Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №607/17592/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 Справа №607/17592/25 Провадження №2/607/488/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача, адвоката Гребенар О. В.,

представника відповідача Шкаленко Є. В.,

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», відповідач) про визнання нечинною та скасування пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 червня 2025 року ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку пропозицію про укладення кредитного договору, з якою звернувся до працівників правоохоронних органів, оскільки вважав такий документ сфальсифікованим з наступних підстав. Позивачу не було відомо про укладення кредитного договору № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року та отримання кредитних коштів. ОСОБА_1 користується мобільним апаратом, який не підтримує функцій «Інтернет» та інших додатків, які необхідні для укладення такого договору. Позивач користується двома номерами телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які не вказані в договорі. Щодо карткового рахунку, на який були переказані кошти № НОМЕР_3 , то цю карточку ОСОБА_1 загубив ще у 2023 році, проте не звертався до установи банку з метою її блокування, оскільки на рахунку коштів не було.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про визнання договору недійсним - залишено без руху.

19 вересня 2025 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої позивач приєднав позовну заяву, викладену в новій редакції (уточнена), у якій ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року недійсним; визнати відсутнім обов`язок ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог уточненої позовної заяви позивач зазначив, що 13 червня 2025 року йому стало відомо, що ним нібито було укладено кредитний договір (кредитну лінію) №21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року з ТОВ «Споживчий центр» шляхом прийняття ним пропозиції (акцепт) про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) та він отримав нібито кредит в сумі 13 000,00 грн на його картку Приватбанку № НОМЕР_3 .

Позивач стверджує, що жодного кредиту не брав, згоду на отримання кредиту не надавав, жодних документів не підписував.

Контактний номер телефону, який використовувався для отримання кредиту, належить іншій особі ОСОБА_2 . Щодо картки Приватбанку № НОМЕР_3 , то позивач стверджує, що він втратив вказану картку шляхом залишення в банкоматі банківської установи, але не звертався до установи банку з метою її блокування, оскільки на рахунку коштів не було. Щодо додаткового рахунку за договором SAMDNWFC00084425927 від 23 березня 2023 року, за посиланням на який і було здійснено зарахування коштів, то про укладення такого позивачу не було відомо.

Отже, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» є неукладеним та недійсним, а тому взаємні права і обов`язки у сторін не виникали, й відповідно позивач не є зобов`язаною особою перед ТОВ «Споживчий центр» за цим кредитним договором.

ОСОБА_1 вважає, що належним способом захисту буде визнання кредитного договору №21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року недійсним та визнання обов`язку ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року відсутнім.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/17592/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

14 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шкаленко Є. В., у якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає електронний кредитний договір № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року з ОСОБА_1 укладеним. Заявкою на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, який підписано одноразовим ідентифікатором (Е727), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: 0633179064, використання якого дозволено ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13 000,00 грн, а отже, ОСОБА_1 акцептовано умови Договору. 21 липня 2024 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку, на яку бажає отримати кредит 4149499168147849. Саме на цю картку НОМЕР_4 відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі - 13 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 458933202 від 21 липня 2024 року з призначенням платежу: видача за договором кредиту № 10.01.2025-100000141. До своєї позовної заяви, позивач додає виписки з АТ «Приват Банк», відповідно до яких картка НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 , доказів втрати банківської карти, позивач не надає.

При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні попереднього договору № 14.11.2023-100001001 від 14 листопада 2023 року, позивачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_5 . Саме на цей номер телефону НОМЕР_5 був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор «Е727», яким був підписаний кредитний договір № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року, що підтверджується довідкою ТОВ «СМ Універсал» вих. № 06.10/25-1 від 06 жовтня 2025 року.

Позивач не зазначає в позовній заяві жодної із підстав для визнання кредитного договору №21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року недійсним або нікчемним. В позові відсутнє обґрунтування, які норми ст. 203, 215 ЦК України порушені та які повинен застосувати суд для визнання кредитного договору № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року недійсним.

Разом із відзивом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання рішення законної сили у справі № 607/11850/25, яке суд вирішив без складення окремого процесуального документу, ухвала про відмову в задоволенні цього клопотання занесена до протоколу судового засідання.

16 жовтня 2025 року судом зареєстрована відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гребенара О. В., у якій сторона позивача заперечує проти зупинення провадження у справі та просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Звертає увагу суду, що в документах щодо кредиту зазначається про фінансовий номер телефону, який використовується для підписання та укладання кредитного договору, а саме « НОМЕР_5 », про який позивач вперше чує, він такого номера телефона не знає. Номер телефону « НОМЕР_5 » належить ОСОБА_2 , проте він не володів персональними даними позивача та починаючи з 2014 року перебуває в рядах ЗСУ. Саме на момент укладення кредитного договору 21 липня 2024 року ОСОБА_2 , перебував в м. Бахмут, де велися бойові дії та був відсутній Інтернет зв`язок. За таких обставин ОСОБА_2 не міг оформити кредитний договір. Позивач вважає, що зазначені шахрайські дії вчинили невідомі особи, які якимось чином отримали доступ до його персональних даних.

16 жовтня 2025 року разом із відповіддю на відзив судом зареєстровано клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гребенара О. В. про витребування у ТОВ «Лайфселл» відомостей щодо номера телефону « НОМЕР_6 ».

У судовому засіданні, яке відбулося 17 жовтня 2025 року суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі відмовив.

21 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив) від представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шкаленко Є. В. У своїх запереченнях представник відповідача стверджує, що позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 14.11.2023-100001001 від 14 листопада 2023 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку у відповідності до «Порядку використання Системи BankID Національного банку». 14 листопада 2023 року Клієнт здійснюючи реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства через Веб-сайт Товариства обрав свій банк, для проходження ідентифікації за допомогою Системи BankID НБУ. Після чого Клієнт здійснив авторизацію на стороні банку та дозволив останньому передати Товариству свої ідентифікаційні дані. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по батькові, а саме ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_7 .

З наведеного вбачається, що кредитний договір № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року, укладений у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, зі ст. 207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».

Грошові кошти за кредитним договором № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року були перераховані на карту НОМЕР_4 , яку позивач додав в особистому кабінеті.

Крім того, по кредитним договорам, які були укладені ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр», а саме: 14.11.2023-100001001, 19.11.2023-100002775, 01.12.2023-100003578, 06.12.2023-100000147, 24.12.2023-010000451, 04.01.2024-100000191, 04.03.2024-100002903, 01.04.2024-100004243, 17.04.2024-100000912, 29.04.2024-100000289, 28.05.2024-100003406, 11.06.2024-100002015, 21.07.2024-100001252, перерахування коштів, а також сплата по ним здійснювалося з однієї банківської карти - НОМЕР_4 . У вказаних договорах в якості фінансового номера зазначено номер телефону - НОМЕР_5 .

Вищевказані докази спростовують доводи позивача про те, що він не укладав кредитний договір та не отримував грошових коштів, а тому представник відповідача просить відмовити у задоволені позову.

21 жовтня 2025 року разом із запереченнями (на відповідь на відзив) судом зареєстрована заява представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шкаленко Є. В. про витребування у АТ «КБ «Приватбанк» інформації.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року клопотання представників сторін про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про визнання договору недійсним задоволено; витребувано інформацію від ТОВ «Лайфселл» щодо номеру телефону « НОМЕР_6 » та від АТ «КБ «Приватбанк» щодо карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 .

03 лютого 2026 року судом отримана інформація на виконання ухвали суду від 12 січня 2026 року від ТОВ «Лайфселл».

09 лютого 2026 року судом отримана інформація на виконання ухвали суду від 12 січня 2026 року від АТ «КБ «Приватбанк» щодо карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 .

У судовому засіданні, яке відбулося 19 лютого 2026 року суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

17 березня 2026 року судом зареєстровано пояснення позивача ОСОБА_1 , у яких він стверджує, що договору не укладав, свої анкетні дані третім сторонам не передав, а тому вважає, що договір є сфальсифікованим.

23 квітня 2026 року судом зареєстровані додаткові пояснення ОСОБА_1 , які аналогічні за змістом відповіді на відзив та іншим поясненням позивача.

28 квітня 2026 року судом зареєстроване клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

У судовому засіданні, яке відбулося 28 квітня 2026 року суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, залишив клопотання позивача про витребування доказів без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гребенар О. В. в судовому засіданні підтримували обґрунтування заявленого позову та відповіді на відзив. Вважають, у ОСОБА_1 відсутній обов`язок повертати кредит, оскільки він його не отримував, фінансовий номер, на який приходили смс-повідомлення, належить сину позивача, однак ОСОБА_2 не міг отримувати кредит, бо є військовослужбовцем та несе службу у зоні бойових дій. Своїх персональних даних ОСОБА_1 нікому не розголошував, а відтак мали місце шахрайські дії, за що позивач не може нести відповідальності. На момент надання кредиту він перебував в с. Довжанка Тернопільського району.

Представник відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шкаленко Є. В. просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, покликався на доводи поданого ним відзиву та заперечень. Договір укладено між позивачем та відповідачем в електронній формі, ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію, підписав спірний правочин, на зазначену ним банківську картку було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 13 000,00 грн. До укладення цього кредитного договору між сторонами мали місце договірні відносини, оскільки позивач попередньо укладав з відповідачем кредитні договори, підтвердженням чого є також банківська виписка. ОСОБА_1 не довів, що його персональними даними заволоділи інші особи, що відбулися шахрайські дії, а відтак спірний кредитний договір відповідає вимогам закону, є дійсним, а тому зобов`язання за цим правочином мають бути виконані.

Заслухавши виступи учасників справи, надані в обґрунтування їх доводів документи, суд встановив наступні обставини.

Позивачем до матеріалів позову долучено копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), яка укладена між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21 липня 2024 року № 21.07.2024-100001252 (далі - Кредитний договір), шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору.

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-7849 (п. 4.1. Кредитного договору)

У Заявці також зазначено: реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахунку коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49ХХ-ХХХХ-7849.

Відповідно до п. 2 Заявки сума кредиту - 13 000 грн 00 коп.

Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання, що передбачено у п. 3 Заявки.

Відповідно до п. 4 Заявки дата повернення (виплати) кредиту - 07 грудня 2024 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2 600 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (пункти 5, 8 Заявки).

Згідно п. 3.1. Кредитного договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).

Пунктом 3.2. Кредитного договору встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно п. 4.3. Кредитного договору, днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до п. 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/або Процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

У випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань за Договором Кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом (п. 7.6. Договору (оферти)).

При цьому зі змісту Кредитного договору та Заявки вбачається, що такі документи підписані електронним підписом ОСОБА_1 з ідентифікатором Е727, який було відправлено на фінансовий номер 0633179064.

Паспорт споживчого кредиту - інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, містить підтвердження ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом цього документа, який підписано одноразовим ідентифікатором А727.

ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» за № 06.10/25-1 надало довідку за зверненням ТОВ «Споживчий центр» від 06 жовтня 2025 року про те, що за даними системи цього товариства на номер абонента НОМЕР_6 21 липня 2024 року о 13:09:45 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: А727 для Паспорту, Е727 для Договору».

Візуальна форма послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладення електронного договору в Інформаційно-телекомунікаційній системі (Кредитний договір № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року), відображає послідовність дій фінансової установи та споживача в ІТС.

Позивачем під час укладення попереднього кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи Bank ID Національного банку. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного ОСОБА_1 та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу позивача шляхом отримання відповідних даних, а саме прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, фінансовий номера телефону, зареєстроване місце проживання, а також серію, номер паспорта, коли і ким виданий. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку України. Отже, від центрального вузла системи BankID Національного банку України.

Несвоєчасне виконання зобов`язань за описаним вище Кредитним договором і стало причиною звернення ТОВ «Споживчий центр» до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 607/11850/25, про що суду надано копію ухвали про відкриття провадження у цій справі від 16 червня 2025 року.

25 червня 2025 року ГУНП в Тернопільській області надало ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 16 червня 2025 року, в якому він просив встановити особу, яка 21 липня 2024 року використовували номер телефону НОМЕР_6 . Дане повідомлення прийнято і зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за № 4740 від 16 червня 2025 року.

За змістом виписки по картці/рахунку НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ) і додатковим рахункам договору GAMDNWFC00084425927від 23 березня 2023 року за період 01 березня 2023 року - 31 березня 2023 року - операції за обраний період відсутні, про що АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію власнику рахунку ОСОБА_1 № CN5Q0C04G55V6IJR від 05 вересня 2025 року.

29 липня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію № OVG38UA03EJLLG1Q про операції 21 липня 2024 року, рахунок НОМЕР_8 , в якій відображено перекази: 7 950,11 грн, 2 010,00 грн, 10 050,00 грн, та зарахування переказів: 4 020,10 грн і 5 009,96 грн, 13 000,00, витрати в супермаркетах: 40,00 грн та 299,50 грн, які мали місце в м. Києві.

Квитанція про зарахування № 458933202 від 21 липня 2024 року, видана ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджує зарахування 13 000,00 грн на картку НОМЕР_8 - видача за договором кредиту № 21.07.2024-100001252, що також підтверджується інформацією цього товариства для ТОВ «Споживчий центр» Вих. № 120-0210 від 02 жовтня 2025 року, яке діяло на підставі договору на переказ коштів К-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року.

За змістом довідки за результатами звернення ОСОБА_1 , складеної Т.в.о. начальника відділення поліції № 1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції М. Стрілецьким № 87097-2025 від 15 липня 2025 року, згідно наданих інформаційно-телекомунікаційних систем Національної поліції України, використовувався мобільний оператор з номером 0633179064 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється сином заявника та тимчасово проживає в м. Київ; опитати його не представляється можливим, оскільки останній є військовослужбовцем та перебуває у військовій частині; ОСОБА_1 повідомив, що особисто розбереться з сином, після його повернення до місця проживання.

За змістом повідомлення ТОВ «лайфсел» Вих. № 00038 від 03 лютого 2026 року, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12 січня 2026 року, за номером телефону НОМЕР_6 електронні комунікаційні послуги надавались в період з 12 листопада 2023 року (дата активації в мережі оператора) по 10 серпня 2025 року (дата деактивації номеру). Послуги надавались без укладення договору в письмовій формі та без реєстрації персональних даних користувача; фіксація вхідних SMS-повідомлень на вказаний вище номер телефону за 21 липня 2024 року з 12:45 до 13:15, наведена у Додатку № 1; ТОВ «лайфселл» надає наявну інформацію про адреси розташування базових станцій, в зоні дії яких відбувалися сеанси зв`язку за номером НОМЕР_6 у період з 20 липня 2024 року по 22 липня 2024 року, що наведена у Додатку № 2; в період 20 липня 2024 року - 22 липня 2024 року абонентський номер 380633179064 використовувався в кінцевому обладнанні з кодом ІМЕІ35383010618757, який присвоєний пристрою iPhone 11 Pro.

Надана АТ КБ «ПриватБанк» інформація від 02 лютого 2026 року №20.1.0.0.0/7-260126/113627-БТ, стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , підтверджує зарахування коштів на суму 13 000,00 грн 21 липня 2024 року - рахунок НОМЕР_4 (НОМЕР_9 ), про що направлено також виписку за періоди з 13 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року, з 20 липня 2024 року по 22 липня 2024 року.

Відтак проаналізувавши вищенаведені документи, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК україни).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отож, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 605/196/16-ц, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оспорюваний кредитний договір підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, пройдено ідентифікацію шляхом використання системи Bank ID Національного банку.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Приписами ст. 1 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30 червня 2021 року, з-поміж іншого, визначено, що кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.

Згідно з п. 3-5 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: ….. 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно зі ст. 87 Закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Крім того, відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, платіжні інструменти використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків та/або електронних гаманців, відкритих у надавачів платіжних послуг відповідно до законодавства України (п.103); держатель має право здійснювати платіжні та/або інші операції виключно з використанням персоналізованого платіжного інструменту чи його реквізитів (якщо інше не встановлено законодавством України) відповідно до договору, укладеного з емітентом (п.104); власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій (п.108); держатель здійснює платіжні та/або інші операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг (п.115); користувач зобов`язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень (п.136); користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Однак, суд не встановив, що позивач повідомляв банківську установу про втрату ним платіжного засобу, про те, що він не надавав дозволу іншим особам, в тому числі і своєму синові ОСОБА_2 , доступу до його особистої інформації, ним не вчинено жодних дій спрямованих на повідомлення представників фінансових установ, зокрема ТОВ «Споживчий центр» і АТ КБ «ПриватБанк» про шахрайські дії та незаконне використання такої інформації для оформлення грошових зобов`язань.

Беззаперечно фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , на який надходили смс-повідомлення належить сину позивача - ОСОБА_2 , про що є підтвердження від ГУНП в Тернопільській області та від ТОВ «лайфселл». У Додатку № 1 до інформації, наданої ТОВ «лайфселл» відображено фіксацію вхідних SMS-повідомлень на вказаний вище номер телефону за 21 липня 2024 року з 12:45 до 13:15, що узгоджується ізвізуальною формою послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладення електронного договору в Інформаційно-телекомунікаційній системі (Кредитний договір №21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року), яка судом описана вище. Сеанси зв`язку за номером телефону НОМЕР_5 відбувалися у м. Києві за різними адресами.

Водночас грошові кошти надходили в розпорядження ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує зарахування коштів на суму 13 000,00 грн 21 липня 2024 року - рахунок НОМЕР_4 (НОМЕР_9 ), про що надано також виписку за періоди з 13 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року, з 20 липня 2024 року по 22 липня 2024 року. Відтак твердження позивача про те, що ним кредитний договір не укладався, грошові кошти не отримувалися не відповідає фактичним обставинам справи.

Непогодження ОСОБА_1 доступу до своїх персональних даних сину ОСОБА_2 , не спростовує правомірності правочину - кредитного договору № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року, адже суд не встановив, що зі сторони сина позивача мали місце шахрайські дії стосовно батька ОСОБА_1 . Отримавши від ГУНП в Тернопільській області відповідь на власне звернення про те, що користувачем номеру мобільного телефону НОМЕР_5 є його син ОСОБА_2 , позивач не звернувся до правоохоронних органів про внесення відомостей з приводу вчинення останнім чи іншими особами шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 , а самі лише твердження про ці обставини, на що суд уже звертав увагу, свідчать про недоведення стороною позивача своїх вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року.

Щодо вимог позивача про визнання обов`язку ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року відсутнім, то така, до задоволення не підлягає, оскільки в цій частині вимог, позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спірним договором відкрито, а тому позивач в цьому судовому процесі повинен захищати свій інтерес, заперечуючи проти вимог кредитора.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутнім права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсним кредитного договору № 21.07.2024-100001252 від 21 липня 2024 року, визнання відсутнім обов`язку за цим кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Головуючий - суддя Герчаківська О. Я.