Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №904/4561/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/4561/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 (суддя: Кеся Н.Б.) у справі №904/4561/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 2, офіс 208; ідентифікаційний код юридичної особи 41988622)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи 00659101)

про стягнення 114 786,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", у якому просило суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 114 786,00 грн та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором про закупівлю № 25187 від 14.04.2025.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 2, офіс 208, код ЄДРПОУ 41988622) суму заборгованості у розмірі 114 786,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

27.10.2025 представник ТОВ "УКРВЕНТКЛІМАТ" через систему "Електронний суд" звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "УКРВЕНТКЛІМАТ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

27.10.2025 представник ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" через систему "Електронний суд" подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/4561/25 виходячи з принципів співмірності, розумності та реальності судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 стягнуто додатково з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 2, офіс 208, код ЄДРПОУ 41988622) витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Суд встановив, що 16.07.2024 між ТОВ "УКРВЕНТКЛІМАТ" та адвокатом Бедрінцем А.І. укладено Договір про надання правової допомоги, а 02.07.2025 - Додаткову угоду до нього, якою визначено вартість послуг адвоката за ведення справи: досудове вирішення - 2 500,00 грн, ведення справи в суді першої інстанції - 10 000,00 грн. Факт та обсяг наданих послуг підтверджено Актом наданих послуг від 27.10.2025. Суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 щодо критеріїв реальності та розумності адвокатських витрат, а також на практику ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України. Оцінюючи витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і нескладності справи та заперечень відповідача, суд вбачив підстави для покладення витрат на правничу допомогу на відповідача у зменшеному розмірі - 12 000,00 грн (замість заявлених 12 500,00 грн).

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/4561/25, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/4561/25 в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог ТОВ «УКРВЕНТКЛІМАТ», викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/4561/25.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає додаткове рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якою при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також апелянт посилається на практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04, § 268), відповідно до якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторони під час розгляду справи, а також дії сторони щодо досудового вирішення спору. Апелянт вказує, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову, і що суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, посилаючись на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанови Касаційного господарського суду у справах № 915/237/18, № 905/1795/18, № 904/3583/19.

Апелянт наголошує, що 27.10.2025 ПрАТ «ДТРЗ» було подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, оскільки справа № 904/4561/25 не є складною по своїй суті та за обсягом документів, а позовна заява не містить значного обсягу викладених обставин та фактів, адже заборгованість наявна за однією видатковою накладною.

Апелянт зазначає, що незважаючи на те, що судом першої інстанції у додатковому рішенні визнано нескладність даної справи, суд зменшив розмір витрат на правничу допомогу лише на 500 грн (з 12 500 грн до 12 000 грн), що, на думку апелянта, є недостатнім зменшенням з огляду на характер та складність справи.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення - без змін, посилаючись на наступне:

Позивач вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Позивач зазначає, що скаржник обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин та неправильно застосував норми матеріального права, проте при цьому не зазначає, які саме норми матеріального права застосовані неправильно.

Позивач посилається на ст. 59 Конституції України, ст. 16 ГПК України, ст. 123, 126, 129 ГПК України, ст. 1, 19, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 632, 903 ЦК України та зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами: Договором про надання правової допомоги від 16.07.2024, Додатковою угодою від 02.07.2025 та Актом наданих послуг від 27.10.2025. Загальна вартість послуг адвоката становить 12 500,00 грн (2 500,00 грн - досудове вирішення справи, 10 000,00 грн - ведення справи в суді першої інстанції).

Позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою не зазначення учасником справи в детальному описі робіт витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу у випадку домовленості між сторонами договору про фіксований розмір гонорару. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин.

Позивач звертає увагу суду на те, що скаржником не надавались до суду першої інстанції, як і не надані до суду апеляційної інстанції, власні розрахунки витрат на правничу допомогу, які відповідач вважає реальними, співмірними та обґрунтованими в межах даної справи. Скаржник просить скасувати додаткове рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача без жодного належного обґрунтування такої позиції.

Позивач зазначає, що доводи скаржника зводяться виключно до узагальненого непогодження із здійсненим судом розподілом витрат, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення. Додаткове рішення суду першої інстанції містить вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Позивач також зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Щодо відповіді на відзив:

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало відповідь на відзив, в якій зазначає, що в апеляційній скарзі вказувалось на те, що судом першої інстанції не враховано положення ч. 5 ст. 129 ГПК України, зокрема щодо обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову. Апелянт вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн є непропорційними наданим послугам, оскільки: справа не є складною по своїй суті та за обсягом документів; позовна заява не містить значного обсягу викладених обставин та фактів (заборгованість наявна за однією видатковою накладною); справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику учасників (адвокат не витрачав час для участі в судових засіданнях). Апелянт також посилається на моніторинг цін в мережі Інтернет, відповідно до якого складання позовної заяви даної категорії по м. Дніпро коштує в межах 2 000,00 грн.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 28.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4561/25.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/4561/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

15.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

19.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла відповідь на відзив.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 16.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" (Клієнт) та адвокатом Бедрінцем Антоном Ігоровичем укладено Договір про надання правової допомоги; 02.07.2025 між зазначеними сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, якою визначено предмет - надання правової допомоги з питань стягнення заборгованості з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" по Договору про закупівлю № 25187 від 14.04.2025, та вартість послуг: досудове вирішення справи - 2500,00 грн, ведення справи в суді першої інстанції - 10 000,00 грн; статус адвоката Бедрінця А.І. підтверджується копією ордера на надання правничої допомоги № 1330472 серія АЕ від 31.10.2024 та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; факт та обсяг наданих послуг підтверджено Актом наданих послуг від 27.10.2025, загальна вартість послуг адвоката становить 12 500,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2025 позов ТОВ "УКРВЕНТКЛІМАТ" задоволено у повному обсязі; 27.10.2025 ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу; справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

Діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано Договір про надання правової допомоги від 16.07.2024, Додаткову угоду від 02.07.2025, Акт наданих послуг від 27.10.2025, а також документи, що підтверджують повноваження адвоката.

Наведені документи підтверджують як наявність договірних правовідносин між позивачем та адвокатом, так і погоджений сторонами фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги саме у цій справі.

Разом із тим колегія суддів враховує, що відповідач скористався процесуальним правом, передбаченим частиною п`ятою статті 126 ГПК України, та подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на нескладність справи, незначний обсяг доказової бази, розгляд спору у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відсутність необхідності участі адвоката у судових засіданнях.

Саме ці обставини були предметом оцінки суду першої інстанції, який, застосувавши критерії реальності та розумності судових витрат, дійшов вірного висновку про необхідність часткового зменшення заявленої до відшкодування суми з 12 500,00 грн до 12 000,00 грн.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті наданих послуг, суд доходить висновку, що такий зміст наданої правничої допомоги є обґрунтованим та відповідає умовам Договору про надання правової допомоги.

Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи № 904/4561/25, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат, чого в даному випадку зроблено не було.

Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний ( постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19 ).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування (пункт 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 р. у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 р. у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 р. у справі № 910/4437/23).

Колегія суддів зауважує, що відповідач не спростував обґрунтованості наведеного позивачем складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх вартості, не навів переконливих доводів та не подав належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що визначений судом першої інстанції розмір компенсації у сумі 12000,00 грн є очевидно неспівмірним критеріям, встановленим статтею 126 ГПК України, або що окремі із заявлених адвокатом послуг фактично не надавалися чи не були необхідними для належного захисту прав позивача.

Саме по собі посилання апелянта на результати моніторингу вартості юридичних послуг у мережі Інтернет не може бути належним доказом неспівмірності конкретних витрат у цій справі, оскільки законодавство не встановлює фіксованих тарифів на оплату професійної правничої допомоги, а визначення її вартості є предметом домовленості між адвокатом та клієнтом і лише оцінюється судом на предмет відповідності критеріям розумності та пропорційності.

Відтак наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та зменшення їх у визначеному судом розмірі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування додаткового рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/4561/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/4561/25 – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/4561/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус