Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа№ 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Авсюкевич Н.В.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 01.07.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026

у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"

до:

1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА КЕП"

3) ОСОБА_2

4) ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

2) ОСОБА_4

про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, визнання недійсним одностороннього правочину щодо звернення стягнення на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання іпотекодержателем (права на іпотеку) земельної ділянки

в межах справи № 28/29-б-43/212-2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) задовольнити; ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про забезпечення позову; вжити заходів забезпечення позову у справі 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25), а саме: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,120 га, кадастровий номер 3223151000:04:065:0091, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, "Роздолля" садове товариство, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020127032231, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); накласти арешт на садовий будинок загальною площею 495,9 кв. м., житловою площею 76,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020058332231, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити всім суб`єктам державної реєстрації, в тому числі будь-яким приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (проводити, вчиняти) реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 0,120 га, кадастровий номер 3223151000:04:065:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020127032231, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити всім суб`єктам державної реєстрації, в тому числі будь-яким приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (проводити, вчиняти) реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо садового будинку загальною площею 495,9 кв. м., житловою площею 76,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020058332231, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Козир Т.П.; Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" до: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА КЕП", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, визнання недійсним одностороннього правочину щодо звернення стягнення на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання іпотекодержателем (права на іпотеку) земельної ділянки; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) до надходження матеріалів справи №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) до Північного апеляційного господарського суду.

08.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази направлення апеляційної скарги усім учасникам справи та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 06.05.2026 №55962855 на суму 2662,40 грн, як доказ сплати судового збору.

14.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) у 4-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25). Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.07.2026 о 12 год. 50 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 10.06.2026. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.06.2026.

08.06.2026 через систему "Електронний Суд» Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Файненс Компані» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) залишити без змін, з огляду на наступне. ОСОБА_1 став власником садового будинку і земельної ділянки у 2018, тобто 8 років назад, на підставі належним чином укладеного правочину, правомірність якого презюмується ст.204 Цивільного кодексу України. Весь цей час ОСОБА_1 відкрито і безперервно володіє і користується садовим будинком і земельною ділянкою, жодних спроб відчужувати їх не вчиняв і вчиняти не збирається, оскільки є добросовісним набувачем, а позивачем заявлено абсолютно безпідставний позов. Крім того, для немайнових вимог недостатньо посилатися на абстрактну можливість розпорядження майном. Потрібно довести, що без заходів забезпечення виникне реальний ризик того, що ефективний захист стане неможливим або вимагатиме нових судових процесів.

У судове засідання 01.07.2026 з`явились представники скаржника, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної скарги задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25). Прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про забезпечення позову.

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд апеляційної скарги відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що заходи забезпечення у вигляді арешту земельної ділянки та садового будинку і заборони реєстраційних дій щодо них безпосередньо пов`язані з предметом позовних вимог і спрямовані на збереження існуючого стану речей до вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що у разі вжиття заходів забезпечення позову, арешт та заборона вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки та садового будинку жодним чином не позбавляє ОСОБА_1 можливості користуватись та проживати у будинку, користуватися земельною ділянкою. Відтак, негативні наслідки від вжиття таких заходів є мінімальними порівняно з ризиком унеможливлення виконання рішення суду у разі відмови в їх застосуванні. Апелянт вважає, що покладаючи на ТОВ «Файненс Компані» обов`язок надати докази реальних намірів відповідача щодо відчуження майна, суд першої інстанції встановив для позивача заздалегідь недосяжний стандарт доказування. Такий підхід порушує принцип змагальності та створює нерівність сторін, оскільки можливість власника вільно розпоряджатися своєю нерухомістю є очевидним фактом, що не потребує додаткового підтвердження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

03.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА КЕП", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, визнання недійсним одностороннього правочину щодо звернення стягнення на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання іпотекодержателем (права на іпотеку) земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є єдиним законним кредитором відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги від 07.03.2019 № 1 за Кредитним договором від 03.03.2006 № 448, Іпотечним договором від 06.12.2007 № 448/ІП-3, Кредитним договором від 26.05.2006 № 477-О та договорами на його забезпечення, Кредитним договором від 08.04.2008 № 619 та договорами на його забезпечення, та відсутністю у відповідачів будь-яких прав вимоги та майнових прав за спірними договорами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2025 позовну заяву передано на розгляд Господарського суду міста Києва в складі суду, в провадженні якого перебуває справа № 28/29-б-43/212-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 ухвалу Господарського суду Київської області від 29.09.2025 у справі № 911/2823/25 залишено без змін.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2025 справу передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 18.03.26; запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України; запропоновано третім особам надати пояснення.

31.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» надійшла заява про забезпечення позову.

Позивач просив суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,120 га, кадастровий номер 3223151000:04:065:0091, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, "Роздолля" садове товариство, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020127032231, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); накласти арешт на садовий будинок загальною площею 495,9 кв. м., житловою площею 76,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020058332231, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити всім суб`єктам державної реєстрації, в тому числі будь-яким приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (проводити, вчиняти) реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 0,120 га, кадастровий номер 3223151000:04:065:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020127032231, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити всім суб`єктам державної реєстрації, в тому числі будь-яким приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (проводити, вчиняти) реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо садового будинку загальною площею 495,9 кв. м., житловою площею 76,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020058332231, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Заява обґрунтована тим, що вчинення оспорюваних правочинів зі спірною ділянкою та садовим будинком на підставі оспорюваного договору викликає у позивача припущення, що під час розгляду справи відбудеться подальше відчуження майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, заявником надано не було. Заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можливо дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, за положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами із позовом, що розглядається у межах справи про банкрутство.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

У розгляді даної справи Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2024 у № 754/5683/22, в якій суд констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

Місцевий господарський суд, установивши відсутність підстав для забезпечення позову, вірно виходив із того, що заявник не навів переконливих доводів та не надав належних доказів на підтвердження існування ризиків, з якими закон пов`язує можливість вжиття відповідних заходів.

Колегія суддів вбачає, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення його оспорюваних прав у разі задоволення позову, не обґрунтував свої припущення, що відповідач буде вчиняти дії щодо незаконного розпорядження відповідним майном.

Отже, у цій справі суд першої істанції, відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, належним чином оцінив доводи заявника та подані докази, правильно застосував положення статей 136 - 140 ГПК України, дотримався принципів співмірності, розумності та балансу інтересів учасників спору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява про забезпечення позову не містить належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування реальної загрози незаконного відчуження спірного майна, вчинення відповідачами підготовчих дій щодо такого відчуження чи інших дій, які могли б істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення прав заявника у разі задоволення майбутнього позову.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваної ухвали, норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відмова у задоволенні даної заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача звернутись з аналогічною заявою у разі зміни обставин справи, наявності у позивача обґрунтованих припущень щодо підготовки відчуження відповідного спірного майна.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) залишити без змін.

Матеріали справи № 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 13.07.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Т.П. Козир

В.О. Пантелієнко