Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №908/183/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/183/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Стефанів Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 (повний текст якого підписаний 27.03.2026) та додаткове рішення від 13.04.2026 (суддя Драковцева В.В) у справі № 908/183/26,

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025”

про стягнення 14 698,81 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 15.04.2025 до 30.11.2025 в розмірі 14 290,73 грн. та 3% відсотків річних за період з 15.04.2025 до 30.11.2025 в розмірі 489,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку 92 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя та прибудинкової території за період з 15.04.2025 до 30.11.2025 в розмірі 14 290,73 грн. як співвласника будинку, оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення ХХХІІІ підвалу літ. А-5 площею 189,70 кв.м., розташованого в будинку 92 по вулиці Незалежної України, в місті Запоріжжі.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі №908/183/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 12 177,52 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 205,72 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі №908/183/26 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/183/26 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 313,88 грн. В іншій частині заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/183/26 залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та на додаткове рішення ТОВ “ЕЙПРІЛ-2025” та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025”, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі №908/183/26 в частині, в якій було задоволено позов, і в цій частині у справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Також скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі №908/183/26 та здійснити перерозподіл судових витрат понесених в суді першої інстанції

ТОВ «Ейпріл-2025» не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 в частині задоволених позовних вимог у розмірі 12 177,52 грн та додатковим рішенням від 13 квітня 2026 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх незаконними, ухваленими за умов нез`ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Скаржник зазначає, що набув право власності на об`єкт нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92 лише 19.05.2025. Після придбання майна відповідач намагався в позасудовому порядку з`ясувати економічне обґрунтування розміру внеску, неодноразово надсилав листи позивачу з проханням надати розшифрування внеску, відомості про вартість кожної його складової та копію протоколу №12 загальних зборів співвласників ОСББ від 11 лютого 2024 року. Проте станом на момент звернення позивача з позовом до суду копія протоколу надана не була, а кошторис витрат на утримання будинку не надавався взагалі. Скаржник стверджує, що така поведінка ОСББ позбавила підприємство можливості оскаржити рішення, оформлені протоколом №12, у зв`язку з чим розмір внесків є безпідставним.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дав оцінки обставинам ненадання позивачем витребуваних документів та відсутності в матеріалах справи доказів на обґрунтування правомірності формування розміру внеску. Суд розглянув справу неповно, без перевірки первинних документів, чим порушив принципи змагальності та рівності сторін, закріплені у статтях 2, 13, 74 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обов`язок доведення обставин покладено на позивача.

Відповідач вказує, що згідно зі статтями 20, 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень. Водночас у протоколі №12 внесок для житлових приміщень встановлено в сумі 7,50 грн за 1 кв.м, для нежитлових приміщень на 1 поверсі - 9,00 грн за 1 кв.м, а для нежитлових приміщень у напівпідвалі - 8,00 грн за 1 кв.м. Скаржник вважає, що збільшений тариф для нежитлових приміщень не ґрунтується ні на чому та є економічно необґрунтованим, а відповідні докази обґрунтування в матеріалах справи відсутні.

Крім того, оскільки додаткове судове рішення від 13.04.2026 є похідним від первісного судового акта та його невід`ємною складовою, у зв`язку з незаконністю основного рішення суду від 24.03.2026 додаткове рішення також підлягає скасуванню.

На підставі викладеного ТОВ «Ейпріл-2025» просить скасувати рішення суду від 24.03.2026 в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а також скасувати додаткове рішення від 13.04.2026 та здійснити перерозподіл судових витрат.

Короткий зміст заперечень ОСББ “Незалежної України 92” та узагальнення її доводів

ОСББ «Незалежної України 92» заперечує проти доводів ТОВ «Ейпріл-2025» у повному обсязі, вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 та додаткове рішення від 13.04.2026 законними, обґрунтованими та прийнятими на підставі всебічно з`ясованих обставин справи.

Позивач зазначає, що в силу вимог статті 13 Конституції України, статей 319, 322 ЦК України та частини 3 статті 6 Закону України «Про здійснення права власності в багатоквартирному будинку» відповідач як власник нерухомого майна зобов`язаний нести тягар його утримання та був повинен повідомити об`єднання про набуття права власності, проте свідомо не виконував свої зобов`язання.

ОСББ вказує, що після самостійного виявлення нового співвласника у вересні 2025 року надіслало на адресу ТОВ «Ейпріл-2025» проєкт договору щодо внесків на утримання будинку та прибудинкової території, від укладення якого скаржник фактично відмовився, проігнорувавши вимоги статті 646 ЦК України. Крім того, копії всіх протоколів загальних зборів щодо розміру внесків та копія статуту були долучені до позовної заяви, а отже, наявні у відповідача. Твердження скаржника про направлення листів щодо обґрунтування внесків та витребування документів позивач вважає недоведеними, оскільки ТОВ «Ейпріл-2025» не надало суду ні їх оригіналів чи копій, ні доказів їх відправлення на адресу ОСББ.

Позивач наголошує, що відповідно до статей 13, 74, 86 ГПК України та практики ЄСПЛ (рішення у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції») господарський спір вирішується на засадах змагальності та стандарту «балансу вірогідностей», за яким тягар доказування покладено на сторони. Скаржник не довів обставин, на які посилається як на підставу незаконності судового рішення. Суд першої інстанції правильно визначив зміст правовідносин щодо сплати внесків, їхні сторони, розмір заборгованості та спосіб захисту порушеного права.

Позивач також зазначає, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги та необхідністю підготовки відзиву сума витрат на правничу допомогу збільшується на 2 000,00 грн.

На підставі викладеного ОСББ «Незалежної України 92» просить апеляційну скаргу ТОВ «Ейпріл-2025» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Стефанів Т.В.

Ухвалою від 27.04.2026 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 по справі № 908/183/26 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3 993,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду; надати докази направлення копії апеляційної скарги та додатних до неї документів Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92”; надати докази реєстраціїї електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

На виконання вимог ухвали, 27.04.2026 у строк встановлений судом для усунення недоліків, через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшла заява від 06.05.2026 про усунення недоліків, відповідно до якого останнім надано докази сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн, докази направлення копії апеляційної скарги та додатних до неї документів Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92”,надано докази реєстраціїї електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 та додаткове рішення від 13.04.2026 по справі № 908/183/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.07.2020 в будинку 92, який знаходиться по вулиці Незалежної України в місті Запоріжжі, створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” (далі – позивач).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.01.2026 №459266096 Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” (далі – відповідач) є власником нежитлового приміщення ХХХІІІ підвалу літ. А-5 площею 189,70 кв.м., розташованого в будинку 92 по вулиці Незалежної України в місті Запоріжжі. Право власності зареєстровано за відповідачем 19.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу №875 від 19.05.2025.

За приписами ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, відповідач є власником вказаного нежитлового приміщення з 19.05.2025 і з цього моменту відповідач є членом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та відповідно має права і обов`язки співвласника житлового будинку.

15.03.2020 загальними зборами співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” було прийнято рішення, оформлене протоколом №2 від 15.03.2020, про встановлення розміру внеску на утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 5,50 грн. за 1 метр квадратний на місяць. Встановлено, що внески і платежі співвласників нежитлових приміщень на управління будинком сплачуються співвласниками щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, на банківський рахунок Об`єднання.

11.02.2024 загальними зборами співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” було прийнято рішення, оформлене протоколом № 12 від 11.02.2024, про визначення з 01.02.2024 розміру внеску на утримання будинку для нежитлових приміщень у напівпідвалі в сумі 8,00 грн., а також запроваджено додатковий внесок на створення Накопичувального фонду для реалізації у рамках проекту “Енергоефективність” в сумі 2,00 грн. на місяць для житлових та нежитлових приміщень, який співвласники можуть сплачувати щомісяця або поквартально.

Таким чином, з 01.02.2024 загальний розмір внеску на утримання будинку і прибудинкової території для приміщення відповідача складає 10,00 грн. за 1 метр квадратний на місяць.

Предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 15.04.2025 до 30.11.2025 в розмірі 14290,73 грн. та 3% відсотків річних за період з 15.04.2025 до 30.11.2025 в розмірі 489,08 грн.

Як встановлено судом, відповідач набув право власності на нежитлове приміщення в багатоквартирному будинку лише 19.05.2025.

Доказів передачі відповідачу зобов`язань зі сплати внесків від попереднього власника цього приміщення – Товариства з обмеженою відповідальністю “АНАСТАСІЯ-2020” (ідентифікаційний номер 43728526) позивачем не надано.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з 15.04.2025 до 18.05.2025, оскільки 15.04.2025 відповідач ще не був створений, а з 16.04.2025 по 18.05.2025 відповідач не був співвласником багатоквартирного будинку.

Виходячи з встановлених рішеннями співвласників розмірів внесків на утримання спільного майна та належної відповідачу площі нежитлового приміщення, відповідач мав сплатити внески за утримання будинку та прибудинкової території за період з дати набуття права власності на нежитлове приміщення, тобто з 19.05.2025, і по 30.11.2025 (розрахункова дата позивача), виходячи з такого розрахунку.

Розмір внеску складає 10,00 грн. за 1 метр квадратний на місяць, площа нежитлового приміщення відповідача складає 189,70 кв.м., звідси щомісячний розмір внеску відповідача складає 1 897,00 грн.

За 13 днів травня 2025 року (з 19.05.2025 по 31.05.2025) сума внеску відповідача складає 795,52 грн. (1 897,00 грн./31 день травня х 13 днів травня = 795,52 грн.).

За червень – листопад 2025 року (6 місяців) розмір плати відповідача складає: 1897,00 грн. х 6 = 11 382,00 грн.

Загалом за період з 19.05.2025 по 30.11.2025 відповідач мав сплатити внески в розмірі 12 177,52 грн. Інша плата нарахована позивачем безпідставно.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 12 177,52 грн.

За таких обставин суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу частково в сумі 12 177,52 грн. В решті вимог про стягнення основного боргу суд постановив, що вони не підлягають задоволенню.

Щодо порушення зобов`язання зі сплати внесків та нарахування позивачем нараховано 3% річних за період з 15.04.2025 до 30.11.2025 в розмірі 489,08 грн.

Суд зауважив, що відповідач став членом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Незалежної України 92” тільки з 19.05.2025, а внески були запроваджені рішеннями співвласників, які оформлені протоколами №2 від 15.03.2020 та № 12 від 11.02.2024, тобто до набуття відповідачем прав та обов`язків співвласника багатоквартирного будинку.

Позивач не надав доказів надіслання відповідачу копій рішень про встановлення розміру внесків та порядок їх сплати у спірному періоді, за які він нараховує 3% річних.

Виходячи зі змісту наданих позивачем копій листів відповідача вих. №17 від 14.11.2025 та №14 від 05.12.2025, відповідач не отримував копії протоколу зборів співвласників №12 від 11.02.2024.

До матеріалів справи позивачем додана претензія про сплату заборгованості вих. №144 від 24.12.2024, до якої додані копії протоколів зборів учасників від 15.03.2020, №5 13.02.2021, №12 від 11.02.2024, та містить відмітку “отримано 25.12.2024” без відомостей, ким отримано та підпису. Ця претензія була адресована попередньому власнику нежитлового приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю “АНАСТАСІЯ-2020” (ідентифікаційний код 43728526), що підтверджується змістом претензії, описом вкладення та накладною АТ “Укрпошта” від 25.12.2024 №6900500262772, тобто іншій юридичній особі, а не відповідачу.

На електронну адресу відповідача претензія була надіслана 26.12.2025.

Враховуючи викладене, позивач не довів обізнаності відповідача з розміром та порядком сплати внесків та відповідно порушення строку їх сплати у періоді з 15.04.2025 до 30.11.2025, за який нараховані 3% річних. Крім того, як встановив суд внески за період з 15.04.2025 по 18.05.2025 нараховані позивачем безпідставно, а тому на них не можуть бути нараховані 3% річних. Враховуючи викладене, суд відмовив у стягненні 3% річних.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Разом з тим, щодо додаткового рішення судом встановлено, що з метою забезпечення реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків у судовому провадженні позивач уклав договір про надання правової допомоги № 23/04/2023 від 23.04.2023 з адвокатом Тихомировою Марією Олегівною (далі – адвокат).

Згідно з додатковим договором № 1 від 23.04.2023 до цього договору розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги визначається, виходячи з витраченого часу та погодинної оплати послуг адвоката, що дорівнює 500,00 грн. без податку на додану вартість за одну годину роботи. Розмір гонорару адвоката за договором не може бути більш ніж 5000,00 грн., незалежно від результатів розгляду справи.

Відповідно до акту про надання правової допомоги адвокатом надано позивачу послуги зі складання позовної заяви вартістю 5000,00 грн. (10 годин роботи).

Вартість наданих адвокатом професійних правничих послуг в розмірі 5000,00 грн. без ПДВ повністю сплачена позивачем платіжними інструкціями № 1302 від 30.12.2025 на суму 3000,00 грн., № 1305 від 05.01.2026 на суму 1000,00 грн., № 1307 від 06.01.2026 на суму 1000,00 грн.

Суд виходив з того, що вартість наданих позивачу правничих послуг адвоката визначено, з 10 годин роботи зі складання позовної заяви, загальною вартістю 5000,00 грн.

Суд враховуав, що для складання позовної заяви об`єктивно необхідним є не тільки написання тексту позовної заяви, але й попереднє ознайомлення адвоката з документами, які стосуються суті спору, аналіз та доказів і нормативної бази.

Дана справа є малозначною, не складною за характером спору та кількістю доказів: заявлено вимоги про стягнення внесків на утримання будинку і прибудинкової території, які запроваджені двома рішеннями співвласників, які оформлені протоколами №2 від 15.03.2020 та № 12 від 11.02.2024, та 3% річних за період з 15.04.2025 до 30.11.2025.

З огляду на викладене та ціну позову (14698,81 грн.), розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. суд визнав завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та об`єктивної необхідності, рівню цін на аналогічні послуги.

У зв`язку з цим суд ухвалив зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до суми 4000,00 грн.

За результатами вирішення спору в даній справі суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову із заявленої суми позовних вимог 14698,81 грн. судом задоволено позовні вимоги на суму 12 177,52 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн., які визнані судом обґрунтованими, підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 313,88 грн, в решті витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційними скаргами стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційні скарги без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026.

Частиною 4 статті 319, частиною 1 статті 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 15, статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Рішення органів управління об`єднання є обов`язковими для всіх співвласників.

Згідно з матеріалами справи та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «ЕЙПРІЛ-2025» є власником нежитлового приміщення ХХХІІІ підвалу літ. А-5 площею 189,70 кв.м у будинку 92 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжі з 19.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно у відповідача виник передбачений законом обов`язок брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Судом першої інстанції встановлено, що загальними зборами співвласників ОСББ «Незалежної України 92» прийнято рішення, оформлені протоколом № 2 від 15.03.2020 та протоколом № 12 від 11.02.2024, якими визначено диференційовані розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

З 01.02.2024 загальний розмір внеску для нежитлових приміщень відповідача у напівпідвалі становить 10,00 грн за 1 кв.м на місяць (8,00 грн внесок на утримання будинку та 2,00 грн додатковий внесок до Накопичувального фонду).

Суд першої інстанції вірно перерахував розмір заборгованості відповідача за період з моменту виникнення права власності 19.05.2025 по 30.11.2025 та правомірно визначив суму боргу в розмірі 12 177,52 грн (795,52 грн за 13 днів травня та 11 382,00 грн за червень -листопад 2025 року).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність економічного обґрунтування диференційованого розміру внеску та неподання позивачем розшифрування вартості складових тарифу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та частини 2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» затвердження кошторису, балансу об`єднання та визначення розмірів внесків і платежів належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників. Рішенням зборів співвласників може бути передбачено інший (диференційований) порядок розподілу витрат.

Як зазначено судом першої інстанції з цим погоджується апеляційний суд, у постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/6471/18 колегія судів дійшла висновку, що при розмежуванні розміру внесків залежно від виду нерухомого майна (житлове чи нежитлове) у кошторисі враховуються різні режими функціонування, навантаження на 1 кв.м приміщень, різний обсяг необхідності витрат на обслуговування таких приміщень та прибудинкової території. Незгода співвласника із встановленим розміром внесків або нерозуміння порядку їх формування не звільняє його від обов`язку їх сплати.

Рішення загальних зборів ОСББ, оформлені протоколами № 2 та № 12, на час розгляду справи відповідачем у судовому порядку не оскаржені, не визнані недійсними, є чинними та обов`язковими для виконання всіма співвласниками.

В межах розгляду спору про стягнення заборгованості за утримання будинку господарський суд не може перебирати на себе функції органу управління ОСББ та здійснювати перевірку первинних фінансово-економічних документів, що лягли в основу затвердження кошторису. ТОВ «ЕЙПРІЛ-2025» не надало суду жодних доказів того, що затверджений тариф є явно несправедливим, надмірним або встановлює для нього дискримінаційні обмеження порівняно з власниками житлових приміщень.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності сторін (статті 2, 13, 74 ГПК України та стаття 6 Конвенції).

З матеріалів справи вбачається, що з метою дотримання процесуальних прав учасників справи суд першої інстанції відклав розгляд справи на 24.03.2026.

За заявою відповідача від 05.03.2026 судом було надано представнику ТОВ «ЕЙПРІЛ-2025» повний доступ до матеріалів справи в електронному вигляді через систему «Електронний суд». Копії статуту та протоколів зборів містилися в матеріалах справи, що дозволило відповідачу ознайомитися з ними та подати свої письмові пояснення 20.03.2026.

Твердження апелянта про те, що ненадання йому документів з боку ОСББ в позасудовому порядку позбавило його можливості захищатися в суді, є безпідставними та спростовуються ходом судового процесу.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення основного боргу в сумі 12 177,52 грн є законним і матеріалами справи не спростовується.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на додаткове рішення від 13.04.2026

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та інших пов`язаних з розглядом справи витрат, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 23/04/2023 від 23.04.2023, укладений з адвокатом Тихомировою М.О., додатковий договір № 1 від 23.04.2023, яким визначено погодинну ставку 500,00 грн та встановлено ліміт гонорару в розмірі 5000,00 грн, а також акт про надання правової допомоги на суму 5000,00 грн (10 годин роботи зі складання позовної заяви) та платіжні інструкції № 1302, № 1305, № 1307 про повну оплату цієї суми.

Оцінивши характер спору, обсяг доказів, ціну позову та критерії розумності й об`єктивної необхідності, суд першої інстанції дійшов висновку про завищення вартості послуг адвоката та зменшив їх загальний розмір до 4 000,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (на 83%), на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у сумі 3 313,88 грн.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування додаткового рішення ґрунтуються виключно на твердженні про похідний характер судових витрат від результату вирішення спору по суті та незаконність основного рішення суду від 24.03.2026.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 в оскаржуваній частині без змін, правові підстави для скасування додаткового рішення від 13.04.2026 також відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Центральний апеляційний господарський суд встановив, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 та додаткового рішення від 13.04.2026 у справі №908/183/26, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційних скарг.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг слід залишити за останніми.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙПРІЛ-2025” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 та додаткове рішення від 13.04.2026 у справі № 908/183/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/183/26 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/183/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Т.В. Стефанів