Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №333/11362/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 333/11362/25

Провадження № 2/463/994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судового засідання Гусак К.А.

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми застави та орендної плати, що сплачена за дні, коли об`єкт оренди не використовувався, компенсації моральної шкоди,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою, якою просить стягнути з ОСОБА_2 суму застави в розмірі 4591, 00 грн., орендної плати, що сплачена за дні, коли об`єкт оренди не використовувався в розмірі 4500,00 грн. Та 10000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 березня 2024 року між ним та відповідачкою було укладено договір оренди квартири. Відповідно до умов договору при його укладенні ним було сплачено заставну суму у розмірі 8 500 грн, що передбачено пунктом 3.2 договору оренди. Протягом строку дії договору оренди, а саме з 13 березня 2024 року по 30 жовтня 2025 року, належним чином виконував свої обов`язки орендаря, користувався квартирою за призначенням, підтримував її у належному санітарному стані та не допустив пошкодження майна. Після припинення договірних відносин та повернення квартири вважав, що у відповідачки виник обов`язок повернути сплачену заставну суму, оскільки зобов`язання за договором оренди були припинені. Разом із тим, відповідачка повернула лише частину заставної суми у розмірі 3 909 грн, у зв`язку з чим неповернутою залишилася сума 4 591 грн. Крім того, квартира була повернута відповідачці 31 жовтня 2025 року, у зв`язку із чим користування об`єктом оренди здійснювалося не за повний місяць. Між сторонами була досягнута домовленість щодо повернення частини орендної плати за невикористаний період, що підтверджується листуванням у месенджері WhatsApp від 29 жовтня 2025 року. При розмірі орендної плати 10 000 грн на місяць вартість користування квартирою за 16 днів жовтня 2025 року становила 5 161,29 грн, а тому сума коштів за невикористані дні складає 4 838,71 грн. Водночас заявлено до стягнення суму 4 500 грн. Посилаючись на наведені обставини, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідачка повністю виконала свої зобов`язання за договором оренди квартири від 13 березня 2024 року, строк дії якого, відповідно до умов договору, становив шість місяців та закінчився 13 вересня 2024 року. Зазначив, що договором не було передбачено умови щодо автоматичного продовження строку його дії. Після закінчення строку договору відповідачка повідомила позивача про необхідність звільнення квартири у зв`язку з наміром її продати, однак останній продовжив користуватися квартирою на власний розсуд та звільнив її лише 31 жовтня 2025 року. Вважає, що оскільки після припинення строку дії договору між сторонами не укладалася додаткова угода чи новий договір оренди, правові підстави для задоволення позовних вимог про повернення коштів відсутні.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

28 січня 2026 року до Личаківського районного суду міста Львова із Комунарського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми застави та орендної плати, що сплачена за дні, коли об`єкт оренди не використовувався, компенсації моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.01.2026 року головуючою у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 02.02.2026 прийнято до розгляду справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми застави та орендної плати, що сплачена за дні, коли об`єкт оренди не використовувався, компенсації моральної шкоди. Підготовче судове засідання призначено на 26 лютого 2026 року.

26 лютого 2026 року судове засідання було відкладено на 11 березня 2026 року у зв`язку з необхідністю надання представнику позивача часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 11 березня 2026 року підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми застави та орендної плати за дні, коли об`єкт оренди не використовувався, компенсації моральної шкоди закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31 березня 2026 року.

31 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 22 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача.

22 квітня 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву до 07 травня 2026 року.

07 травня 2026 року судове засідання було відкладено на 27 травня 2026 року у зв`язку з неявкою сторін.

27 травня 2026 року судове засідання було відкладено на 16 червня 2026 року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

16 червня 2026 року судове засідання було відкладено на 30 червня 2026 року у зв`язку з неможливістю проведення відеоконференції з представником позивача.

Розгляд справи по суті відбувся 30.06.2026 року за участі сторін. Судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 09.07.2026 о 14:00 год. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді дату проголошення судового рішення було перенесено на 13 липня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 березня 2024 року між сторонами було укладено договір оренди квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців, а саме з 13 березня 2024 року до 13 вересня 2024 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди, щомісячна орендна плата за квартиру становить 8 500 грн. Вказаний розмір орендної плати є чинним протягом усього строку дії договору та зміні не підлягає.

Згідно з пунктом 3.2 договору, при його підписанні орендар вносить суму у розмірі 17 000 грн, з яких 8 500 грн становить орендну плату за один місяць оренди, а 8 500 грн - заставну суму. Подальша орендна плата здійснюється орендарем щомісячно.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендодавець зобов`язується підготувати та передати орендарю квартиру, устаткування та майно у належному стані та у строк, визначений договором.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що після закінчення строку його дії орендар зобов`язується здати квартиру орендодавцеві у тому ж стані, в якому вона була прийнята, з урахуванням нормального зносу, не пізніше однієї доби з моменту припинення договору оренди.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем грошових коштів: 13 квітня 2024 року за квитанцією № 72ЕР-47Е1-0ЕСТ-853В - 11 800 грн; 13 травня 2024 року за квитанцією № 5КН8-Т209-7КВК-СРНС - 9 462 грн; 13 червня 2024 року за квитанцією № АК0Р-В982-87КМ-21Е8 - 9 500 грн; 13 липня 2024 року за квитанцією № 7ЕЕ9-ЕЕМ3-ТХТ1-3ТВ6 - 10 120 грн; 13 серпня 2024 року за квитанцією № Р8Т4-0ТЕ3-5НТ0 - 10 730 грн; 13 вересня 2024 року за квитанцією № КН83-56ЕС-КЕК2-1АМ8 - 10 100 грн.

Також матеріали справи містять платіжні документи, що підтверджують здійснення позивачем платежів після закінчення строку дії договору, а саме: 13 жовтня 2024 року за квитанцією № Х0Р9-МНАС-02ХС-АМ76 - 8 500 грн та за квитанцією № 06Т3-2А7Н-НС83-75НК - 1 130 грн; 14 листопада 2024 року за квитанцією № Р9Т3-РР37-АН1Н-0КАК - 9 800 грн; 14 грудня 2024 року за квитанцією № 1776581889709 - 11 046 грн; 14 січня 2025 року за квитанцією № 0РК9-7396-ВТ10-81АВ - 8 500 грн та за квитанцією № Х4ТМ-2КТС-Е0А0-ЕХ6М - 1 660 грн; 13 лютого 2025 року за квитанціями № 4А2Н-2КЕ5-ТМЕХ-8СВМ - 8 500 грн та 10 530 грн; 13 березня 2025 року за квитанцією № Х2КВ-67МВ-24ВК-6М94 - 11 000 грн; 13 квітня 2025 року за квитанцією № 997С-9С3А-113Н-01КН - 8 500 грн та за квитанцією № 52МС-0Р1Н-0ТА4-КА77 - 845 грн; 13 травня 2025 року за квитанцією № 4ХКТ-ХМ95-0Е2А-ЕРХА - 10 315 грн; 13 червня 2025 року за квитанцією № МХ1С-А590-22К7-6ТМ3 - 8 500 грн та за квитанцією № ХМРЕ-А953-14Т5-С0Е0 - 2 510 грн; 13 липня 2025 року за квитанцією № НКНВ-7012-Т4Н7-РВР9 - 8 500 грн та за квитанцією № 6Н5Н-А738-ХР27-4Т7М - 1 350 грн; 14 серпня 2025 року за квитанцією № А47Е-52А6-06СН-АХ37 - 10 900 грн; 13 вересня 2025 року за квитанцією № Е68Н-080А-КТРС-Н2А8 - 11 645 грн; 13 жовтня 2025 року за квитанцією № 9ВХ1-31Р7-РМНЕ-4888 - 11 315 грн.

Пунктом 6 договору передбачено дострокове розірвання договору за спільною згодою сторін або за ініціативою орендаря або орендодавця в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 6.1 договору оренди, договір може бути достроково розірваний за згодою сторін, а також на вимогу однієї зі сторін, однак із обов`язковим попередженням іншої сторони за 30 днів до передбачуваної дати звільнення квартири.

Відповідно до пункту 5.6 договору оренди, за умови належного виконання орендарем умов договору орендодавець зобов`язується повернути заставну суму у повному розмірі, за винятком сум заборгованості орендаря.

Зі змісту долучених до матеріалів справи скріншотів листування між сторонами у месенджері вбачається, що 29 жовтня 2025 року позивач повідомив відповідачку про намір звільнити орендовану квартиру.

Із листування від 31 жовтня 2025 року вбачається, що у зазначену дату позивач передав квартиру та ключі уповноваженій відповідачкою особі, після чого сторони обговорювали питання проведення остаточного взаєморозрахунку у зв`язку з припиненням орендних правовідносин.

Також із наданих відповідачкою фотокарток квартири, направлених позивачу 31 жовтня 2025 року, вбачається, що відповідачка висловила зауваження щодо стану квартири після її звільнення та необхідності проведення прибирання.

Як убачається зі скріншотів листування, відповідачка перерахувала позивачу грошові кошти у розмірі 3 909 грн, зазначивши, що зазначена сума визначена з урахуванням витрат на оплату комунальних послуг та прибирання квартири.

Отже, з досліджених доказів вбачається, що між сторонами виник спір з приводу виконання договірних правовідносин за договором оренди (найму) квартири.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. (ст. 810 ЦК України).

Згідно ст. 812 ч.1 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.

Відповідно до ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за найм житла, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за найм житла не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. . Наймач вносить плату за найм житла у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за найм житла не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця (ст. 820 ч.1-3 ЦК України).

Відповідно до ст. 821 ЦК України, договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлено, договір вважається укладеним на п`ять років.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Судом встановлено, що 13 березня 2024 року між сторонами було укладено договір оренди квартири строком на шість місяців, тобто до 13 вересня 2024 року. Умовами договору не передбачено його автоматичного продовження після закінчення визначеного сторонами строку.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися квартирою, а відповідачка приймала від нього платежі за користування житлом та комунальні послуги. Такі обставини свідчать про фактичне продовження між сторонами договірних відносин щодо користування квартирою, однак самі по собі не змінюють умов письмового договору щодо порядку розрахунків та повернення забезпечувального платежу.

Відповідно до пункту 5.6 договору орендодавець повертає заставну суму лише за умови належного виконання орендарем умов договору, за винятком сум заборгованості орендаря.

Із матеріалів справи вбачається, що після повернення квартири між сторонами виник спір щодо її стану, необхідності проведення прибирання та остаточного розрахунку за комунальні послуги. Відповідачкою було надано фотографії квартири після її звільнення, а також здійснено повернення частини заставної суми у розмірі 3 909 грн із зазначенням, що інша частина заставної суми не була повернута позивачу у зв`язку з необхідністю покриття витрат на оплату комунальних послуг та приведення квартири до належного стану.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені відповідачкою обставини або підтверджували відсутність підстав для утримання відповідної частини заставної суми. Сам факт неповернення всієї суми забезпечувального платежу не свідчить про порушення відповідачкою умов договору.

Щодо вимоги про стягнення 4 500 грн як частини орендної плати за період, протягом якого квартира фактично не використовувалася, суд зазначає таке.

Позивач посилається на листування сторін у месенджері WhatsApp як на підтвердження досягнення домовленості щодо повернення частини орендної плати за невикористаний період. Однак із дослідженого судом листування не вбачається досягнення сторонами чіткої та безумовної домовленості щодо повернення позивачу саме заявленої до стягнення суми. Сам факт обговорення сторонами питання остаточного розрахунку після звільнення квартири не свідчить про виникнення у відповідачки обов`язку повернути частину орендної плати.

Крім того, пунктом 6.1 договору оренди передбачено, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї зі сторін із обов`язковим попередженням іншої сторони не менш ніж за 30 днів до передбачуваної дати звільнення квартири.

Як убачається з матеріалів справи, позивач повідомив відповідачку про намір звільнити квартиру 29 жовтня 2025 року, а фактично повернув квартиру та ключі 31 жовтня 2025 року. Таким чином, звільнення квартири відбулося без дотримання передбаченого договором строку попередження про дострокове припинення орендних правовідносин.

За таких обставин посилання позивача на те, що квартира фактично не використовувалася протягом частини жовтня 2025 року, саме по собі не створює у відповідачки обов`язку здійснювати перерахунок орендної плати, оскільки порядок дострокового припинення договору та повідомлення іншої сторони був погоджений сторонами умовами договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 4 500 грн як частини орендної плати за період, протягом якого квартира фактично не використовувалася, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що обставини, які мають значення при вирішенні справи, не доведені стороною позивача жодними доказами, є необгрунтованими, а тому у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми застави та орендної плати, що сплачена за дні, коли об`єкт оренди не використовувався, слід відмовити.

Крім цього, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлена відсутність неправомірності дій з боку відповідачки, а відтак заподіяння позивачеві моральної шкоди, а тому у задоволенні вимоги про стягнення такої слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, підлягають залишенню а позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми застави та орендної плати, що сплачена за дні, коли об`єкт оренди не використовувався, компенсації моральної шкоди повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО