Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №139/217/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/217/26

Провадження № 3/139/70/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , працюючого механізатором ПП «Влад», громадянина України,

У С Т А Н О В И В:

05.05.2026 до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшла справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті - КУпАП), відносно ОСОБА_1 .

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, у тому числі за ч. ч. 3 і 5 ст. 126 КУпАП (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП).

Відповідно до ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. ч. 3 і 5 ст. 126 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1 ст. 276 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ст. 8 КУпАП).

Враховуючи наведене, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, а справа підвідомча Мурованокуриловецькому районному суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627376, складеного 29.03.2026 о 22:55 год. за адресою: Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Лучинчик, вул. Центральна, буд. 2 поліцейським Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, сержантом поліції Колісником Я.А. (у тексті - протокол серії ЕПР1 № 627376 від 29.03.2026 та/або протокол про адміністративне правопорушення, та/або протокол), 29.03.2026 о 22 год. 50 хв. в с. Лучинчик водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом John Deere 6135B, д. н. з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування ТЗ, а саме відсутня категорія на право керування ТЗ. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив пункт 2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не погодився із зазначеними в матеріалах справи обставинами вміненого йому в вину адміністративного правопорушення і наявними доказами, оскільки вони не підтверджують ці обставини. Його захисник адвокат Солоненко Б.М. зазначив, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом в с. Лучинчик Могилів-Подільського району Вінницької області 29.03.2026 о 22 год. 50 хв. На відеозаписі (мабуть з автомобільного відеореєстратора), наданому Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області, наявний фрагмент відео, яке розпочинається о 22 год. 25 хв. 36 сек. 29.03.2026, і на якому ледь можливо розгледіти рух колісного трактора зеленого кольору з бочкою. При цьому ані марки, ані моделі, ані державних реєстраційних номерів транспортного засобу на відео не зафіксовано. Більше того, на вказаному відеозаписі не зафіксовано, що саме ОСОБА_1 керує цим транспортним засобом з порушенням ПДР у зв`язку з відсутністю в нього посвідчення водія відповідної категорії. Відео завершується о 22 год. 26 хв. 13 сек. 29.03.2026. На іншому відеозаписі (мабуть з нагрудної камери поліцейського), яке розпочинається о 22 год. 55 хв. 24 сек. 29.03.2026 зафіксовано спілкування працівників поліції з декількома чоловіками, один з яких ОСОБА_1 , стосовно процедури розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозапис завершується о 22 год. 57 хв. 24 сек. 29.03.2026. Надані працівниками поліції відеозаписи є фрагментарними і не фіксують та не підтверджують жодним чином вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення. Отже факт керування ОСОБА_1 29.03.2026 о 22 год. 50 хв. не тільки не доводиться наданими працівниками поліції відеозаписами, а навпаки – спростовується.

При цьому адвокат Солоненко Б.М. зазначив, що протокол серії ЕПР1 № 627376 відносно ОСОБА_1 складений 29.03.2026 працівником поліції Колісником Я.А., який у вказаному протоколі зазначив про проведення відеофіксації технічним засобом № 796278. В свою ж чергу, наданий до суду відеозапис з нагрудної камери здійснено поліцейським ОСОБА_2 на технічний засіб відеофіксації № 800111. Отже відеозапис з нагрудної камери № 800111 не може вважатися належним доказом, оскільки відповідне посилання на такий засіб відсутнє в протоколі серії ЕПР1 № 627376.

Враховуючи викладене, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627376 за ч. 5 ст. 126 КУпАП не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки викладені в ньому фактичні обставини не підтверджуються сукупністю доказів, а отже протокол не відповідає вимозі його достовірності. Тому у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення адвокат Солоненко Б.М. просить суд закрити провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення: протокол серії ЕПР1 № 627376 від 29.03.2026; довідку старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції Анни Меженіної-Ходзінської про наявність повторності правопорушення, наявності посвідчення водія та належності ТЗ; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6879009 від 21.03.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП; оптичні диски з відеозаписами з відеореєстраторів працівників поліції, приходжу до висновку, що наявними матеріалами не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП, з таких підстав.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Особа може бути визнана винною у вчиненні правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак складу вміненого їй у вину адміністративного правопорушення. Відсутність однієї з таких ознак не утворює складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. п. 25 п. 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами) (у тексті - Правила дорожнього руху та/або ПДР) водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт (п. п. 58 п. 1.10. Правил дорожнього руху).

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб (п. п. «а», «б» п. 2.1. Правил дорожнього руху).

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Водночас диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП, за порушення якої працівники поліції 21.03.2026 притягнули ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Враховуючи наведені приписи КУпАП і Правил дорожнього руху, наявні матеріали справи не доводять вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП правопорушення, тому складений відносно нього протокол не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки викладені у ньому фактичні обставини не підтверджуються жодними доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 Конституції України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини (у тексті - ЄСПЛ) як джерело права.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A, заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки події правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення, передбачене тією чи іншою статтею.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення від 09.06.1998 у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії»; п. 54 рішення від 19.02.2009 у справі «Шабельник проти України»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (у тексті - Конвенція). Зазначені рішення ЄСПЛ підтверджують необхідність неухильного дотримання приписів ч. 2 ст. 251 КУпАП щодо покладення обов`язку збирання доказів на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду надано: 1) протокол серії ЕПР1 № 627376 від 29.03.2026, у якому зафіксовано, що він не мав права керувати транспортним засобом, оскільки відсутня категорія на право керування даним ТЗ; при тому у протоколі не зазначено відомостей з реєстраційного документу на транспортний засіб, і в матеріалах справи немає його копії, що позбавило суд можливості встановити, мав чи не мав водій з наявною у нього категорією право керувати даним транспортним засобом; 2) довідку старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції Анни Меженіної-Ходзінської про наявність повторності правопорушення, наявності посвідчення водія та належності ТЗ, у якій зазначено, що ОСОБА_1 посвідчення водія отримував, але не вказано якої категорії, а копії зазначеного в п. 5 протоколу про адміністративне правопорушення посвідчення тракториста-машиніста № НОМЕР_2 в матеріалах справи немає, що позбавило суд можливості встановити, мав чи не мав водій потрібну категорію для керування даним транспортним засобом; 3) фрагменти відеозаписів, на яких не зафіксовано встановлення особи ОСОБА_1 і факт керування ним транспортним засобом; на них не видно марки, моделі і державного номерного знаку транспортного засобу. Фрагмент одного відеозапису, на якому зафіксовано рух колісного трактора, розпочинається 29.03.2026 о 22:25:36 год., а закінчується 29.03.2026 о 22:26:13 год., при тому у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що воно вчинене о 22:50:00 год. На фрагменті іншого відеозапису зафіксовано спілкування працівників поліції з декількома чоловіками, один з яких візуально схожий на ОСОБА_1 , але факту встановлення його особи на цьому відеозаписі немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання протоколу про адміністративне правопорушення впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, виражається в повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а ч. 2 ст. 126 КУпАП - у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

У зв`язку з цим, з наявних в справі матеріалів не вбачається, на підставі яких документів встановлено вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 вмінено у вину повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, однак перевірити достовірність такого факту за наявними у даній справі про адміністративне правопорушення матеріалами суд позбавлений можливості.

За таких обставин, наявні у справі матеріали, з точки зору їх доказовості, є сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі Ірландія проти Сполученого Королівства), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011).

Враховуючи зазначене, суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності відображених у протоколі серії ЕПР1 № 627376 від 29.03.2026 обставин, зокрема складу адміністративного правопорушення, з таких підстав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988, серія А, № 146, с. 31, п. 77 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України (ст. 1 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 7 КУпАП).

Встановлені судом під час розгляду даної справи обставини не підтверджують доведеність викладених у протоколі даних про склад вміненого ОСОБА_1 у вину адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998, ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи наведене, керуючись нормами КУпАП, закріпленим у статті 62 Конституції України принципом презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суддя приходить до висновку, що поданими до суду матеріалами справи щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП не доведений належними доказами склад вміненого йому у вину адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення. У зв`язку з встановленням суддею передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, і як наслідок, накладення адміністративного стягнення, судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. 126, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 221, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Суддя Тарас ЛІЩИНА