Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №910/5393/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/5393/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Малого приватного підприємства «Гетьман»

про стягнення 255 347, 13 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Гетьман» про стягнення 255 347, 13 грн, з яких: заборгованість за теплову енергію у розмірі 132 714, 91 грн, інфляційні втрати у розмірі 93 431, 30 грн та 3 % річних у розмірі 29 200, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він як замовник скористався правом, передбаченим ч. 2 ст. 849 ЦК України, та відмовився від Договору підряду в односторонньому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми авансу (попередньої оплати) як безпідставно набутого майна на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається про наявну заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію за особовим рахунком № 720195-01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, Господарським судом міста Києва вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

01.06.2026 від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

01.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, з тих підстав, що КП «Київтеплоенерго» не надало суду належних доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії саме відповідачем у період з листопада 2015 по травень 2018, а сам відповідач не є належним відповідачем по даній справі.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування змінено на Aкціонерне товариство «К.Енерго») (кредитор) та позивачем (новий кредитор) 11.10.2018 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, за умовами пункту 1.1 якого кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до позивача в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кредитор відступає, позивач (новий кредитор) набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору.

Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Згідно витягу з Додатком № 1 до договору позивач прийняв право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 132714, 91 грн. та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за особовим рахунком № 720195-01.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» передало, а позивач прийняв право вимоги стягнення за особовим рахунком № 720195-01 заборгованості із споживача за спожиту теплову енергію у розмірі 132 714, 91 грн та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену Публічним акціонерним товариством «Київенерго» відповідачу теплову енергію за період часу з листопада 2015 року по березень 2018 року.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти доводів позову, зокрема зазначив, що позивач не надає жодного доказу того, що саме відповідач був споживачем теплової енергії у спірний період за особовим рахунком № 720195-01 та разом з відзивом на позовну заяву долучає до матеріалів справи нотаріальну копію Договору купівлі-продажу від 09.12.2013 реєстраційний номер 1924.

За вказаним договором МПП «Гетьман» продало, а ТОВ «Фірма «Магазин № 901» купило нежилі приміщення з №№ 60, 61 загальною площею 317, 30 кв.м, які розташовані за адресою м. Київ, вул. Туполєва Академіка, 13 (літера А).

З посиланням на вказану адресу позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача теплової енергії за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.

На запит Господарського суду міста Києва у даній справі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримано відповідь від 09.07.2026 № 3006667, з якої вбачається, що відповідач був власником майна за адресою м. Київ, вул. Туполєва Академіка, 13 (літера А) на підставі договору купівлі продажу від 23.12.2004.

З 10.12.2013 на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2013 (реєстрація права власності 10.12.2013) у відповідача вказане приміщення вибуло з володіння права власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 09.12.2013, наданим відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, та відповіддю на запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2026 № 3006685, зробленого Господарським судом міста Києва у даній справі.

З наведеного вбачається, що Мале приватне підприємство «Гетьман» є неналежним відповідачем у даній справі про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у період з листопада 2015 – березень 2018, як заявлено позивачем в даному позові.

Відповідно до вимог стаття 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними, правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 № 278/1258/16 та від 25.11.2020 № 233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 № 905/386/18 та від 13.10.2020 № 640/22013/18.

Частинами 1, 2 ст. 48 ГПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача належним, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.

Однак, позивачем не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 255 347, 13 грн, заявлена до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в задоволенні позову.

За наслідками розгляду даної справи, судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, виходячи із заявлених останніми предмету та підстав позовних вимог, у зв`язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва