Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №911/576/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа №911/576/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Колесника Р.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі зернова компанія»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/576/22 (суддя - О.В. Конюх)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі зернова компанія»

до відповідача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 825 741,87 грн,

за участю представників:

від позивача: Легка О.Ю. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О.В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрі зернова компанія» звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 15.02.2022 до відповідача - Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за Договором №26-21-06 поставки зернових культур від 24.05.2021 в загальному розмірі 825 741,87 грн., з яких: 789 957,39 грн. основного боргу, 25 692,47 грн. інфляційних втрат, 10 092,01 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2022, яке набрало законної сили 05.12.2022 в день прийняття Північним апеляційним господарським судом ухвали від 05.12.2022 про повернення апеляційної скарги ДП «Укрспирт», позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 789 957,39 грн. основного боргу, 7301,36 грн. процентів річних, 18 537,74 грн. інфляційних втрат. 12 236,95 грн. судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2022 було видано наказ від 16.01.2023.

06.02.2023 державним виконавцем Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрусенко Т.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70933049 з виконання Наказу Господарського суду Київської області від 16.01.2023.

Враховуючи наявність раніше відкритих виконавчих проваджень щодо ДП «Укрспирт», 06.02.2023 винесено Постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП №65374812, створеного 11.05.2021.

10.03.2025 заступником начальника відділу Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову ВП №70933049 про зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації об`єкта приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ЄДРПОУ 37199618.

30.01.2026 від представника стягувача ТОВ «Агрі зернова компанія» через систему «Електронний суд» надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій заявник твердив про те, що зобов`язання подати звіт не є виконавчою дією в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Суд, встановлюючи судовий контроль, не втручається у компетенцію державного виконавця і не вчиняє дій, які підпадали б під законодавчий мораторій, а реалізує власні контрольні повноваження для з`ясування причин невиконання рішення та стимулювання боржника до добровільного його виконання.

Ухвалою від 06.02.2026 суд задовольнив заяву представника стягувача ТОВ «Агрі зернова компанія» від 30.01.2026 та зобов`язав керівника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» подати до Господарського суду Київської області звіт про виконання рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2022 у справі №911/576/22 про стягнення на користь ТОВ «Агрі зернова компанія» 789957,39 грн. основного боргу, 7301,36 грн. процентів річних, 18 537,74 грн. інфляційних втрат. 12236,95 грн. судового збору, у строк 60 календарних днів з дня отримання боржником цієї ухвали.

24.04.2026 представник стягувач ТОВ «Агрі зернова компанія» звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просив суд застосувати до керівника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів працезданих осіб за неподання в межах строку звіту про виконання рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2022 у справі №911/576/22; встановити керівнику Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» новий строк для подання звіту про виконання рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2022 у справі №911/576/22.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі 911/576/22 було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Агрі зернова компанія» звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задовільнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує його виконання, а контроль здійснює суд. Скаржник зазначає, що відсутні норми права, які б передбачали обмеження чи відсутність обов`язку виконання рішення суду в добровільному порядку. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України (від 13.12.2012 №18-рп/2012 та від 26.06.2013 №5-рп/2013), апелянт наголошує, що контроль за виконанням рішень є прямою конституційною функцією суду, яка не може бути обмежена чи нівельована процедурними особливостями діяльності державної виконавчої служби. Законодавчий мораторій, що призвів до зупинення виконавчих дій, не може тлумачитися як такий, що паралізує конституційну контрольну функцію суду.

Судовий контроль є самостійним процесуальним механізмом, мета якого полягає не в примусовому стягненні майна чи коштів, а в отриманні судом достовірної інформації про стан виконання рішення, з`ясуванні причин його невиконання та стимулюванні боржника до добровільного виконання. Зобов`язання подати звіт - це процесуальний обов`язок боржника перед судом, а не «виконавча дія» в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Встановлюючи судовий контроль, суд не втручається в компетенцію виконавця і не вчиняє дій, які б підпадали під законодавчий мораторій.

Процесуальне законодавство не пов`язує задоволення заяви про зобов`язання подати звіт із зупиненням виконавчого провадження або встановленням мораторію. Скаржник посилається на позицію Верховного Суду (ухвала від 07.05.2024 у справі №160/5259/20) та звертає увагу, що зупинення виконавчого провадження - це пауза для державного виконавця, зупиняється примус, а не обов`язок боржника. Оскільки обов`язок звітувати перед судом є самостійним процесуальним обов`язком, зупинення виконавчого провадження не звільняє боржника від необхідності його подання.

Щоб судовий контроль був ефективним, звіт боржника має відповідати критеріям статті 345-3 ГПК України, зокрема містити конкретні вжиті заходи та доказове підтвердження, а не абстрактні припущення чи посилання на мораторій.

У цій справі має місце тривале невиконання підприємством остаточного судового рішення, що зумовлено включенням боржника до об`єктів приватизації. За усталеною практикою ЄСПЛ (зокрема у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»), саме держава несе повну відповідальність за неможливість стягнення коштів. Через відсутність у законодавстві обмежень щодо повторного включення підприємства до переліку об`єктів приватизації, цей процес перетворився на інструмент безстрокового ухилення від зобов`язань, що є прямим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник звертає увагу, що ухвалою від 06.02.2026 суд вже задовольнив попередню заяву та зобов`язав керівника ДП «Укрспирт» подати звіт у строк 60 днів, однак боржник цей звіт не подав. У новій заяві апелянт просив суд застосувати до керівника підприємства штраф та встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини 6 статті 345-4 ГПК України. Проте в оскаржуваній ухвалі від 28.04.2026 суд фактично змінив свою позицію та всупереч положенням ГПК України зазначив про відсутність підстав для встановлення судового контролю та застосування штрафу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №911/576/22 встановлено учасникам справи строк на подання відзиву та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача надала суду усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/576/22 було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Суд першої інстанції виходив з того, що:

- єдиний майновий комплекс ДП «Укрспирт» включено до переліку об`єктів приватизації, що в силу закону є імперативною підставою для зупинення виконавчих дій та тимчасовим обмеженням прав кредитора на задоволення своїх вимог;

- оскільки інформація про процес приватизації та зупинення виконавчого провадження є загальнодоступною, застосування судового контролю у вигляді витребування звіту про причини невиконання рішення не є необхідним;

- з огляду на об`єктивні (законодавчі) перешкоди у виконанні рішення, у діях керівника підприємства-боржника відсутні ознаки зловживання правами чи умисного створення перешкод у здійсненні судочинства, а тому підстави для застосування штрафу відсутні.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2026 керівника ДП «Укрспирт» було зобов`язано подати звіт про виконання судового рішення у цій справі. Зазначена ухвала боржником виконана не була.

Частиною 6 статті 345-4 ГПК України передбачено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.

За приписами частини 1 статті 135 ГПК України суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що застосування судом до учасника судового процесу заходів процесуального примусу у вигляді штрафу є правом, а не обов`язком суду. За своєю правовою природою такий штраф є санкцією за процесуальне правопорушення, яка застосовується з метою припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства і виконанні судового рішення. Вирішуючи питання про застосування штрафу, суд повинен встановити наявність винної, недобросовісної поведінки особи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що єдиний майновий комплекс відповідача включено до переліку об`єктів малої приватизації.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є імперативним обмеженням, передбаченим законом. Вказана норма спрямована на забезпечення суспільного інтересу під час процедури реалізації державного майна.

Апелянт посилається на те, що ухвалою від 06.02.2026 суд вже задовольнив заяву, встановив судовий контроль та зобов`язав боржника подати звіт. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сам факт винесення попередньої ухвали не є безумовною підставою для застосування до боржника штрафу за її невиконання. Вирішуючи питання про накладення штрафу як заходу процесуального примусу, суд повинен оцінювати не лише формальне неподання звіту, а й наявність винної, злісної поведінки боржника, спрямованої на умисне ухилення від виконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що суть судового контролю полягає у стимулюванні боржника до виконання свого обов`язку. Водночас, законодавчо встановлений мораторій на час приватизації об`єктивно звільняє від обов`язку виконання державним підприємством рішення майнового характеру як у примусовому, так і в добровільному порядку. Оскільки невиконання судового рішення у цій справі зумовлено імперативними приписами закону (мораторієм), а не умисним ухиленням керівника, ненадання формального звіту в таких умовах не свідчить про наявність вини, яка б виправдовувала застосування до особи заходів процесуального примусу (санкції) у вигляді штрафу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції діяв у межах своїх дискреційних повноважень, правомірно відмовив у застосуванні до керівника боржника штрафу та обґрунтовано не вбачав доцільності у встановленні нового строку для подання звіту, оскільки такі дії в умовах законодавчого блокування виконавчих дій не призведуть до досягнення мети судового контролю - фактичного виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/576/22 прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі зернова компанія" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/576/22 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі 911/576/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

4. Матеріали справи №911/576/22 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Р.М. Колесник

А.І. Тищенко