Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №334/3103/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/3103/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/3103/26 Головуючий у 1 інст. Добрєв М.В.

Провадження №33/807/940/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Александрова О.О. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Александрова О.О.,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок в дохід держави.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2026 року о 19 год 03 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FORD FOCUS» у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою «Alcotest Drager 7510». Результат — 2,73 проміле, тест 191.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 621545 від 22.03.2026 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результатах огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 7510», результат: 2,76 ‰, тест № 191; відеозаписом події.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, не відповідає дійсності.

Відеозапис події не є безперервним. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи не містять відомостей про технічний засіб відеозапису «7omai», що нібито фіксує факт руху та зупинки транспортного засобу.

Апелянт вказує, що у ОСОБА_1 не було ознак алкогольного чи іншого сп`яніння, а відтак підстави для проведення огляду на стан такого сп`яніння були відсутні.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 здійснено поліцейським із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager», сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку якого ОСОБА_1 надано не було та до матеріалів справи не долучено.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить дати його оформлення і проведення огляду.

ОСОБА_1 був згодний та вимагав у працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, проте ці вимоги залишилися проігнорованими, що, на переконання апелянта, є порушенням п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року (надалі — «Інструкція № 1452/735»).

Позиції учасників апеляційного провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Александров О.О. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, дотримано вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому – Інструкція № 1395).

В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративних правопорушень, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дані правопорушення, суть вчинених адміністративних правопорушень.

Апеляційний суд зауважує, що невід`ємною частиною вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення є його додатки, які долучено згідно зі складеним описом та посиланням у графі «до протоколу додаються».

Наявний в матеріалах провадження акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів оформлено згідно зі зразком, встановленим додатком 2 до Інструкції № 1452/735. У зазначеному документі містяться всі регламентовані Інструкцією реквізити. Проте вимоги щодо зазначення у ньому відомостей, на які посилається захисник у поданій ним апеляційній скарзі, не встановлено.

У свою чергу такі відомості вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис події узгоджується з іншими доказами у справі, є належним та допустимим у розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначеному відеозаписі об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, його фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

При цьому склад передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису даних, на які впливав би факт специфічних характеристик технічного засобу.

Відеозапис подій має істотне значення для правильного вирішення даної справи, адже містить достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, у тому числі фіксує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «FORD FOCUS» до моменту його зупинки під час події, що сталася 22.03.2026 року.

У зв`язку з чим доводи апелянта про недоведеність факту керування ОСОБА_1 за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повністю спростовуються змістом дослідженого судом відеозапису.

До того ж змістом відеозапису також об`єктивно зафіксовано, як водій ОСОБА_1 на запитання працівника поліції щодо вживання алкоголю спочатку заперечив даний факт, а потім, навпаки, надав стверджувальну відповідь і вибачився, що керував транспортним засобом після цього (БК 974944, часове позначення 22/03/2026 19:12:09).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності в особи передбачених п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735 ознак.

При цьому апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не надає водієві або його захисникові права оспорювати таку вимогу поліцейського.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Апеляційний суд підкреслює, що вказані документи надаються тільки на вимогу особи, яку тестують. Таким чином, заперечення апеляційної скарги захисника стосовно ненадання ОСОБА_1 сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку спеціального технічного приладу «Alcotest Drager» є безпідставними, оскільки перед та під час проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 таких вимог не заявляв. Вказана обставина підтверджується відеозаписом з бодікамери працівника поліції, що міститься в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не було доставлено до закладу охорони здоров`я, хоча, на переконання апелянта, він наголошував поліцейським про проходження огляду на стан сп`яніння у медичних закладах, не відповідають дійсності та не узгоджуються із зафіксованими на відеозаписі обставинами.

Так, з дослідженого апеляційним судом відео об`єктивно встановлено, що працівник поліції роз`яснив водієві, що у разі його незгоди з отриманими результатами огляд проводитиметься у закладі охорони здоров`я, як це передбачено положеннями ч. 3 ст. 266 КУпАП. ОСОБА_1 будучи згодним із отриманими результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, на огляді у закладі охорони здоров`я абсолютно не наполягав (БК 974944, часове позначення 22/03/2026 19:17:11).

При цьому сам ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не заперечував той факт, що під час огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою «Alcotest Drager 7510», з результатом 2,73 ‰ був згоден з результатом, про що також зазначив у акті огляду. Причини такого результату пояснити не зміг.

Крім того, жодних зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення водієм не зазначено, тверджень щодо проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога безпосередньо від ОСОБА_1 не надходило.

Доводи сторони захисту про те, що наданий суду відеозапис є недопустимим доказом, оскільки не є безперервним до її завершення, суд сприймає критично, враховуючи, що суду має бути наданий відеозапис, який містить докази на підтвердження наведених у протоколі обставин, а не відеозапис усіх подій, які мали місце під час спілкування поліцейських із правопорушником. Наданий суду відеозапис є вичерпно інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер.

Апеляційні доводи адвоката про те, що відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля поліцейських «7omai» є неналежним доказом через відсутність номера відеореєстратора та відсутність посилання на даний пристрій у протоколі про адміністративне правопорушення, на переконання апеляційного суду, є неспроможними.

Так, згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Таким чином, відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції «7omai» від 22.03.2026 року, отриманий із дотриманням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, є належним і допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення. Зазначений відеозапис фіксує обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та зупинки, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами підтверджує обставини, покладені в основу висновку суду про наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Варто також зазначити, що відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість наведені доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи. Підстав вважати, що під час проведення огляду на стан сп`яніння були допущені такі порушення процедури, які ставили б під сумнів достовірність отриманих результатів або допустимість відповідних доказів, матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і з огляду на вимоги ст. 33 КУпАП наклав адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Александрова О.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко