Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №910/13447/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа №910/13447/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Тищенко А.І.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13447/25 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура безпеки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Альтбанк"

про стягнення 3 871 327,50 грн,

за участю представників:

від позивача: Олексів Н.М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Журавель О.В.,

від третьої особи: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 3 871 327,50 грн, перерахованих відповідно до умов банківської гарантії №115474/GL-79/7 від 07.06.2024, виданої в забезпечення виконання умов договору про закупівлю послуг №4600009552 від 19.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Оператор ГТС України» не виконало обов`язку з повернення ТОВ «Інфраструктура безпеки» суми гарантії у розмірі 3 871 327,50 грн після виконання останнім робіт, передбачених умовами договору про закупівлю послуг №4600009552 від 19.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13447/25 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13447/25 (повний текст рішення складений та підписаний 05.02.2026) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаними рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки» 25.02.2026 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

1) як вказує скаржник, договір укладений за результатами відкритих торгів, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню не лише норми Цивільного кодексу України, а й норми Закону України «Про публічні закупівлі», який є спеціальним законом;

2) також, позивач зазначає, що роботи за договором були виконані позивачем у повному обсязі на загальну суму 76 629 349,99 грн, прийняті відповідачем без жодних зауважень щодо термінів, якості й обсягів та повністю оплачені, що підтверджується актом про завершення виконання робіт від 16.07.2025. Відтак, з моменту повного виконання робіт забезпечувальна функція гарантії є вичерпаною, а підстава для подальшого забезпечення договору припиняється;

3) укладений договір не передбачає трансформацію отриманих за гарантією сум у штрафну санкцію за несвоєчасне виконання робіт, оскільки в розділі 11 договору передбачені спеціальні санкції за прострочення (пеня та штраф), а також механізми їх утримання;

4) положення договору не можуть змінювати вимоги статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим, якщо роботи виконані позивачем у повному обсязі (хоч навіть із простроченням), гарантія має бути йому повернена. Тобто обов`язок замовника повернути забезпечення після виконання переможцем процедури закупівлі договору виникає в силу закону, не залежно від того, чи такі умови передбачені самим договором про закупівлю;

5) подальше утримання відповідачем отриманих за гарантією коштів (3 871 327,50 грн) після повного прийняття результату робіт зумовлює для нього подвійне майнове задоволення. Одночасне отримання і результату робіт, і суми гарантії суперечить загальним засадам цивільного законодавства (справедливості, добросовісності та розумності), встановленим статтею 3 ЦК України, та є зловживанням правом у розуміні статті 13 ЦК України;

6) на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що у цій справі необхідно розмежовувати підстави для отримання грошових коштів за гарантією під час виконання договору та підстави для їх повернення після повного виконання такого договору (досягнення його мети). Крім того, у рішенні суду першої інстанції не зазначено, які саме майнові вимоги замовник задовольнив за рахунок гарантії, враховуючи відсутність претензій щодо якості та обсягів робіт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфраструктура безпеки на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13447/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання з розгляду скарги, встановлено строк на подання відзиву та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13447/25.

16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що газотранспортна система має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, а тому суворе дотримання строків виконання ремонтних робіт є критично важливим і їх порушення несе загрозу нормальній роботі ГТС України. Позивач при поданні тендерної пропозиції та підписанні договору погодився з усіма його умовами, зокрема з обов`язком виконати роботи до 15.01.2025. Оскільки остаточний акт про завершення виконання робіт підписано лише 16.07.2025, позивач допустив прострочення, що є неналежним виконанням зобов`язання у розумінні пункту 12.8 договору та становить гарантійний випадок, який надав бенефіціару правомірні підстави для стягнення гарантії.

Крім того, відповідач повністю відхиляє доводи скаржника про неможливість одночасного застосування штрафних санкцій та стягнення банківської гарантії. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справі №908/7/18), відповідач наголошує, що неустойка і гарантія є різними способами забезпечення виконання зобов`язань, які мають різну правову природу, не є взаємовиключними та не ставляться в залежність один від одного.

Відповідач також спростовує посилання позивача на приписи статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обов`язкового повернення забезпечення після виконання договору. Відповідач зауважує, що відповідно до умов укладеного договору (пункти 12.8, 12.9) та релевантної практики Верховного Суду (постанова у справі № 910/3776/25) банківська гарантія забезпечує зобов`язання також і у разі його неналежного виконання (з порушенням строків), а повернення забезпечення здійснюється лише за умови повного та належного виконання умов договору, чого позивачем дотримано не було. З огляду на це, відповідач вважає, що підстави для повернення забезпечення відсутні.

17.04.2026 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №910/13447/25 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, у яких останній деталізує свою правову позицію щодо підстав стягнення та утримання гарантії.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до положень статей 560, 562, 563 ЦК України гарантія є одностороннім правочином, що породжує особисте (не майнове) забезпечення, за яким гарант бере на себе обов`язок сплатити кошти бенефіціару за сам лише факт порушення боржником (принципалом) забезпеченого зобов`язання. При реалізації гарантії не мають значення причини такого порушення (вина) або інші відносини між принципалом і бенефіціаром. Обов`язок гаранта є безумовним, а для здійснення платежу достатньо констатувати факт невиконання (неналежного виконання) підрядником зобов`язань у встановлені договором строки.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду (постанови від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 у справі №910/17772/20, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, а також від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25), згідно з якими банк не повинен аналізувати договірні відносини сторін під час ухвалення рішення про виплату гарантії. Оскільки прострочення виконання робіт мало місце, що визнається самим підрядником і є гарантійним випадком за пунктом 12.8 договору, бенефіціар правомірно пред`явив вимогу і банк правомірно здійснив платіж ще до повного завершення робіт позивачем. Тому відповідач наполягає на відсутності підстав для повернення забезпечення і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. У вказаних поясненнях відповідач зазначає, що за рахунок банківської гарантії були задоволені вимоги бенефіціара щодо компенсації негативних наслідків невиконання або неналежного виконання договірних обов`язків підрядником, зокрема щодо порушення строків, суворе дотримання яких є критично важливим для безперебійного функціонування газотранспортної системи. Крім того, відповідач наголошує, що стягнуті кошти мають характер грошового зобов`язання, а їх отримання є результатом належної реалізації забезпечувальної функції банківської гарантії, а не безпідставним набуттям майна у розумінні цивільного законодавства. З огляду на це, відповідач наполягає на правомірності утримання суми забезпечення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В межах судових засідань представники сторін надали суду усні пояснення по суті апеляційної скарги та спірних правовідносин.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, 08.12.2023 між Акціонерним товариством «Альтбанк» (далі банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки» (далі принципал або позичальник) укладено договір про надання гарантій №115474/GL-79, за умовами якого банк надає гарантії в сумі гарантії на строк дії гарантії в спосіб надання гарантії, а принципал зобов`язується сплачувати комісії, а також сплачувати регреси у строк сплати регресу та виконувати інші обов`язки, передбачені договором.

У п.1.1 цього договору наведені визначення, зокрема:

- вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку сплатити кошти за гарантією. Вимога складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку;

- гарантійний випадок - одержання банком вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин;

- гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку, а саме, будь-яка гарантія, яка н7адається на підставі цього договору відповідно до заяви, акцептованої банком;

- належне представлення - представлення (доставка банку) документів за гарантією, яке відповідає вимогам і умовам гарантії, вимогам правил, яким підпорядковується гарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями.

07.06.2024 АТ «Альтбанк» видало гарантію №115474/GL-79/7, за умовами якої:

Бенефіціар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Принципал: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки».

Вид гарантії: забезпечення виконання договору.

Договір: договір про закупівлю послуг, що укладається за результатами процедури закупівлі Електромонтажні роботи (Ремонт систем контролю доступу на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України»), Єдиний закупівельний словник ДК021-2015: 45310000-3 Електромонтажні роботи, згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA-2024-05-16-010556-а, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2024-05-16-010556-а.

Повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта: 3 871 327,50 грн, валюта гарантії гривня.

Гарант безвідклично та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання гарантом оформленої належним чином письмової вимоги бенефіціара сплатити бенефіціару суму, зазначену в письмовій вимозі бенефіціара, в межах повної (максимальної) суми гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку із невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до: 30.04.2025 включно.

19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки» (далі підрядник) укладено договір про закупівлю послуг №4600009552, відповідно до якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги: Електромонтажні роботи (Ремонт систем контролю доступу на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України») відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і технічної документації (які з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями) є послугами, а відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є роботами, далі іменуються - роботи), а замовник прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Склад, обсяги, вартість робіт обсяги та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток №2) становить: 77 426 550,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 12 904 425,00 грн.

У п. 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 210 календарних днів з моменту укладання цього договору.

Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено, що підрядник зобов`язується виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3). Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.4 договору датою закінчення виконання підрядником робіт за договором вважається дата підписання сторонами акту про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.

Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору).

За умовами п. 5.7 договору виконання підрядником робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом про завершення виконання робіт, який складає підрядник і надає на підпис замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів підписує акт про завершення робіт, або надає підряднику вмотивовану відмову від його підписання. Фіксація, усунення недоліків та підписання за результатами їх усунення акту про завершення виконання робіт здійснюється в порядку, встановленому пунктами 5.4, 5.5 та 5.6 договору.

В п. 12.1 договору визначено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Електромонтажні роботи (Ремонт систем контролю доступу на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України»)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2024-05-16-010556-а , оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 16 травня 2024 року, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 3 871 327,50 грн, що становить 5 (п`ять) відсотків ціни цього договору.

Права та обов`язки сторін за цим договором настають за умови настання відкладальної, обставини (згідно ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України), а саме: надання підрядником замовнику в забезпечення виконання цього договору гарантії згідно п. 12.1 цього договору.

У відповідності до умов п. 12.3 договору термін дії гарантії - до « 30» квітня 2025 року включно.

Згідно з п. 12.8 договору, у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт, визначений в пункті 4.1 договору.

Пунктом 12.9 договору передбачено, що забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 240 календарних днів з дати укладення. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 13.1. договору).

18.02.2025 ТОВ «Оператор ГТС України» скерувало засобами SWIFT на адресу АТ «Альтбанк» повідомлення з вимогою платежу за банківською гарантією у сумі 3 871 327,50 гри, у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням ТОВ «Інфраструктура безпеки» зобов`язань за договором (порушення п. 4.1. договору (порушення строків виконання робіт).

19.02.2025 банк скерував ТОВ «Інфраструктура безпеки» вимогу вих. № 23-1/510 від 19.02.2025 про перерахування коштів в сумі 3 871 327,50 грн на рахунок, відкритий в АТ «Альтбанк» за реквізитами, вказаними у цій вимозі.

21.02.2025 ТОВ «Інфраструктура безпеки» частково задовольнило вимогу банку та здійснило перерахування коштів за банківською гарантією у сумі 2 901 327,50 грн, на підтвердження чого надало копію платіжної і інструкції №231 від 21.02.2025.

25.02.2025 АТ «Альтбанк» платіжною інструкцією №37249 здійснило платіж на користь ТОВ «Оператор ГТС України» за його вимогою у розмірі 3 871 327,50 грн.

Також, 25.02.2025 банк надіслав на адресу ТОВ «Інфраструктура безпеки» лист за вих. №23-1/569, в якому повідомив про сплату на користь ТОВ «Оператор ГТС України» за його вимогою за банківською гарантією №115474/GL-79/7 грошових коштів у розмірі 3 871 327,50 грн, у зв`язку з чим просив погасити заборгованість, яка виникла у позивача у розмірі 970 000,00 грн.

Проте, ТОВ «Інфраструктура безпеки» вимогу банку не задовольнило, внаслідок чого АТ «Альтбанк» листом від 27.02.2025 за вих. №23-1/615 повідомило позивача, що зважаючи на те, що сплата регресу не відбулася, то відповідно до п. 4.1. договору гарантій сума несплаченого регресу стала 27.02.2025 сумою наданого кредиту та відбулася заміна зобов`язання щодо сплати регресу на зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 970 000,00 грн до 28.05.2025 та сплати процентів (фіксована процентна ставка у розмірі 25% річних від суми кредиту).

28.02.2025 позивач згідно із платіжною інструкцією №255 задовольнив вимогу АТ «Альтбанк» та перерахував грошові кошти у розмірі 970 000,00 грн.

16.07.2025 сторони склали та підписали акт про завершення виконання робіт, яким підтвердили, що відповідач, виконав роботи з ремонту системи контролю доступу на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України» згідно договору про закупівлю послуг №4600009552 від 19.06.2024 на загальну суму 76 629 349,99 грн з ПДВ. Термін, обсяг та якість виконаних робіт відповідають вимогам договору, робочій документації, державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації виробників.

09.10.2025 ТОВ «Інфраструктура безпеки» надіслало на адресу ТОВ «Оператор ГТС України» вимогу за вих. №09102025-01 про повернення забезпечення виконання договору про закупівлю послуг №4600009552 від 19.06.2024, а саме грошові кошти в сумі 3 871 327,50 грн, які отримані ТОВ «Оператор ГТС України» за банківською гарантією №115474/GL-79/7, у строк протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги.

У відповідь на цю вимогу ТОВ «Оператор ГТС України» повідомило позивача про те, що сума гарантії була стягнута у зв`язку із неналежним виконанням умов договору.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми гарантії, отриманої останнім як забезпечення виконання договору про закупівлю послуг, у зв`язку з повним виконанням підрядником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (стаття 563 ЦК України).

Так, звертаючись із позовом, позивач посилається на відсутність підстав для отримання відповідачем суми гарантії, оскільки ТОВ «Інфраструктура безпеки» виконано повністю умови договору про закупівлю послуг №4600009552 від 19.06.2024, про що свідчить підписаний сторонами 16.07.2025 акт про завершення виконання робіт.

У свою чергу відповідач посилається на те, що підставою для виплати банківської гарантії є неналежне виконання принципалом зобов`язань за договором, що також забезпечувалося гарантією.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні статті 610 ЦК України, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов`язання (постанова Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», забезпечення виконання договору про закупівлю - це надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником за договором про закупівлю.

Отже, для вирішення цього спору слід передусім визначитись із тим, яке зобов`язання та щодо якого порушення забезпечувалися банківською гарантією (чи тільки невиконання зобов`язання в розумінні статті 610 ЦК України, чи також виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (неналежне виконання)).

Так, судом першої інстанції встановлено, що підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 210 календарних днів з моменту укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3) (пп. 4.1. та 4.2. договору).

Отже, граничний строк виконання робіт складає 210 календарних днів, тобто до 15.01.2025.

Разом із тим, як встановлено судом, лише 16.07.2025 сторони склали та підписали акт про завершення виконання робіт, тобто позивач виконав роботи за договором несвоєчасно, із простроченням строку, який встановлений пунктом 4.1 договору.

У разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією.

Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт, визначений у пункті 4.1 договору (пункт 12.8 договору);

Забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору і настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі (пункт 12.9 договору).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що сторони передбачили в договорі умови, за якими банківська гарантія забезпечує зобов`язання не тільки у разі порушення зобов`язання, що полягає у його невиконанні, а також у разі неналежного виконання, тобто, виконання з порушенням умов щодо строку; за умовами пункту 12.9 договору повернення забезпечення виконання договору здійснюється за умови не лише повного, а й належного виконання умов договору.

Суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про закупівлю послуг, викладені у пунктах 4.1, 12.8, 12.9, а саме, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт, визначений у пункті 4.1 договору (пункт 12.8 договору); забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору (пункт 12.9 договору). А тому, оскільки обставини виконання позивачем робіт за договором із простроченням строку, визначеного пунктом 4.1 договору, є неналежним виконанням у розумінні пункту 12.8 договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю послуг.

Водночас, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 12.08.2025 уповноваженими особами сторін складено акт про завершення виконаних робіт по договору, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили

16.07.2025 сторони склали та підписали акт про завершення виконання робіт, яким підтвердили, що відповідач, виконав роботи з ремонту системи контролю доступу на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України» згідно договору про закупівлю послуг №4600009552 від 19.06.2024 на загальну суму 76 629 349,99 грн з ПДВ (тобто, зафіксувавши зменшення фактичної вартості виконаних робіт від початкової 77 426 550,00 грн). Термін, обсяг та якість виконаних робіт відповідають вимогам договору, робочій документації, державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації виробників.

У Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 зазначено, що:

«Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Виходячи з викладеного, об`єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала».

Отже, наведені висновки об`єднаної палати КГС ВС підтверджують, що банк-гарант здійснює виплату за гарантією без втручання в основні договірні правовідносини. Натомість забезпечувальна функція гарантії реалізується безпосередньо у правовідносинах між бенефіціаром та принципалом (у даному випадку - між відповідачем та позивачем), виходячи виключно зі змісту та умов укладеного між ними договору

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Отже, гарантія, як і порука, має на меті залучення до зобов`язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати меті задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням, а тому є надійним, твердим забезпеченням виконання зобов`язань.

При цьому, гарантія за своєю правовою природою виконує компенсаційну функцію покриття всіх грошових вимог кредитора відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Тобто, компенсаційна функція полягає у тому, що в межах певної суми гарант бере на себе зобов`язання задовольнити певні грошові вимоги кредитора, які виникли у зв`язку із порушенням принципалом свого зобов`язання (наприклад, щодо сплати неустойки). У такому випадку сума гарантії чітко не визначається, а лише встановлюється верхня межа суми гарантії. Така гарантія не може забезпечувати зобов`язання, що не підлягають грошовій оцінці. Крім того, у такому випадку сума гарантії може бути повернута у разі якщо принципалом буде виконано, хоч із простроченням, основне зобов`язання та компенсовано всі грошові вимоги бенефіціара, які виникли на підставі відповідного прострочення.

Досліджуючи зміст додаткових пояснень відповідача від 17.04.2026 та 27.05.2026 , колегія суддів вбачає, що відповідач фактично розуміє та використовує отриману суму гарантії як штрафну санкцію. Проте умовами укладеного договору не передбачено трансформацію суми банківської гарантії у штрафну санкцію за несвоєчасне виконання робіт. Банківська гарантія не є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності (безальтернативним штрафом за сам факт прострочення), а відтак утримання коштів за нею вимагає наявності дійсних та доведених грошових вимог.

Оцінюючи посилання суду першої інстанції та відповідача на правові висновки Верховного Суду у справі №910/3776/25, а також висновки, викладені у постанові від 09.02.2026 у справі №910/6757/25, колегія суддів враховує наступне. У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що виконання підрядником робіт із простроченням строку є неналежним виконанням, що надає право замовнику на використання забезпечення та свідчить про відсутність підстав для його автоматичного повернення.

Суд апеляційної інстанції повною мірою враховує зазначені висновки щодо наявності гарантійного випадку (прострочення) та права бенефіціара на звернення до банку-гаранта.

Однак, у даному конкретному випадку сам по собі факт порушення строків та наявність права на стягнення гарантії не змінюють правової природи останньої як інституту забезпечення зобов`язань.

Банківська гарантія не є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності (безальтернативним штрафом за сам факт прострочення).

Питання щодо того, на задоволення яких саме конкретних майнових вимог (розрахованих штрафних санкцій, збитків тощо) замовника була спрямована сума банківської гарантії та чи були такі вимоги фактично пред`явлені принципалу і доведені, не було предметом касаційного перегляду у справах №910/3776/25 та №910/6757/25.

З огляду на це, остаточне утримання коштів бенефіціаром після повного виконання робіт вимагає доведення наявності дійсних та непогашених грошових вимог до підрядника, які б слугували належною правовою підставою для залишення спірної суми у замовника.

Як вказувалось вище, зі змісту пункту 12.8 договору прямо вбачається, що у разі неналежного виконання підрядником основного зобов`язання замовник має право одержати задоволення саме своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України.

Пунктом 12.9 договору передбачено, що забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.

З наведених умов випливає, що неповернення забезпечення за пунктом 12.9 договору у зв`язку з простроченням, безпосередньо пов`язане з реалізацією замовником права на задоволення своїх майнових вимог, гарантованого пунктом 12.8. Водночас, жодний із цих пунктів не містить застереження про те, що стягнута сума автоматично набуває статусу безумовної фіксованої санкції за сам факт порушення строків. Зазначені положення договору вказують на те, що гарантія має компенсаційну мету, тобто є фінансовим джерелом для погашення дійсних, доведених та формалізованих вимог замовника, передбачених умовами договору та чинним законодавством України. Відповідно, правомірність утримання цих коштів та їх розмір нерозривно пов`язані з тими вимогами, які замовник фактично задовольняє за рахунок забезпечення.

Системний аналіз умов укладеного між сторонами договору додатково підтверджує, що сторони чітко розмежували механізми застосування штрафних санкцій та реалізації банківської гарантії.

Так, договір прямо визначає єдиний випадок, коли штрафна санкція дорівнюється розміру самої суми забезпечення.

Відповідно до пункту 12.6 договору, виключно у випадку невиконання підрядником зобов`язання щодо надання нової гарантії (у разі неплатоспроможності первісного банку-гаранта згідно з п. 12.4), підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі суми, на яку надана гарантія.

Натомість, для порушення строків виконання робіт, що становить суть гарантійного випадку в розрізі пункту 12.8 договору, сторони у пункті 11.2.1 погодили інший, конкретно визначений порядок відповідальності: нарахування пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 7% у разі прострочення понад 30 днів.

Наведене свідчить про те, що договір не допускає розширювального тлумачення і не передбачає автоматичної трансформації всієї отриманої суми банківської гарантії у безальтернативний штраф за сам факт несвоєчасного виконання робіт.

Включення до договору пункту 12.6 підтверджує, що у разі наміру сторін встановити штраф у розмірі суми забезпечення, вони закріплюють це прямо.

У всіх інших випадках, зокрема при порушенні строків виконання робіт за пунктом 12.8, банківська гарантія виконує виключно компенсаційну функцію та слугує джерелом для задоволення доведених майнових вимог замовника, розрахованих за правилами розділу 11 договору. Оскільки відповідач таких вимог не пред`явив і не довів, правові підстави для утримання спірних коштів після повного завершення робіт відсутні.

В даному випадку, відповідачем не доведено, які саме його конкретні майнові вимоги (зокрема, розмір нарахованої пені чи штрафу за прострочення виконання робіт, збитки тощо), передбачені умовами договору та чинним законодавством України, були задоволені за рахунок гарантії, і які б могли слугувати правовою підставою для її повного неповернення позивачу.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідач і на теперішній час не позбавлений можливості отримати задоволення за рахунок коштів, отриманих від гарантії, на погашення цих штрафних санкцій, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, проте станом на день прийняття даної постанови цього не зроблено.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на приписи Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон).

Відповідно до частини 4 статті 27 вказаного Закону, кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених цим Законом, підлягають перерахуванню до відповідного бюджету або на рахунок замовника.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що залишення коштів у замовника (або перерахування до відповідного бюджету) допускається виключно за умови, якщо Законом прямо встановлені випадки їх неповернення.

Водночас, сам Закон не містить вичерпного переліку таких випадків. Натомість, системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що підстави для неповернення забезпечення виконання договору повинні визначатися безпосередньо умовами укладеного договору про закупівлю.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не довів наявності правомірних та непогашених майнових вимог, які б підлягали задоволенню за рахунок банківської гарантії відповідно до пункту 12.8 Договору, а основне зобов`язання з виконання робіт позивачем виконано у повному обсязі, визначені законом та договором підстави для подальшого неповернення (утримання) спірної суми забезпечення у даному випадку відсутні.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки позивачем основне зобов`язання з виконання робіт було остаточно виконано, що підтверджується актом від 16.07.2025, а відповідач не надав доказів наявності у нього непогашених зустрічних грошових вимог до позивача, або грошових вимог третіх осіб до відповідача у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору, які б покривалися за рахунок стягнутої гарантії у розмірі 3 871 327,50 грн, правова підстава для подальшого утримання цих коштів відповідачем відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини другої вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфраструктура безпеки» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13447/25 - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфраструктура безпеки на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13447/25 - задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13447/25 - скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфраструктура безпеки (90400, Закарпатська обл. м. Хуст, вул. Франка І., буд. 207; ідентифікаційний код: 44717970) 3 871 327,50 грн безпідставно набутих коштів, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 46 455,93 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 69 683,90 грн.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №910/13447/25 повернути до місцевого господарського суду.

6. Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2026.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді А.І. Тищенко

Р.М. Колесник