Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №515/2087/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2087/25

Провадження № 1-кп/515/28/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області об`єднане кримінальне провадження №12025162240000658, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 грудня 2025 року, та №12026162240000447, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дмитрово Красноармійського району Донецької області, українця, громадянина України, військовозобов`язаного, з професійно-технічною освітою, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року у справі № 130/2941/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

ОСОБА_4 достовірно знав про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 16 червня 2025 року, оскільки перебував у судовому засіданні та надав суду пояснення, свою вину визнав повністю.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України», всупереч рішенню суду, 02 грудня 2025 року близько 14 годині 28 хвилин, рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі Т-16-30 (Струмок-Кілія) зі сторони с. Струмок Білгород-Дністровського району Одеської області у напрямку м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області та на відстані 1 км від с.Струмок Білгород-Дністровського району Одеської області, не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини дороги та заїхав у кювет, чим порушив Правила дорожнього руху України, за що на останнього поліцейськими СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які прибули на виклик на місце пригоди, складені відповідні протоколи про адміністративні правопорушення за порушення вимог п. 2.5, п.2.1, п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Вищевказані дії ОСОБА_4 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно з постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року у справі № 130/2941/24 ОСОБА_4 | визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яка набрала законної сили 16 червня 2025 року, оскільки перебував у судовому засіданні та надав суду пояснення, свою провину визнав повністю.

Разом з тим, 26 грудня 2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області скеровано обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч, 1 ст. 382 КК України, який перебуває на розгляді.

Крім того, згідно з постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 березня 2026 року у справі № 515/1958/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили 16 червня 2025 року та 17 березня 2026 відповідно, так-як перебував у судових засіданнях та надавав суду пояснення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік та три роки, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 13 квітня 2026 року близько 18 години 20 хвилин рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Passat» з реєстраційним номером НОМЕР_1 по автодорозі «Одеса-Рені» зі сторони с. Баштанівка в напрямку м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, та виконуючи маневр обгону спеціалізованого сідлового тягача марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з під`єднаним напівпричепом, який рухався по його смузі руху в попутному напрямку перед завершенням маневру (поверненням в свою смугу руху) не переконався в безпечності своїх дій та допустив зіткнення задньою правою частиною керованого ним автомобіля з передньою лівою частиною спеціалізованого сідлового тягача марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП та поїхав до м. Татарбунари. Білгород-Дністровського району Одеської області.

Далі в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, поліцейським СРПП ВП 2 Білгород-Дністровського районного відділу Поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та інспектором СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , які прибули на виклик, на місце пригоди, за порушення п. 2.1, п.2.9, п. 2.10 п.14.2. б) Правил Дорожнього руху були складені відповідні протоколи про адміністративні правопорушення.

Вищевказані, дії ОСОБА_4 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати. Надав суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, погодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.

Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю вказаних доказів, які є достовірними та узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення мав вік 48 років, за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, неодружений, утриманців не має, непрацевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра КНП «Татарбунарська БЛ» не перебуває, в силу ст. 89 КК України судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення злочину повторно.

При призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії нетяжких, обставини та мотиви їх вчинення, наслідки їх вчинення, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України не судимий, й приходить висновку, приймаючи до уваги висновок органу пробації, згідно з яким результати оцінки ризику вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення є високим, його ставлення до вчиненого, та доходить до висновку, що для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім буде покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства, однак в умовах нагляду та контролю, а тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75,76 КК України.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неодружений, утриманців не має, позицію прокурора про можливість застосування до обвинуваченого положень наведеної статті.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на 1 (один) рік виконає обов`язки передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст.76, п.п. 2,4 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок».

Строк випробування ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 13 липня 2026 року.

Речові докази: флеш-накопичувач (micro SD), на якому містяться відеозаписи від 13 квітня 2026 року із службового персонального нагрудного відеореєстратора (боді камери) поліцейського СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 за участю ОСОБА_4 ; копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 640360 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №640040 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 640067 за ст. 124 КУпАП; копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя ОСОБА_1