютого 2014 року також підлягав нотаріальному посвідченню. Однак вказаний договір був укладений лише в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, що свідчить про його нікчемність в розумінні ч.1 ст.220 ЦК України.

4.2. Дійсно, позивач та ОСОБА_4 домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 навіть повністю виконав покладене на нього грошове зобов`язання. Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник позивача ОСОБА_1 не подав жодного доказу на підтвердження того, що його довіритель вимагав, а ОСОБА_4 умисно ухилявся від нотаріального посвідчення попереднього договору від 25 лютого 2014 року. Посилання на недобросовісну поведінку відповідача є лише припущенням, яке не може бути покладено в основу судового рішення.

4.3. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для визнання дійсним попереднього договору від 25 лютого 2014 року. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_3 належить відмовити.

4.4. Як вбачається з п.4.3 попереднього договору від 25 лютого 2014 року (а.с.18), на ОСОБА_4 був покладений обов`язок сплатити позивачу неустойку у разі неукладення основного договору з вини відповідача. Однак у зв`язку з тим, що попередній договір є нікчемним, на підставі ч.2 ст.548 ЦК України умова цього договору про неустойку є недійсною також.

4.5. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 неустойки в розмірі 639000 гривень 00 копійок. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_3 слід відмовити також.

б. щодо підстав для стягнення грошових коштів та фінансових санкцій.

4.6. У зв`язку з тим, що попередній договір від 25 лютого 2014 року є нікчемним, на підставі ч.1 ст.216 ЦК України у ОСОБА_4 виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_2 не подала докази на підтвердження того, що її довіритель виконав означене реституційне грошове зобов`язання. Тому на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у ОСОБА_4 виникло зобов`язання сплатити позивачу суму інфляції за час прострочення в розмірі 10900 гривень 12 копійок та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3277 гривень 28 копійок. Ця обставина підтверджується викладеними в позові письмовими розрахунками (а.с.11-12).

4.7. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач повернув ОСОБА_3 грошові кошти та сплатив йому означені фінансові санкції.

4.8. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення права позивача належить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок, суму інфляції за час прострочення в розмірі 10900 гривень 12 копійок та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3277 гривень 28 копійок.

5. Розподіл судових витрат.

5.1. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

5.2. Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5.3. Зі змісту рахунку №01/19/25 від 19 березня 2025 року (а.с.201) та акту прийому-передачі наданих послуг №01 від 23 березня 2025 року (а.с.202-203) вбачається, що витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу становить 30000 гривень 00 копійок. Пред`явлений позов задоволений на 29,69% (269777,40 : 908777,40 х 100%).

5.4. З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 8907 гривень 00 копійок (30000,00 : 100% х 29,69%).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним попереднього договору, стягнення грошових коштів, неустойки, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми задоволь-нити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 255600 гривень 00 копійок, суму інфляції за час прострочення в розмірі 10900 гривень 12 копійок та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3277 гривень 28 копійок.

У задоволенні позову в частині вимог про визнання дійсним попереднього договору та стягнення неустойки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8907 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець