Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №450/2230/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2230/26 Провадження № 1-кп/450/467/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши в м. Пустомити у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ст. 390-1 КК України (кримінальний проступок) щодо ОСОБА_3 внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026142360000301 від 27.04.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисиничі, Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованому та такому, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.04.2026 року за ст.390-1 КК України з призначенням покарання у виді 1 (одного) року та 6 (шість) місяців обмеження волі,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , 26.04.2026 року приблизно о 17:15 год., маючи умисел на невиконання вимог обмежувального припису, який встановлено рішення Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/997/26 від 20.03.2026 року, згідно якого ОСОБА_3 заборонено на строк 6 (шість) місяців перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, наближатися на 600 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , переслідувати особисто і через третіх осіб постраждалу ОСОБА_4 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, з котрим 14.04.2026 року ОСОБА_3 був ознайомлений, під час дії такого, діючи умисно, наблизився на 600 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , перебував в місці спільного проживання з постраждалою особою за адресою6 АДРЕСА_2 та вчинив словесний конфлікт з останньою, чим порушив вимоги обмежувального припису стосовно заборони наближатися на 600 метрів до місця проживання ОСОБА_4 , перебувати у місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та заборони спілкуватися в будь-який спосіб з останньою.

Такими своїми діями, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне невиконанні обмежувального припису, що застосований до нього судом тобто кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 яка була складена в присутності захисника ОСОБА_5 слідує, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме умисного невиконання обмежувального припису, що застосований до нього судом, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надавав свою згоду на розгляд обвинувального акту без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, шляхом вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 390-1 КК України, є правильною так як він вчинив умисне невиконанні обмежувального припису, що застосований до нього судом.

За вчинення кримінального проступку обвинувачений підлягає покаранню, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, він раніше неодноразово судимий, за вчинення злочинів аналогічної категорії, відбував покарання в місцях обмеження волі, відповідних висновків не зробив, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень пов`язаних з насильством в сім`ї, перебуває на обліку в лікаря-нарколога з діагнозом «Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю», на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, непрацюючий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння досудовому розслідування.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене суд вважає, що слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 390-1 КК України з урахуванням вимог ст. 4 та 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

За змістом ч. 4 ст. 70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність кримінальних правопорушень).

Отже, законодавець чітко визначив момент у часі щодо необхідності застосування правил, передбачених приписами ч. 4 ст. 70 КК - постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.

Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.04.2026 року ОСОБА_3 визнано винувати за ст.390-1 КК України з призначенням покарання у виді 1(одного року) та 6 (шість) місяців обмеження волі.

За таких обставин, суд на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.04.2026 року, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 8 (вісім) місяців обмеження волі.

Керуючись ст. ст. 302, 373, 374, 381-382 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.04.2026 року, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 8 (вісім) місяців обмеження волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати прокурору і обвинуваченому.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

СуддяОСОБА_1