Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №443/931/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/931/26

Провадження №3/443/402/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 28.04.2026 о 17 год 15 хв у с. Нове Село, вул. Шевченка, 36 керував транспортним засобом марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9. «а» ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, надав суду пояснення, за змістом яких він автомобілем не керував, а попросив свого товариша підвести його до магазину. Коли він йшов з магазину, то бачив авто поліцейських, при цьому самі поліцейські бачили, що він йде з пляшкою алкоголю в руках. Після цього поліцейські розвернулися і під`їхали до автомобіля, який був припаркований. Товариш, який був разом з ним і керував його автомобілем кудись зник.

Захисник ОСОБА_2 суду зазначив, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують належними та допустимими доказами подію та склад адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Як убачається з наявних у справі відеозаписів, працівники поліції прибули до вже припаркованого транспортного засобу «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 . Жоден із наданих відеозаписів не містить фіксації руху зазначеного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також відсутня відеофіксація моменту, коли ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля під час його руху. З моменту початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 послідовно заперечував факт керування транспортним засобом та повідомляв, що водій автомобіля відійшов до магазину. Незважаючи на це, працівники поліції без належного підтвердження факту керування дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 нібито пересів із місця водія на пасажирське сидіння. Разом із тим жодного об`єктивного доказу такого пересаджування, як і доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та аргументи захисника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652273 від 28.04.2026, згідно з яким ОСОБА_1 28.04.2026 о 17 год 15 хв у с. Нове Село, вул. Шевченка, 36 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (а.с.3);

тестом «Drager Alcotest №6820» від 28.04.2026, яким встановлено результат проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу – 0,74 % (а.с.3);

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, проведення йому огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alcotest Drager №6820», результат цього огляду – 0,74% та проставлення особистого підпису у відповідній графі акту «з результатами згоден» (а.с.7);

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявленням стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.04.2026, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди скеровується ОСОБА_1 та виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.6);

долученими до матеріалів справи відеозаписами на носії інформації (компакт-диску), які узгоджується з викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами та з іншими матеріалами справи, і в яких зафіксовано, зокрема, обставини виявлення транспортного засобу марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював рух, зупинку цього транспортного засобу, обставину відсутності виходу з цього транспортного засобу жодної особи, виявлення у ньому на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_1 , пояснення останнього про те, що він є пасажиром і не керував автомобілем, проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу і отримання результату огляду – 0,74 % (а.с.6).

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності зазначені вище докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин суду не надано.

Суд критично оцінює пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та аргументи захисника і відхиляє, оскільки такі не узгоджуються з наявним у справі та дослідженими судом доказами, зокрема відеозаписами.

Так, із відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля вбачається безперервний рух службового автомобіля поліцейських в одному напрямку до моменту виявлення транспортного засобу марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював рух, після чого одразу зупинився біля магазину. При цьому із зазначеного транспортного засобу жодна особа не виходила. З відеозапису з бодікамер вбачається послідовність обстановки, яка була при завершенні фіксації відеореєстратором зі службового автомобіля і обставиновки, яка зафіксована на бодікамеру поліцейського. На відеозаписі з бодікамер працівників поліції зафіксовано подальший розвиток подій після зупинки транспортного засобу, при цьому у салоні автомобіля перебував лише ОСОБА_1 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні. Останній стверджував, що не керував тарснпортним засобом, водночас не повідомляючи жодної ідентифікуючої інформації, хто саме керував ним.

Наведена ОСОБА_1 версія про те, що транспортним засобом керував його товариш, який після зупинки автомобіля пішов до магазину, є непослідовною, не підтверджується жодним належним та допустимим доказом і спростовується дослідженими судом відеозаписами. Незважаючи на неодноразові твердження про керування автомобілем іншою особою, ОСОБА_1 не повідомив жодних відомостей, які б давали можливість ідентифікувати таку особу, а матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних даних про її перебування у транспортному засобі або вихід із нього.

Крім того, пояснення ОСОБА_1 про те, що працівники поліції спочатку побачили його з пляшкою алкогольного напою біля магазину, після чого повернулися до припаркованого автомобіля, також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Як убачається із відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля, з моменту початку відеофіксації поліцейські безперервно рухалися в одному напрямку до місця виявлення автомобіля «Opel Vectra», не здійснюючи розвороту чи інших маневрів, які б свідчили про попереднє проїзджання повз зазначений автомобіль або зустріч зі ОСОБА_1 біля магазину.

За таких обставин суд доходить переконання, що пояснення ОСОБА_1 та наведена стороною захисту версія подій спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, не узгоджуються з дослідженими судом доказами та фактично спростовуються їх сукупністю.

Таким чином, суд, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд зазначає, з урахуванням приписів частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху судом не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зважаючи на викладені обставини у сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір»,, –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Павлів