Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №490/10551/25 — Миколаївський апеляційний суд

08.07.26

22-ц/812/1310/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Миколаїв

справа №490/10551/25

провадження №22-ц/812/1310/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О. С.,

за участі представника позивача – Мотельчук Ю. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що 18 лютого 2011 року він підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань щодо повернення отриманого кредиту рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2024 року у справі №490/5638/23 з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 лютого 2011 року у розмірі 49 614,74 грн та судовий збір у сумі 1074,36 грн.

24 січня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76584936 про примусове виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2024 року у справі №490/5638/23.

06 серпня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76584936 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2024 року у справі №490/5638/23.

Листом від 05 вересня 2025 року №15534 приватний виконавець Довгань В. В. підтвердила, що при примусовому виконанні виконавчого провадження №76584936 стягувачу АТ КБ «ПриватБанк» було перераховано 50 689,10 грн, а саме 49 614,74 грн основного боргу та 1074,36 грн судового збору.

Позивач зазначав, що вказане свідчить, що він у повному обсязі сплатив заборгованість за вказаним вище судовим рішенням в межах виконавчого провадження №76584936.

Водночас, в період з січня 2025 року до серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» самостійно списав з його карткового рахунку на погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 лютого 2011 року кошти в загальному розмірі 31 922,41 грн.

01 серпня 2025 року він направив АТ КБ «ПриватБанк» претензію про повернення коштів у розмірі 31 922,41 грн, проте вона залишена без задоволення.

10 вересня 2025 року він звернувся до Національного банку України із заявою про захист прав споживачів банківських послуг, однак, він порадив йому звернутися до суду за захистом його прав.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив на підставі статей 1212, 1213 ЦК України стягнути з відповідача 31 922,41 грн, які були ним безпідставно набуті, а також 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

АТ КБ «Приватбанк» проти задоволення позову заперечувало, зазначаючи, що з наданих позивачем документів та заявленою сумою до стягнення є протиріччя у розрахунку позивачем суми, яку необхідно стягнути.

Крім того, на думку відповідача, заявлені до стягнення 15000,00 грн витрат на правничу допомогу є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та недоведеними належними доказами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження списання АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18 лютого 2011 року, яка в рамках виконавчого провадження була стягнута з ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову на суму 28 862,54 грн.

Скарга обґрунтована тим, що на підтвердження обґрунтування заявлених вимог він серед іншого надав суду виписку АТ КБ «Приватбанк» від 02 вересня 2025 року №D9C3TFO9U6EVNANJ по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDN52000075744167 від 15 лютого 2013 року за період з 01 січня 2025 року до 02 вересня 2025 року.

Згідно з зазначеною випискою у вказаний період Банк безпідставно здійснив перерахування з його рахунку 28 862,54 грн на погашення кредитної заборгованості, однак суд вказаним обставинам належної оцінки не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2024 року у справі №490/5638/23, яке набрало законної сили 22 жовтня 2024 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 18 лютого 2011 року у розмірі 49 614,74 грн та суму судового збору у розмірі 1074,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи було встановлено, що 18 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк зобов`язання за вказаним договором б/н від 18 лютого 2011 року виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позивач визначив розмір боргу станом на 28 травня 2023 року у сумі 123 949,44 грн, з яких 101 626,78 грн заборгованість за тілом кредиту та 22 322,66 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Разом з тим, позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 49 ЦПК України, подав заяву про зменшення позовних вимог до суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 101 626,78 грн.

06 листопада 2024 року на виконання цього рішення видано виконавчий лист №490/5638/23.

18 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76584936 з виконання виконавчого листа №490/5638/23 від 06 листопада 2024 року.

06 серпня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76584936 у зв`язку з погашенням в повному обсязі заборгованості за виконавчим документом. Згідно з вказаною постановою залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0,00 грн.

Згідно з повідомленням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В. В. при примусовому виконанні виконавчого провадження №76584936 нею було стягнуто з боржника ОСОБА_1 та перераховано на рахунок стягувача АТ КБ «ПриватБанк» 50 689,10 грн: 22.01.2025 – 9561,09 грн, 25.02.2025 – 2000,00 грн, 09.04.2025 – 1000,00 грн, 18.06.2025 – 1000,00 грн, 08.08.2025 – 37 128,01 грн.

З виписок по банківському рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2025 до 02.09.2025 вбачається, що Банк списав на свою користь грошові кошти у сумі 28 862,54 грн.

01 серпня 2025 року ОСОБА_1 направив АТ КБ «ПриватБанк» претензію про повернення коштів у розмірі 31 922,41 грн, яка була залишена без задоволення.

10 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України із заявою про захист прав споживача банківських послуг, в якій просив Національний банк України вжити заходів до АТ КБ «ПриватБанк» щодо відновлення його порушених прав та повернення йому протиправно списаних банком коштів у розмірі 32 199,08 грн.

Листом від 27 жовтня 2025 року №14-0005/82461 Національний банк України повідомив, що незгода із діями банку призводить до виникнення спору, вирішення якого не входить до компетенції та повноважень НБУ, а здійснюється в судовому порядку.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження списання АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18 лютого 2011 року, яка в рамках виконавчого провадження була стягнута з ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

З досліджених доказів вбачається, що з позивача заборгованість за кредитним договором від 18.02.2011, визначена судовим рішенням, була стягнута в рамках виконавчого провадження у період з 22 січня 2025 року до 08 серпня 2025 року. У цей же період АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно, оскільки належними доказами це не доведено, списав з рахунку позивача на свою користь ще 28 862,54 грн.

Вказане свідчить про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому Банк має повернути вказані кошти позивачу як безпідставно набуті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 слушними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки з досліджених доказів вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно набув його грошові кошти у сумі 28 862,54 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 15 000,00 грн, то вони задоволенню не підлягають, оскільки протягом розгляду справи ним не було надано доказів визначення розміру витрат (договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи тощо).

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 28 862,54 грн.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.