Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №924/22/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Справа № 924/22/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників:

прокурор: Лис Н.В.

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 року у справі №924/22/26 (суддя Яроцький А.М., м. Хмельницький, повний текст складено 06.05.2026)

за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функцій у спірних правовідносинах Сатанівської селищної ради

до відповідача Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс"

про стягнення 687 319,38 грн.

Керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функцій у спірних правовідносинах Сатанівської селищної ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" про стягнення 687 319,38 грн шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:005, розташованих на території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил їх використання.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 у справі №924/22/26 позов Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функцій у спірних правовідносинах Сатанівської селищної ради до Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" про стягнення 687 319,38 грн задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" на користь Сатанівської селищної ради 687 319,38 грн. шкоди. Стягнуто з Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" на користь Хмельницької обласної прокуратури 10309,79 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне підприємство "Курорт Еко Сервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити керівнику Волочиської окружної прокуратури в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 року у справі №924/22/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08 липня 2026 року

12 червня 2026 року керівником Волочиської окружної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Приватного підприємства «Курорт Еко Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 у справі №924/22/26 – без змін.

07 липня 2026 року Приватним підприємством "Курорт Еко Сервіс" подана заява, в які просить провести судове засідання 08.07.2026 без участі ПП «Курорт Еко Сервіс» за наявними у справі матеріалами, оскільки у зв`язку з необхідністю термінового виїзду за межі України за сімейними обставинами представник ПП «Курорт Еко Сервіс» адвокат Собецька Г.В. не може бути присутньою у судовому засіданні. Поряд з цим, у вказаній заяві зазначено, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 08.07.2026 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

В судове засідання 08.07.2026 Сатанівська селищна рада належним чином уповноваженого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки уповноваженого представника суду не повідомила.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору є вимоги керівника Волочиської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради, про стягнення з Приватного підприємства «Курорт Еко Сервіс» 687 319,38 грн шкоди, заподіяної використанням земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003 (площею 22,60 га), 6821255500:01:015:0002 (площею 17,3490 га), 6821255500:01:014:0004 (площею 10,05 га) та 6821255500:01:014:0005 (площею 4,30 га), розташованих у смт Сатанів Хмельницького району Хмельницької області, не за цільовим призначенням, із порушенням режиму, нормативів і правил їх використання. Відповідно до витягів із Державного земельного кадастру від 18.03.2026 зазначені земельні ділянки належать до земель рекреаційного призначення, перебувають у комунальній власності Сатанівської селищної ради та мають цільове призначення 07.01 – для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Також суд встановив, що 19.03.2025 Сатанівська селищна рада письмово попередила відповідача про недопустимість самовільного використання земельних ділянок, однак такі вимоги залишилися без реагування. За матеріалами кримінального провадження №42025242220000010, розпочатого 10.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, встановлено, що на зазначених земельних ділянках у 2025 році було здійснено посів сої без оформлення права користування землею. Протоколом огляду місця події від 17.07.2025, протоколами допиту свідків від 21.07.2025, п`ятьма актами обстеження земельних ділянок від 21.07.2025, актами визначення та відшкодування збитків від 22.07.2025, рішенням виконавчого комітету Сатанівської селищної ради від 24.07.2025 №94/2025, договором про добровільне відшкодування збитків №2 від 29.07.2025, а також ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 29.07.2025 та 01.08.2025 у справі №686/20702/25 суд визнав підтвердженим факт використання відповідачем спірних земельних ділянок під вирощування сої без належних правових підстав. Крім того, суд встановив, що відповідач добровільно відшкодував 305 020,30 грн збитків за самовільне зайняття земельних ділянок. Згідно зі змістом доданої до матеріалів справи ухвали Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2026 у справі №924/1003/25 закрито провадження у справі №924/1003/25 за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функцій у спірних правовідносинах Сатанівської селищної ради до Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, в розмірі 702742,24 грн та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами: 6821255500:01:014:0003 (площею самовільного зайняття 21,8795 га), 6821255500:01:015:0002 (площею самовільного зайняття 17,2581 га), 6821255500:01:014:0004 (площею самовільного зайняття 8,2429 га), 6821255500:01:014:0005 (площею самовільного зайняття 2,1769 га), 6821255500:01:016:0005 (площею самовільного зайняття 3,1855 га), що розташовані в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області шляхом їх звільнення та повернення власнику - територіальній громаді в особі Сатанівської селищної ради, у зв`язку із відсутністю предмета спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У вищевказаній ухвалі вказано, що відповідач повністю сплатив шкоду, завдану самовільним заняттям земельних ділянок в розмірі 702742,24 грн, а згідно долученого акту обстеження земельних ділянок від 17.02.2026 встановлено, що спірні земельні ділянки звільнені від посіву сої та ніким не обробляються.

Однак суд першої інстанції вважав, що це не усуває відповідальності за окреме порушення, пов`язане з використанням земель не за цільовим призначенням. На підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.12.2025 та доданих розрахунків суд першої інстанції встановив, що розмір шкоди від використання земельних ділянок не за цільовим призначенням становить 349 359,87 грн, 13 034,83 грн, 49 356,79 грн та 275 567,89 грн, що загалом складає 687 319,38 грн. Суд також встановив, що прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема листом від 23.12.2025 повідомив Сатанівську селищну раду про необхідність вжиття заходів щодо стягнення шкоди, отримав відповідь від 29.12.2025 про відкладення вирішення цього питання до завершення розгляду справи №924/1003/25, після чого 29.12.2025 повідомив про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

За результатами оцінки наведених доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором належним чином підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави, оскільки Сатанівська селищна рада, будучи компетентним органом, не вжила заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади. Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача про відсутність у селищної ради відповідних повноважень та визнав, що саме вона є належним органом, уповноваженим захищати права територіальної громади щодо земель комунальної власності, тоді як Головне управління Держгеокадастру у цих правовідносинах здійснює функції державного контролю, а не захисту права комунальної власності. Суд першої інстанції також визнав належними і допустимими доказами матеріали кримінального провадження та розрахунки Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області дійшовши висновку, що ПП «Курорт Еко Сервіс» у 2025 році використовувало земельні ділянки рекреаційного призначення для вирощування сільськогосподарської культури – сої, тобто не за їх цільовим призначенням, чим порушило вимоги земельного законодавства та завдало Сатанівській селищній раді шкоди у розмірі 687 319,38 грн. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора в повному обсязі та стягнення із Приватного підприємства «Курорт Еко Сервіс» на користь Сатанівської селищної ради 687 319,38 грн шкоди заподіяної використанням самовільно зайнятих земельних ділянок не за цільовим призначенням, а також покладення на відповідача судових витрат.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що прокурор звернувся до суду в інтересах неналежного органу, оскільки Сатанівська селищна рада не є уповноваженим суб`єктом у спірних правовідносинах. На думку скаржника, відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» виконавчі органи сільських, селищних та міських рад набувають повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель лише після прийняття відповідного рішення радою, призначення державних інспекторів та повідомлення центрального органу виконавчої влади. Оскільки Сатанівська селищна рада такого рішення не приймала, вона не має повноважень на звернення до суду з даним позовом, а недоотримання місцевим бюджетом коштів саме по собі не є підставою для представництва прокурором її інтересів. Крім того, апелянт наголошує, що суд не перевірив, чи мав відповідний орган повноваження для захисту інтересів держави та чи існували підстави для представництва прокурором відповідно до вимог законодавства.

Крім цього, скаржник зазначає, що ПП «Курорт Еко Сервіс» не є суб`єктом відповідальності за шкоду, заподіяну використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням, оскільки не є ні власником, ні землекористувачем спірних земельних ділянок. Посилаючись на положення статей 92, 93, 116 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Закону України «Про землеустрій», апелянт вказує, що обов`язок використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням покладається виключно на їх власників або землекористувачів. На його думку, суд першої інстанції безпідставно прирівняв фактичне використання земельних ділянок до їх використання не за цільовим призначенням та не врахував, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2026 у справі №924/1003/25 підприємство вже сплатило 1 007 762,54 грн шкоди за самовільне зайняття цих земельних ділянок. У зв`язку з цим апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням його фактично двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення – фактичне використання земельних ділянок у 2025 році.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки підставам позову, зокрема вимогам статей 1166, 1172 та 1212 Цивільного кодексу України, не встановив усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення цивільно-правової відповідальності, а саме наявності шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку та вини. На думку скаржника, матеріали справи не містять доказів того, що засівання земельних ділянок соєю спричинило Сатанівській селищній раді реальні збитки або неодержані доходи, а складений Головним управлінням Держгеокадастру розрахунок шкоди сам по собі не підтверджує наявності збитків у розумінні статей 22, 1166 ЦК України та статті 156 Земельного кодексу України. Крім того, за даними витягів з Державного земельного кадастру всі спірні земельні ділянки є ріллею, що належить до земель сільськогосподарського призначення.

Окремо скаржник посилається на порушення пункту 7-1 Методики визначення розміру шкоди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, зазначаючи, що обов`язковими підставами для розрахунку шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення. Водночас розрахунок шкоди був здійснений Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі постанови про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні №42025242220000010 від 10.07.2025 за статтею 197-1 Кримінального кодексу України, а не в межах адміністративного провадження за статтями 53, 55 КУпАП. На думку апелянта, такі розрахунки отримані з порушенням вимог законодавства, є неналежними та недопустимими доказами відповідно до статей 73 та 77 Господарського процесуального кодексу України, а суд першої інстанції не перевірив допустимість використання матеріалів кримінального провадження у господарському процесі та не навів належного мотивування щодо відхилення доводів відповідача.

Посилаючись на статтю 277 Господарського процесуального кодексу України, а також практику Верховного Суду щодо допустимості доказів, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи відповідача посилається на те, що доводи апеляційної скарги про відсутність у Сатанівської селищної ради повноважень на захист інтересів держави, неналежність ПП «Курорт Еко Сервіс» як суб`єкта відповідальності, відсутність належної правової оцінки заявленого позову та недопустимість доказів є безпідставними. Прокурор наголошує, що відповідно до статей 16, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12 Закону України «Про охорону земель», а також законодавчих змін, внесених Законом України від 28.04.2021 та введених у дію 27.05.2021, саме Сатанівська селищна рада як власник земель комунальної власності уповноважена здійснювати контроль за їх використанням, захищати права територіальної громади та звертатися до суду за їх захистом. На підтвердження цього також посилається на постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №810/3894/17, від 18.06.2021 у справі №927/491/20, від 07.07.2021 у справі №905/1562/20 та від 19.08.2020 у справі №923/449/18, відповідно до яких прокурору достатньо звернутися в інтересах одного компетентного органу, а суд самостійно перевіряє наявність його повноважень. Крім того, прокурор зазначає, що ним дотримано процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки до пред`явлення позову Сатанівську селищну раду було повідомлено про порушення інтересів держави та надано можливість самостійно здійснити їх захист.

Також у відзиві прокурор заперечує доводи апеляційної скарги щодо повноважень Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, зазначаючи, що відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положення про Держгеокадастр цей орган має право звертатися до суду лише у визначених законом випадках, зокрема щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, розірвання договорів користування землею чи припинення права постійного користування, тоді як вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням, належать до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування. Зазначає, що розрахунок шкоди проведено Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області в межах кримінального провадження №420252422200000010 від 10.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України, відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, і цей розрахунок не був оскаржений у судовому порядку. Крім того, зазначені розрахунки були враховані Городоцьким районним судом Хмельницької області під час ухвалення вироку від 06.04.2026 у справі №672/64/26, яким керівника ПП «Курорт Еко Сервіс» визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України. Прокурор посилається на статті 211, 152, 157 Земельного кодексу України, статті 1166, 1172, 1212 Цивільного кодексу України, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а, постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №127/31684/13-а, постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18, зазначаючи, що розрахунок збитків сам по собі не породжує обов`язку їх відшкодування, однак є належним доказом у спорі, а матеріали кримінального провадження можуть використовуватися як докази у господарському процесі. На думку прокурора, усі подані докази є належними, допустимими та достатніми, суд першої інстанції надав їм належну оцінку відповідно до статей 74, 86, 238 ГПК України, тоді як доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до переоцінки вже встановлених судом обставин.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Щодо наявності у Керівника Волочиської окружної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем саме Сатанівську селищну раду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом; прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради, зазначив, що відповідач у 2025 році без належного оформлення права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004 та 6821255500:01:014:0005, розташованими на території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, використовував їх не за цільовим призначенням, із порушенням режиму, нормативів і правил використання, чим заподіяв шкоду інтересам держави. На обґрунтування наявності підстав для представництва прокурор послався на положення статей 12, 122 Земельного кодексу України, статей 2, 167, 169, 170, 172 Цивільного кодексу України, статті 2 Бюджетного кодексу України, статті 7 Конституції України, статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають повноваження органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності, здійснення контролю за їх використанням, захисту майнових прав територіальної громади та забезпечення формування доходів місцевого бюджету. Також прокурор зазначив, що відповідно до пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 поняття «інтереси держави» охоплює необхідність захисту землі як національного багатства, а згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2025 у справі №296/704/21, звернення прокурора на захист інтересів територіальної громади фактично є захистом інтересів держави. У зв`язку з цим прокурор наголосив, що заявлений позов спрямований на захист суспільно значущого інтересу, який полягає у забезпеченні надходження до місцевого бюджету коштів у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної неправомірним використанням земель комунальної власності.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо відсутності у Сатанівської селищної ради повноважень на звернення до суду та необхідності визначення належним уповноваженим органом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, суд апеляційної інстанції виходить із необхідності чіткого розмежування повноважень органу, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, і повноважень органу місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду у відносинах щодо земель комунальної власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (провадження №12-60гс23) зазначила, що Держгеокадастр у земельних правовідносинах може діяти у двох відмінних правових статусах: як центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, та як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Відповідно, обсяг його повноважень, зокрема щодо звернення до суду, визначається тим, у якому саме статусі він бере участь у конкретних правовідносинах. Як суб`єкт здійснення права державної власності Держгеокадастр наділений повноваженнями щодо земель сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин. Водночас стосовно земель комунальної власності Держгеокадастр не є представником власника та не наділений загальними повноваженнями захищати речові права територіальної громади.

Діючи як орган державного контролю, Держгеокадастр може звертатися до суду лише у випадках та у спосіб, прямо передбачених законом. Загальні приписи частини першої статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» не створює необмеженого права на пред`явлення будь-яких земельних позовів, а передбачає можливість звернення до суду виключно для здійснення визначених законом повноважень. Статті 6 та 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, визначають спеціальні контрольні повноваження Держгеокадастру та передбачають його право звертатися до суду, зокрема, з позовами про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також з іншими позовами, прямо передбаченими відповідними нормативно-правовими актами. Отже, контрольна компетенція Держгеокадастру сама по собі не надає цьому органу статусу універсального позивача в усіх спорах, пов`язаних із порушенням земельного законодавства.

З огляду на предмет та підстави позову у справі №924/22/26 спір не стосується реалізації Держгеокадастром правомочностей власника земель сільськогосподарського призначення державної власності, а заявлені вимоги не належать до спеціально визначених законом випадків звернення цього органу до суду під час здійснення державного контролю. Тому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не є органом, уповноваженим державою на судовий захист у спірних правовідносинах.

Водночас, колегія суддів відзначає, що повноваження Сатанівської селищної ради у цих правовідносинах не слід ототожнювати з делегованими повноваженнями її виконавчого органу щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Пункт 34-1 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частина перша статті 19 Закону України «Про охорону земель» та Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» дійсно передбачають, що виконавчий орган сільської, селищної або міської ради набуває повноважень із державного контролю лише після прийняття відповідною радою рішення на пленарному засіданні та виконання інших установлених законом процедур. Проте таке рішення є передумовою саме для реалізації виконавчим органом ради делегованої державної контрольної функції, а не для здійснення самою радою правомочностей від імені територіальної громади щодо земель комунальної власності.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність рішення Сатанівської селищної ради про здійснення її виконавчим органом державного контролю за використанням та охороною земель може свідчити лише про ненабуття таким виконавчим органом спеціальних контрольних повноважень, однак не позбавляє Сатанівську селищну раду права на судовий захист земельних та майнових інтересів відповідної територіальної громади. Оскільки спірні земельні ділянки розташовані на території селища Сатанів Хмельницької області та спір стосується захисту прав й інтересів територіальної громади щодо цих земель, належним органом у відповідних правовідносинах є Сатанівська селищна рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Тому заперечення відповідача не спростовують наявності у Сатанівської селищної ради повноважень на захист відповідного права в межах справи №924/22/26.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися, як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

23 грудня 2025 року прокурор надіслав голові Сатанівської селищної ради лист №51-5076ВІ4Х-25 щодо вжиття заходів з метою стягнення грошових коштів в сумі 687319,38 грн шкоди заподіяної внаслідок використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:0.1:014:0004, 6821255500:01:014:0005, комунальної власності, розташованих па території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів, і правил їх використання (а.с. 86-87 т.1).

Листом-відповіддю від 29.12.2025 №52502-19/2025 Сатанівська селищна рада повідомила прокурора, що рішення про стягнення грошових коштів в сумі 687319,38 грн буде приймати з урахуванням рішення у справі №924/1003/25 за позовом Волочиської окружної прокуратури в інтересах Сатанівської селищної ради до ПП «Курорт Еко Сервіс» про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, в розмірі 702742,24 грн та усунені перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх звільнення та повернення власнику - територіальній громаді в особі Сатанівської селищної ради (а.с.88 т.1).

29 грудня 2025 року прокурор на підставі ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до голови Сатанівської об`єднаної територіальної громади з повідомленням про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Сатанівської селищної ради шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Хмельницької області до Приватного підприємства «Курорт Еко Сервіс» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:005, розташованих на території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил їх використання в розмірі 687 319,38 грн самовільно зайнятих земельних діялнок за 2025 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Сатанівської селищної ради.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" 687 319,38 грн шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:005, розташованих на території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил їх використання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2025 у справі №758/5941/20, від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, від 19.0.2025 у справі №910/22855/17, від 08.07.2025 у справі №925/556/24, від 24.03.2025 у справі №916/4912/24, від 20.11.2025 у справі №910/8222/20, від 08.10.2025 у справі №916/3517/24.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру від 18.03.2026 вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003 площею 22,60 га, 6821255500:01:015:0002 площею 17,3490 га, 6821255500:01:014:0004 площею 10,05 га, 6821255500:01:014:005 площею 4,30 га розташовані в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, право розпорядження якими належить Сатанівській об`єднаній територіальній громаді від імені та в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Сатанівська селищна рада (а.с.180-203 т.1).

19 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача з письмовим попередженням №334, в якому вказав, що самовільне зайняття земельної ділянки є порушенням чинного земельного законодавства, за скоєння якого порушники згідно ст. 211 Земельного кодексу України несуть адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність відповідно до законодавства. Головою Сатанівської селищної ради зауважено, що добровільна сплата підприємством коштів за самовільне використання земельних ділянок у 2024 році на суму 300 007,70 грн не є підставою для повторного використання і обробітку цих ділянок у 2025 році, такі дії є протизаконними і несуть за собою кримінальну відповідальність. Відповідача попереджено, що у разі обробітку вищевказаних земельних ділянок у 2025 році Сатанівська селищна рада буде звертатися з клопотанням в Держекоінспекцію у Хмельницькій області про самовільне зайняття земельних ділянок комунальної власності або до правоохоронних органів з метою відкриття кримінального провадження на дії приватного підприємства “Курорт Еко Сервіс” (а.с.42 т.1).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається внесення 10.07.2025 та 12.09.2025 відомостей про початок досудового розслідування за фактом самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України (Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель) з зазначенням особи, яку повідомлено про підозру - Смиц О.Р. (директор ПП "Курорт Еко Сервіс") (а.с.19 т.1).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 17.07.2025 старшим дізнавачем СД Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за участю трьох понятих та двох спеціалістів, під час огляду земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:0005 встановлено, що на останніх суцільним посівом засіяна в першій декаді травня 2025 року та зростає с/г культура соя, яка перебуває в стадії цвітіння. До протоколу додано ілюстраційні таблиці (а.с.26-36 т.1).

За змістом актів обстеження спірних земельних ділянок від 21.07.2025 спеціально створеною комісією з працівників Сатанівської селищної ради та в присутності керівника Приватного підприємства «Курорт Еко Сервіс» ОСОБА_1 встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003 площею 22,60 га, 6821255500:01:015:0002 площею 17,3490 га, 6821255500:01:014:0004 площею 10,05 га, 6821255500:01:014:005 площею 4,30 га засіяно сою, що підтвердив директор ПП "Курорт Еко Сервіс" без погодження сесії селищної ради щодо надання її у користування (а.с.64-73 т.1).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 21.07.2025 спеціалістом відділу земельних відносин Сатанівської селищної ради ОСОБА_2 повідомлено, що на даний час спірні земельні ділянки оброблені та на них вирощується сільськогосподарська культура соя, при цьому заяви від фізичних та юридичних осіб про отримання у власність чи користування останніх до Сатанівської селищної ради не надходило. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що у 2024 зазначені земельні ділянки оброблялись гр. ОСОБА_1 , на якій підставі не відомо, однак останнім сплачено нараховані радою збитки у розмірі 300 000,00 грн. за самовільне зайняття спірних земельних ділянок (а.с.20-21 т.1).

Згідно протоколів допиту свідків від 21.07.2025 начальника відділу земельних відносин Сатанівської селищної ради Зарічної Т.С. та голови Сатанівської селищної ради ОСОБА_3 заяви від фізичних та юридичних осіб про отримання у власність чи користування останніх до Сатанівської селищної ради не надходило, оскільки у 2024 дані земельні ділянки оброблялись ПП "Курорт Еко Сервіс" без належної правової підстави, та про самовільне зайняття земельних ділянок стало відомо у березні 2025, то Сатанівською селищною радою на ім`я директора був спрямований лист щодо припинення протиправних дій, однак останній залишено без відповідного реагування, та в подальшому земельні ділянки були засіяні сільськогосподарською культурою сої. ОСОБА_4 повідомлено, що ОСОБА_1 сплатив 300 000,00 грн. нарахованих радою збитків за самовільне зайняття змелених ділянок (а.с.22-25, 42 т.1).

Відповідно до актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.07.2025 складених спеціально створеною комісією встановлено самовільне зайняття та використання ПП "Курорт Еко Сервіс" земельних ділянок площами 4,30 га, 3,2625 га, 10,05 га, 17,349 га та 22,60 га в межах селища Сатанів, вул. Курортна та розмір збитків завданих Сатанівській селищній раді у сумі 22 925,46 грн, у сумі 15524,97 грн, у сумі 53581,61 грн, у сумі 92496,26 грн, у сумі 120492,00 грн за 2025 рік з визначенням терміну сплати останніх до 01.12.2025. До актів додано розрахунки розміру шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок комунальної власності в селищі Сатанів вулиця Курортна станом на 2025 рік (а.с.49-63 т.1).

29 липня 2025 року між Сатанівською селищною радою та Приватним підприємством «Курорт Еко Сервіс» укладено договір про добровільне відшкодування збитків №2 згідно якого ПП "Курорт Еко Сервіс" зобов`язався відшкодувати Сатанівській селищній раді збитки у розмірі 305 020,30 грн., завдані внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 57,56 га з кадастровими номерами: 6821255500:01:016:0005, площею 3,2625 га, 6821255500:01:014:0003, площею 22,60 га, 6821255500:01:015:0002, площею 17,34 га, 6821255500:01:014:0004, площею 10,05 га та 6821255500:01:014:0005, площею 4,30 га на підставі Акту щодо визначення збитків власнику землі (землекористувачу) від 22.07.2025 №б/н, затверджені рішенням виконавчого комітету Сатанівської селищної ради від 24.07.2025 №94/2025, у строк до 01.12.2025 (а.с.121-122 т.1).

Крім того, 04.12.2025 прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом, в якому просив надати інформацію про розмір завданої шкоди у 2025 році за використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням (а.с.78 т.1).

У відповідь на вищевказаний запит від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області прокурором отримано лист від 18.12.2025, до якого додано інформацію про розмір завданої шкоди заподіяної внаслідок використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів та правил їх використання (а.с.80-85 т.1). У доданих розрахунках розміру шкоди заподіяної внаслідок використання спірних земельних ділянок (з кадастровими номерами 6821255500:01:016:0005, 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004 та 6821255500:01:014:0005) не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів та правил їх використання (для всіх категорій земель крім земель житлової та громадської забудови) за адресою: смт. Сатанів, Сатанівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області станом на 2025 рік вказано, що останні є комунальною власністю, функціональне призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення та визначеними розмірами заподіяної шкоди - 349 359,87 грн, 13 034,83 грн, 49 356,79 грн, 275 567,89 грн, всього 687 319,38 грн (а.с.82-85 т.1).

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 29.09.2025 керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функцій у спірних правовідносинах Сатанівської селищної ради селище Сатанів Хмельницького району Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" селище Сатанів Хмельницького району Хмельницької області про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, в розмірі 702 742,24 грн; про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами: 6821255500:01:014:0003 (площею самовільного зайняття 21,8795 га), 6821255500:01:015:0002 (площею самовільного зайняття 17,2581 га), 6821255500:01:014:0004 (площею самовільного зайняття 8,2429 га), 6821255500:01:014:0005 (площею самовільного зайняття 2,1769 га), 6821255500:01:016:0005 (площею самовільного зайняття 3,1855 га), що розташовані в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області шляхом їх звільнення та повернення власнику - територіальній громаді в особі Сатанівської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про те, що сума завданих позивачу збитків у зв`язку з самовільним зайняттям Приватним підприємством "Курорт Еко Сервіс" вищезазначених земельних ділянок, що розташовані в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, становить 702 742,24 грн, як наслідок бюджетом Сатанівської селищної ради недоотримано на даний час зазначену суму коштів, а також наразі відсутня можливість реально розпоряджатися вищевказаними земельними ділянками, оскільки ПП "Курорт Еко Сервіс" самовільно зайняло означені земельні ділянки.

19 лютого 2026 року ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2026 закрито провадження у справі №924/1003/25 за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функцій у спірних правовідносинах Сатанівської селищної ради до Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, в розмірі 702742,24 грн та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами: 6821255500:01:014:0003 (площею самовільного зайняття 21,8795 га), 6821255500:01:015:0002 (площею самовільного зайняття 17,2581 га), 6821255500:01:014:0004 (площею самовільного зайняття 8,2429 га), 6821255500:01:014:0005 (площею самовільного зайняття 2,1769 га), 6821255500:01:016:0005 (площею самовільного зайняття 3,1855 га), що розташовані в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області шляхом їх звільнення та повернення власнику - територіальній громаді в особі Сатанівської селищної ради, у зв`язку із відсутністю предмета спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідач повністю сплатив шкоду, завдану самовільним заняттям земельних ділянок в розмірі 702 742,24 грн, а згідно долученого Акту обстеження земельних ділянок від 17.02.2026 встановлено, що спірні земельні ділянки звільнені від посіву сої та ніким не обробляються (а.с.169-171 т.1).

Водночас, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції у справі №924/22/26 дійшов висновку, що сплата відповідачем шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у справі №924/1003/25 не звільняє останнього від необхідності сплати обраховану Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шкоду заподіяної використанням ПП "Курорт Еко Сервіс" у 2025 році земельних ділянок розміщених на території селища Сатанів Хмельницької області не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до певної категорії земель, відноситься до конкретного виду цільового призначення, що характеризує напрям її використання та визначає правовий режим такої земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельної ділянки здійснюється її віднесення до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Статтями 91, 96 Земельного кодексу України та статтею 35 Закону України «Про охорону земель» на власників і землекористувачів покладено обов`язок забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень у використанні земель.

Пунктом «ґ» частини першої статті 211 Земельного кодексу України невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням віднесено до порушень земельного законодавства. Частиною третьою цієї статті передбачено, що методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок, зокрема, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас колегія суддів відзначає, що встановлення самого факту використання земельної ділянки у спосіб, який не відповідає її зареєстрованому цільовому призначенню, не є достатнім для автоматичного покладення на особу обов`язку відшкодувати визначену контролюючим органом суму. Для виникнення такого обов`язку повинні бути дотримані як матеріально-правові, так і процедурні вимоги законодавства щодо здійснення державного контролю, фіксації відповідного правопорушення та розрахунку спричиненої ним шкоди.

Вирішуючи питання про належного суб`єкта здійснення державного контролю у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, тобто Держгеокадастр та його територіальні органи. Державний контроль також можуть здійснювати виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, однак лише в межах наданих законом повноважень та за умови прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

За змістом статті 6-1 зазначеного Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають контрольних повноважень за сукупності таких умов: прийняття радою рішення про здійснення державного контролю; призначення протягом одного місяця державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель; письмового повідомлення Держгеокадастру про їх призначення протягом десяти календарних днів; спливу тридцяти календарних днів після такого повідомлення.

Отже, право органу місцевого самоврядування представляти інтереси територіальної громади як власника земельної ділянки не є тотожним повноваженню здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель. Для реалізації останнього недостатньо створення комісії, включення до її складу посадових осіб ради чи проведення ними фактичного обстеження земельної ділянки. Контроль повинен здійснюватися саме уповноваженим державним інспектором, призначеним із додержанням установленої законом процедури.

Якщо відповідна сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про здійснення державного контролю та не забезпечила призначення державних інспекторів, ці повноваження до моменту їх належного набуття виконує центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, акти обстеження від 21.07.2025, складені представниками Сатанівської селищної ради, можуть підтверджувати виявлений ними фактичний стан спірних земельних ділянок та бути одним із письмових доказів у справі. Однак за відсутності доказів набуття виконавчим органом ради повноважень державного контролю такі документи не можуть ототожнюватися з актами, складеними державними інспекторами за результатами планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Поряд із цим, колегія суддів враховує особливості здійснення державного нагляду, які діяли протягом 2025 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» у редакції, чинній протягом 2025 року, було припинено проведення планових і позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”.

Пунктом 2 цієї постанови передбачалося, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) юридичних та фізичних осіб на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Отже, для підтвердження законності проведення у 2025 році позапланового заходу державного контролю за використанням спірних земельних ділянок до матеріалів справи мали бути долучені не лише документи про призначення конкретної перевірки, а й рішення компетентного центрального органу виконавчої влади, на підставі якого проведення відповідного позапланового заходу дозволялося в умовах установленого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» у редакції, чинній протягом 2025 року, загального припинення заходів державного нагляду.

Таким чином, за відсутності такого рішення саме посилання на необхідність охорони земель комунальної власності не є достатнім підтвердженням дотримання порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» у редакції, чинній протягом 2025 року. Подальше внесення у 2026 році змін до нормативного регулювання проведення земельних перевірок не може ретроспективно легалізувати контрольний захід, який мав бути проведений відповідно до законодавства, чинного у 2025 році.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок, а порядок його здійснення визначається цим Законом, Земельним кодексом України, законами України «Про охорону земель» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для проведення планового або позапланового заходу орган державного нагляду повинен видати наказ, рішення або розпорядження, у якому зазначаються найменування суб`єкта господарювання та предмет перевірки.

На підставі такого наказу оформлюється посвідчення (направлення), у якому зазначаються орган державного нагляду, суб`єкт господарювання, номер і дата наказу, перелік посадових осіб, тип, форма, підстава, предмет і строки проведення заходу.

До початку перевірки посадові особи зобов`язані пред`явити суб`єкту господарювання направлення та службові посвідчення і надати копію направлення. За результатами перевірки складається акт, у якому повинні бути детально відображені встановлені порушення з посиланням на конкретні вимоги законодавства. Один примірник акта вручається суб`єкту господарювання, який має право підписати його із зауваженнями.

Колегія суддів відзначає, що у 2025 році акт державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання законодавства у сфері використання та охорони земель мав складатися за уніфікованою формою, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.09.2023 №1625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.10.2023 за №1787/40843.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори мають право безперешкодно обстежувати земельні ділянки, перевіряти документи щодо їх використання, складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення, одержувати пояснення, здійснювати фото- та відеофіксацію, видавати приписи та передавати матеріали до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності.

Таким чином, належна фіксація використання землі не за цільовим призначенням повинна містити точне визначення кадастрових номерів і меж земельних ділянок, їх правового режиму, зареєстрованого цільового призначення, фактичного способу використання, часу та тривалості порушення, особи порушника, а також площі, на якій фактично здійснювалося нецільове використання. При цьому площа нецільового використання не може визначатися автоматично як загальна кадастрова площа земельної ділянки. Вона повинна бути встановлена шляхом вимірювання, визначення координат поворотних точок, складання відповідних планів, схем або картографічних матеріалів із зазначенням застосованих технічних засобів та методики обчислення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що належить також відмежовувати відомості про угіддя від цільового призначення земельної ділянки. Вид земельних угідь характеризує природний стан і спосіб господарського використання частини земної поверхні, тоді як категорія та вид цільового призначення визначають правовий режим земельної ділянки. Тому самі по собі кадастрові відомості про ріллю, пасовище чи інший вид угідь не змінюють установленого цільового призначення земельної ділянки.

Правова кваліфікація використання земель не за цільовим призначенням передбачена статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративна відповідальність за цією нормою встановлена для громадян і посадових осіб, а не безпосередньо для юридичних осіб.

Отже, якщо фактичне використання земельної ділянки здійснювалося в межах господарської діяльності підприємства, адміністративний протокол повинен складатися щодо керівника або іншої відповідальної посадової особи, діями чи рішеннями якої організовано відповідне використання. Водночас цивільно-правова вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена до юридичної особи, якщо буде доведено, що шкода спричинена саме її господарською діяльністю та діями її працівників або посадових осіб.

Згідно зі статтею 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення складається уповноваженою посадовою особою не пізніше двадцяти чотирьох годин із моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі зазначаються дата і місце його складення, відомості про уповноважену посадову особу, відомості про особу порушника, місце, час і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, пояснення особи, свідки, потерпілі та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно майнову шкоду, про це також зазначається у протоколі.

Порядок оформлення державними інспекторами матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 №6, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.02.2017 за №173/30041.

Судова колегія зазначає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення та майнова відповідальність за заподіяну шкоду є різними за своєю правовою природою формами відповідальності. Остаточна постанова про накладення адміністративного штрафу не визначена Методикою №963 як обов`язкова передумова цивільного позову. Водночас складення протоколу про адміністративне правопорушення є прямо встановленою умовою здійснення розрахунку шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання (далі- Методики №963).

Пунктом 7 Методики №963 передбачено, що розмір шкоди визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Водночас пункт 7-1 Методики №963 імперативно встановлює, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт його вчинення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового чи позапланового заходу державного нагляду (контролю), та протокол про адміністративне правопорушення.

Синтаксична та змістовна побудова пункту 7-1 Методики №963 свідчить, що наведені в ньому документи утворюють сукупну, а не альтернативну підставу для здійснення розрахунку. Отже, для його проведення необхідними є як акт, складений компетентним державним інспектором за результатами належного заходу державного нагляду, так і протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали кримінального провадження, протоколи допиту свідків, акти обстеження земельних ділянок, листи органів прокуратури чи органів місцевого самоврядування наявні в матеріалах справи можуть бути використані як додаткові докази фактичних обставин. Однак вони не є матеріалами справи про адміністративне правопорушення у розумінні пункту 7-1 Методики №963 та не можуть замінити документи, прямо названі у цій нормі.

Наведене узгоджується з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок шкоди в сумі 687 319,38 грн складено Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області 18.12.2025 на підставі звернення органу прокуратури від 04.12.2025 та долучених до нього матеріалів.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні докази видання наказу про проведення перевірки, оформлення направлення на її проведення, вручення його копії суб`єкту господарювання, безпосереднього проведення уповноваженим державним інспектором контрольного заходу, складення за його результатами акта за встановленою формою та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53 КУпАП.

Не містять матеріали справи й рішення відповідного центрального органу виконавчої влади, яке відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» у редакції, чинній протягом 2025 року дозволяло б проведення у 2025 році відповідного позапланового заходу державного нагляду.

За таких обставин розрахунок від 18.12.2025 фактично здійснено не за результатами самостійного державного контролю, проведеного уповноваженими посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а шляхом опрацювання інформації та документів, одержаних від органу прокуратури.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі право Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визначати розмір шкоди відповідно до пункту 7 Методики №963 не звільняє цей орган від обов`язку дотриматися передбачених пунктом 7-1 Методики умов, за яких такий розрахунок може бути здійснений. Наявність компетенції щодо розрахунку не усуває необхідності існування належної фактичної та процесуальної підстави для його проведення.

Згідно з пунктом 5 Методики №963 розмір шкоди, заподіяної використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, для всіх категорій земель, крім земель житлової та громадської забудови, визначається за формулою:

Шц = Пн Ч 0,33 Ч (Нп + Нф Ч Кр) Ч Ко Ч Кі,

де Пн — площа земельної ділянки, яка фактично використовується не за цільовим призначенням; Нп — середньорічний дохід від використання землі за її цільовим призначенням; Нф — середньорічний додатковий дохід від фактичного використання; Кр — регіональний коефіцієнт; Ко — коефіцієнт природоохоронної цінності та наявності обмежень; Кі — коефіцієнт індексації.

Для земель рекреаційного призначення у Хмельницькій області, фактично використаних для виробництва сільськогосподарської продукції, відповідними додатками до Методики встановлено показники Нп у розмірі 5 257 грн за гектар, Нф у розмірі 3 583 грн за гектар та регіональний коефіцієнт Кр — 0,8.

Проте правильність арифметичного застосування наведених показників не усуває необхідності належного встановлення первинного показника Пн — фактичної площі нецільового використання. Саме цей показник повинен бути підтверджений результатами обстеження, вимірювання та фіксації, проведених уповноваженим інспектором.

Так само застосування коефіцієнта Ко залежить не лише від наявності у Державному земельному кадастрі запису про певне обмеження, а й від установленої площі, на яку таке обмеження фактично поширюється. Якщо охоронна зона лінії електропередачі чи інше обмеження охоплює лише частину земельної ділянки, підвищений коефіцієнт не може без належного обґрунтування застосовуватися до всієї площі нецільового використання.

За змістом статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України для покладення на юридичну особу обов`язку відшкодувати майнову шкоду необхідно встановити наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв`язку між поведінкою відповідача і шкодою; вини особи, яка завдала шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає застосування деліктної відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести протиправність поведінки відповідача, наявність шкоди, її розмір і причинний зв`язок, тоді як відповідач доводить відсутність своєї вини.

У даній справі фактичне вирощування сої на самовільних зайнятих земельних ділянках могло бути підтверджене актами обстеження від 21.07.2025, протоколами допиту свідків, матеріалами кримінального провадження та іншими письмовими доказами. Доведення фактичного використання землі не за цільовим призначенням та доведення належного розміру заподіяної цим шкоди є різними предметами доказування.

Однак, суд першої інстанції зазначеного не врахував та фактично ототожнив наявність доказів вирощування сільськогосподарської культури з дотриманням спеціальної процедури визначення розміру шкоди. При цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки відсутності акта державного контролю та протоколу про адміністративне правопорушення, прямо визначених пунктом 7-1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 як підстава для проведення розрахунку.

Посилання суду першої інстанції на те, що відсутність матеріалів адміністративного провадження не спростовує встановленого іншими доказами факту використання земель не за цільовим призначенням, не вирішує питання про належність і допустимість доказів розміру шкоди. Матеріали кримінального провадження можуть доповнювати доказову базу, але не підміняють спеціального порядку, установленого Кабінетом Міністрів України у Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 на виконання частини третьої статті 211 Земельного кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про охорону земель» застосування заходів адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності не звільняє винну особу від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Проте ця норма передбачає можливість поєднання різних видів відповідальності, а не звільнення позивача від обов`язку дотримуватися спеціальної процедури встановлення кожного з них.

Отже, відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення сама по собі не виключала можливості заявлення цивільного позову. Однак відсутність акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення означає відсутність обов`язкової нормативної підстави для розрахунку шкоди відповідно до пункту 7-1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що складений Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області 18.12.2025 розрахунок не ґрунтується на документах, які пунктом 7-1 Методики №963 визначені обов`язковою підставою для його здійснення. Натомість розрахунок здійснено виключно на підставі матеріалів кримінального провадження №42025242220000010, відкритого за іншою статтею (ч. 2 ст. 197-1 КК України — самовільне зайняття), розголошених з дозволу прокурора. Тому такий розрахунок 687 319,38 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:005, розташованих на території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил їх використання не може бути визнаний належним і достатнім доказом розміру шкоди, заявленої до стягнення з відповідача.

Інші матеріали справи підтверджують окремі фактичні обставини, зокрема наявність посіву та участь відповідних осіб у використанні земельних ділянок, однак не усувають відсутності передбаченої законом процедури визначення шкоди та не дозволяють суду самостійно замінити контролюючий орган, визначити фактичну площу нецільового використання і здійснити новий розрахунок за позивача.

Відповідно до статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України саме сторона, яка посилається на відповідну обставину, повинна довести її належними, допустимими та більш вірогідними доказами. Суд не може покласти в основу рішення припущення про правильність розрахунку або самостійно усунути відсутність установлених законом первинних документів.

Таким чином, прокурором не доведено належними та допустимими доказами розміру шкоди, заявленої до стягнення, а отже не підтверджено одного з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність шкоди в розмірі 687 319,38 грн за нецільове використання самовільних зайнятих земельних ділянок не відповідає обставинам справи та зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 211 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, пунктів 7, 7-1 Методики №963, а також із порушенням статей 74, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що задоволення позову у справі №924/22/26 призвело до повторного покладення на ПП «Курорт Еко Сервіс» обов`язку відшкодувати шкоду, яка фактично виникла внаслідок тих самих дій, щодо тих самих земельних ділянок, у той самий період та на користь тієї самої територіальної громади, хоча відповідні майнові наслідки вже були компенсовані відповідачем у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2026 у справі №924/1003/25 закрито провадження за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради до ПП «Курорт Еко Сервіс» про стягнення 702 742,24 грн шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок із кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:0005 та 6821255500:01:016:0005, а також про їх звільнення і повернення територіальній громаді. Підставою закриття провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України стала відсутність предмета спору, зумовлена повною добровільною сплатою відповідачем 702 742,24 грн та фактичним звільненням земельних ділянок від посіву сої, що підтверджено актом обстеження від 17.02.2026.

Крім того, за договором про добровільне відшкодування збитків №2 від 29.07.2025 ПП «Курорт Еко Сервіс» зобов`язалося відшкодувати Сатанівській селищній раді ще 305 020,30 грн, нарахованих на підставі актів від 22.07.2025 та рішення виконавчого комітету Сатанівської селищної ради від 24.07.2025 №94/2025 за самовільне зайняття цих самих земельних ділянок загальною площею 57,56 га. Саме сума 305 020,30 грн разом із 702 742,24 грн становить 1 007 762,54 грн, про сплату яких зазначено в інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.08.2025. Отже, рішенням від 28.04.2026 у справі №924/22/26 на відповідача додатково покладено обов`язок сплатити 687 319,38 грн, унаслідок чого загальний майновий тягар, пов`язаний з одним засівом земельних ділянок соєю у 2025 році, становить 1 695 081,92 грн.

При цьому чотири земельні ділянки, щодо яких стягнуто 687 319,38 грн у справі №924/22/26, повністю збігаються з чотирма із п`яти земельних ділянок, які були предметом справи №924/1003/25. Збігаються також період порушення, спосіб фактичного використання земель — засів сільськогосподарською культурою соєю у першій декаді травня 2025 року та особа, якій завдано шкоду, а саме Сатанівська територіальна громада в особі Сатанівської селищної ради.

Колегія суддів звертає увагу, що для обґрунтування обох позовів використано ті самі докази: матеріали кримінального провадження №42025242220000010 від 10.07.2025, протокол огляду місця події від 17.07.2025, акти обстеження від 21.07.2025, акти з визначення та відшкодування збитків від 22.07.2025, рішення виконавчого комітету Сатанівської селищної ради від 24.07.2025 №94/2025, договір про добровільне відшкодування збитків №2 від 29.07.2025, ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 29.07.2025 та 01.08.2025 у справі №686/20702/25, а також протоколи допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3 . Усі ці докази підтверджують одну фактичну подію — здійснений ПП «Курорт Еко Сервіс» без рішення Сатанівської селищної ради та без правовстановлюючих документів засів земельних ділянок комунальної власності соєю.

Суд першої інстанції формально кваліфікував зазначену подію одночасно як самовільне зайняття земельних ділянок і як їх використання не за цільовим призначенням, однак не встановив двох окремих сукупностей юридично значущих обставин та двох самостійних майнових наслідків. Навпаки, у мотивувальній частині рішення суд прямо зазначив, що акти від 21.07.2025 і 22.07.2025, договір №2 від 29.07.2025 та показання свідків підтверджують «обставину самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок комунальної власності у 2025 році та обробку землі без належної правової підстави». Жодної іншої дії відповідача, відмінної від засіву соєю самовільно зайнятих земельних ділянок, судом не встановлено.

Колегія суддів відзначає, що сам по собі розрахунок Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, складений після звернення прокурора від 04.12.2025 та доданий до листа від 18.12.2025, не є доказом виникнення нового факту заподіяння шкоди. Такий розрахунок є похідним від кваліфікації вже встановлених дій відповідача та визначає лише грошовий показник за обраною формулою. Він не підтверджує існування іншої неправомірної поведінки, іншого періоду використання, іншої площі порушення або окремих майнових наслідків, які не були враховані під час визначення і сплати 1 007 762,54 грн шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок.

При цьому посилання суду першої інстанції на пункт 2 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, не є достатньою правовою підставою для повторного стягнення коштів. Зазначена норма передбачає, що розмір шкоди визначається окремо за кожним із передбачених Методикою правопорушень. Однак вона є правилом обчислення, а не самостійною матеріально-правовою підставою виникнення кількох деліктних зобов`язань. Її застосування передбачає попереднє встановлення кожного окремого правопорушення, його самостійних наслідків та причинного зв`язку між конкретною поведінкою і відповідною шкодою. Пункт 2 Методики №963 не встановлює презумпції автоматичного підсумовування кількох розрахунків лише тому, що одну фактичну дію можливо формально описати за допомогою декількох юридичних понять.

Самовільне зайняття земельної ділянки та її використання не за цільовим призначенням теоретично можуть утворювати самостійні порушення. Вирішальним є те, що для стягнення двох сум цивільно-правової шкоди позивач повинен довести не лише формальну відмінність юридичної кваліфікації, а й наявність двох самостійних складів правопорушення та двох окремих, раніше некомпенсованих майнових наслідків. У справі №924/22/26 прокурором цього не доведено, належних доказів в обґрунтування не надано.

Зокрема, суд першої інстанції не встановив, якої саме додаткової шкоди зазнала Сатанівська територіальна громада внаслідок того, що самовільно зайняті земельні ділянки рекреаційного призначення були засіяні соєю, крім тієї шкоди, яку вже обраховано та сплачено за їх самовільне зайняття шляхом цього самого засіву. Рішення не містить відомостей про пошкодження або погіршення ґрунтового покриву, необхідність рекультивації, витрати на відновлення земель, втрату конкретного рекреаційного проєкту, неодержаний дохід від іншого використання чи будь-який інший майновий наслідок, який не було охоплено попереднім відшкодуванням. Фактично єдиною підставою для додаткового стягнення стала інша формула обчислення тієї самої нормативно визначеної шкоди за самовільне використання земельних ділянок.

Крім того, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції не усунув істотних суперечностей щодо площі та індивідуалізації шкоди. У справі №924/1003/25 площі самовільного зайняття земельних ділянок визначено як 21,8795 га, 17,2581 га, 8,2429 га, 2,1769 га та 3,1855 га, тоді як у справі №924/22/26 суд оперує повними площами ділянок — 22,60 га, 17,3490 га, 10,05 га та 4,30 га — без пояснення, на підставі яких доказів установлено нецільове використання загальної площі кожної ділянки. Більше того, описуючи розрахунок від 18.12.2025, суд першої інстанції зазначив п`ять кадастрових номерів, проте навів лише чотири суми — 349 359,87 грн, 13 034,83 грн, 49 356,79 грн і 275 567,89 грн, які разом становлять 687 319,38 грн, не визначивши, яка саме сума стосується кожної конкретної земельної ділянки та чому п`ята ділянка не увійшла до загального розміру позовних вимог.

Відповідно до статей 22 і 1166 ЦК України та статей 156, 157 ЗК України відшкодування шкоди має компенсаційний характер і спрямоване на відновлення майнового стану потерпілої особи. Повне відшкодування означає компенсацію всієї доведеної шкоди, однак не допускає одержання потерпілим подвійної компенсації за той самий негативний майновий наслідок. Інакше відшкодування втрачає відновлювальну функцію та набуває характеру додаткової майнової санкції, не встановленої законом.

Такий підхід узгоджується із закріпленою статтею 61 Конституції України забороною двічі притягати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Така правова позиція узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та у постанові 17.12.2018 у справі №906/1037/16 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Натомість суд першої інстанції обмежився посиланням на пункт 2 Методики №963 та формальним висновком про те, що сплата шкоди у справі №924/1003/25 за самовільне зайняття земельних ділянок не звільняє відповідача від сплати 687 319,38 грн за нецільове використання самовільних зайнятих земельних ділянок. Суд першої інстанції не зіставив фактичні підстави двох позовів, не встановив відмінних майнових наслідків, не з`ясував, які саме складові шкоди вже охоплені сплаченими 1 007 762,54 грн і не навів мотивів, з яких додаткове стягнення не спричиняє надмірного відшкодування на користь територіальної громади.

Наведене свідчить про порушення статей 86, 236 і 237 ГПК України, оскільки істотний довід відповідача щодо повторного стягнення шкоди не отримав належної правової оцінки, а висновок про існування самостійного деліктного зобов`язання у розмірі 687 319,38 грн не ґрунтується на повному встановленні його елементів. Такий спосіб мотивування не відповідає і стандарту обґрунтованого судового рішення, сформульованому ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine, заява №4909/04, рішення від 10.02.2011), за яким суд зобов`язаний надати належну відповідь на істотний аргумент, здатний вплинути на результат розгляду справи.

Отже, саме по собі формальне розмежування судом шкоди «від самовільного зайняття» та шкоди «від використання не за цільовим призначенням» без встановлення двох самостійних фактичних складів і двох окремих некомпенсованих майнових наслідків не створює законних підстав для повторного стягнення коштів. За встановлених обставин додаткове покладення на ПП «Курорт Еко Сервіс» обов`язку сплатити 687 319,38 грн призводить до подвійної компенсації за ту саму фактичну поведінку та свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права й неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 687 319,38 грн шкоди, заподіяної самовільним використанням земельних ділянок з кадастровими номерами 6821255500:01:014:0003, 6821255500:01:015:0002, 6821255500:01:014:0004, 6821255500:01:014:005, розташованих на території Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області не за цільовим призначенням.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" слід задовольнити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 року у справі №924/22/26 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на Хмельницьку обласну прокуратуру.

Поряд з цим, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Хмельницьку обласну прокуратуру в розмірі 12371,75 грн, оскільки апеляційна скарга подана відповідачем засобами електронного зв`язку в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (687 319,38 грнх 1,5% х 150% х 0,8 = 12 371,75 грн).

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у більшому розмірі (платіжна інструкція №1785 від 25.05.2026 на суму 15 464,69 грн - а.с.9 т.2), що може бути підставою для звернення до суду з заявою про відшкодування з Державного бюджету надміру сплаченого судового збору. Вказана сума надмірно сплаченого судового збору не підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 року у справі №924/22/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 року у справі №924/22/26 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, провулок Військоматський, буд.3, код ЄДРПОУ 02911102) на користь Приватного підприємства "Курорт Еко Сервіс" (32034, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Сатанів, вул.Проскурівська, 47, код ЄДРПОУ 40171215) – 12371,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

5. Матеріали справи №924/22/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" липня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.