Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №522/3/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3/25-Е

Провадження №2/522/1337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 4 365 000,00 гривень.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 01.12.2023року позивачка передала відповідачці у якості позики 4 030 000 (чотири мільйони тридцять тисяч) гривень, що зі згодою сторін еквівалентно 100 000 (ста тисячам) євро, на підтвердження чого цього ж дня, тобто 01.12.2023 року громадянкою ОСОБА_2 було складено розписку, по змісту якої було вказано кінцеву дату повернення грошових коштів не пізніше 01.12.2024.

Позивач зазначила, що всупереч викладеному, Відповідачка вказану позику не повернула, чим порушила власні зобов`язання.

Таким чином, сума боргу Відповідачки станом на день складання позовної заяви, в еквіваленті за комерційним курсом обміну євро на гривню, встановленого АБ «Південний» (31.12.2024 року - 43,65 грн.), становить 4 365 000,00 (чотири мільйони триста шістдесят п`ять тисяч) гривень.

За викладеного, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, ОСОБА_3 звернулася до суду з дійсним позовом.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявської Л.М. від 07 січня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , встановлено загальний порядок розгляду справи.

Згідно ухвали суду від 06.03.2025 у задоволенні заяви представника позивача адв.Левіт В.С. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, а саме: 1/4 (одну четверту) частку нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (сорок три тире літера Є), загальною площею 95,5 кв.м., що в цілому складається з: «Н» - навіс; N5,9 - огорожа, IV/1, VI/1-IX/1, XXIV-XXX – торгові ряди; «Щ» - автостанція; «Г» - господарська будівля (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2770227651100), що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 . Накласти арешт на 1/4 (одну четверту) частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4 га (нуль цілих чотири десятих гектара), кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:32:010:0004, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 - відмовлено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики надійшла в провадження судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою суду від 22.05.2025 року провадження у цивільна справа прийнята до провадження судді Ковтун Ю.І. та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 31.07.2025 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025.

За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси – Шарага А.О. від 27.04.2026 року №1127/26, на підставі службової записки помічника судді Сребняк І.А., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та отримана суддею 28.04.2026 року.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В. від 26.05.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та призначено її розгляд на «01» червня 2026 року.

У судове засідання 01.06.2026 відповідачка та її представник не з`явилася, її представник адвокат Покась Олександр Сергійович подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з відрядженням.

Розгляд справи відкладено на 30.06.2026 року.

Представником позивача 29.06.2026 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, по змісту якої викладено прохальну частину щодо:

1. Стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (три мільйони тридцять тисяч) гривень боргу.

2. Стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 15 140,00 гривень витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Разом із даною заявою було залучено розписку відповідачки від 04.11.2025, по змісту якої зазначено, що повернення коштів вона зобов`язується здійснити до 01.03.2026.

Представником відповідача адв. Покась О.С. 29.06.2026 подано заяву про визнання позову, по змісту якої він просив:

1.Врахувати факт визнання ОСОБА_2 позову у справі №522/3/25-Е з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

2.Розгляд справи провести без участі відповідача та її представника.

У судове засідання 30.06.2026 року сторони не з`явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. У матеріалах справи наявні заяви сторін, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності.

Відповідно до вимог ст.211ч.3ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази, взявши до уваги визнання відповідачем позову, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного висновку.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

ОСОБА_2 01.12.2023 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4 030 000 (чотири мільйони тридцять тисяч) гривень, що за згодою сторін еквівалентно 100 000 (ста тисячам) євро та зобов`язалася їх повернути не пізніше 0112.2024, що підтверджується письмовою розпискою від 01.12.2023р.(а.с.7). У розписці також вказано, що гроші отримано у повному розмірі та повинні бути повернуто до 01.12.2024р. Проценті по цій розписці не нараховуються. Поверненню підлягає сума коштів в гривні, еквівалентній в євро.

04.11.2025 року ОСОБА_2 частково повернула позику ОСОБА_4 у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.

Залишок боргу становить 3 030 000 (три мільйони тридцять тисяч) гривень. Строк повернення позики визначено не пізніше 01.03.2026 року. Зазначене підтверджується відповідною розпискою від 04.11.2025р.

Оригінал розписки від 04.11.2025 був наданий суду для огляду.

Залишок суми позики в розмірі 3 030 000 (три мільйони тридцять тисяч) гривень відповідачем на користь позивача повернуто не було, що з врахуванням заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог і є предметом даного спору.

Відповідачка позов у зазначеному розмірі 3 030 000 (три мільйони тридцять тисяч) гривень визнала шляхом направлення 29.06.2026 до Приморського районного суду м Одеси відповідної заяви через свого представника адв. Покась О.С.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Розписка - це документ, який підтверджує певну дію, яка відбулась - передачу й отримання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від підприємства, установи чи приватної особи.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Стаття 626ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України, визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Отже, позивачем підтверджено належними доказами факт надання відповідачу в борг грошових коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20), від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 (провадження № 61-4389св21).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

Відповідно до вимоги ст. 530 ЦК України, визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач договір позики не оспорювала, презумцію дії правочину не спростовувала та в ході розгляду даної справи по суті визнала позовні вимоги щодо стягнення розміру заборгованості 3 030 000 (три мільйони тридцять тисяч) гривень

Згідно з вимогами ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Установивши, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, притаманні правовідносинам за договором позики, що підтверджується, зокрема, змістом розписок, наданих до суду, а також установивши факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором та визнання нею позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру заборгованості 3 030 000 (три мільйони тридцять тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст.142 ЦПК України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд враховує, що визнання позову відповідачкою було здійснено після початку розгляду справи по суті, а тому суд присуджує стягнути з відповідачки на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в повному розмірі 15 140,00 гривень

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 15, 16, 207, 256-267, 525-526, 533, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, ст.ст. 10-13, 44, 48, 76-83, 133, 141, 142, 206, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА:АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА:АДРЕСА_3 ) заборгованість у розмірі 3 030 000 (три мільйони тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА:АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА:АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 15 140,00 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10.07.2026 року.

Суддя Л.В.Домусчі