Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №908/1603/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/1603/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 (у складі судді: Корсуна В.Л.) у справі № 908/1603/25

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 35834331)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Грищенка Володимира, буд. 26-А; ідентифікаційний код юридичної особи 39587271)

про стягнення 67 009,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" про стягнення заборгованості у розмірі 67 009,88 грн, а саме: 43 792,29 грн безпідставно утримуваної попередньої оплати за природний газ, 5 567,50 грн 3% річних та 17 650,09 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення переплати за поставку природного газу, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі № 908/1603/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" на користь ТОВ "Агропроінвест 08" - 43 792 грн 29 коп. переплати вартості природного газу, 5 561 грн 55 коп. 3% річних, 17 650 грн 09 коп. індексу інфляції та 2 422 грн 16 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

20.10.2025 до суду надійшла заява ТОВ "Агропроінвест 08" про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/1603/25, в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 (повний текст складено 14.11.2025) у справі № 908/1603/25 заяву ТОВ "Агропроінвест 08" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" на користь ТОВ "Агропроінвест 08" - 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд встановив, що інтереси ТОВ "Агропроінвест 08" представляв адвокат Гедіков С.Л. на підставі договору про надання правової допомоги № 4/ю від 20.05.2025, а загальна вартість наданих послуг згідно з актом приймання-здачі наданих послуг № 1 від 14.10.2025 становила 22 000,00 грн. Суд визнав підтвердженим статус адвоката та правову природу витрат як витрат на оплату професійної правничої допомоги в розумінні ст. 126 ГПК України. Разом з тим, суд визнав, що реальний обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає обсягу, зазначеному в акті, зокрема визнав безпідставним включення 2 000,00 грн за підготовку заяви про зміну підстав позову, оскільки необхідність її подання була пов`язана з допущеною помилкою при складанні позовної заяви. Також суд визнав завищеними послуги, пов`язані з участю представника у судових засіданнях, зазначивши, що загальний час участі адвоката у чотирьох судових засіданнях становив лише 2 години 20 хвилин, а заявлена сума 12 000,00 грн за участь у засіданнях є значно завищеною. З урахуванням принципів співмірності, справедливості та пропорційності, часткового задоволення позовних вимог, а також заперечень відповідача щодо зменшення витрат до 10 000,00 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" (відповідач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 у справі № 908/1603/25, в якій просить суд скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині стягнутих коштів з відповідача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач не погоджується із оскаржуваним додатковим рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що у заяві від 08.08.2025 про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог представник позивача виклав прохальну частину позову в новій редакції, в якій із судових витрат просив стягнути лише суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн. Вимоги про стягнення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у цій заяві заявлено не було.

На думку апелянта, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і саме з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання, про яке сторона не висловлювалася раніше, а лише механізмом довести суду факт понесення цих витрат як умову для їх розподілу.

Відповідач зазначає, що він звертав увагу суду першої інстанції на вказані обставини, однак суд дані заперечення проігнорував і в додатковому рішенні зробив посилання на первісну позовну заяву, а не на заяву від 08.08.2025, якою позовні вимоги були викладені в новій редакції.

Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції додатковим рішенням було здійснено розподіл судових витрат, про стягнення яких позивачем не було заявлено, що є порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 73, 74, 76–79, 86, 234, 236, 237, 238 ГПК України, які визначають обов`язковість встановлення судом обставин, що мають значення для справи, та надання їм юридичної оцінки. Допущені порушення, на переконання апелянта, є підставами для скасування оскаржуваного додаткового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

ТОВ "Агропроінвест 08" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 - без змін, посилаючись на наступне:

Позивач зазначає, що при підготуванні та поданні позовної заяви ним було виконано вимоги ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Крім того, у прохальній частині первісного позову позивач просив стягнути судовий збір та інші судові витрати. Таким чином, позивач не тільки повідомив суд про укладання договору з адвокатом та можливе понесення витрат на професійну правничу допомогу, а й просив їх стягнути.

Щодо посилання відповідача на заяву від 08.08.2025 про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог, позивач зазначає, що ця заява була подана на виконання положень ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України і розглядалась судом з урахуванням обставин, викладених у первинно поданому позові. Первинний позов із фактом подання відповідної заяви не зник, а позовні вимоги були лише уточнені, у тому числі з урахуванням добровільного погашення відповідачем заборгованості у сумі 28 500,00 грн.

Позивач наголошує, що навіть якщо взяти за основу позицію відповідача, незазначення у заяві від 08.08.2025 вимоги про стягнення інших судових витрат не є і не може бути підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

ТОВ "Агропроінвест 08" звертає увагу, що положення ст. 162 та ст. 46 ГПК України не містять вимог про те, що окремою вимогою у позовній заяві або заяві має бути визначено про стягнення усіх судових витрат. Стаття 162 ГПК України передбачає лише зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що позивачем було дотримано.

Крім того, на виконання положень ч. 8 ст. 129 ГПК України представником позивача в судовому засіданні 14.10.2025 при наданні пояснень у судових дебатах була зроблена заява про фактичне надання правових послуг на суму 22 000,00 грн, а відповідна заява з належними доказами була подана до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Таким чином, суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами незалежно від того, чи просила про це сторона у заяві про зміну підстав позову, за умови додержання положень щодо підтвердження таких витрат належними доказами та надання їх у строки, визначені законом.

Позивач також акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції стягнув не всю заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу (22 000,00 грн), а лише половину (11 000,00 грн), фактично задовольнивши прохання відповідача про зменшення розміру витрат до 10 000,00 грн. Позивач вважає таке зменшення незаконним і необґрунтованим, однак не оскаржував додаткове рішення в апеляційному порядку, що свідчить про його погодження із відповідним розміром.

Позивач впевнений, що вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на приписах процесуального закону, а мають на меті затягнути процес набрання рішенням законної сили через його формальне оскарження.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 12.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 908/1603/25.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі № 908/1603/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

08.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є додаткове рішення місцевого господарського суду щодо розподілу витра на професійну правничу допомогу.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі № 908/1603/25 позов ТОВ "Агропроінвест 08" до ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" про стягнення заборгованості задоволено частково; інтереси ТОВ "Агропроінвест 08" у справі № 908/1603/25 представляв адвокат Гедіков Сергій Леонідович на підставі договору про надання правової допомоги № 4/ю від 20.05.2025; між ТОВ "Агропроінвест 08" (Замовник, Клієнт) та адвокатом Гедіковим С.Л. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 4/ю від 20.05.2025, за умовами якого адвокат зобов`язався надати правову допомогу щодо здійснення представництва прав та інтересів клієнта по правовідносинах з ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ"; підписаним до договору актом приймання-здачі наданих послуг № 1 від 14.10.2025 сторонами узгоджено види юридичних послуг та їх вартість на загальну суму 22 000,00 грн; у позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн; 08.08.2025 позивачем подано заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог; 20.10.2025 до суду надійшла заява ТОВ "Агропроінвест 08" про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн; 29.10.2025 від ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні заяви, а в разі стягнення - зменшити розмір витрат до 10 000,00 грн.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до тексту позовної заяви від 27.05.2025 року (перша заява позивача по суті спору у справі № 908/1603/25), позивач зазначив наступне: «Крім того, Позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі до 30 000 грн в зв`язку із розглядом справи.».

На підставі вищевикладеного колегія суддів виснує про дотримання позживачем вимог процесуального закону в частині подання разом з першою заявою по сутті попереднього, орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії касаційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20, відповідно до якого: оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, а скаржником не спростовано, що представником позивача після ухвалення рішення суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення та докази понесених витрат протягом п`ятиденного строку, визначеного частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що положення статті 46 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють право позивача на зміну предмета або підстав позову, не містять приписів про необхідність повторного зазначення попереднього розрахунку судових витрат чи повторного заявлення вимоги про їх розподіл після подання відповідної заяви.

Наведене також узгоджується із змістом статті 124 Господарського процесуального кодексу України, яка пов`язує обов`язок сторони щодо подання попереднього розрахунку судових витрат саме із першою заявою по суті спору, а не з кожною наступною процесуальною заявою.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що передбачений статтями 124, 129 Господарського процесуального кодексу України порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат був дотриманий позивачем, у зв`язку з чим суд відхиляє відповідні доводи скаржника: «З викладеного вище, вбачається, що в заяві про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, представник Позивача із судових витрат просив стягнути лише суму судового збору, вимоги про стягнення інших витрат пов`язаних з розглядом справи заявлено не було.

Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.»

Вищенаведене спростовує твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував саме первісну позовну заяву, а не заяву про зміну підстав позову. Саме первісна позовна заява є першою заявою по суті спору у цій справі в розумінні статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а тому саме її зміст має правове значення для вирішення питання щодо виконання стороною обов`язку із подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат. Заява про зміну підстав позову не замінює першу заяву по суті спору та не породжує для сторони нового процесуального обов`язку щодо повторного подання такого розрахунку.

Таким чином, передбачений статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат був дотриманий позивачем, у зв`язку з чим суд відхиляє відповідні доводи скаржника: «Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.»

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції положень статей 73, 74, 76-79, 86, 234, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України є похідними від наведеного вище помилкового тлумачення норм процесуального права, не підтверджуються матеріалами справи та не свідчать про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відтак наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування додаткового рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 у справі № 908/1603/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 у справі № 908/1603/25 – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 у справі № 908/1603/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус