Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №455/871/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/871/26

Провадження № 1-кп/455/181/2026

ВИРОК

Іменем України

13 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141320000123 від 30.04.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Страшевичі, Старосамбірського району Львівської області, жительки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що 29 квітня 2026 року близько 16.00год ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні автостанції «Старий Самбір», що за адресою: м.Старий Самбір, вул.Лева Галицького, 42, Самбірського району Львівської області, в ході словесного конфлікту, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на завдання фізичного болю, схопила рукою ОСОБА_5 за волосся та умисно завдала два удари долонею руки в ділянку обличчя, внаслідок чого, останній завдано фізичного болю, однак не спричинено тілесних ушкоджень.

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.126 КК України, а саме: умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку визнала частково, а саме визнає, що схопила рукою потерпілу ОСОБА_5 за волосся, проте заперечує нанесення їй ударів по обличчю.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що 29.04.2026 вона зайшла у приміщення кафе автостанції «Старий Самбір» де побачила у черзі потерпілу ОСОБА_5 . Вона підійшла до потерпілої щоб поговорити про свого онука Матвія, який навчався у школі де потерпіла ОСОБА_5 працює вчителем. Потерпіла відповіла їй, щоб та прийшла до школи щоб про це поговорити, та відвернулася від неї. Тоді вона (обвинувачена ОСОБА_4 ) схопила потерпілу ОСОБА_5 за волосся та потягнула за светр, проте по обличчю не била, лише легко доторкнулася до обличчя. Стверджує, що наданий потерпілою відеозапис із камер відеоспостереження є змонтований та не відображає дійсних обставин. Про вчинене шкодує, усвідомлює неправомірність свого вчинку, негативно ставиться до того, що вчинила, зазначає, що кається у вчиненому, просить суд суворо не карати.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини, винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, на переконання суду, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_5 , яка під час її допиту в судовому засіданні пояснила, що 29.04.2026 близько 16.00год вона зайшла у приміщення кафе автостанції «Старий Самбір». Позаду неї також зайшла обвинувачена ОСОБА_4 , яка почала до неї кричати, схопила її волосся, потягнула за светр та нанесла два удари рукою по обличчю. Після цього, вона ( ОСОБА_5 ) забрала своє замовлення та вийшла, а обвинувачена продовжувала до неї кричати;

- висновком експерта №34/26 (а.с.), судово – медичного експерта Самбірського районного відділення ДСУ ЛОБСМЕ ОСОБА_6 , згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_5 виявлено осаднення шкіри у вигляді паралельних ліній розміщених косо-вертикально в правій привушній ділянці, яке утворилось від дії твердого тупого предмету з широкою контактуючою поверхнею, не характерне для утворення при обставинах вказаних в постанові, по давності утворення може відповідати 29.04.2026 і відносяться до легкого тілесного ушкодження;

- протоколом огляду речового доказу від 05.05.2026, разом із DVD-R диском із відеозаписом подій від 29.04.2026 із камер відеоспостереження, що надала потерпіла ОСОБА_5 , який був оглянутий в судовому засіданні (а.с.28,29), згідно якого оглядом є один DVD-R диск із відеозаписом події від 29.04.2026 із камер спостереження, що надала потерпіла ОСОБА_5 , при вставлянні якого в дисковод комп`ютера встановлено, що на ньому один відеофайл: NOR_000000_000000_20251126130908_ААА_N. При відкритті відеофайлу «Video 2026-05-08 аt 13.30.10» встановлено, що це запис екрану монітору комп`ютера на якому відтворюється відео із камер спостереження у приміщенні автостанції «Старий Самбір», справа у верхньому куті наявні позначки «29-04-2026 16:00:58». Так на відео зображена громадянка ОСОБА_5 , яка стоїть поруч із прилавком магазину пекарні. В цей час заходиться жінка у білій куртці та білій шапці, яка візуально схожа на ОСОБА_7 , і яка починає розмовляти із ОСОБА_8 , в ході розмови ОСОБА_9 починає розмахувати лівою рукою, якою в подальшому бере ОСОБА_10 за волосся, двічі тягне, після чого лівою рукою завдає удару в обличчя. В подальшому приблизно за 10 секунд завдає удару вже правою рукою в ділянку обличчя ОСОБА_5 тягнучи за верхній одяг. В подальшому конфлікт закінчується і ОСОБА_5 покидає приміщення. Тривалість відеозапису: 1:54 хв;

- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_4 від 06.05.2026 (а.с.30-32) з доданою до нього фототаблицею (а.с.33-35), з яких вбачається, що під час слідчого експерименту підозрювана ОСОБА_4 показала як саме наносила удари потерпілій ОСОБА_5 , зокрема, тримала її рукою за волосся, наносила удари по обличчю.

Суд визнає надані стороною обвинувачення вищевказані докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, отриманими у порядку, встановленому КПК України, достовірними, і в своїй сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_4 та встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Суд також визнає достовірними надані в судовому засіданні показання обвинуваченої ОСОБА_4 в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами.

Разом із цим, оцінюючи показання обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що вона не завдавала удари по обличчю потерпілої ОСОБА_5 , то суд зазначає, що такі показання є голослівними, жодними доказами не підтверджені та суперечать іншим дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_5 про нанесення їй ударів в обличчя ОСОБА_4 , відеозаписом із камер спостереження від 29.04.2026 на яких зоображено як ОСОБА_4 рукою завдає удару в обличчя потерпілої ОСОБА_5 , а також протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_4 від 06.05.2026, з доданою до нього фото таблицею, на яких ОСОБА_4 показала як саме наносила удари потерпілій ОСОБА_5 по обличчю.

Підстав ставити під сумнів показання потерпілої ОСОБА_5 у суду не має, доказів, які б вказували на неправдивість показань потерпілої, судом не встановлено.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що відеозапис є змонтований, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Жодних доказів, які б підтверджували наявність ознак монтажу у зазначеному відеозаписі, суду не надано. Заяв чи клопотань з цього приводу не заявлялось ні в ході досудового розслідування ні під час судового розгляду.

За таких обставин, оскільки надані в судовому засіданні показання обвинуваченої ОСОБА_4 в частині про те, що вона жодних ударів по обличчю потерпілої не наносила, спростовуються вищевказаними доказами в їх сукупності, то суд розцінює такі покази обвинуваченої як метод захисту.

Відтак, жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

Таким чином, аналізуючи всі вищенаведені, дослідженні в процесі судового розгляду докази та оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального проступку, доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що її дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, як умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, є активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.

Щодо щирого каяття, то на думку суду, вказана обставина відсутня з огляду на таке.

Так, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Проте, суд вважає, що з боку обвинуваченої відсутнє щире каяття, оскільки з наданих обвинуваченою в суді показів вбачається, що вона свою вину визнає частково та заперечує окремі обставини подій, що не свідчить про щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , зокрема те, що вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, також враховується її сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що за місцем проживання характеризується позитивно, отримує пенсію, також враховується її стан здоров`я, зокрема те, що обвинувачена під динамічним спостереженням у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Також, що стосується питання осудності обвинуваченої ОСОБА_4 , то суд враховує те, що поведінка обвинуваченої в судовому засіданні була адекватною, свої показання вона надавала послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачена є осудною особою.

Крім того, суд враховує обставину, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченій – активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

Також, при призначені покарання суд враховує позицію прокурора, який в судовому засіданні просив призначити покарання для обвинуваченої у виді штрафу, а також думку потерпілої ОСОБА_5 , яка підтримала позицію прокурора.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.126 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами, та у даному конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, є виваженим і достатнім, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.

Підстав для призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69,75 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався. Підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, та призначити їй покарання виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Речові докази: один DVD-R диск із відеозаписом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1