Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №904/1053/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026м. ДніпроСправа № 904/1053/26

За позовом заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 65) в інтересах держави в особі

позивача: Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, Шосткинський район, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 14, код ЄДРПОУ 26376990)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267)

про стягнення 76 580,47 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради Сумської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» про стягнення 76 580,47 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 66 560 грн та пені в сумі 10 020,47 гривень.

Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Справу просить розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовної заяви прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» неналежним чином виконало зобов`язання за договором поставки №102 від 09.09.2024 у частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Прокуратурі запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недолік позовної заяви, а саме: надати обґрунтований розрахунок пені, заявленої до стягнення.

10 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області надійшла заява. Прокурор указує, що правильною сумою невиконаного зобов`язання є 66 560 гривень. Зауважує, що розрахунок пені проведено виходячи саме з цієї суми коштів. До заяви долучено розрахунок пені з 16.01.2025 по 15.07.2025 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1053/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет – це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі – Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі – ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) – підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд з`ясував, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 у справі № 904/1053/26 надіслана до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 52), згідно з якою вказана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області доставлена до електронного кабінету відповідача 13.03.2026 о 15:40 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» повідомлене про розгляд справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 про відкриття провадження у справі № 904/1053/26, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» не скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.

З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.

Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» не скористалось наданим законом правом подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З огляду на режим воєнного стану та повітряні тривоги, в суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено певні організаційні заходи. Справу розглянуто в розумний строк, ураховуючи вищевикладені обставини, а також з огляду на необхідність надання учасникам справи часу для реалізації своїх прав.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді необхідно вказати таке.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокуратура може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленнями прокурора на адреси відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокуратурою в суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні органи. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів у суді.

Заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради Сумської області, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та представництва інтересів держави те, що позивач, як орган, уповноважений на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокурор таку поведінку Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради Сумської області розцінив як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокуратури виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

За правовим висновком, викладеним у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, у справі № 904/1053/26 прокуратура, звертаючись із позовною заявою до суду, дотрималась передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору поставки, порядок здійснення оплати, умови поставки товару, права та обов`язки сторін, строк договору, наявність/відсутність прострочення постачальника, правомірність/неправомірність нарахування пені.

09 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (надалі – постачальник) та Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради (надалі – замовник, покупець) уклали договір поставки № 102 (а.с. 14-16, надалі – Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Договору найменування товару: бензин А-95 згідно накладних на товар (код УКТЗЕД 2710124512, код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти).

Одиниця вимірювання: літр.

Кількість: 1 500 л згідно накладних на товар.

На підставі пункту 1.5 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997року.

На підставі пункту 2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить 78 000 грн, з ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 Договору ціна за одиницю товару з врахуванням ПДВ: бензин А-95 – 52грн/л.

Відповідно до пункту 3.3 Договору в ціну товару включається податок на додану вартість та ціна (вартість) зберігання товару.

Згідно з пунктом 4.1 Договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунка на товар. Ціна одного літра товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.

Постачальник звільняється від своїх обов`язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки товарів – до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки).

Відповідно до пункту 5.2 Договору місце поставки (передачі) товарів:

5.2.1. Передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки.

5.2.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Згідно з пунктом 5.3 Договору умови постачання товару – самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі.

Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного Договору.

Згідно з пунктом 6.3 Договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно з пунктом 9.2 Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 10.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).

Відповідно до пункту 10.2 Договору даний Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.

Відповідач оформив видаткову накладну № 0001/0001994 від 09.09.2024 (а.с. 18) на поставку за Договором бензину А-95, у кількості 1 500 л, за ціною (з ПДВ) 52 грн/л, на загальну суму 78 000грн (із ПДВ).

Також постачальник оформив специфікацію № 0001/0001994-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001994 від 09.09.2024 (а.с. 19) на поставку бензину А-95, а саме: скретч-картки УкрА95 15 л, номіналом 15 л, у кількості 60 штук, на 900 л; скретч-картки УкрА95 10 л, номіналом 10 л, у кількості 60 штук, на 600 літрів.

Позивач сплатив за товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 486 від 09.09.2024 (а.с. 17) на суму 78 000 грн, призначення платежу: паливо-мастильні матеріали, дог. № 102 від 09.09.24 р., накладна № 0001/0001994 від 09.09.24 р., в т.ч. ПДВ – 13 000 гривень.

В Управлінні з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради Сумської області за Договором залишились невикористаними 100 скретч-карток на бензин А-95 (а.с. 20, 22-24), загальною вартістю 66 560 грн, у тому числі 44 скретч-картки, номіналом 10 л, на 440 л, 56 скретч-карток, номіналом 15 л, на 840 літрів.

15 січня 2025 року представники позивача склали акт (а.с. 21) про те, що автозаправні станції, на яких мала здійснюватись заправка, зачинені, персонал відсутній, стели на АЗС вимкнені, телефони гарячої лінії не відповідали, на дверях АЗС розміщено оголошення «Заправка не працює». Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради Сумської області не змогло використати придбані талони (скретч-карти) для заправки службового транспортного засобу пальним через відсутність доступу до обслуговування на автозаправних станціях, на яких мала здійснюватись заправка.

Прокурор стверджує, що позивач не отримав за Договором за 100 скретч-картками 1 280 л бензину А-95 (а.с. 20, 22-24), Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» не повернуло за недопоставлений товар грошові кошти в сумі 66 560 грн, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту вказаної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцеві. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця (постачальника), або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця.

Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця (постачальника). Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: або звернення до продавця (постачальника) з претензією, листом, телеграмою тощо, або подання до суду позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на відсутність доказів поставки товару за Договором у повному обсязі та заперечень відповідача, докази, надані прокуратурою на підтвердження вартості недопоставленого товару в сумі 66 560 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в зазначеній сумі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також прокурор нарахував та заявив до стягнення за період з 16.01.2025 до 15.07.2025 пеню в сумі 10 020,47 грн (а.с. 45).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі пункту 7.2 Договору види порушень та санкцій за них, установлені Договором:

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.

Суд перевірив наданий прокуратурою розрахунок заявленої до стягнення пені за період з 16.01.2025 до 15.07.2025 (а.с. 45), арифметичних помилок не виявив, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 10 020,47 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ураховуючи встановлені обставини, суд вважає позов прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради Сумської області підлягають стягненню 76 580,47 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 66 560 та пеня в сумі 10 020,47 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 65) в інтересах держави в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, Шосткинський район, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 14, код ЄДРПОУ 26376990) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) про стягнення 76 580,47 грн – задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, Шосткинський район, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 14, код ЄДРПОУ 26376990) 76 580,47 грн (сімдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 47 копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 66 560 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) та пеню в сумі 10 020,47грн (десять тисяч двадцять гривень 47 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Cумської обласної прокуратури (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891, МФО 820172, р/рUA598201720343120001000002983 у ДКСУ в м. Київ) судовий збір у сумі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40копійок).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13.07.2026.

Суддя В.О. Дичко