Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №904/7244/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/7244/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (позивача): не з`явився;

від скаржника (відповідача): Євстигнеєва Г.В. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 (ухвалене суддею Кесею Н.Б. у м. Дніпрі, повне рішення складене 15.05.2026) у справі № 904/7244/25

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення штрафних санкцій за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025 у загальному розмірі 756 989 грн 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (далі по тексту - відповідач) штрафні санкції за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025 у загальному розмірі 756 989 грн 48 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 322 252 грн. 55 коп. - пеня, нарахована на підставі пункту 13.3. договору;

- 221 928 грн. 64 коп. - пеня, нарахована на підставі пункту 13.5. договору;

- 212 808 грн. 29 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025 в частині повного та своєчасного виконання будівельних робіт, а саме: позивач зазначає, що відповідач своєчасно не розпочав 2-й етап будівельних робіт на об`єкті, що унеможливило своєчасне виконання всього обсягу робіт за договором та передачу їх результатів у визначені договором строки позивачу. Враховуючи вказані обставини, за прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 13.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення терміну початку виконання робіт, у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день нерозпочатої роботи, за період прострочення з 01.04.2025 по 16.07.2025, в сумі 322 252 грн. 55 коп. На підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928 грн. 64 коп. Крім того, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору на понад тридцять днів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від договірної ціни в сумі 212 808 грн. 29 коп. (3 040 118,36 х 7%).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі №904/7244/25:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафні санкції у розмірі 37 849 грн 47 грн. та 9 083 грн 87 коп. судового збору;

- у решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано наступним:

- на виконання умов договору відповідачем в повному обсязі виконано роботи I етапу за договором № 106/4Д від 20.03.2025, що підтверджується Актом № 1ПКД від 04.04.2025 на суму 59 760 грн 00 коп. з ПДВ;

- ІІ етап будівельних робіт відповідач не розпочав, що підтверджується Актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, складеним уповноваженим представником Замовника та директором ТОВ "Строй ЮА" Щука О.Ю.;

- період порушення строків завершення будівництва по договору (пункт 13.5 договору) склав 73 днів - з 04.05.2025 (термін завершення будівництва, визначений календарним графіком виконання робіт) по 16.07.2025 (дата розірвання договору);

- згідно з розрахунком позивача сума пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, визначеного календарним графіком виконання робіт складає 322 252 грн 55 коп., яка нарахована за період з 01.04.2025 по 16.07.2025. Згідно з розрахунком позивача сума пені за порушення строків завершення будівництва, визначеного календарним графіком виконання робіт складає 221 928 грн 64 коп., яка нарахована за період з 04.05.2025 по 16.07.2025. Згідно з розрахунком позивача сума штрафу за порушення строків завершення будівництва понад тридцять днів складає 212 808 грн 29 коп. (3 040 118 грн 36 коп. х 7%);

- під час розгляду справи відповідач доказів сплати штрафу та пені не надав;

- позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, оскільки за обставинами справи доводиться невиконання умов договору підряду № 106/4Д від 20.03.2025 з боку відповідача, будівельні роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" виконані не в повному обсязі, позивач має право на стягнення пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт у розмірі 322 252 грн 55 коп., стягнення пені за порушення строків завершення будівництва у розмірі 221 928 грн 64 коп. та стягнення суми штрафу у розмірі 7% за порушення строків завершення будівництва понад тридцять днів у розмірі 212 808 грн 29 коп.;

- щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% суд першої інстанції зазначив таке. Суд враховує, що між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" було укладено значну кількість договорів підряду на будівництво фортифікаційних споруд, у тому числі спірний договір №106/4Д від 20.03.2025. Тобто спірний договір не був поодиноким правовідношенням сторін, а укладався в межах ширшого комплексу договірних відносин, пов`язаних із виконанням робіт оборонного призначення. Загальний обсяг робіт, який мав виконуватися відповідачем за замовленням позивача, був значно більшим, ніж обсяг робіт за одним спірним договором. Також з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існувала певна неузгодженість щодо організації виконання робіт за укладеними договорами. Зокрема, підрядником на адресу замовника направлявся лист № 121 від 06.06.2025 (аркуш справи 110-113 том 1), у якому відповідач звертав увагу на проблемні питання, пов`язані з виконанням договорів та переданням фронту робіт. Суд зазначає, що наведені обставини самі по собі не звільняють відповідача від відповідальності за порушення строків виконання робіт, однак мають значення для оцінки ступеня вини відповідача, причин порушення зобов`язання та співмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій. Крім того, суд враховує, що спірні правовідносини виникли та виконання договору мало здійснюватися в умовах дії воєнного стану, а сам предмет договору стосувався будівництва фортифікаційних споруд у місцевості, яка перебувала в зоні підвищених безпекових ризиків. Будівництво за спірним договором мало здійснюватися у с. Миронове Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується, зокрема, Актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 (аркуш справи 18 том 1). Синельниківський район Дніпропетровської області відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 віднесений до територій, на яких ведуться або велися бойові дії (аркуш справи 137 том 1). Отже, виконання будівельних робіт за договором відбувалося в умовах підвищеної небезпеки для працівників, техніки та матеріалів, що об`єктивно ускладнювало належну організацію будівельного процесу. Суд також враховує, що пунктом 4.3.7. договору передбачено обов`язок підрядника забезпечити дотримання працівниками сигналів повітряної тривоги під час виконання робіт, зокрема забезпечити повідомлення працівників про повітряну тривогу, провести відповідний інструктаж та визначити місця перебування або можливі укриття для максимального убезпечення працівників. Зазначене свідчить про те, що сторони договору усвідомлювали специфіку виконання робіт в умовах воєнного стану та необхідність врахування безпекових обмежень під час організації будівництва. За наданими відповідачем матеріалами (аркуш справи 126-129 том 1) у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 сигнал повітряної тривоги оголошувався 124 рази, загальна тривалість повітряної тривоги у зазначений період становила 381 годину 35 хвилин. У період з 01.05.2025 по 31.05.2025 сигнал повітряної тривоги оголошувався 114 разів, загальна тривалість повітряної тривоги у зазначений період становила 499 годин 34 хвилини. Загалом у період з 01.04.2025 по 31.05.2025 повітряна тривога оголошувалася 238 разів, її загальна тривалість становить 881 годину 9 хвилин (36 днів 17 годин 9 хвилин). Суд враховує, що повітряні тривоги, необхідність припинення робіт, переміщення працівників до безпечних місць, повторна організація будівельного процесу після завершення тривог та відновлення роботи техніки істотно впливали на можливість виконання робіт у погоджені календарним графіком строки. При цьому такі обставини не залежать від волі підрядника та мають враховуватися судом при оцінці співмірності заявленого розміру неустойки наслідкам порушення зобов`язання. Крім того, відповідач посилався на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433 про істотну зміну обставин (аркуш справи 101-108 том 1) за низкою договорів підряду, укладених між сторонами, у тому числі за договором № 106/4Д від 20.03.2025. Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що підрядник зіткнувся з обставинами, які істотно ускладнили виконання будівельних робіт у погоджені строки, зокрема з погіршенням безпекової ситуації, активним застосуванням засобів ураження, ризиками для працівників, техніки та логістики. Суд зазначає, що наведений висновок ТПП не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, однак він підлягає врахуванню як один із доказів на підтвердження того, що виконання робіт відбувалося в ускладнених умовах, які мали істотне значення для оцінки розміру відповідальності. Також суд враховує доводи відповідача щодо несприятливих погодних умов у період виконання будівельних робіт, які підтверджуються листом Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.07.2025 № 99 021-3004/99 12 (аркуш справи 208-209 том 2). З наданих матеріалів вбачається, що у період з 01.04.2025 по 27.06.2025 на відповідних територіях фіксувалися регулярні атмосферні опади, які могли ускладнювати виконання окремих видів будівельних робіт, зокрема земляних, монтажних та зварювальних робіт. Водночас суд наголошує, що наявність повітряних тривог, погіршення безпекової ситуації, несприятливі погодні умови та інші наведені відповідачем обставини не спростовують самого факту порушення строків виконання робіт та не звільняють відповідача повністю від відповідальності. Разом з тим такі обставини мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки свідчать про те, що порушення строків виконання робіт відбулося не лише внаслідок пасивної чи недобросовісної поведінки підрядника, а в умовах об`єктивних зовнішніх ускладнень, пов`язаних із воєнним станом, безпековою ситуацією, погодними умовами та складністю організації робіт оборонного призначення;

- суд також бере до уваги, що відповідач надавав докази вчинення дій, спрямованих на виконання договірних зобов`язань, зокрема понесення витрат на придбання конструкцій, необхідних для виконання робіт за укладеними договорами. Зокрема, відповідно до бухгалтерської довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" станом на 27.02.2026 на залишках по складу відповідача обліковуються елементи підземного укриття типу УФС, придбані для виконання умов договорів, укладених з Військовою частиною НОМЕР_1 , у тому числі договору № 106/4Д від 20.03.2025 (аркуш справи 109 том 1). Наведене свідчить про те, що відповідач вчиняв певні підготовчі та організаційні дії, спрямовані на виконання договірних зобов`язань, що також підлягає врахуванню при оцінці питання про співмірність заявлених штрафних санкцій. Крім того, позивачем не доведено наявності збитків, завданих йому саме у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення неустойкою. Суд зазначає, що відсутність доведених збитків не є підставою для відмови у стягненні неустойки, оскільки неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов`язання та форма відповідальності може стягуватися незалежно від доведення збитків, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим відсутність доказів заподіяння кредитору збитків у розмірі, співмірному із заявленою неустойкою, має значення для оцінки пропорційності її стягнення у повному обсязі;

- з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у цій справі наявна сукупність обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: виконання договору в умовах воєнного стану, розташування об`єкта у зоні підвищених безпекових ризиків, значна кількість і тривалість повітряних тривог у період виконання робіт, наявність несприятливих погодних умов, значний обсяг договірних відносин між сторонами, вчинення відповідачем дій, спрямованих на підготовку до виконання робіт, а також відсутність доказів завдання позивачу збитків у розмірі, співмірному із заявленою неустойкою. За таких обставин стягнення з відповідача пені та штрафу у повному заявленому розмірі суперечило б принципам розумності, справедливості та пропорційності, оскільки призвело б до покладення на відповідача надмірного майнового тягаря, який не відповідає характеру порушення та встановленим у справі обставинам. Водночас суд зазначає, що зменшення розміру неустойки не може мати наслідком фактичне звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання робіт, оскільки факт такого порушення встановлений судом та не спростований матеріалами справи;

- з огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, характер порушення, обставини виконання договору та необхідність збереження відповідальності відповідача за порушення договірного зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу до 5%, а саме до 37 849 грн 47 коп.;

- командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд;

- як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, проектну документацію по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367" затверджено Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 167 (аркуш справи 58 том 1). Тож, проектна документація по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367" у спірних правовідносинах була затверджена належним чином, а тому зазначена обставина не могла бути самостійною підставою для висновку про прострочення кредитора та звільнення підрядника від відповідальності за порушення строків виконання робіт;

- враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, але з урахуванням наявності обставин для зменшення штрафних санкцій підлягають задоволенню частково на загальну суму 37 849 грн 47 коп. В решті позову суд відмовляє.

Не погодившись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 50405 від 25.05.2026), в якій просить:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 неустойку за Договорами підряду від 20.03.2025 № 106/4Д у сумі 756 989 грн 47 коп., у тому числі: пеню за порушення терміну початку виконання будівельних робіт (робіт 2 етапу) у сумі 322 252 грн 55 коп.; пеню за порушення строків завершення будівництва у сумі 221 928 грн 64 коп., штраф у розмірі семи 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять днів у сумі 212 808 грн 29 коп. та 9 083 грн 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 обґрунтована наступними обставинами:

- суд послався на те що з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існувала певна неузгодженість щодо організації виконання робіт за укладеними договорами. Зокрема, підрядником на адресу замовника направлявся лист № 121 від 06.06.2025, у якому відповідач звертав увагу на проблемні питання, пов`язані з виконанням договорів та переданням фронту робіт. Але, по-перше, зазначений лист взагалі не має відношення до правовідносин між сторонами за договором від 20.03.2025 № 106/4Д, в ньому взагалі про нього не згадується. При цьому кожен договір є окремим правовідношенням, за яким виникають окремі конкретні зобов`язання, що мають бути виконані відповідно до його умов та норм законодавства. По-друге, договір підряду укладено 20.03.2025, тобто під час широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України. Отже, укладаючи договір відповідач був обізнаний як щодо наявності ризиків, пов`язаних з цією обставиною, так і щодо місця розташування об`єкта будівництва. По-третє, висновок Рівненської торгово-промислової палати №56.01/433 був складений 17.10.2025. З заявою щодо надання висновку відповідач звернувся до Рівненської торгово-промислової палати лише 08.09.2025 (саме така дата зазначена у висновку № 56.01/433), тобто по спливу майже 2 місяців після розірвання договору. При цьому, в період дії договору відповідач до Військової частини НОМЕР_1 з пропозиціями щодо зміни умов договору в частині строку виконання будівельних робіт не звертався, повідомлення про настання обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) виконання умов договору не надсилав;

- крім того, поза увагою суду залишились і такі обставини, як ступінь виконання зобов`язання боржником, значність прострочення виконання, наслідки порушення, дії, які винна сторона вчиняла з метою належного виконання договору;

- так до виконання будівельних робіт протягом дії договору відповідач взагалі не приступив, будь-яких дій для початку виконання будівельних робіт не приймав. Внаслідок невиконання договірного обов`язку під загрозу була поставлена оборона держави від російської агресії;

- таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявність підстав для зменшення штрафних санкцій не відповідають обставинам справи, при ухвалені даного судового рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.07.2026.

Також не погодившись з вказаним вище судовим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (вх. № суду 50573 від 01.06.2026), в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 скасувати у частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені і штрафних санкцій) та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Військової частини повністю.

Апеляційна скарга ТОВ "Строй ЮА" обґрунтована наступним:

- судом першої інстанції при визначені переліку обставин, які є предметом доказування по справі, залишено поза увагою, що окрім з`ясування того, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були виконані відповідачем роботи у встановлені строки, у якому обсязі), необхідно було встановити також наступне: чи було надано належне сприяння у виконанні договору з боку замовника? чи виконано замовником зустрічні зобов`язання за договором? чи настало прострочення із вини відповідача? чи є підстави для вирішення питання про звільнення підрядника від відповідальності за умовами договору пунктів 13.2. та 13.13, або за законом? Проте суд першої інстанції всі ці обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки тим обставинам, що саме позивач (як замовник) допустив порушення як умов договору так і обов`язкових вимог закону, та не виконав зустрічних зобов`язань, що і стало однією з тих передумов, які спричинили прострочення завершення виконання робіт. Суд без жодного обґрунтування відхилив аргументи відповідача стосовно неналежності сприяння замовника за договором підряду, що є окремою підставою (за статтею 850 Цивільного кодексу України) для звільнення підрядника від відповідальності. Як і не було судом враховано факту допущення прострочення кредитора (стаття 613 Цивільного кодексу України), яке прямо впливає на те, що підрядник не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов`язання. Залишено поза увагою, що всі дії вчинялись підрядником в межах та із дотриманням умов договору, обопільно погоджених сторонами. Не було враховано й того, що з урахуванням погіршення безпекової ситуації (форс-мажору) підрядник за умовами договору не міг діяти інакше, та вина відповідача (підрядника) у простроченні відсутня. Тобто судом не було надано оцінки твердженням відповідача щодо відсутності його вини у прострочені завершення виконання робіт ІІ-етапу робіт;

- не застосовані ані норми договору, ані приписи закону, якими встановлена залежність настання відповідальності підрядника за прострочення від наявності його вини (пункт 13.2., 13.13. договору, приписи статей 614, 617 Цивільного кодексу України);

- в той же час, судом було досліджено і надано вірну оцінку тим наслідкам, які настали для кожної сторони внаслідок прострочення, і вирішено зменшити заявлену суму до стягнення, однак відповідач все ж наполягає на тому, що з урахуванням фактичних обставин, положень договору і приписів закону, по суті заявлених Військовою частиною НОМЕР_1 вимог слід відмовити повністю, через відсутність вини підрядника;

- між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "Строй ЮА" було укладено 53 договори підряду, абсолютно ідентичних за умовами. За всіма договорами підряду предметом виступало будівництво захисних (фортифікаційних) споруд (опорних пунктів) на межі Дніпропетровської та Донецької областей (поблизу с. Наталівка, Межова, Лиман й інші), загальною безперервною протяжністю понад 11 кілометрів в сукупності. Тобто, фактично Військовою частиною НОМЕР_1 було замовлено весь обсяг будівництва (не окремі споруди, а єдиний захисний комплекс споруд у взаємній узгодженості між собою) із застосуванням методу "штучного дроблення", шляхом укладення численної кількості договорів на один єдиний та нерозривний великий обсяг робіт. Безпосередньо за наполяганням позивача, було укладено не один договір на весь обсяг робіт, а 53 договори, які ідентичні за умовами й предметом, та спрямовані на створення єдиного об`єкту - комплексу фортифікаційних споруд;

- в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувало 44 позови Військової частини НОМЕР_1 (як замовника) до ТОВ "Строй ЮА" (як підрядника) із повністю аналогічними вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафу) на підставі пунктів 13.3., 13.5. договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд. Загальна сума вимог в сукупності склала понад 35 мільйонів, та зокрема безпосередньо по справі № 904/7244/25 в розмірі 756 989 грн 47 коп.. Ефект "штучного дроблення" і заявлення такої значної кількості позовів з метою стягнення надмірних сум неустойки (пені і штрафу) є свідченням порушення принципу добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України) з боку позивача;

- слід врахувати, що укладення договорів відбувалось в редакції, запропонованій замовником (під впливом того хто писав текст), що потребує застосування принципу Contra Proferentem при тлумаченні його умов. Особливості тлумачення умов договору із застосуванням принципу Contra Proferentem (лат. проти того, хто запропонував);

- в пункті 4.6. ДБН.А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", які за договором також визначені як обов`язкові для дотримання сторонами, містяться безальтернативні до виконання вимоги (імперативні норми), якими встановлено, що у випадку виникнення на об`єкті будівництва та/ або прилеглій території небезпеки для життя та здоров`я людей роботи мають бути припинені і вжиті заходи щодо усунення небезпечних виробничих факторів. На часі виконання ІІ-етапу по кожному з цих 53 договорів неочікувано для підрядника сталось так, що ситуація на місцевості суттєво змінилась - певні ділянки місцевості, де було заплановано виконання таких робіт з будівництва, опинялись у безпосередній близькості до зони активних бойових дій, в зоні ліній бойового зіткнення біля селища Межова, та потрапляли до зон ураження через повітряні атаки. Підвищений рівень повітряних загроз, нестабільність безпекової ситуації, необхідність вжиття заходів реагування на сигнали тривоги, все це внесло істотні обмеження у можливість здійснення підрядником діяльності з будівництва. Погіршення безпекової ситуації вимагало від підрядника вжиття заходів реагування під час сигналів повітряної тривоги для дотримання передбачених як законами так і умовами договору обов`язків;

- саме порушення замовником умов договору, невиконання вимог закону, в тому числі щодо належного сприяння, непогодження проектної документації, ненадання фронту робіт ІІ-етапу робіт автоматично робить несправедливими його вимоги про застосування до підрядника відповідальності у вигляді стягнення неустойки, оскільки неналежне сприяння замовника нівелює вину підрядника;

- внутрішнє затвердження проектної документації лише ВЧ НОМЕР_1 без її належного погодження з компетентним військовим командуванням відповідного рівня та структурної підпорядкованості не може вважатися належним виконанням зустрічного зобов`язання замовника (пункт 4.2.1 договору). Тобто, судом першої інстанції залишено поза увагою, що замовник до виконання вимог, визначених пунктом 4.2.1. договору, в частині затвердження проектної документації підійшов без дотримання приписів діючих та обов`язкових спеціальних норм законів, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України № 1415. Проєктна документація, яка була розроблена відповідачем, лише затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №167 від 11.04.2025, як державним замовником, однак відомостей щодо погодження її військовим командуванням, в зоні територіальної відповідальності якого знаходяться такі фортифікаційні споруди, суду надано не було. Відсутність належного погодження означає, що замовник намагався відправити цивільний персонал підрядника на об`єкт, безпека якого не була підтверджена належним військовим керівництвом. У системному аналізі положень постанов Кабінету Міністрів України № 1415 та № 514 із фактичними обставинами справи, вбачається, що вимагати від підрядника виконувати будівельні роботи по фронту робіт ІІ-етапу до затвердження проєктно-кошторисної документації у визначеному договором і законами порядку неправомірно. Своєчасне виконання підрядником робіт за договором перебувало у прямій залежності від належного виконання замовником свого зустрічного контр зобов`язання. Ту обставину, що замовник не виконав власного контрзобов`язання та не передав підряднику фронт робіт ІІ-етапу, суд проігнорував. Хоча з приводу необхідності належного виконання такого зустрічного обов`язку замовником відповідач направляв у його адресу лист № 121 від 06.06.2025. У листі зокрема відповідач звертав увагу на потребу забезпечити дотримання пунктів 4.2.1 та 8.1 договору, й наголошував на необхідності вчинення замовником дій з виконання передбаченого обов`язку (пункту 4.2.1. та пункту 8.1. договору). Проте цього обов`язку замовником виконано не було. За таких обставин документ під назвою Акт сам по собі не підтверджує фактичного передання підряднику саме фронту робіт ІІ-етапу, без уточнення технічних параметрів та без належного відображення тих умов, у яких підрядник мав би розпочинати такі роботи, та тим більше не доводить факту послідовного і одночасного виконання замовником умов визначених пунктом 4.2.1. договору. За принципом вірогідності доказу це свідчить лише на користь того, що даний Акт складений лише щодо передачі вихідних даних для початку робіт І-етапу, але повністю нівелює його доказове значення, як Акту про передачу від замовника до підрядника підготовленого фронту робіт (ІІ етапу);

- починаючи з квітня 2025 року (дати початку виконання будівельних робіт ІІ-етапу), виконання ТОВ "Строй ЮА" робіт за раніше обумовленим графіком стало об`єктивно неможливим, зокрема у кілька змін та в нічний період. Це зумовлено систематичним застосуванням ворожих FPV-дронів і БПЛА по будівельній техніці й персоналу, а також відсутністю на зазначеній ділянці стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби Збройних Сил України, що пов`язано із постійною ротацією таких засобів уздовж лінії фронту з міркувань тактики і безпеки. Окрім того, у висновку ТПП зазначено, що підрядник на момент укладення договору не мав об`єктивної можливості передбачити, що за такий короткий проміжок часу ворог зможе настільки швидко просунутися вперед по лінії фронту саме в цьому напрямку, створивши безпосередню загрозу виконанню робіт і логістиці постачання матеріалів. В тому числі ТПП визначено, що з метою забезпечення безпеки працівників на будівельних майданчиках ТОВ "Строй ЮА" Наказом № 183 від 03.03.2025 було затверджено "Положення про порядок дій працівників під час повітряної тривоги на будівельних майданчиках зведення фортифікаційних споруд", яким для працівників було запроваджено алгоритм дій на випадок повітряних тривог, який, зокрема, передбачає припинення виконання робіт під час повітряних тривог, для забезпечення безпеки працівників;

- згідно з інформаційною довідкою щодо кількості та тривалості повітряних тривог, оголошених у Дніпропетровській області, виданою на запит ТОВ "Строй ЮА": - у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 сигнал повітряної тривоги оголошувався 124 рази, загальна тривалість повітряної тривоги у зазначений період становила 381 годину 35 хвилин; - у період з 01.05.2025 по 31.05.2025 сигнал повітряної тривоги оголошувався 114 разів, загальна тривалість повітряної тривоги у зазначений період становила 499 годин 34 хвилини; - загалом у період з 01.04.2025 по 31.05.2025 повітряна тривога оголошувалася 238 разів, її загальна тривалість становить 881 годину 9 хвилин (36 днів 17 годин 9 хвилин). Окрім безпосередньої тривалості повітряних тривог, на повторну організацію будівельного процесу фактично втрачається щонайменше 1-1,5 години продуктивного часу після кожного сигналу повітряної тривоги, що обумовлено потребою у поверненні працівників до об`єкта, повторному запуску обладнання, налагодженні технологічних процесів, перевірці конструкцій тощо. Сумарні втрати часу після тривог становлять орієнтовно 357 годин, що еквівалентно 14 дням та 21 годині. Загальний час, протягом якого виконання будівельних робіт було зупинене або суттєво обмежене з причин, що не залежать від підрядника, складає понад 50 календарних днів, що має істотний вплив на календарний графік будівництва та можливість виконання зобов`язань у визначений строк. Суворі вимоги щодо дотримання безпеки при проведені будівельних робіт та забезпечення дотримання працівниками підрядника сигналів повітряних тривог передбачались та були погоджені саме умовами пунктів 4.2.7., 4.3.7, 4.4.10 та 4.4.18 договору підряду. Договір, укладений між сторонами, узгоджуючи ці норми, прямо передбачав обов`язок підрядника припиняти роботи під час повітряних тривог, інструктувати працівників і визначати місця укриття. Таким чином, підрядник не міг продовжувати роботи, коли фронт наближувався, населені пункти евакуювалися, сирени лунали майже щодня, та повітряні атаки несли не гіпотетичну а реальну загрозу безпеці працівників - це було необхідним для захисту життя людей і відповідало вимогам національного законодавства, а також умовам договору. Діяти в інший спосіб підрядник не міг;

- особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Підрядник повністю довів, що діяв сумлінно, та вчиняв усі залежні від нього дії задля виконання своїх зобов`язань за договорами, з урахування масштабу виконання робіт по усім 53 договорам. Він виконав всі роботи І-етапу, а також всі можливі підготовчі роботи, закупівля та виготовлення передбачених локальними кошторисами ТМЦ, обладнання, опорядження, облаштування. Тому вину підрядника у прострочені початку та завершення виконання робіт ІІ етапу за договором не доведено. Лишивши ці обставини без належної оцінки, суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права та не застосував ані положення пунктів 13.2. та 13.13. договору, ані положення статей 612, 613, 614, 617, 850, 851 Цивільного кодексу України, які визначають, за яких умов підрядник звільняється від відповідальності за договором. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що наявна вина відповідача у прострочені завершення виконання робіт, а тому, покладення на підрядника фінансової відповідальності суперечить як прямим приписам статті 613 Цивільного кодексу України, так і загальним засадам справедливості та добросовісності у договірних відносинах;

- судом безпідставно не було застосовано прямо обумовлених за домовленістю сторін умов пунктів 13.2, 13.13. договору, за яких підрядник звільняється від відповідальності, в контексті приписів статті 3 Конституції України, статей 613, 614, 617, 627, 850, 851 Цивільного кодексу України, положень затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 "Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", вимог ДБН.А.3.1-5 -2016.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 01.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №7740/26 від 10.06.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.07.2026; об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 з апеляційною скаргою ТОВ "Строй ЮА" в одне провадження.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки (вх. № суду 9014/26 від 02.07.2026).

У судове засідання 08.07.2026 з`явився представник відповідача; представник позивача у зазначене судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, жодних клопотань від зазначеного учасника справи до апеляційного господарського суду не надходило.

У той же час відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 01.06.2026 всім учасникам справі в їх Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 01.06.2026 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 01.06.2026 після 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 02.06.2026).

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегією суддів відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 01.06.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 08.07.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.07.2026 суддею-доповідачем було оголошено зміст апеляційної скарги позивача.

У судовому засіданні 08.07.2026 представник відповідача висловив правову позицію щодо поданої позивачем апеляційної скарги, а також виклав зміст апеляційної скарги відповідача.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 08.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, наявність прострочення початку виконання робіт та порушення строку передачі їх результату замовнику, наявність підстав для стягнення пені та штрафу, правомірність заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (далі по тексту - підрядник, відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник, позивач) був укладений договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого в порядку, строки та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проєктно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367" (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.

У пунктах 17.1., 17.2. договору сторони визначили, що строк дії договору - це час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов`язання відповідно до договору. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що невід`ємною частиною договору є:

- Додаток № 1 - Договірна ціна;

- Додаток № 2 - Завдання на проєктування;

- Додаток № 3 - Зобов`язання;

- Додаток № 4 - Календарний графік виконання робіт.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками обох сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з пунктом 1.4. договору роботи виконуються за етапами:

І етап - Проєктування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії "Робочий проєкт" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робі (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору;

ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що вартість робіт по договору визначена за договірного ціною (Додаток № 1) і складає: 3 041 138 грн. 71 коп., в тому числі ПДВ - 506 856 грн. 50 коп. та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

У подальшому, зокрема, до вказаного пункту договору сторонами були внесені зміни.

Так, 01.05.2025 сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025, за умовами пункту 1.1. якої, керуючись абзацом 5 пункту 48 Постанови Кабінету Міністрів України № 1275 від 11.11.2022, пунктом 2.3. договору, сторони дійшли згоди щодо зміни вартості робіт в бік зменшення на 1 020 грн. 35 коп., у зв`язку з чим домовилися про внесення змін до пункту 2.1. розділу 2 договору та викладення його у наступній редакції: "2.1. Вартість робіт по договору визначена за договірною ціною (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 01.05.2025 до договору на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025), складеною на підставі локальних кошторисів до неї (додаток № 5/1-5/6 до Додаткової угоди № l від 01.05.2025 до договору № 106/4Д від 20.03.2025), і складає: 3 040 118 грн. 36 коп., в тому числі ПДВ - 506 686 грн. 39 коп. та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.".

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Так, у розділі 3 договору сторони були визначені умови щодо строків виконання робіт, а саме:

- строки виконання робіт за договором визначені Календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 03.05.2025 включно (пункт 3.1. договору);

- підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5-ти календарних днів після підписання договору підряд (пункт 3.2. договору);

- строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення обставин непереборної сили (які засвідчуються відповідно до розділу 14 договору) (пункт 3.3. договору);

- після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника (пункт 3.4. договору);

- підрядник передає замовнику (згідно з накладною): по І етапу: технічні звіти про вишукувальні роботи (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування) у паперовому вигляді у двох примірниках та один примірник на електронному носії (повний комплект у форматі Portable Document Format (pdt); Проєктну документацію стадії "Робочий проєкт" у паперовому вигляді у чотирьох примірниках та одному примірнику на електронному носії (повний комплект у форматах Portable Document Format (pdf), Microsoft officc Word 2016 (does). Позитивний експертний звіт. Замовник протягом 10-ти календарних днів з дня отримання документації (за накладною) та Акту виконаних робіт зобов`язаний прийняти роботи шляхом підписання Акту викопаних робіт та направити його виконавцю. У разі відмови від підписання Акту виконаних робіт замовник у цей самий строк зобов`язаний направити підряднику вмотивовану відмову від приймання проєктної документації (пункт 3.5. договору);

- у разі отримання підрядником вмотивованої відмови замовника від приймання проєктої документації сторонами складається Акт з переліком недоліків, недоробок і термінів їх усунення підрядником (пункт 3.6. договору).

Дослідивши зміст Календарного графіка виконання робіт (Додатку № 4 до договору), з`ясувавши значення та фактичний зміст, які обидві сторони вкладали в цей графік під час його оформлення, а саме: розбивка кожного місяця (березня, квітня та травня 2025 року) на 9 клітинок із зафарбовуванням певних клітинок навпроти кожного виду та етапу робіт, судом було встановлено, що позивач та відповідач досягли згоди щодо виконання визначених договором робіт у такі етапи та строки:

- І етап:

1) проєктні роботи - з 17.03.2025 по 03.04.2025 включно;

2) експертиза проєктної документації - з 01.04.2025 по 03.04.2025 включно;

- ІІ етап:

1) будівля бліндажа (УФС-3) - з 01.04.2025 по 03.04.2025 включно;

2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках) - з 01.04.2025 по 16.04.2025 включно;

3) місця ведення вогню - з 14.04.2025 по 20.04.2025 включно;

4) люк - з 14.04.2025 по 20.04.2025 включно;

5) вхід до траншеї - з 21.04.2025 по 03.05.2025 включно;

6) відхоже місце - з 24.04.2025 по 03.05.2025 включно.

Зазначене тлумачення Календарного графіку виконання робіт (Додатку № 4 до договору) та наведені апеляційним господарським судом строки узгоджуються зі змістом пункту 3.1. договору, який також передбачає, що строки виконання робіт за договором встановлені сторонами до 03.05.2025 включно.

У розділі 8 договору сторонами була визначена, зокрема, така організація виконання робіт та контроль за якістю робіт і матеріальними ресурсами:

- замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт) (пункт 8.1. договору);

- підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт (додаток 4), та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва" інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт (пункт 8.2. договору);

- підрядник щомісячно до 10-го числа наступного місяця зобов`язаний інформувати замовника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо); забезпечення виконання робіт з використанням матеріалів згідно з кошторисною документацією; залучення до виконання робіт робочої сили та субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів (пункт 8.4. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що забезпечення робіт проєктною документацією покладається на підрядника.

Згідно з умовами пункту 4.4. договору підрядник зобов`язаний, зокрема:

- розробити проєктну документацію відповідно до завдання на проєктування та інших вихідних даних, шляхом залучання субпідрядної організації. Забезпечити погодження проєктної документації із зацікавленими підприємствами, установами та організаціями і службами, погоджувальними організаціями, експертними організаціями (надати позитивний експертний звіт), обґрунтовувати та доводити прийняті проекті рішення. При необхідності коригування проєктної документації, по обґрунтованим зауваженням замовника та спеціалізованої будівельної експертизи - викопати його за свій рахунок (пункт 4.4.1. договору);

- виконати та передати замовнику проєктну документацію з позитивним експертним звітом, яка відповідає умовам договору, завданню, чинними будівельним нормам і нормативним документам, і належним чином оформлена у термін, встановлений сторонами у договорі та/або додатках до нього (пункт 4.4.2. договору);

- виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 4.4.3. договору);

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У розділі 10 договору сторони погодили умови щодо порядку приймання-передачі робіт, зокрема:

- приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідки про вартість викопаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (пункт 10.1. договору);

- Акт приймання викопаних будівельних робіт за формою № КБ-23, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № KБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику (пункт 10.2. договору);

- замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № KБ-2в та Довідку про вартість, виконаних будівельних робіт та витрат за формою № KБ-3 протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання вказаних документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника (пункт 10.3. договору);

- прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість, матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів) (пункт 10.4. договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем був виконаний та переданий позивачу І етап робіт, про що сторонами 04.04.2025 був складений та підписаний Акт № 1ПКД здачі-приймання виконаних проєктних робіт з розробки проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367" за договором № 106/4Д від 20.03.2025. В Акті сторони зазначили, що склали цей Акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником; вартість робіт 59 760 грн. 60 коп.

При цьому пунктом 4.2.1. договору передбачено, що замовник зобов`язаний затвердити проєктну документацію, надати підряднику об`єкт (фронт робіт).

У подальшому Проєктна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 167.

Доводи скаржника (відповідача) щодо прострочення замовника та не затвердження в належному порядку проєктної документації, що унеможливило виконання підрядником ІІ етапу робіт, а саме будівельних робіт за договором, апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 установлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проєктна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних із проектуванням та будівництвом фортифікаційних споруд у період дії воєнного стану, має спеціальний характер. Постанова Кабінету Міністрів України № 1415 встановлює особливий порядок погодження проектної документації, який зумовлений специфікою таких об`єктів та необхідністю їх інтеграції у систему оборонного планування.

Колегія суддів виходить з того, що вимога щодо узгодження проєктної документації з військовим командуванням спрямована не лише на формальне дотримання процедур у сфері будівництва, а насамперед на забезпечення відповідності відповідного об`єкта оборонним потребам у межах конкретної території відповідальності.

У цьому контексті термін "військове командування", використаний у Постанові №1415, має оцінюватися з урахуванням положень спеціального законодавства у сфері оборони та правового статусу суб`єкта, який здійснює організацію відповідних робіт.

Засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, а також права й обов`язки відповідних суб`єктів у сфері оборони визначені Законом України "Про оборону України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" військове командування - це, зокрема, Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України визначено Законом України "Про Державну спеціальну службу транспорту".

Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України та призначене, зокрема, для будівництва об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" однією з основних функцій Державної спеціальної служби транспорту є організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.

Згідно зі статтею 4 цього Закону до структури Державної спеціальної служби транспорту входять, зокрема, головний орган військового управління, регіональні органи військового управління та військові частини.

Відповідно до пункту 1 Положення про Військову частину НОМЕР_1 , затвердженого Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 №429, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до покладених на неї завдань організовує виконання заходів з фортифікаційного обладнання, будівництва захисних споруд, позицій районів та інженерну підтримку військ (сил) у використанні елементів інфраструктури для ведення бойових дій та їх захисту.

Пунктом 7 Положення визначено, що командир Військової частини підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та є прямим начальником особового складу Військової частини.

Відповідно до пункту 9 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 має право укладати в установленому порядку від імені Військової частини договори на замовлення товарів, робіт та послуг, а також здійснювати інші повноваження відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.

За таких обставин доводи скаржника (відповідача) про те, що замовником не було виконано договірного обов`язку із затвердження проєктної документації та допущено прострочення кредитора (замовника), є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.

Отже, заперечення відповідача в цій частині апеляційним господарським судом відхиляються.

Як установлено апеляційним господарським судом, підрядником у повному обсязі виконано роботи І етапу договору, що включали, зокрема, інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування, а також розроблення проектної документації (пункт 1.4. договору).

Виконання вказаних робіт за своєю природою передбачає безпосередній доступ до об`єкта будівництва, оскільки проведення інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань без такого доступу є об`єктивно неможливим.

Таким чином, встановлений у справі факт виконання підрядником І етапу робіт свідчить про те, що підрядник мав фактичний доступ до об`єкта будівництва та можливість виконувати передбачені договором роботи.

Отже, доводи скаржника (відповідача) про невиконання замовником обов`язку щодо передачі підряднику об`єкта (фронту робіт) лише з підстав неподання відповідного акта приймання-передачі є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному дослідженні обставин справи.

Водночас колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено поетапне виконання робіт, при цьому ІІ етап робіт (будівельні роботи) здійснюється відповідно до календарного графіка виконання робіт.

Матеріали справи не містять доказів того, що після виконання І етапу робіт підрядник був позбавлений доступу до об`єкта або що замовником вчинялися дії, спрямовані на обмеження такого доступу.

Також відповідачем не надано доказів повідомлення замовника про наявність обставин, які перешкоджають виконанню робіт, або заявлення вимог щодо усунення відповідних перешкод.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивачем не було передано підряднику об`єкт (фронт робіт) для виконання ІІ-го етапу робіт, оскільки умови договору не передбачають таку повторну передачу об`єкта (фронту робіт) перед початком ІІ-го етапу робіт.

За таких обставин доводи відповідача про неможливість виконання ІІ етапу робіт з причин, залежних від замовника, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Слід також наголосити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б надавали підстави для висновку про наявність прострочення кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника (відповідача) в частині існування певної неузгодженості між позивачем та відповідачем щодо виконання спірного договору, в підтвердження чого відповідач послався на зміст листа № 121 від 06.06.2025, у якому відповідач звертав увагу на проблемні питання, пов`язані з виконанням договорів та переданням фронту робіт.

Колегія суддів, дослідивши зміст листа № 121 від 06.06.2025, встановила, що вказаний лист стосувався інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем, перелік яких наведений у зазначеному листі.

Отже, наданий відповідачем лист № 121 від 06.06.2025 не стосується договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025.

Слід відзначити, що у розділі 4 договору визначені права та обов`язки сторін, зокрема, згідно з пунктом 4.1. договору замовник має право:

- відповідно до статей 235, 236, 237 Господарського кодексу України, у разі порушення підрядником господарських зобов`язань за договором застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції - заходи оперативного виливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме: достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин: а) підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є Акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника; б) підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується Актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника; в) підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва об`єкта та не усунув їх протягом узгоджених замовником та підрядником строків. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками замовника Акта виявлених порушень, який складається разом із представниками підрядника; г) систематичне порушення підрядником умов даного договору. Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника (пункт 4.1.1. договору);

- безперешкодно, у будь-який час, здійснювати контроль за ходом виконання робіт по об`єкту підрядником (не втручаючись у його господарську діяльність), щодо відповідності якості, обсягів і вартості виконуваних робіт проєктно-кошторисній документації та вимогам нормативних документів, та відповідністю матеріалів, конструкцій, виробів технічним вимогам, нормативним документам і при виявленні недоліків, вимагати їх негайного усунення або зупинення робіт (пункт 4.1.2. договору).

Пунктом 18.6. договору передбачено, що договір припиняється в односторонньому порядку за ініціативою замовника у випадках, що передбачені умовами договору. Підрядник бере на себе ризик неодержання повідомлення замовника про розірвання, припинення договору, якщо повідомлення відправлено підряднику замовником цінним листом з описом вкладення через засоби поштового зв`язку України за фактичною адресою, зазначеною в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2025 представниками позивача та відповідача був складений Акт огляду будівельного майданчику по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367", в якому зазначено, що представник замовника Шаповала С.М., у присутності представника підрядника Щуки О.Ю., склали цей Акт про те, що відповідно до підпункту "а" пункту 4.1.1. розділу 4 договору про будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" та Військовою частиною НОМЕР_1 , оглянув будівельний майданчик опорного пункту № 367 щодо виконання робіт на об`єкті. Представниками сторін встановлено, що станом на 25.062025 підрядник роботи на об`єкті "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367" не розпочав, чим порушив строки початку робіт визначених у "Календарному графіку виконання робіт", додаток 4 до договору підряду.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення № 14/22-729 від 07.07.2025, в якому зазначено про те, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, враховуючи підпункт "а" пункту 4.1.1 розділу 4 договору, додаток 4 до договору, Військова частина НОМЕР_1 (замовник) скористалася своїм правом достроково розірвати договір в односторонньому порядку, так як підрядник (ТОВ "Строй ЮА") не розпочав будівництво об`єкта протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору підряду. Станом на 25.06.2025 ТОВ "Строй ЮА" порушено підпункт "а" пункту 4.1.1 розділу 4 договору, що підтверджується Актом огляду будівельного майданчика, складеного уповноваженими представниками замовника (Військова частина НОМЕР_1 ) та підрядника (ТОВ "Строй ЮА"); додатком до повідомлення є Акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025.

Як зазначає позивач, в порушення пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 8.4 договору, відповідач у строки, встановленні договором для виконання 2-го етапу робіт, до виконання будівельних робіт не приступив, про хід виконання робіт позивача не проінформував, станом на кінцеві терміни виконання робіт за договором будівельні роботи по об`єкту не завершив. Відсутність початку будівельних робіт (робіт 2-го етапу) по об`єкту підтверджена Актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками позивача та відповідача 25.06.2025. Позивач зазначає, що у зв`язку з вказаним замовником було прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку. Так, 07.07.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення про розірвання договору підряду, яке було отримане відповідачем 10.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4904700058728. Таким чином, як зазначає позивач, договір підряду є розірваним в односторонньому порядку з 16.07.2025.

Враховуючи вказані обставини, за прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 13.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення терміну початку виконання робіт, у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день нерозпочатої роботи, за період прострочення з 01.04.2025 по 16.07.2025, в сумі 322 252 грн. 55 коп. На підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928 грн. 64 коп. Крім того, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору на понад тридцять днів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від договірної ціни в сумі 212 808 грн. 29 коп. (3 040 118,36 х 7%).

Суд першої інстанції встановив факт наявності прострочення відповідача у визначені позивачем періоди та визнав правомірним нарахування штрафних санкцій у заявленій до стягнення сумі 756 989 грн 48 коп., також суд першої інстанції визнав наявними підстави для зменшення штрафних санкцій на 95% до 37 849 грн 47 коп. (756 989,48 - 95% = 37 849,47).

Апеляційний господарський суд вважає висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення 322 252 грн. 55 коп. пені, нарахованої на підставі пункту 13.3. договору, помилковими, з огляду на таке.

Проаналізувавши зміст договору, апеляційний господарський суд зазначає, що в тексті договору сторони розрізняють значення термінів:

1) "роботи по договору" / "роботи" - зміст якого складають всі роботи по договору, виконання яких узгоджено у пункті 1.1. договору та які складаються з двох етапів: І етап: 1) проєктні роботи; 2) експертиза проєктної документації; ІІ етап: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце. Вказане вбачається зі змісту розділів І, ІІ, ІІІ договору, які містять умови щодо всього обсягу робіт за договором;

2) "будівельні роботи" / "будівництво" - зміст яких становлять окремо роботи ІІ етапу, що вбачається зі змісту пункту 1.4. договору, в якому зазначено, що ІІ етап - це будівельні роботи.

Слід також відзначити, що з Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 4 до договору) вбачається, що роботи ІІ-го етапу (будівельні роботи / будівництво) підлягали виконанню відповідачем в період з 01.04.2025 по 03.05.2025.

У той же час, у підпункті "а" пункту 4.1.1. договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника, у разі, якщо підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору підряду.

Таким чином, виходячи зі змісту даного пункту договору, будівництво (це ІІ етап робіт) мало бути розпочате відповідачем протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду, тобто в період з 21.03.2025 по 30.03.2025, що не узгоджується зі строком проведення зазначених робіт, узгоджених в Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 4 до договору) - це період з 01.04.2025 по 03.05.2025.

У той же час, виходячи з підстав та предмета даного спору, суд відзначає, що у предмет доказування у даній справі не входять обставини наявності/відсутності підстав для розірвання договору в односторонньому порядку позивачем, а також правомірність дій позивача щодо надіслання на адресу відповідача Повідомлення № 14/22-729 від 07.07.2025.

Як було зазначено вище, предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, наявність прострочення початку виконання робіт та порушення строку передачі їх результату замовнику, наявність підстав для стягнення пені та штрафу, правомірність заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Так, у розділі 13 договору сторонами була визначена відповідальність сторін та порядок врегулювання спорів, зокрема:

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством У країни (пункт 13.1. договору);

- за порушення терміну початку виконання робіт по договору (пункт 3.1. договору), підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. У разі якщо підрядник не розпочав роботу протягом 30-ти календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово (пункт 13.3. договору).

Так, на підставі пункту 13.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення терміну початку виконання ІІ етапу робіт, у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день нерозпочатої роботи, за період прострочення з 01.04.2025 по 16.07.2025, в сумі 322 252 грн. 55 коп.

Як було зазначено вище, в тексті договору сторони розрізняють значення термінів:

1) "роботи по договору" / "роботи" - зміст якого складають всі роботи по договору, виконання яких узгоджено у пункті 1.1. договору та які складаються з двох етапів: І етап: 1) проєктні роботи; 2) експертиза проєктної документації; ІІ етап: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце. Вказане вбачається зі змісту розділів І, ІІ, ІІІ договору, які містять умови щодо всього обсягу робіт за договором;

2) "будівельні роботи" / "будівництво" - зміст яких становлять окремо роботи ІІ етапу, що вбачається зі змісту пункту 1.4. договору, в якому зазначено, що ІІ етап - це будівельні роботи.

При цьому апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідачем виконання робіт за договором було розпочато, а саме: відповідачем був виконаний та переданий позивачу І-й етап робіт, про що сторонами 04.04.2025 був складений та підписаний Акт № 1ПКД здачі-приймання виконаних проєктних робіт з розробки проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367" за договором № 106/4Д від 20.03.2025. В Акті сторони зазначили, що склали цей Акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником; вартість робіт 59 760 грн. 60 коп. В Акті сторони також зазначили, що претензій одна до одної не мають.

При цьому пунктом 4.2.1. договору передбачено, що замовник зобов`язаний затвердити проєктну документацію, надати підряднику об`єкт (фронт робіт).

У подальшому Проєктна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 167.

Отже, матеріали справи підтверджують належне виконання відповідачем І-го етапу робіт.

Враховуючи викладене, нарахування пені на підставі пункту 13.3. договору є безпідставним, оскільки відповідач приступив до виконання робіт за договором, виконав їх І-й етап; матеріали справи не місять жодного доказу на підтвердження наявності прострочення терміну початку виконання робіт по договору; позивач помилково ототожнює зміст понять "роботи за договором" та "будівництво", для початку виконання яких договором передбачені різні терміни.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про стягнення 322 252 грн. 55 коп. пені, нарахованої на підставі пункту 13.3. договору, слід відмовити.

Крім того, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928 грн. 64 коп.

З приводу вказаних вимог позивача апеляційний господарський суд зазначає таке.

Вище судом встановлено, що Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 4 до договору) було передбачено, що роботи ІІ-го етапу (будівельні роботи / будівництво) підлягали виконанню відповідачем в період з 01.04.2025 по 03.05.2025.

Доказів виконання ІІ-го етапу робіт (будівельних робіт), а саме: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце, матеріали справи не містять.

У той же час, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, у процесі розгляду справи судом, відповідач не надав суду докази виконання ІІ-го етапу робіт (будівельних робіт), а саме: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце, та передачі їх замовнику (позивачу) за відповідним Актом приймання-передачі.

Посилання відповідача на погіршення безпекової ситуації на ділянці, де велися підрядні роботи, апеляційним господарським судом розцінюються критично, оскільки договір не містить положень, які б передбачали таке правове регулювання, яке б звільняло відповідача від виконання його обов`язків за договором за обставин наближення фронту чи погіршення безпекової ситуації на території ведення робіт. Більше того, беручи на себе у березні 2025 року зобов`язання з будівництва фортифікаційних споруд на території, наближеній до фронту, за умови загальновідомих обставин його просування вглиб Дніпропетровської області, відповідач мав усвідомлювати всі ризики просування фронту та ймовірність погіршення безпекової ситуації на ділянці ведення робіт за договором.

Апеляційний господарський суд також відзначає, що відповідно до пункту 4.3.6. договору підрядник має право ініціювати внесення змін до договору.

Більше того, згідно з умовами пункту 4.4. договору підрядник зобов`язаний, зокрема:

- виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 4.4.3. договору);

- завчасно, у письмовій формі, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів) (пункт 4.4.16. договору).

Доказів виконання підрядником (відповідачем) обов`язку щодо повідомлення замовника (позивача) про сповільнення або призупинення виконання робіт за договором матеріали справи не містять; також матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору в частині строків виконання робіт (зокрема, щодо їх ІІ етапу).

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 13.5. договору сторони передбачили, що за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.

Так, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928 грн. 64 коп.

Апеляційним господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено період прострочення, оскільки, враховуючи дату отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору (10.07.2025) та умови пункту 4.1.1. договору, договір вважається розірваним з 15.07.2025, отже нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати з 04.05.2025 по 14.07.2025 (включно) (71 день).

Таким чином, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається апеляційним господарським судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).". Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений апеляційним господарським судом період прострочення виконання відповідачем зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, апеляційним господарським судом встановлено, що за порушення строків завершення будівництва пеня підлягає нарахуванню в період з 04.05.2025 по 14.07.2025 (71 день) наступним чином: 3 040 118,36 * 0,1% * 71 = 215 848 грн. 52 коп.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 215 848 грн. 52 коп.

Крім того, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору на понад тридцять днів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від договірної ціни в сумі 212 808 грн. 29 коп. (3 040 118,36 х 7%).

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Апеляційним господарським судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені вихідні дані для розрахунку та математично вірно здійснено розрахунок.

Таким чином, розрахунок штрафу, здійснений позивачем, визнається апеляційним господарським судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 212 808 грн. 29 коп.

Щодо клопотання скаржника (відповідача) про зменшення штрафних санкцій слід зазначити таке.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Апеляційний господарський суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Апеляційний господарський суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Апеляційний господарський суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний господарський суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Апеляційний господарський суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- у даній справі в пункті 13.5. договору сторони погодили нарахування пені за порушення строків завершення будівництва по договору у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, при цьому договірна ціна за договором включає в себе вартість як робіт І-го етапу, так і робіт ІІ-го етапу. Аналогічним чином пункт 13.5. договору передбачає і розрахунок штрафу 7% від договірної ціни договору. Колегія суддів враховує, що у даній справі, фактично, прострочення допущено лише стосовно ІІ-го етапу робіт, отже застосування під час розрахунку пені та штрафу суми договірної ціни (а не вартості робіт, з яких допущено прострочення) є очевидно неспівмірним, не відповідає принципам адекватності, справедливості та розумності, та свідчить про наявність підстав для застосування права суду на зменшення штрафних санкцій;

- у даній справі встановлено, що роботи І-етапу були виконані відповідачем та передані позивачу за Актом 04.04.2025; при цьому проєктна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 167. Отже, причини невиконання відповідачем робіт 2-го етапу в період з 04.04.2025 по 11.04.2025 (включно) апеляційний господарський суд визнає поважними;

- також в процесі розгляду справи встановлено, що відсутність початку будівельних робіт (робіт ІІ-го етапу) по об`єкту підтверджена Актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками позивача та відповідача 25.06.2025. Позивач зазначає, що у зв`язку з вказаним замовником було прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку. Так, 07.07.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення про розірвання договору підряду, яке було отримане відповідачем 10.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4904700058728. Отже, 25.06.2025 позивачем було прийнято рішення про розірвання договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 106/4Д від 20.03.2025, що свідчить про те, що в період прострочення з 25.06.2025 по 14.07.2025, фактично, позивач вже не розраховував та очікував на виконання відповідачем робіт ІІ-го етапу;

- з огляду на описані вище обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але апеляційним господарським судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1%), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

- колегією суддів також враховано, що у даній справі за період прострочення заявлено до стягнення з відповідача як пеню так і штраф;

- апеляційним господарським судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування щодо виконання робіт у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені 215 848 грн. 52 коп. до 25 000 грн 00 коп. та розмір штрафу 212 808 грн 29 коп. до 25 000 грн 00 коп.

Таке зменшення розміру пені та штрафу апеляційний господарський суд вважає розумним, справедливим та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені та штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно вимогам, задоволення яких було визнано обґрунтованим (без урахування їх зменшення судом); стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 143 грн 88 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам - позивачу та відповідачу, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

З огляду на викладене вище, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню; відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (позивача).

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/7244/25 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 322 252 грн. 55 коп., нарахованої на підставі пункту 13.3. договору, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог; в частині вимог про стягнення 221 928 грн. 64 коп. пені, нарахована на підставі пункту 13.5. договору та стягнення 212 808 грн. 29 коп. штрафу рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/7244/25 слід змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 25 000 грн 00 коп. пені, 25 000 грн 00 коп. - штрафу та 5 143 грн. 88 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.".

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" підлягає частковому задоволенні в частині вимог про відмову у стягненні пені в сумі 322 252 грн. 55 коп., нарахованої на підставі пункту 13.3. договору.

У той же час згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій (прострочення) відповідача, у відповідності до норм частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідача покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА".

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/7244/25 - залишити без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі №904/7244/25 - задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі №904/7244/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 322 252 грн. 55 коп., нарахованої на підставі пункту 13.3. договору, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

5. В частині вимог про стягнення 221 928 грн. 64 коп. пені, нарахованої на підставі пункту 13.5. договору, та стягнення 212 808 грн. 29 коп. штрафу рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/7244/25 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 25 000 грн 00 коп. пені, 25 000 грн 00 коп. штрафу та 5 143 грн. 88 коп. частину витрат по сплаті судового збору.".

6. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

7. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА".

7. Матеріали справи № 904/7244/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 13.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк