Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №317/2819/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/2819/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/2819/26 Головуючий у 1 інст. Каряка Д.О.,

Провадження №33/807/930/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Баришнікова А.Г., на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю

представника ОСОБА_1 — адвоката Баришнікова А.Г.,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця ЗСУ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.05.2026 року о 08 год. 41 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot 308», номерний знак НОМЕР_2 , на блокпосту № З-08, розташованому в Запорізькому районі Запорізької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за згодою водія у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «AlcotestDrager 6820». Результат тесту позитивний — 0,52 проміле, тест № 4397, із результатом тесту водій згоден. Водія від керування транспортним засобом відсторонено шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджено. Тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 661232 від 09.05.2026; довідкою сектору адмінпрактики УПП в Запорізькій області ДПП; результатом тесту № 4397 приладу «AlcotestDrager 6820 ARНJ-0299», відповідно до якого за результатами проведеного ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу результат тесту позитивний — 0,52 ‰. ОСОБА_1 із результатом тесту згоден; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «AlcotestDrager 6820 ARНJ-0299»; рапортом інспектора поліції УПП в Запорізькій області, відеозаписом.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що у матеріалах справи виявлено розбіжність у номерах бодікамер між відеозаписом та протоколом. Це порушує вимоги КУпАП щодо фіксації доказів, унеможливлює підтвердження складу правопорушення та робить докази недопустимими. Крім того, було порушено процедуру огляду військовослужбовця. Оскільки під час зупинки ОСОБА_1 був військовослужбовцем та рухався з місця несення служби, з району виконання бойового розпорядження згідно з бойовим розпорядженням командира в/ч НОМЕР_3 від 09.10.2025 № 4609/ДС, огляд на стан сп`яніння мав проводитися не поліцією, а уповноваженими особами Військової служби правопорядку (ВСП) згідно з вимогами ст. 266-1 КУпАП. Акт огляду на стан сп?яніння є недопустимим, оскільки відсутній підпис посадової особи, уповноваженої на його проведення начальником органу управління ВСП у ЗСУ.

Зазначає, що суд першої інстанції порушив процесуальні права ОСОБА_1 , розглянувши справу по суті в день, на який засідання було офіційно відкладено, що позбавило особу права на участь у процесі та справедливий суд. Крім того, суд безпідставно поклав на сторону захисту надмірно високий стандарт доказування, що суперечить практиці ЄСПЛ та принципу верховенства права.

Позиції учасників апеляційного провадження

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилала.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 — адвокат Баришніков А.Г. зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги без участі самого ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні, не є перешкодою для розгляду справи.

Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника.

Представник ОСОБА_1 — адвокат Баришніков А.Г. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі — Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.05.2026 року о 08 год 41 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot 308», номерний знак НОМЕР_2 , на блокпосту № З-08, розташованому в Запорізькому районі Запорізької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за згодою водія у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «AlcotestDrager 6820». Результат тесту позитивний — 0,52 проміле, тест № 4397, з результатом тесту водій згоден. Водій від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений. Тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів у справі для підтримання їхньої правової позиції.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився неналежним суб`єктом, тобто працівником поліції, хоча правопорушник є військовослужбовцем, що виключає поширення на нього положень Інструкції № 1452/735.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Ст. 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в інших заборонених законом місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках.

Однак громадянин ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятися ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП. Тому огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Так, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що на блокпосту № З-08, розташованому в Запорізькому районі Запорізької області, зупинено транспортний засіб марки «Peugeot 308», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я. Водій погодився пройти огляд на місці зупинки, результат — 0,52 проміле.

Із досліджених відеодоказів убачається, що водій рухався на цивільному авто цивільною дорогою в цивільному одязі. При зупинці працівникам поліції не казав, що в той момент виконує якесь конкретне бойове завдання.

Таким чином доводи апелянта про рух ОСОБА_1 з місця несення служби суд апеляційної інстанції оцінює критично.

З викладеного апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 є такою особою, яка підпадає під положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Суд критично ставиться до аргументів захисту щодо недопустимості відеозапису через розбіжності в номерах БК у протоколі, оскільки наданий матеріал об`єктивно підтверджує обставини, викладені в протоколі.

Відеозапис з бодікамер № 470932 та № 474988 є вичерпно інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер.

Факт технічної помилки у протоколі, де було вказано № 474788 замість 474988, підтверджується рапортом інспектора Демидова С., у якому чітко зазначено БК № 470932 та № 474988.

Доводи апеляційної скарги захисника про розгляд справи суддею без належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду не є підставою для скасування постанови судді, з огляду на поновлення апеляційним судом порушеного права на апеляційний перегляд справи шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Одночасно слід зауважити, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився і в судове засідання суду апеляційної інстанції, клопотань про відкладення розгляду справи чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав, тому суд позбавлений можливості безпосередньо заслухати доводи апелянта, а отже, його апеляційні твердження про порушення судом права апелянта на захист не заслуговують на увагу.

Безумовно, військова служба викликає повагу та захоплення, втім вона не має ставати індульгенцією від відповідальності за порушення норм чинного законодавства, особливо коли мова йде про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Така поведінка — це не лише правопорушення, це реальна загроза життю та безпеці інших учасників дорожнього руху. Ніхто, незалежно від статусу, звання чи заслуг, не має бути понад законом. Якщо військовослужбовець дозволяє собі нехтувати Правилами дорожнього руху України та сідати за кермо в стані алкогольного сп`яніння, він має нести таку саму відповідальність, як і будь-який інший громадянин нашої суверенної держави.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і, враховуючи характер учиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю, здоров`ю, тяжкість імовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Баришнікова А.Г. залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко