Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №910/425/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. Справа№ 910/425/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026

у справі №910/425/26 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмотехнології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Альянс"

про стягнення 251 871,13 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ-АЛЬЯНС" (далі - відповідач) про стягнення 251 871,13 грн., у тому числі: грошові кошти в розмірі 241 484,00 грн., 952,71 грн. - три проценти річних, 9434,42 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №20/11-5 від 20 листопада 2025 року в частині поставки товару у повному обсязі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/425/26 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмотехнології" грошові кошти в розмірі 241 484 грн 00 коп., 952 грн 71 коп. - три проценти річних, 9434 грн 42 коп. - пені та 3 022 грн 46 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що враховуючи факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару у повному обсязі або повернення суми авансу, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ-АЛЬЯНС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/425/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- відповідачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною №299 від 26.11.2025, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін, скріплена печатками та не містить будь-яких зауважень щодо кількості, якості або асортименту поставленої продукції;

- після підписання видаткової накладної без зауважень правові підстави для застосування статті 693 ЦК України відсутні;

- позивач не дотримався порядку приймання товару та фіксації можливих недоліків, а складений ним односторонній акт не може вважатися належним доказом;

- позивачем не дотримано ані умов договору, ані вимог законодавства, оскільки будь-який належний двосторонній акт приймання продукції за кількістю та якістю відсутній, а надані позивачем документи складені в односторонньому порядку та не можуть вважатися належним доказом;

- висновок суду про наявність недопоставки товару зроблений за відсутності належних доказів та фактично базується на припущеннях, що є неприпустимим та суперечить вимогам статей 86, 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/425/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/425/26 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ-АЛЬЯНС" (далі - відповідач, продавець) 20.11.2025 року укладено договір №20/11-5, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язаний передати у власність Покупцеві металопрокат, іменований надалі "Продукція", в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у Замовленнях Покупця, погоджених з Продавцем в порядку, передбаченим даним договором.

Згідно п.1.2 договору перелік, кількість, вартість, строки передачі, а також інші необхідні умови поставки визначаються Сторонами у погоджених Продавцем Замовленнях, які Покупець відправляє на електронну адресу Продавця. Замовлення вважається погодженим Продавцем в разі направлення на електронну адресу Продавця рахунку на оплату Продукції, протягом 3 днів з моменту направлення Покупцем відповідного Замовлення.

За умовою п.1.3 договору Покупець зобов`язаний прийняти погоджену Сторонами Продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору поставка Продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "Інкотермс-2020" (DDP) на адресу, зазначену та погоджену в Замовленнях Покупця в порядку, передбаченому п. 1.2. даного Договору.

Відповідно до п.2.3 договору на підставі замовлень продавець оформлює рахунки на оплату продукції та видаткові накладні на продукцію.

Термін поставки продукції згідно п.2.6 договору сторонами погоджено 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Замовленнях в порядку п.1.2. даного Договору.

Відповідно до п.3.1 договору ціна Продукції, що поставляється та цим договором є договірною і погоджується у замовленнях в порядку п.1.2. даного Договору та є остаточною з моменту направлення узгоджених рахунків на оплату.

Загальна вартість Продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції і визначається шляхом складання сум видаткових накладних, згідно з якими здійснювалось постачання на протязі терміну дії даного договору (п.3.2).

У пункті 3.3 договору передбачено умови оплати, зокрема, передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок Постачальника.

Договір згідно п.7.1 набуває чинності з дати підписання Сторонами і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 11931 від 16 жовтня 2025 р. на суму 623 396,00 грн.

Як вбачається із відповідного рахунку, сторонами погоджена наступна Продукція для поставки: Труба 60х4,0мм 3,3-12,1 8939:2019 20, кількість 0,313 т на суму 22 849,00 грн.; Труба 76х4,0мм 3,3-12,1 8939:2019 20, кількість 0,224 т на суму 16 352,00 грн.; Труба 114х5,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 0,085 т на суму 6 205,00 грн.; Труба 168х6,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 3,624 т на суму 264552,00 грн.; Труба 219х8,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 2,36 т на суму 172 280,00 грн.; Труба 273х8,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 1,646 т на суму 120 158,00 грн., окрім того, вартість доставки в розмірі 21 000,00 грн.

Позивач 24.11.2025 сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 623 396,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4003003 від 24.11.2025. В рядку "призначення платежу" зазначено: Передпл. за труби згідн. з рах.№ 11931 від 16.10.2025р., у т.ч. ПДВ 20% - 103899 грн. 33коп. Договір № 20/11-5 від 20.11.2025р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що продукцію Відповідач поставив частково. В якості доказів поставки товару долучив до матеріалів справи видаткову накладну №299/1 від 26.11.2025 на суму 381 912,00 грн.

На підтвердження не поставки решти товару, а саме труб 168х6,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 80 м та труб 219х8,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 24,3 м на загальну суму 241 484,00 грн. позивачем 26.11.2025 складено акт недостачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою № 02/12/1 від 02 грудня 2025 р., в якій повідомив відповідача, що при прийомці товару відсутні ТТН та видаткова накладна. Позивач у вимозі зазначив, що по видатковій накладній №299 від 26.11.2025 р. (exel-варіант видаткової накладної був отриманий 02 грудня 2025 р) при перевірці номенклатури та кількості поставленої продукції виявлено наступне: п.4 Труба 168x6,0 мм повинно бути 3,624т що дорівнює 144 м, по факту - 64 м; - п.5 Труба 219x8,0мм повинно бути 2,36т що дорівнює 54 м, по факту - 29,7 м, недопоставлено наступний товар: Труба 168x6,0мм - 80 м; Труба 219x8,0мм -24,3 м.

З урахуванням наведеного, позивач вимагав у відповідача терміново допоставити труби по пунктам 4 та 5.

У зв`язку з тим, що вимога позивача в частині поставки товару у повному обсязі відповідачем не виконана, позивач звернувся з вимогою № 05/12/25 від 05 грудня 2025 р. про повернення попередньої оплати.

Оскільки відповідач не відреагував на вимоги позивача, зобов`язання з поставки товару у повному обсязі не виконав, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Так, на виконання умов договору позивач здійснив 100 % передоплату товару на загальну суму у розмірі 623 396,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4003003 від 24.11.2025.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Термін поставки продукції згідно п.2.6 договору сторонами погоджено 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Замовленнях в порядку п.1.2. даного Договору.

Згідно приписів ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Позивач зазначає, що відповідачем товар було поставлено лише частково на суму 381 912,00 грн, на підтвердження чого ним було надано підписану лише з його боку видаткову накладну №299/1 від 26.11.2025.

На підтвердження не поставки решти товару, а саме труби 168х6,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 80 м та труби 219х8,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 24,3 м на загальну суму 241 484,00 грн. позивачем надано складений 26.11.2025 акт недостачі товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з вимогою № 02/12/1 від 02 грудня 2025 р., в якій повідомив відповідача, що при прийомці товару відсутні ТТН та видаткова накладна. Позивач у вимозі зазначив, що по видатковій накладній №299 від 26.11.2025 р. (exel-варіант видаткової накладної був отриманий 02 грудня 2025 р) при перевірці номенклатури та кількості поставленої продукції виявлено наступне: п.4 Труба 168x6,0 мм повинно бути 3,624т що дорівнює 144 м, по факту - 64 м; - п.5 Труба 219x8,0мм повинно бути 2,36т що дорівнює 54 м, по факту - 29,7 м, недопоставлено наступний товар: Труба 168x6,0мм - 80 м; Труба 219x8,0мм -24,3 м.

З урахуванням наведеного, позивач вимагав у відповідача терміново допоставити труби по пунктам 4 та 5.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що на виконання пункту 4.1, 4.2 Договору ним здійснено поставку замовленого позивачем товару на суму 623 396,33 грн з урахуванням ПДВ 103 899,33 грн. В якості доказів поставки товару на суму 623 396,33 грн. відповідач долучив копію видаткової накладної № 299 від 26.11.2025, яка містить підписи сторін.

Водночас, позивач заперечував проти підписання з його боку видаткової накладної № 299 від 26.11.2025, у зв`язку з чим просив витребувати відповідний оригінал у відповідача для огляду.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Поряд з тим, в силу положень частини шостої статті 91 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

Отже, вимога про надання оригіналів документів насамперед викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Оскільки копія видаткової накладної № 299 від 26.11.2025, яка надана відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, була поставлена позивачем під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, судом першої інстанції ухвалою від 05.03.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ-АЛЬЯНС" оригінал видаткової накладної № 299 від 26.11.2025.

Водночас, відповідач у письмових поясненнях повідомив суд першої інстанції про неможливість подачі такого доказу у зв`язку із відсутністю у нього оригіналу видаткової накладної № 299 від 26.11.2025.

З цих підстав, враховуючи норми статті 91 ГПК України та неподання витребуваних судом оригіналів документів, колегія суддів погоджується із правомірним неврахуванням, як доказу у справі, поданої копії видаткової накладної № 299 від 26.11.2025.

При цьому, є необґрунтованими посилання апелянта на правові висновки Верховного суду, викладених у постановах від 03.07.2019 у справі № 910/8472/18, від 17.04.2019 у справі № 910/1362/18 та від 04.11.2020 у справі № 910/8478/19, оскільки в ЄДР судових рішень відсутні відповідні постанови Верховного Суду, про які зазначає апелянт.

При цьому, з огляду на доводи та пояснення учасників справи, першочерговим у даному спорі є встановлення обставин фактичної поставки товарно-матеріальних цінностей, щодо яких заявлений позов.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колеги суддів Касаційного господарського суду від 19 лютого 2019 року у справі № 911/5309/14.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, як постачальником товару, було здійснено поставку товару на адресу позивача у повному обсязі, а саме спірних труб 168х6,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 80 м та труб 219х8,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 24,3 м на загальну суму 241 484,00 грн

Також у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про здійснення перевезення вказаних вище товарно-матеріальних цінностей до місця передачі товару, або підтверджували обставини зберігання (перебування) вказаного товару на території відповідача, зокрема, договорів, актів приймання-передачі, інвентаризаційних відомостей, тощо.

Так, згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В той же час, відповідачем на підтвердження факту реальності господарської операції, зокрема, щодо поставки труб 168х6,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 80 м та труб 219х8,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 24,3 м на загальну суму 241 484,00 грн також не було долучено до матеріалів справи відповідних податкових накладних, складених на підставі видаткової накладної, на яку посилається відповідач.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач на підставі належних і допустимих доказів не довів факту поставки труб 168х6,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 80 м та труб 219х8,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 24,3 м на загальну суму 241 484,00 грн, з огляду на заперечення позивача як в підписанні наданої відповідачем видаткової накладної, так і фактичного отримання такого товару, тоді як надані позивачем докази є більш вірогідними на підтвердження факту відсутності поставки вказаних вище товарно-матеріальних цінностей.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування приписів ст.ст. 670. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.(постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 (пункт 21)).

Як було встановлено вище, товар не був поставлений позивачу у повному обсязі, а тому у позивача виникло право на повернення суми попередньої оплати, щодо якої не поставлено товар, та про яке позивач заявляв у відповідному листі-вимозі від 05.12.2025.

Як вже було зазначено вище, приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А тому, враховуючи право позивача, як покупця, на повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактом неповної поставки товару, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем суми попередньої оплати щодо товару, який не був поставлений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заявленої суми попередньої оплати у розмірі 241 484,00 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення 952,71 грн. - три проценти річних, 9 434,42 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у зв`язку із реалізацією покупцем свого передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки, виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 952,71 грн 3 % річних за період з 30.11.2025 по 16.01.2026., колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за порушення терміну поставки продукції вказаною Покупцем у Замовленні, згідно п.1.2 даного договору Продавець зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період зобов`язання від вартості товару, термін поставки якого прострочений, за кожний день такого прострочення.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за період з 30.11.2025 по 16.01.2026, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість в частині стягнення 9 434,42 грн пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/425/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/425/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/425/26 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/425/26.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/425/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко