Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №910/10588/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Справа№ 910/10588/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Чирва Ю.Ю. (поза межами приміщення суду);

розглянувши апеляційні скарги

Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних автогаражів-стоянок "Маяк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 (повний текст складено 04.05.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 (повний текст складено 04.05.2026)

у справі № 910/10588/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних автогаражів-стоянок "Маяк"

про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Громадянка України ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить зобов`язати керівництво / правління Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних автогаражів-стоянок "Маяк" (далі - Кооператив) прийняти та розглянути заяву від 29.05.2025 позивача про вступ до членів кооперативу та за результатами розгляду справи у встановлений законодавством термін надати (передати) ОСОБА_1 відповідь.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на ст. 11 Закону України «Про кооперацію», п. 5.3, 5.4, 5.8 Статуту Кооперативу 2020 року та зазначає про бездіяльність Кооперативу щодо неприйняття та нерозгляду заяви про вступ до членів Кооперативу від 29.05.2025.

Позиції учасників справи.

Від Кооперативу відзив не надійшов.

Відповідач надавав пояснення у судових засіданнях місцевого суду, а також письмові заперечення на заперечення позивача, в яких вважає, що позовна заява є передчасною, оскільки подана без наявності підтвердження вручення заяви позивача, а тому відсутні об`єктивні підстави для її задоволення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Правління (Керівництво) Кооперативу прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про вступ до членів Кооперативу від 29.05.2025 та за результатами розгляду надати (передати) ОСОБА_1 відповідь у встановлений законодавством термін. Стягнуто з Кооперативу на користь ОСОБА_1 3 028,00 грн судового збору.

Суд дійшов висновку, що враховуючи баланс інтересів усіх учасників і самого Кооперативу, уникаючи зайвого втручання в питання його діяльності, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників Кооперативу, заявлені позивачем позовні вимоги є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки, задовольняючі такі вимоги, суд не вручається в діяльність органів правління Кооперативу та не спонукає Кооператив до прийняття конкретного рішення за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.05.2025 про вступ до членів Кооперативу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026, Кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кооперативу про зобов`язання прийняти (отримати) та розглянути заяву від 29.05.2025 та надати відповідь відмовити повністю; стягнути з позивача на користь апелянта судовий збір за подання даної апеляційної скарги.

Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що суд встановив, що поштове відправлення із заявою позивача не було вручено та повернуто відправнику, але одночасно поклав на Кооператив обов`язок прийняти та розглянути заяву і визнав його бездіяльність.

На думку Кооперативу, суд підмінив подачу заяви Правлінню фактом направлення поштою, чим фактично змінив зміст матеріальних норм і створив обов`язок без настання юридичного факту подачі.

Крім того, за доводами скаржника, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним і непридатним, адже суд зобов`язав прийняти (отримати) та розглянути заяву, яка за встановленими судом обставинами не вручена та повернута, що створює правову невизначеність виконання і ризик нового спору.

Позиції учасників справи.

ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів та вимог Кооперативу заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Кооператив надав відповідь на відзив, у якому навів свої заперечення щодо доводів поданого ОСОБА_1 відзиву.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10588/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 до надходження матеріалів справи №910/10588/25.

04.06.2026 матеріали справи №910/10588/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/10588/25 залишено без руху. Надано Кооперативу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн у встановленому порядку. Попереджено Кооператив, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/10588/25. Призначено справу до розгляду на 06.07.2026.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат ОСОБА_1 покладено на останню.

Суд дійшов висновку, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн за договором №44-6/25 від 15.09.2025 про надання правничої допомоги є непідтвердженими, а решта витрат ОСОБА_1 у розмірі 15 000,00 грн, понесених за договором №28102025/1 від 28.10.2025 про надання правничої допомоги, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботам, часом витраченим адвокатом на їх виконання, із складністю справи. У зв`язку з цим суд, з урахуванням ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129, ч. 6 ст. 129 ГПК України, зменшив неспівмірні витрати позивача до 8 000,00 грн, що підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України, що є підтвердженим та відповідає принципу співмірності витрат для розгляду даної справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026, Кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині п. 1 та 2 його резолютивної частини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу повністю. Також скаржник просить у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат, змінити додаткове рішення та зменшити розмір витрат до мінімального розумного розміру.

Скаржник вважає, що додаткове рішення в оскаржуваній частині ухвалене без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, з порушенням правил оцінки доказів та без належного мотивування причин, з яких суд дійшов саме до суми 8 000,00 грн.

Суд не надав повної та належної оцінки запереченням відповідача, не розкрив процесуально доступне джерело тих документів, на які послався як на наявні в матеріалах справи, не пояснив, які саме послуги визнав доведеними та чому вони відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності і співмірності.

За таких обставин оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення з Кооперативу 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Альтернативно, за відсутності підстав для повної відмови, воно підлягає зміні шляхом подальшого істотного зменшення суми витрат до мінімального розумного розміру.

Позиції учасників справи.

ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, у якому проти доводів та вимог Кооперативу заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін як законне та обгрунтоване.

Кооператив надав письмові пояснення (заперечення) на поданий ОСОБА_2 відзив, у якому заперечує проти доводів відзиву та вважає, що відзив не усуває неузгодженість між актом №58, детальним описом робіт та остаточною сумою 8 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 25.05.2026 апеляційну скаргу Кооперативу передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10588/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Кооперативу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 до надходження матеріалів справи №910/10588/25.

04.06.2026 матеріали справи №910/10588/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кооперативу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/10588/25. Розгляд справи призначено на 06.07.2026.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг Кооперативу на рішення від 07.04.2026 та на додаткове рішення від 04.05.2026 Господарського суду міста Києва у справі № 910/10588/25 в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 06.07.2026.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Щодо рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Кооператив, згідно з п. 1.1 Статуту, затвердженого загальними зборам членів Кооперативу згідно протоколу №01/2020 від 02.02.2020, створений шляхом добровільного об`єднання фізичних осіб, для надання послуг виключно членам Кооперативу на безприбутковій основі у відповідності з чинним законодавством України. Кооператив є неприбутковою організацією.

Членами Кооперативу можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, якщо вони досягли 16-річного віку, юридичні особи України, які визнають Статут Кооперативу, дотримуються його вимог, внесли належні внески та пай у повному обсязі та беруть участь у діяльності Кооперативу (п. 5.1 Статуту).

Підставою для вступу до членів Кооперативу є набуття права на гараж чи прав користування гаражем, що знаходиться на території Кооперативу (п. 5.3 Статуту).

Вступ до членів Кооперативу здійснюється за письмовою заявою, до якої додаються копії документів на право володіння чи користування гаражем. Особа, яка подала заяву про вступ до членів Кооперативу, має внести членський та пайовий внески в повному обсязі (п. 5.4 Статуту).

Заява про вступ подається Правлінню Кооперативу та розглядається ним в термін 30 днів з дати подачі. У разі позитивного розгляду заяви Правлінням, кандидатура нового члена Кооперативу підлягає погодженню загальними зборами членів Кооперативу (п. 5.8 Статуту).

У випадку смерті члена Кооперативу право на вступ до членів Кооперативу надається одному зі спадкоємців померлого. Спадкоємець, який прийнятий у спадок гараж та прийнятий до членів Кооперативу, відповідає перед Кооперативом за зобов`язаннями свого спадкодавця (п. 5.9 Статуту).

Спадкоємець звільняється від сплати вступного внеску, зробленого в свій час померлим (п. 5.10 Статуту).

Членство у Кооперативі припиняється у разі смерті фізичної особи - члена Кооперативу (п. 5.14 Статуту).

ОСОБА_3 (1949 р. н.) за життя була членом Кооперативу та власником гаражу АДРЕСА_1 (на підставі договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого 22.07.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю. Г. за реєстровим №1475, право власності на який зареєстровано 05.09.2005 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, записано у реєстрову книгу №11 за реєстровим №4436).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71718251 від 07.03.2023.

Цей же Витяг свідчить, що після смерті ОСОБА_3 29.10.2021 була заведена спадкова справа №69040948, спадкоємцем першої черги є ОСОБА_1 , спадкове майно - гараж АДРЕСА_2 , загальна площа 16, 40 кв. м.

07.03.2023 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі ст. 1261 ЦК України, що посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовською Д. В. (зареєстровано в реєстрі №93). Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГБК «Маяк» по вулиці Гвардійській, №85 в місті Києві та належав померлій ОСОБА_3

29.05.2025 у зв`язку з переходом за спадщиною до неї права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Кооперативу, ОСОБА_1 склала та надіслала на адресу Кооперативу цінним листом з описом вкладення заяву про вступ до членів Кооперативу, до якої додала копію свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджує право власності ОСОБА_1 на Гараж НОМЕР_1 в Кооперативі (поштове відправлення №2230001574003).

Трекінг відстеження поштового відправлення №2230001574003 АТ «Укрпошта» свідчить, що це відправлення прибуло до відділення АТ «Укрпошта» 03022 02.06.2025, але не було вручено (примітка «невдала спроба вручення»), у зв`язку з чим 15.06.2025 відправлення було повернуто відправнику (примітка «за закінченням встановленого терміну зберігання»).

Згідно з відповіддю АТ «Укрпошта» №1.30.002.-36060-25 від 07.10.2025 поштове відправлення №2230001574003 надійшло до відділення АТ «Укрпошти» 02.06.2025 та того ж дня доставлялось на адресу Кооперативу (вул. Карпатської Січі (Гвардійська) №85 у м. Києві), але не було вручено, оскільки у працівника охорони Кооперативу відсутня довіреність на отримання письмової кореспонденції.

У зв`язку з цим працівник АТ «Укрпошта» залишив повідомлення про надходження, що підтверджується витягом з окремого аркушу ф. 8 з відміткою про залишення повідомлення про надходження.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні врегульовані Законом України «Про кооперацію».

За визначенням ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, житлово-будівельні (житлові), обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Суд встановив, що 07.03.2023 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі ст. 1261 ЦК України, що складається з гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГБК «Маяк» по АДРЕСА_3 та належав померлій ОСОБА_3

ОСОБА_3 до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була членом Кооперативу, у зв`язку з набуттям права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Кооперативу по вул. Гвардійській, №85 у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу гаражу, право власності на який зареєстровано 05.09.2005 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, записано у реєстрову книгу №11 за реєстровим №4436.

Отже, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на спадкове майно (гараж НОМЕР_1), що у розумінні п. 5.3 Статуту Кооперативу є підставою для вступу до членів Кооперативу.

Згідно з п. 5.4, 5.8 Статуту Кооперативу вступ до членів Кооперативу здійснюється за письмовою заявою, до якої додаються копії документів на право володіння чи користування гаражем. Особа, яка подала заяву про вступ до членів Кооперативу, має внести членський та пайовий внески в повному обсязі. Заява про вступ подається Правлінню Кооперативу та розглядається ним в термін 30 днів з дати подачі. У разі позитивного розгляду заяви Правлінням, кандидатура нового члена Кооперативу підлягає погодженню загальними зборами членів Кооперативу.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , керуючись п. 5.4 та п. 5.8 Статуту Кооперативу, направила на адресу місцезнаходження Кооперативу (вулиця Карпатської Січі (Гвардійська), №85 у м. Києві, 03022) цінним листом з описом вкладення заяву від 29.05.2025 про вступ до членів Кооперативу, до якої долучила копію свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджує її право власності на гараж НОМЕР_1 у Кооперативі (поштове відправлення №2230001574003).

02.06.2025 поштове відправлення №2230001574003 прибуло до відділення АТ «Укрпошта» 03022, але не було вручено (примітка «невдала спроба вручення»).

Так, відправлення №2230001574003 надійшло до відділення Укрпошти 02.06.2025 та того ж дня доставлялось на адресу Кооперативу, але не було вручено, оскільки у працівника охорони Кооперативу відсутня довіреність на отримання письмової кореспонденції. У зв`язку з цим працівник АТ «Укрпошта» залишив повідомлення про надходження, що підтверджується витягом з окремого аркушу ф. 8 з відміткою про залишення повідомлення про надходження.

15.06.2025 відправлення №2230001574003 було повернуто відправнику (примітка «за закінченням встановленого терміну зберігання»).

Суд вважає, що направлення поштової кореспонденції цінним листом з описом вкладення, можливість відправлення якого передбачена Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, є достатнім та належним направленням позивачем відповідачеві поштової кореспонденції, оскільки з наданих суду доказів можливо достеменно встановити, кореспонденція якого змісту направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, а отримання поштової кореспонденції адресатом, так само як і дії працівників АТ «Укрпошта» щодо вручення таких поштових відправлень перебувають поза межами контролю відправника, у даному випадку позивача.

Колегія суддів вважає, що отримання відправлення №2230001574003, направленого Правлінню Кооперативу за адресою його місцезнаходження, залежало виключно від волевиявлення самого Кооперативу, а тому критично оцінює доводи скаржника в частині, що стосується обставин неотримання ним заяви позивачки.

Крім того, саме відповідач як суб`єкт господарювання, який здійснює листування з своїми контрагентами, податковими органами, органами судової влади тощо має самостійно контролювати та перевіряти поштові повідомлення, що надходять на його адресу місцезнаходження.

Натомість Кооператив не вчинив жодних дій для забезпечення вчасного отримання поштової кореспонденції, чим допустив бездіяльність та у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 від 29.05.2025 про вступ до членів Кооперативу всупереч п. 5.8. Статуту Кооперативу залишилась нерозглянутою.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Стаття 4 Закону України «Про звернення громадян» визначає рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені. Згідно з цією статтею до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких у т. ч.: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»).

Наведеним також спростовуються доводи Кооперативу про те, що суд підмінив подачу заяви Правлінню фактом направлення поштою, чим фактично змінив зміст матеріальних норм і створив обов`язок без настання юридичного факту подачі. Одночасно суд зазначає, що жодним наявним у справі документом, в т. ч. Статутом Кооперативу, не визначено імперативно, що відповідна заява має бути подана Правлінню виключно нарочним та заборонено направлення такої заяви засобами поштового зв`язку. Таким чином, відповідні доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.

Отже, у даному випадку згідно з положеннями Статуту Кооперативу та Закону України «Про кооперацію» у відповідача наявний обов`язок щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.05.2025 про вступ до членів Кооперативу.

Враховуючи встановлені обставини, норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, баланс інтересів усіх учасників і самого Кооперативу, уникаючи зайвого втручання в питаннях його діяльності, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників Кооперативу, суд зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки задовольняючі такі вимоги, суд не вручається в діяльність органів правління Кооперативу та не спонукає Кооператив до прийняття конкретного рішення за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.05.2025 про вступ до членів Кооперативу.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

Під час виступу у судових дебатах представник позивача з посиланням на ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомив, що докази на підтвердження понесення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

14.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надала:

- договір №44-6/25 від 15.09.2025 про надання правничої допомоги, укладений ОСОБА_1 з адвокатом Нечаєм Р. В.;

- акт №071025-1 від 07.10.2025 про надання правничої допомоги на суму 5 000,00 грн, підписаний між ОСОБА_1 та адвокатом Нечаєм Р. В., найменування робіт: участь адвоката в одному судовому засіданні по справі №910/10588/25 згідно з п. 5.1 договору №44-6/25 про надання правничої допомоги від 15.09.2025;

- квитанція від 07.10.2025 на суму переказу 5 000,00 грн;

- договір №28102025/1 від 28.10.2025 про надання правничої допомоги, укладений ОСОБА_1 з АО «Андер Дефенс»;

- платіжна інструкція від 30.10.2025 про сплату АО «Андер Дефенс» 5 000,00 грн;

- квитанція від 03.11.2025 про сплату АО «Андер Дефенс» 2 000,00 грн;

- квитанція від 24.11.2025 про сплату АО «Андер Дефенс» 2 000,00 грн;

- квитанція від 12.01.2026 про сплату АО «Андер Дефенс» 2 000,00 грн;

- квитанція від 23.02.2026 про сплату АО «Андер Дефенс» 2 000,00 грн;

- квитанція від 31.03.2026 про сплату АО «Андер Дефенс» 2 000,00 грн;

- акт надання послуг №58 від 10.04.2026, підписаний АО «Андер Дефенс» на суму 15 000,00 грн;

- детальний опис виконаних робіт за договором №28102025/1 про надання правничої допомоги від 28.10.2025, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Андер Дефенс».

З наданих документів суд встановив, що 28.10.2025 ОСОБА_1 (клієнт) уклала з АО «Андер Дефенс» (далі - АО) договір №28102025/1 від 28.10.2025 про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору за правничу (правову) допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує АО гонорар у розмірі:

- 5 000,00 грн - ознайомлення та аналізу матеріалів справи №910/10588/25. Зазначена сума підлягає сплаті протягом 1 календарного дня з моменту підписання цього договору або може бути здійснена раніше;

- 3 000,00 грн - у разі необхідності, за вимогою клієнта підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву по справі №910/10588/25. Зазначена сума підлягає сплаті протягом 3 календарних з моменту вимоги клієнта та після аналізу справи №910/10588/25;

- 2 000,00 грн - за кожне судове засідання, що включає представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в суді першої інстанції по справі №910/10588/25. Оплата здійснюється до початку участі у кожному судовому засіданні суду першої інстанції.

Згідно з актом надання послуг №58 від 10.04.2026 АО виконало роботи:

- правнича допомога у вигляді ознайомлення та аналізу матеріалів справи №910/10588/25 за період дії договору про надання правничої допомоги від 28.10.2025 №28102025/1 на суму 5 000,00 грн;

- правнича допомога у вигляді участі у судових засіданнях по справі №910/10588/25 за період дії договору №28102025/1 від 28.10.2025 про надання правничої допомоги на суму 10 000,00 грн;

Згідно з детальним описом робіт, наданих АО за період дії договору №28102025/1 від 28.10.2025 про надання правничої допомоги, АО виконало роботу:

- 29.10.2025 і під час розгляду справи №910/10588/25 - ознайомлення та аналіз матеріалів справи;

- 04.11.2025 - написання заяви про зміну предмета позову для її подання до суду;

- 04.11.2025 - написання клопотання про долучення додаткових доказів для його подання до суду;

- 04.11.2025, 25.11.2025, 13.01.2026, 24.02.2026, 07.04.2026 - судове засідання у справі;

- 23.02.2026 - написання письмової промови під час судових дебатів для її подання до суду.

Кооператив надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якій із заявою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Кооператив просив відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/10588/25; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат, просив, керуючись ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до мінімального та розумного розміру, співмірного складності справи, обсягу фактично доведених послуг та належно підтверджених доказами витрат.

На думку Кооперативу, подані позивачем документи у сукупності не дають можливості однозначно встановити належну правову підставу всієї заявленої до стягнення суми. Сам по собі факт посилання у поданих документах на два договори про надання правничої допомоги та на різних виконавців свідчить про залучення позивачем різних адвокатів на різних етапах розгляду справи. Водночас за відсутності у матеріалах справи самих договорів про надання правничої допомоги та належних пояснень щодо співвідношення послуг за кожним із них неможливо встановити, які саме роботи за кожним договором охоплюються заявленою до стягнення сумою 20 000,00 грн, чи не дублюються відповідні послуги, яким був погоджений порядок формування гонорару та чи пов`язані всі подані платіжні документи саме з наданням правничої допомоги у цій справі. Так, акт надання послуг від 10.04.2026 № 58 підтверджує надання послуг на 15 000,00 грн за договором від 28.10.2025 № 28102025/1, тоді як акт про надання правничої допомоги від 07.10.2025 № 071025-1 та квитанція/платіжний документ на 5 000,00 грн стосуються договору № 44-б/25 про надання правничої допомоги від 15.09.2025, укладеного з іншим адвокатом. Без подання до матеріалів справи відповідних договорів та належних пояснень щодо взаємозв`язку цих правовідносин неможливо перевірити правову природу, склад та обсяг усіх 20 000,00 грн, заявлених до компенсації.

Відповідач зазначає, що акт №58 від 10.04.2026 надання послуг сам по собі не підтверджує всю структуру заявлених витрат. У детальному описі робіт, крім ознайомлення та аналізу матеріалів справи, а також участі у судових засіданнях, зазначені написання заяви про зміну предмета позову, клопотання про долучення додаткових доказів та письмової промови у дебатах. Водночас в акті №58 окрема вартість цих робіт не наведена, а сам договір, який міг би визначати порядок формування фіксованого гонорару або включення окремих дій до загальної вартості, до матеріалів справи не надано. Отже, з поданих матеріалів неможливо встановити, які саме роботи фактично увійшли до заявленої до компенсації суми, як визначалась їх вартість і чи були вони належним чином прийняті клієнтом.

Відповідач відзначає, що сама позивачка зазначає, що акт №58 не містить підпису позивача як замовника послуг. За таких обставин відсутнє безспірне підтвердження прийняття клієнтом послуг саме в тому обсязі та за тією вартістю, які заявляються до компенсації, тим більше за відсутності договору, який міг би передбачати інший порядок прийняття та підтвердження наданих послуг.

Кооператив зауважує, що предметом даної справи був немайновий спір про зобов`язання прийняти та розглянути заяву про вступ до членів кооперативу та надати відповідь. Така справа не є спором підвищеної складності, не стосується стягнення значної суми коштів, не вимагала проведення експертиз, дослідження складних господарських операцій чи аналізу великого масиву спеціального законодавства. За таких обставин навіть сама по собі сума 20 000,00 грн, а тим більше за відсутності договору та належних доказів її виникнення, не є очевидно співмірною характеру та складності спору. Відповідач також зазначає, що згідно з п. 2.4 Статуту Кооперативу є неприбутковою організацією, не має на меті одержання прибутку та існує за рахунок членських внесків. Тому покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу у значному розмірі без безспірного підтвердження їх реальності, необхідності та обґрунтованості суперечило б засадам розумності та пропорційності судових витрат. З огляду на це заявлена до стягнення сума підлягає критичній оцінці, а за наявних у матеріалах справи недоліків та суперечностей у доказах - відмові у стягненні або, як мінімум, істотному зменшенню.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Суд виходить з того, що в силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Суд, вирішуючи питання про судові витрати, має брати до уваги такі підтверджені судовою практикою правила застосування норм процесуального права:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- відшкодування судових витрат, у т.ч. на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: у разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати у визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Отже, процесуальний закон передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

Отже, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено до документів інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення

Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд встановив, що у договорі від 28.10.2025, укладеному між ОСОБА_1 та АО, сторони у п. 3.1 визначили фіксований розмір гонорару за кожну з послуг правничої допомоги, які передбачені цим договором.

Щодо акта надання послуг №58 від 10.04.2026, з огляду на доводи Кооперативу, суд зазначає, що умовами договору від 28.10.2025 взагалі не передбачено підписання сторонами акта надання послуг; водночас, передбачена передоплата послуг.

Суд встановив, що згідно з детальним описом робіт, наданих АО за період дії договору №28102025/1 від 28.10.2025 про надання правничої допомоги, АО виконало роботу:

- 29.10.2025 і під час розгляду справи №910/10588/25 - ознайомлення та аналіз матеріалів справи;

- 04.11.2025 - написання заяви про зміну предмета позову для її подання до суду;

- 04.11.2025 - написання клопотання про долучення додаткових доказів для його подання до суду;

- 04.11.2025, 25.11.2025, 13.01.2026, 24.02.2026, 07.04.2026 - судове засідання у справі;

- 23.02.2026 - написання письмової промови під час судових дебатів для її подання до суду.

За ці послуги, як зазначено вище позивачка сплатила 15 000,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору (у акті №58 зазначено: 5 000,00 грн - ознайомлення та аналіз матеріалів справи; 10 000,00 грн - за участь адвоката у п`яти судових засіданнях).

Суд встановив, що заява про зміну предмета позову для її подання, була залишена судом без розгляду протокольною ухвалою від 25.11.2025 з підстав не підтримання її заявником, отже, витрати позивачки за надання такої послуги відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. У будь-якому разі, за змістом акта №58 така послуга не заявлена до відшкодування за рахунок відповідача.

Судове засідання, призначене на 24.02.2026, не відбулось, а отже, витрати позивачки за надання такої послуги відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Оскільки написання письмової промови у судових дебатах та подання її до суду не є обов`язковим згідно з приписами чинного ГПК України та є власним волевиявленням сторони позивача, відповідно, витрати позивачки за надання такої послуги відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. У будь-якому разі, за змістом акта №58 така послуга не заявлена до відшкодування за рахунок відповідача. Водночас, як доцільно зазначив суд першої інстанції така послуга цілком охоплюється такими видом правої допомоги як участь у судовому засіданні 07.04.2026 та фактично є його невід`ємною, передбаченою ГПК України частиною, про що безумовно обізнаний адвокат АО.

Отже, обґрунтованими є витрати позивачки на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн (15 000,00 грн - 2 000,00 грн).

Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить, що місцевий суд врахував доводи Кооперативу про те, що попри характер спірних правовідносин справа не є складною, не потребувала дослідження і з`ясування судом великої кількості доказів, а також не потребувала залучення до справи інших учасників, витребування доказів тощо; згідно п. 2.4 Статуту Кооперативу (редакція, що наявна в матеріалах справи), Кооператив є неприбутковою організацією та існує за рахунок членських внесків.

Дослідивши надані позивачкою докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених нею витрат на правову (правничу) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Суд враховує також і інші доводи поданого відповідачем заперечення та вважає, що часткове задоволення заяви позивач у сумі 8 000,00 грн є справедливим, обґрунтованим та доведеним. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді першої інстанції.

У іншій частині заявлений розмір витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційні скарги Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних автогаражів-стоянок "Маяк" на рішення від 07.04.2026 та на додаткове рішення від 04.05.2026 Господарського суду міста Києва у справі № 910/10588/25 залишити без задоволення.

2. Рішення від 07.04.2026 та додаткове рішення від 04.05.2026 Господарського суду міста Києва у справі № 910/10588/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.07.2026.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак