Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №910/3652/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 910/3652/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від ТОВ "Крам`є": Спєров Д.К. за довіреністю

арбітражний керуючий Луценко Р.О. особисто

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026

у справі №910/3652/26 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам`є"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Злагода"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року, зокрема, відкрито провадження у справі №910/3652/26 про банкрутство ТОВ "Українська Злагода", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 120 206 939,84 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Українська Злагода" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Луценка Р.О.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду, ТОВ "Українська Злагода" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року у справі №910/3652/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ "Крам`є" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська Злагода".

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Козир Т.П., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Українська Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року у справі №910/3652/26, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3652/26.

28.05.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/3652/26/3211/26 від 27.05.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Українська Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року у справі №910/3652/26, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 25.06.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Крам`є" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

До початку судового засідання від ТОВ "Українська Злагода" надійшло клопотання про витребування оригіналу доказу для огляду в судовому засіданні, а від ТОВ "Крам`є" - письмові пояснення по справі з доданими до них доказами.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 02.07.2026 року на підставі положень ст.216 ГПК України та витребувано у ТОВ "Крам`є" для огляду в судовому засіданні оригінал Договору №КР/2025/03/18-1 від 18.03.2025 року про переведення боргу, а також оригінал Додаткової угоди від 01.10.2024 року до Договору від 04.07.2023 року №Кр/2023/07/04-К-1 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, витребувано у ТОВ "Українська Злагода" для огляду в судовому засіданні оригінал Додаткової угоди від 05.07.2023 року до Договору від 04.07.2023 року №Кр/2023/07/04-К-1 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. 02.07.2026 року на семінарі у Національній школі суддів України витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 01.07.2026 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/3652/26 за апеляційною скаргою ТОВ "Українська Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року.

В судове засідання 02.07.2026 року з`явився представник кредитора, а також розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Луценко Р.О. Представником кредитора на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2026 року надано для огляду та оглянуто судом оригінал Договору №КР/2025/03/18-1 від 18.03.2025 року про переведення боргу, а також оригінал Додаткової угоди від 01.10.2024 року до Договору від 04.07.2023 року №Кр/2023/07/04-К-1 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Представник ТОВ "Українська Злагода" в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду від 25.06.2026 року не виконав, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник кредитора та арбітражний керуючий Луценко Р.О. в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

02.07.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Українська Злагода" слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 15.04.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2026 року ТОВ "Крам`є" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська Злагода" у зв`язку із нездатністю останнього погасити наявну у нього заборгованість у розмірі 120 206 939,84 грн., яка виникла на підставі Договору від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1.

На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська Злагода", заявником додано до заяви наступні документи у копіях: Договір від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Договір про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1, платіжні інструкції, виписки із банківського рахунку ТОВ "Крам`є".

У поданому суду відзиві на заяву боржник заперечив укладення ним Договору про переведення боргу №КР/2025/03/18-1 від 18.03.2025 року, а також послався на лист ТОВ "Опт-Системс" від 02.04.2026 року №02/04/26, в якому останнє також заперечує факт укладення такого договору.

Також боржник зазначив, що звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Крам`є" безпідставно отриманих коштів у розмірі 12000000,00 грн. та визнання Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1 неукладеним, відтак між сторонами наявний спір про право.

Крім того, до Договору від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l укладено Додаткову угоду від 05.07.2023 року, якою внесені зміни про те, що кінцевий строк повернення кредитних коштів становить 03.07.2026 року, як наслідок, за твердженням боржника, станом на дату звернення ТОВ "Крам`є" з відповідною заявою до суду строк виконання зобов`язань не настав.

Боржником також наголошено, що ТОВ "Українська Злагода" є критично важливим підприємством, має активи на суму 1 528 134 600,00 грн., у зв`язку з чим подання ТОВ "Крам`є" заяви про банкрутство за боргом у 120 млн грн. є штучним створенням перешкод для господарської діяльності.

За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі №910/3652/26 про банкрутство ТОВ "Українська Злагода", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 120 206 939,84 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Українська Злагода" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Луценка Р.О.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 15.04.2026 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого на дату звернення до суду настав, разом з тим, будь-яких доказів можливості задоволення (погашення) ТОВ "Українська Злагода" вимог ТОВ "Крам`є" у повному обсязі до підготовчого засідання суду не надано. При цьому, судом не встановлено підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

ТОВ "Українська Злагода" з даною ухвалою суду першої інстанції не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично ідентичні доводам поданого місцевому суду відзиву на заяву та ґрунтуються як на запереченні боржником факту укладення ним Договору про переведення боргу №КР/2025/03/18-1 від 18.03.2025 року, так і на тому, що строк виконання зобов`язань за Договором від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, не настав.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20.

Разом з тим, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданої заяви з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 року у справі №910/866/20, від 27.05.2021 року у справі №924/556/20, від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 року у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 року у справі №922/1014/18.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам КУзПБ та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов`язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, у даній справі №910/3652/26 ТОВ "Крам`є" ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська Злагода" з підстав наявності у боржника заборгованості за Договором від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також Договором про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1 у загальному розмірі 120 206 939,84 грн., яку останній неспроможний погасити.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, колегією суддів встановлено, що 04.07.2023 між ТОВ "Фінансова Компанія "Крам`є" (після перейменування - ТОВ "Крам`є", надалі - Фінансова установа), ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія" (після перейменування - ТОВ "Опт-Системс", надалі - Позичальник) укладено Договір №Kp/2023/07/04-K-l про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно з п. 1.1. Договору Фінансова установа надає Позичальникові на умовах, визначених цим Договором у власність кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (надалі - фінансова послуга) у розмірі 210 000 000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 27 процентів річних, а Позичальник зобов`язується повернути кошти за фінансовою послугою та сплатити проценти.

Кошти за фінансовою послугою передаються Фінансовою установою Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Строком внесення коштів вважається день перерахування коштів з поточного рахунку Фінансової установи на поточний рахунок Позичальника (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору Позичальник зобов`язується повністю повернути кошти, отримані за фінансовою послугою відповідно до цього Договору, до "04" липня 2025. Погашення провадиться шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок Фінансової установи, визначений розділом 13 цього Договору. Сума коштів вважається поверненою в день зарахування коштів на поточний рахунок Фінансової установи.

У пункті 2.3. Договору вказано, що Позичальник зобов`язується щомісяця, у строк до "03" числа кожного місяця, провадити в складі щомісячного платежу по фінансовій послузі погашення заборгованості за отримані кошти за фінансовою послугою у розмірі, установленому в Графіку №1 погашення коштів за фінансовою послугою та сплати процентів за користування коштами за фінансовою послугою до Договору (надалі - Графік №1 погашення фінансової послуги).

За умовами п. 2.8. Договору у випадку, якщо сплачені Позичальником кошти недостатні для погашення виниклої до цього моменту загальної суми заборгованості, то погашення заборгованості провадиться в наступній черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума фінансової послуги та прострочені проценти за користування фінансовою послугою: 2) у другу чергу сплачуються сума фінансової послуги та проценти за користування фінансовою послугою; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до цього Договору

На виконання вимог Договору від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l ТОВ "Крам`є" перераховано на рахунок ТОВ "Опт-Системс" грошові кошти на загальну суму 212504319,30 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями, а саме: №2 від 25.08.2023 на суму 231 745,00 грн.; №4 від 01.09.2023 на суму 996 785,00 грн.; №219 від 15.12.2023 на суму 1 435 897,44 грн.; №54 від 11.01.2024 на суму 513 874,61 грн.; №55 від 12.01.2024 на суму 616 649,54 грн.; №60 від 13.02.2024 на суму 1 546 391,75 грн.; №65 від 23.04.2024 на суму 5 165 289,26 грн.; №67 від 24.04.2024 на суму 4 648 760,33 грн.; №68 від 25.04.2024 на суму 8 264 462,81 грн.; №69 від 26.04.2024 на суму 4 648 760,33 грн.; №75 від 07.05.2024 на суму 10 330 578,51 грн.; №58 від 08.05.2024 на суму 4 958 677,69 грн.; №59 від 08.05.2024 на суму 2 272 727,27 грн.; №101 від 03.06.2024 на суму 4 996 785,00 грн.; №102 від 03.06.2024 на суму 4 972 223,26 грн.; №116 від 06.06.2024 на суму 10 330 578,51 грн.; №122 від 07.06.2024 на суму 5 165 289,26 грн.; №135 від 19.06.2024 на суму 10 330 578,51 грн.; №29 від 20.06.2024 на суму 10 330 578,51 грн.; №137 від 04.07.2024 на суму 2 569 373,07 грн.; №172 від 04.07.2024 на суму 969 373,07 грн.; №177 від 10.07.2024 на суму 2 980 472,76 грн.; №51 від 16.07.2024 на суму 1 393 620,00 грн.; №188 від 16.07.2024 на суму 1 689 627,69 грн.; №199 від 24.07.2024 на суму 9 230 769,23 грн.; №203 від 26.07.2024 на суму 7 179 487,18 грн.; №205 від 29.07.2024 на суму 5128205,13 грн.; №207 від 02.08.2024 на суму 8 205 128,21 грн.; №238 від 06.09.2024 на суму 3 367 347,00 грн.; №279 від 25.10.2024 на суму 8 188 331,63 грн.; №284 від 28.10.2024 на суму 7 164 790,17 грн.; №117 від 29.10.2024 на суму 8 188 331,63 грн.; №289 від 30.10.2024 на суму 4 810 644,83 грн.; №291 від 31.10.2024 на суму 5 117 707,27 грн.; №293 від 01.11.2024 на суму 5 448 311,16 грн.; №294 від 04.11.2024 на суму 8 188 331,63 грн.; №198 від 04.03.2025 на суму 7 731 958,76 грн.; №451 від 05.03.2025 на суму 5 505 154,64 грн.; №200 від 05.03.2025 на суму 2 742 268,04 грн.; №453 від 06.03.2025 на суму 4 123 711,34 грн.; №458 від 10.03.2025 на суму 2 577 319,59 грн.; №462 від 11.03.2025 на суму 2 061 855,67 грн.; №473 від 12.03.2025 на суму 2 061 855,67 грн.; №476 від 13.03.2025 на суму 2 061 855,67 грн.; №485 від 17.03.2025 на суму 2 061 855,67 грн.

В подальшому, 18.03.2025 між ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія" (після перейменування - ТОВ "Опт-Системс"), ТОВ "Українська Злагода" (Новий боржник) та ТОВ "Фінансова Компанія "Крам`є" (після перейменування - ТОВ "Крам`є", Кредитор) укладено Договір про переведення боргу №КР/2025/03/18-1, яким регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l, укладеного між Первісним Боржником та Кредитором (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника грошове зобов`язання, що виникло на підставі Договору від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l у розмірі 132 206 939,84 грн., яка складається із: 129 582 452,81 грн. суми кредиту та 2 624 487,03 грн. суми нарахованих процентів річних. Розрахунки за Договором здійснюються в грошовій формі. Грошові зобов`язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони.

Згідно з пунктом 3 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4 Договору погоджено, що Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

За переведення боргу за Основним договором Первісний боржник сплачує Новому боржнику суму у розмірі, вказаному в п.2 даного Договору, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги останнього (пункт 5 Договору).

У пункті 8 Договору вказано, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Українська Злагода" здійснило часткове погашення заборгованості за Договором від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l на загальну суму 12 000 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку Кредитора, в яких вказано платіжні інструкції №2177 від 16.05.2025 на суму 1 000 000,00 грн.; №2374 від 22.05.2025 на суму 500 000,00 грн.; №2633 від 30.05.2025 на суму 500 000,00 грн., №3082 від 10.06.2025 на суму 1 000 000,00 грн., №3136 від 11.06.2025 на суму 3 000 000,00 грн.; №3198 від 13.06.2025 на суму 6 000 000,00 грн. проценти.

Таким чином, ТОВ "Українська Злагода" повністю погашена сума нарахованих процентів річних в розмірі 2 624 487,03 грн. та частково сума кредиту в розмірі 9 375 512,97 грн., відтак судом першої інстанції вірно встановлено, що сума непогашеної заборгованості становить 120206939,84 грн.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Агро-Темп" з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України, якими визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом встановлено, що

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Об`єднана палата у постанові КЦС ВС від 10.04.2019 року в справі №390/34/17 пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - "не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці". Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно із положеннями статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має

Разом з цим, статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) та у разі його порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що ТОВ "Крам`є" на виконання умов Договору від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l перерахувало на користь ТОВ "Опт-Системс" грошові кошти в сумі 212 504 319,30 грн., що за умовами договору в первісній редакції підлягали поверненню в строк до 04.07.2025 року.

Надалі, за умовами Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1, ТОВ "Опт-Системс" перевело на ТОВ "Українська Злагода", як на Нового боржника, грошове зобов`язання за Договором від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l у розмірі 132 206 939,84 грн., що складається із: 129 582 452,81 грн. суми кредиту та 2 624 487,03 грн. суми нарахованих процентів річних.

Так, на підставі статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (статті 522 ЦК України).

Відтак, наслідками переведення боргу - делегації, є: вибуття первинного боржника із зобов`язання, вступ у зобов`язання нового боржника, зміна суб`єктного складу зобов`язання при збереженні змісту останнього.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Українська Злагода" перед заявником - ТОВ "Крам`є" у розмірі 120 206 939,84 грн. підтверджується наявними матеріалами справи та є документально доведеною.

Заперечуючи проти настання строку повернення кредиту, боржник звернув увагу на укладення Додаткової угоди від 05.07.2023 року до Договору від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l, в якій сторонами погоджено зміну строку повернення кредиту на 03.07.2026 року.

Дана додаткова угода долучена в копії до листа ТОВ "Опт-Системс" від 02.04.2026 №02/04/26, підписаного представником по довіреності Гопка Л.І.

Суд першої інстанції критично оцінив доводи ТОВ "Українська Злагода" щодо зміни строку виконання зобов`язань за Договором №Kp/2023/07/04-K-l від 04.07.2023 на підставі Додаткової угоди від 05.07.2023, оскільки її було надано лише з листом ТОВ "Опт-Системс" від 02.04.2026 №02/04/26, підписаного представником по довіреності Гопка Л.І., довіреність на якого від імені вказаної юридичної особи арбітражним керуючим Шиман Є.О. не видавалася.

Таких висновків суд дійшов на підставі наданих ТОВ "Крам`є" пояснень по справі, які ґрунтувались на відповідному листуванні між кредитором та ліквідатором ТОВ "Опт-Системс" арбітражним керуючим Шиманом Є.О.Ю., а тому вказану додаткову угоду суд належним чином не дослідив та не дав її жодної правової оцінки.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки місцевого господарського суду щодо не прийняття Додаткової угоди від 05.07.2023 року до Договору від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l у якості належного доказу по справі помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Серед наведених підстав відсутня така підстава припинення представництва, як визнання юридичної особи-довірителя банкрутом, відкриття відносно неї ліквідаційної процедури або призначення ліквідатора (арбітражного керуючого).

Відтак, сам по собі факт визнання ТОВ "Опт-Системс" банкрутом постановою Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 року у справі №908/1495/25 та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Шимана Є.О. не припиняє та не може припиняти раніше виданих ТОВ "Опт-Системс" (на той момент - ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія") довіреностей, у тому числі довіреності БП №2345 від 05.01.2025 на ім`я Гопки Л.І., копію якої додано скаржником до апеляційної скарги.

На момент видачі довіреності БП №2345 від 05.01.2025 на ім`я Гопки Л.І. директором Василенком М.А., що діяв на підставі Статуту, ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія" було повноцінною юридичною особою з належним органом управління. Видача такої довіреності повністю відповідала вимогам ст. 244, 246, 247 ЦК України.

Відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством.

Однак припинення повноважень керівника не означає автоматичного припинення раніше виданих ним довіреностей. Така позиція прямо випливає зі ст.248 ЦК України, в якій законодавець вичерпно перелічив підстави припинення представництва. Ані припинення повноважень керівника, який видав довіреність, ані зміна керівника юридичної особи, ані відкриття ліквідаційної процедури серед цих підстав не названі.

Зазначений підхід узгоджується із загальною доктриною представництва: довіреність видається не від імені фізичної особи-керівника, а від імені юридичної особи, яку керівник представляє в силу установчих документів (ст. 246 ЦК України). Зміна керівника, припинення його повноважень, навіть звільнення керівника у зв`язку з відкриттям ліквідаційної процедури - все це не змінює юридичної особи як суб`єкта представництва. Доти, доки сама юридична особа не припинилася (тобто запис в ЄДР про припинення не внесено), довіреність, видана її органом, зберігає силу до закінчення її строку або настання іншої з підстав, передбачених ст. 248 ЦК.

Тому помилковим є аргументація суду першої інстанції про те, що арбітражним керуючим Шиманом Є.О. довіреність на ім`я Гопки Л.І. не видавалась і, відповідно, лист ТОВ "Опт-Системс" від 02.04.2026 є неналежним доказом.

Колегією суддів встановлено, що лист підписано особою, яка діяла на підставі довіреності, виданої компетентним органом юридичної особи (директором Василенком М.А.) в період, коли цей орган мав усі повноваження, у належній формі та з належним обсягом повноважень. Той факт, що ліквідатор згодом не видав нову довіреність, жодним чином не впливає на дійсність раніше виданої, оскільки закон такого правового наслідку не передбачає.

У постанові Верховного Суду у справі №923/37/20 від 14.08.2020 року сформульовано правовий підхід, за яким зміна особи, яка обіймає посаду керівника юридичної особи, не є підставою для втрати чинності чи припинення дії довіреностей, виданих раніше за підписом попереднього керівника. Підстави припинення представництва за довіреністю визначені виключно статтею 248 ЦК України; інші підстави (зокрема, зміна керівника або припинення його повноважень) законом не передбачені. Цей підхід стосується і зміни назви підприємства

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно відхилив доказ - лист ТОВ "Опт-Системс" від 02.04.2026 року №02/04/26 з доданою копією Додаткової угоди від 05.07.2023 року, посилаючись виключно на те, що довіреність представнику Гопці Л.І. арбітражним керуючим не видавалася. Така мотивація не ґрунтується на нормах статті 248 ЦК України та суперечить фактичним обставинам справи (наявності чинної довіреності БП №2345 від 05.01.2025 року строком до 31.12.2026 року).

Зазначений лист є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, оскільки походить від повноважної юридичної особи, підписаний особою, яка на момент підписання діяла на підставі чинної довіреності, виданої у відповідності до ст. 244, 246, 247 ЦК України компетентним органом цієї юридичної особи.

Дослідивши додаткову угоду від 05.07.2023, судом апеляційної інстанції встановлено, що дана угода містить підписи сторін (ТОВ "Крам`є" та ТОВ "Українська Торгова Дистрибуційна Компанія") і скріплений відтисками їх печаток.

Посилання ТОВ "Крам`є" у наданих апеляційному суду письмових поясненнях по справі на те, що вказаної додаткової угоди ним не укладалось, на підтвердження чого до відзиву додано заяву свідка - директора ТОВ "Крам`є" ОСОБА_1 , колегією суддів відхиляються, оскільки за змістом абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК заперечення факту вчинення правочину не може доводитися свідченням свідків.

Твердження скаржника щодо інших недоліків додаткової угоди також не беруться судом до уваги, оскільки згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказана вище Додаткова угода від 05.07.2023 року до Договору від 04.07.2023 №Kp/2023/07/04-K-l наразі є чинною і недійсною у встановленому законом порядку не визнавалась, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже даний правочин є правомірним, законним та таким, що породжує взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

Так, пунктом 1.1. вказаної додаткової угоди сторони погодились внести зміни до п. 2.2. Договору та викласти його в наступній редакції: "2.2. Позичальник зобов`язується повністю повернути кошти, отримані за фінансовою послугою відповідно до цього Договору, до "03" липня 2026. Погашення провадиться шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок Фінансової установи, визначений розділом 13 цього Договору. Сума коштів вважається поверненою в день зарахування коштів на поточний рахунок Фінансової установи.".

Таким чином, за умовами Додаткової угоди від 05.07.2023 року строк виконання зобов`язань за Договором №Kp/2023/07/04-K-l від 04.07.2023 року станом на дату звернення ТОВ "Крам`є" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська Злагода" (31.03.2026 року) не настав.

Разом з тим, вказані порушення суду першої інстанції щодо не прийняття Додаткової угоди від 05.07.2023 року до Договору від 04.07.2023 року №Kp/2023/07/04-K-l у якості належного доказу по справі з рештою не призвели до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Так, ТОВ "Крам`є" до письмових пояснень по справі суду апеляційної інстанції додано копію Додаткової угоди від 01.04.2024 року до Договору від 04.07.2023 року №Кр/2023/07/04-К-1 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, згідно п. 1.2. якої сторони погодились внести зміни до Розділу 2 Договору та викласти, зокрема, п. 2.2. Договору в наступній редакції: "2.2. Позичальник зобов`язується повністю повернути кошти, отримані за фінансовою послугою відповідно до цього Договору до "31" грудня 2025. Погашення провадиться шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок Фінансової установи, визначений розділом 13 цього Договору. Сума коштів вважається поверненою в день зарахування коштів на поточний рахунок Фінансової установи.".

Щодо прийняття вказаного доказу судова колегія зазначає, що за змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

З цього приводу кредитором зазначено, що у лютому 2025 року частину документів ТОВ "Крам`є" було втрачено, у зв`язку з чим до правоохоронних органів була подана відповідна заява про втрату документів та необхідність проведення перевірки за вказаними обставинами, що підтверджується відповідною заявою із відміткою канцелярії Подільського УП ГУНП в м. Києві із зазначенням дати та вхідного номеру.

Фактично такий доказ було отримано ТОВ "Крам`є" лише 25.06.2026 року разом із листом ліквідатора ТОВ "ОПТ-Системс", а до моменту отримання зазначеного документу ТОВ "Крам`є" було об`єктивно позбавлене можливості подати його до суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки неподання доказу у встановлений строк було спричинене втратою документів та фактичною відсутністю у розпорядженні ТОВ "Крам`є", а відповідний документ було отримано лише 25.06.2026 року, в даному випадку причини пропуску строку для його подання є поважними.

Як було зазначено вище, представником кредитора на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2026 року надано для огляду та оглянуто судом оригінал Додаткової угоди від 01.10.2024 року до Договору від 04.07.2023 року №Кр/2023/07/04-К-1 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також встановлено відповідність наявної у справі копії цього документу наданому суду оригіналу. Жодних сумнівів щодо достовірності даного оригіналу у суду не виникло, як наслідок такий документ взято судом до уваги у якості належного доказу по справі.

Отже, відповідно до умов Додаткової угоди від 01.10.2024 року кінцевим строком повернення отриманих позичальником за фінансовою послугою коштів є 31.12.2025 року, як наслідок на момент звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (31.03.2026 року) строк виконання зобов`язань за Договором настав, а протилежні доводи боржника про ненастання строку повернення позики не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Щодо тверджень боржника про неукладення ним та ТОВ "Опт-Системс" Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1, а також про візуальну відмінність печатки та підпису від оригінальних зразків директора ТОВ "Українська Злагода", суд наголошує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про переведення боргу від 18.03.2025 року №КР/2025/03/18-1 містить підпис директора Шевченка О.С. та печатку ТОВ "Українська Злагода".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.05.2024 року по справі №334/5347/22 зазначено, що якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

У положеннях статті 218 ЦК України встановлено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може гуртуватися на свідченнях свідків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 року у справі №227/3760/19-ц навела правову позицію про те, що висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість, місцевим судом вірно встановлено, що до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження не вчинення директором ТОВ "Українська Злагода" Шевченком О.С. Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1.

До того ж, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010.

Натомість, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним в установленому законом порядку Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1.

Отже, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказаний вище Договір про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1 наразі є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже даний правочин є правомірним, законним та таким, що породжує взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

Крім того, з доданих апеляційному суду додаткових документів судом встановлено, що ТОВ "Опт-Системс" (первісний боржник) здійснило оплату на користь ТОВ "Українська Злагода" у розмірі 52 710,72 грн. з призначенням платежу: "Оплата по Договору про переведення боргу від 18.03.2025.Без ПДВ.", що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Опт-Системс", доданою до листа ліквідатора ТОВ "Опт-Системс" від 25.06.2026 року.

Оскільки неподання цього доказу місцевому суду було спричинене його втратою та фактичною відсутністю у розпорядженні ТОВ "Крам`є", а відповідний документ було отримано лише 25.06.2026 року, в даному випадку причини пропуску строку для його подання є поважними, а відтак наведений доказ взято апеляційним судом до уваги у якості належного доказу по справі.

Тобто, факт здійснення ТОВ "Опт-Системс" відповідного платежу та отримання зазначених коштів ТОВ "Українська Злагода" додатково підтверджує реальність правовідносин між сторонами та фактичне виконання Договору про переведення боргу, що спростовують протилежні доводи боржника щодо відсутності факту укладення і виконання Договору про переведення боргу.

Твердження ТОВ "Українська Злагода" про наявність спору про право між ним та кредитором, посилаючись на звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Крам`є" безпідставно отриманих коштів в розмірі 12 000 000,00 грн. та визнання Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1 неукладеним, є безпідставними та судом першої інстанції правомірно відхилено з наступних підстав.

Відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ, однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Спір про право - це суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права (наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 року у справі №910/10741/21).

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.03.2021 року у справі №911/1922/20, від 24.11.2021 року у справі №902/560/20, від 20.07.2022 року у справі №904/6023/21).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду справ за участю боржника та кредитора з питань, що зазначені вище (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 року у справі №910/10741/21).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постановах від 02.02.2021 у справі №922/2503/20; від 20.12.2021 у справі №911/3185/20; від 29.08.2024 у справі №910/2423/23; від 04.02.2025 у справі №910/7481/24 та від 11.02.2025 у справі №921/409/24).

Водночас, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 року у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 року у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 року у справі №902/560/20).

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог кредитора (ініціюючого) є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство (відповідна правова позиція вкладена Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20).

Як встановлено судом, позов ТОВ "Українська Злагода" до ТОВ "Крам`є" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 12 000 000,00 грн. та визнання Договору про переведення боргу від 18.03.2025 №КР/2025/03/18-1 неукладеним (справа №910/3949/26), поданий до суду вже після звернення ТОВ "Крам`є" до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

До того ж, ТОВ "Українська Злагода" здійснило часткове погашення заборгованості за Договором №Kp/2023/07/04-K-l, сплативши на рахунок ТОВ "Крам`є" грошові кошти на загальну суму 12 000 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку кредитора із зазначенням низки платіжних інструкцій.

Суд зазначає, що у вказаних платіжних інструкціях відсутнє формулювання "згідно Договору про переведення боргу", однак вказано номер та дату такого договору. В свою чергу, наявність інших договорів між сторонами з таким номером та датою боржником не доведено.

Посилання апелянта на те, що перерахування 12 млн. грн. є помилковим та відбулося в межах перемовин щодо фінансування ТОВ "Опт-Системс" та надання поворотної фінансової допомоги на суму 12 000 000,00 грн., колегією суддів також відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані.

Отже, правомірним є висновок суду про те, що боржником фактично підтверджено прийняття ним зобов`язань за Договором №Kp/2023/07/04-K-l шляхом часткового погашення на користь кредитора заборгованості за ним.

Таким чином, твердження скаржника про наявність спору про право між ним та ініціюючим кредитором, за відсутності на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судових справ, які б свідчили про наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, не доводить факт його існування.

Безпідставними також є посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.11.2023 у справі №910/2423/23, згідно якої: "...Про наявність спору про право може свідчити як наявність поданого позову до відкриття провадження у справі про банкрутство, так і інші юридичні факти, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, про наявність спору про право між ініціюючим кредитором і боржником.

Водночас, сам по собі момент звернення із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (за умови, що це звернення мало місце до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство), не має остаточно-визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема: - характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо); - хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.".

З цього приводу судова колегія зазначає, що прояв боржником активної позиції щодо заперечень заявлених кредитором вимог (заперечення факту укладення договору про переведення боргу; отримання боржником листа ТОВ "Опт-Системс" від 02.04.2026 року; проведення боржником перевірки бухгалтерського обліку, вимога боржника до ТОВ "Крам`є" про повернення помилково перерахованих коштів; звернення до суду з позовом до ТОВ "Крам`є"; звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин, пов`язаний з використанням підроблених документів) з`явився лише після звернення ініціюючого кредитора 31.03.2026 року до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, хоча боржник був обізнаний про наявність у нього заборгованості та про перерахування відповідних коштів на рахунок кредитора ще у травні 2025 року.

Враховуючи викладене, оскільки боржником не доведено наявності спору про право, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Суд також зазначає, що положення КУзПБ не встановлюють обов`язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливість виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (ч. 3 ст. 39 КУзПБ). Покладення на ініціюючого кредитора обов`язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов`язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін (постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19).

Належними доказами платоспроможності боржника як однієї з підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є докази сплати боржником до підготовчого засідання боргу, на підставі якого ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №910/15533/20, від 17.06.2025 у справі №910/11071/23).

Отже, доводи боржника щодо наявності в нього активів та доходу, що значно перевищують суму боргу, судом відхиляються, оскільки в силу ч.3 ст.39 КУзПБ боржник був вправі надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість до підготовчого засідання суду.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які зазначені у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відтак, матеріалами справи підтверджується обґрунтованість тверджень ТОВ "Крам`є" про невиконання ТОВ "Українська Злагода" грошових зобов`язань на суму 120 206 939,84 грн.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого на дату звернення до суду настав, разом з тим, суду не надано будь-яких доказів можливості задоволення (погашення) ТОВ "Українська Злагода" вимог ТОВ "Крам`є" у повному обсязі до підготовчого засідання, можливості виконання боржником наявних майнових зобов`язань перед заявником.

Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації боржника щодо можливості виконати свої зобов`язання перед кредитором та погасити існуючу заборгованість у повному обсязі, зважаючи на те, що вимоги кредитора не свідчать про наявність спору про право, не задоволенні у повному обсязі боржником до підготовчого засідання та незабезпечені майном боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська Злагода" та призначення арбітражного керуючого Луценка Р.О. розпорядником майна боржника, кандидатура якої відповідає вимогам КУзПБ.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до норм чинного законодавства, доводи ТОВ "Українська Злагода", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Українська Злагода" та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/3652/26 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/3652/26 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 13.07.2026 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

М.Л. Доманська