Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №607/26373/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 Справа №607/26373/25 Провадження №2/607/1144/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивачок, адвоката Кіцану А. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Великоберезовицька селищна рада про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Кіцану А. Л., звернулися через систему «Електронний суд» з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Великоберезовицька селищна рада про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають за адресою АДРЕСА_1 , з 1996 року. Також разом із позивачками за вказаною адресою, до дня своєї смерті, проживав ОСОБА_5 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 . До 1991 року в даному будинку проживали рідні брати покійного ОСОБА_5 , які виїхали за кордон і більше 20 років зв`язатись з ними було неможливо. Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували по 1/8 частини житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 , всього 1/4, інших спадкоємців першої черги, крім позивачок не було. З 2001 року, після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожна, особисто, відкрито і безперервно користуюся і володіють усім будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в тому числі 2/4 будинковолодіння, що належать братам покійного.

Відповідачі (брати покійного ОСОБА_5 ) у 1991 році виїхали на постійне місце проживання за кордон, останній раз ОСОБА_1 їх бачила на власному весіллі в 1996 році. Під час зустрічі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказали покійному чоловіку, що не претендують на частку в будинку, оскільки забезпечені роботою в США та житлом, а тому батьківський будинок залишається у його особистій власності. Жодних документів про відмову від своєї частки не було належним чином оформлено. Після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зв`язок з братами чоловіка ОСОБА_1 втратила, місце їхнього перебування за кордоном на даний час невідоме. Останнє місце проживання і реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Україні є по АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, позивачки просять суд визнати за ними право власності: за ОСОБА_1 на 1/4 частини житлового будинку, загальною площею 54,7 м. кв., з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, по АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини житлового будинку, загальною площею 54,7 м.кв., з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Великоберезовицька селищна рада про визнання права власності залишено без руху.

29 грудня 2025 року представник позивачів - адвокат Кіцану А. Л. через систему «Електронний суд» подав заяву на виконання ухвали суду від 22 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 січня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Великоберезовицька селищна рада про визнання права власності за набувальною давністю; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

11 березня 2026 року представник позивачів - адвокат Кіцану А. Л. через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 11 березня 2026 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачів - адвокат Кіцану А. Л. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, покликалася на доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином. На електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_6 , у якій останній просить задовольнити позовні вимоги. Разом з тим суд не бере до уваги вказану заяву, оскільки у суду відсутня можливість встановити особу відправника, заява не підписана кваліфікованим електронним підписом.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином. На електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_7 , у якій останній просить задовольнити позовні вимоги. Разом з тим суд не бере до уваги вказану заяву, оскільки у суду відсутня можливість встановити особу відправника, заява не підписана кваліфікованим електронним підписом.

Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що відповідачі про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи Великоберезовицької селищної ради в судове засідання не з`явився, з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Допитана у судовому засіданні 19 травня 2026 року свідок ОСОБА_8 суду показала, що проживає у будинку АДРЕСА_1 . Із позивачкою ОСОБА_1 свідок знайома з 1996 року та є хрещеною мамою позивачки ОСОБА_2 . Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ще дітьми у 1992 році виїхали в США та того часу там проживають. В Україні були близько 2-3 разів, останній раз 17-18 років тому, нетривалий період (декілька днів).

Допитаний у судовому засіданні 19 травня 2026 року свідок ОСОБА_11 суду показав, що проживає у будинку АДРЕСА_1 . Із позивачами свідок знайомий, оскільки є їх сусідом. З ОСОБА_1 - з 1996 року, коли вона вийшла заміж та перейшла жити до чоловіка, а ОСОБА_2 за вказаною адресою проживає з народження. Відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , свідок бачив, коли вони були ще дітьми. В подальшому їх забрали в США. Чи приїздили відповідачі на територію України свідку невідомо, проте у будинку він їх не бачив, також не відомо чи надавили відповідачі кошти на утримання майна.

Заслухавши пояснення представника позивачів, покази свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 червня 1992 року, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 спадкоємцями в рівних частках є діти: ОСОБА_5 , неповнолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо спадкового майна, яке складається з цегляного житлового будинку, жилою площею 46,6 кв. метра зазначений під літ. «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке належало померлій ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Ведикоберезовицької селищної Ради народних депутатів, 26 лютого 1990 року на основі рішення виконкому від 23 лютого 1990 року № 9, зареєстрованого в Тернопільському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації 26 лютого 1990 року №586.

Згідно довідок № 8039, № 8038, № 8040, № 8037 від 25 грудня 2003 року Виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради, за громадянами ОСОБА_14 , померлим ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , в АДРЕСА_1 , числиться по частині житлового будинку, з відповідною частиною господарським приміщень.

Позивачки за відомостями будинкової книги для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані за цією адресою, ОСОБА_1 – 25 червня 1999 року, ОСОБА_2 – з 13 серпня 1997 року. ОСОБА_5 – власник будинку помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 з 25 лютого 2004 року власник 1/4 частини будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 спадщину, яка складається з житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд АДРЕСА_1 , в рівних частках прийняли його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

Згідно реєстраційних посвідчень, записаних в реєстрову книгу № 586, виданих Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації 20 квітня 2004 року, по 1/8 част. житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Виписка з рішення № 7 від 28 січня 2005 року Виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради, засвідчує надання дозволу Виконавчим комітетом селищної ради ОСОБА_1 на добудову до житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради № 2355 від 23 квітня 2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються співвласниками по 1/4 в рівних частинах будинку АДРЕСА_1 , згідно реєстраційного посвідчення від 20 квітня 2004 року за реєстровим номером № 526; а ОСОБА_4 , ОСОБА_3 являються співвласниками по в рівних частинах даного будинку і на даний час є громадянами США. Гр. ОСОБА_14 також являється співвласником частини даного будинку. В даному будинку зареєстровані і проживають: співвласник ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_15 . Аналогічного змісту в матеріалах справи є довідки № 912 від 15 березня 2018 року Виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16 лютого 2023 року Підгаєцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 47 років.

За змістом інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», номер витягу № 5005544636593 від 10 листопада 2025 року, ОСОБА_2 є власником 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 09 серпня 2024 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І. В.

Актом комісії Великоберезовицької селищної ради від 14 березня 2018 року було здійснено перевірку на предмет проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 . На час перевірки встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не проживає та занятий з реєстраційного обліку за вище вказаною адресою у 1987 році, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживає та занятий з реєстраційного обліку за вище вказаною адресою 06 листопада 1993 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживає та занятий з реєстраційного обліку за вище вказаною адресою у 1987 році. Факт не проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 засвідчують сусіди ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

На замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 квітня 2018 року ТОВ «Тернопільське бюро технічної інвентаризації» виконано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209084214 від 15 травня 2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6125255200:01:001:2969, площею 0,0992 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В пункті 13 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини:

– володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

– володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

– володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Таким чином, зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №293/312/15–ц).

Вищевказані норми права свідчать про те, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Таким чином, позивач повинен довести: законність об`єкта володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 успадкувала 1/8 частку житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_5 . Таку ж частку у цьому майні успадкувала ОСОБА_2 як дочка померлого ОСОБА_5 1/4 частку вказаного будинковолодіння ОСОБА_2 успадкувала у 2024 році, після смерті ОСОБА_14

ОСОБА_18 та ОСОБА_19 згідно засвідчення їх факту народження від 17 вересня 1993 року, № реєстрації народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , Департаменту здоров`я і соціальних служб штат Вісконсин США, у зв`язку з всиновленням змінили прізвище. Водночас вони успадкували після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 , по частки кожен, будинку АДРЕСА_1 , однак до цього майна інтересу відповідачі не мають з 1993 року, не користуються ним, не утримують будинковолодіння.

Отож, позивачки добросовісно, відкрито, вільно, безперервно та безтитульно володіють та користуються часткою будинку АДРЕСА_1 , протягом більше 10 років, у зв`язку з чим наявна сукупність умов, з якими законодавець пов`язує можливість набуття права власності за набувальною давністю.

З цих підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог, визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, по АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 206, 258–268, 273, 280-283, 293, 352–355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, по АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Великоберезовицька селищна рада, ЄДРПОУ:04393462, адреса місця знаходження: вул. Микулинецька, буд. 42, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, 47724.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.