Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №309/852/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/852/26

Провадження № 2/309/418/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Росоха Д.І.

з участю: позивача: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката: Іляшкович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього відповідачки без надання іншого житлового приміщення. Посилається на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом НТЕ 879903, виданого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу 15.06.2024 р. та зареєстрованого в реєстрі № 4885. З 25 червня 2003 р. у вказаному будинку зареєстровано відповідачку ОСОБА_3 , яка є сестрою позивачки та проживає у вказаному будинку. В останні роки відповідачка систематично вчиняє щодо позивачки та належного їй майна дії насильницького характеру, що ставало підставою до звернення із заявами до правоохоронних органів про вчинення домашнього насильства та неодноразового притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КпАП України. Крім того, за фактом вчинення домашнього насильства 12.08.2024 р. внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та порушено кримінальне провадження № 12024071050000483. Обвинувальний акт у вказаному провадженні скеровано до Хустського районного суду Закарпатської області. Також, рішеннями Хустського районного суду Закарпатської області від 09.08.2024, 06.06.2025 видано обмежувальні приписи відносно відповідачки та визначено заходи тимчасового обмеження її прав. Через невиконання рішень суду, відносно ОСОБА_3 25.09.2025 р. внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12025078050000196 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, а саме в умисному невиконанні обмежувального припису по відношенню до ОСОБА_2 .. Наведені обставини свідчать про те, що відповідачка свідомо вчиняє щодо позивачки дії насильницького характеру та унеможливлює її проживання у належному їй житловому будинку. Відповідачка, не зважаючи на обмежувальні приписи, продовжує проживати в будинку позивачки, добровільно звільнити помешкання відмовляється, при цьому систематично порушує правила співжиття.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 , її представник - адвокат Іляшкович Н.В., позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позові та просили задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_3 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будучи належно повідомленою про день, час та місце розгляду справи, шляхом вручення рекомендованого повідомлення про розгляд справи, в судове засідання не прибула, причин неявки не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань не подавала.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.

Згідно зі ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом НТЕ 879903, виданого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І. 15.06.2024 р. та зареєстрованого в реєстрі № 4885.

З 25 червня 2003 р. у вказаному будинку зареєстровано відповідачку ОСОБА_3 , яка є сестрою позивачки та проживає у вказаному будинку, що стверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2024/007036022 від 17.06.2024.

Тривалий час відповідачка вчиняє відносно позивачки за місцем проживання домашнє насильство, а саме вчиняє умисні дії насильницького характеру, що проявляються у висловлюванні нецензурною лайкою, приниження позивачки, нанесенні тілесних ушкоджень, намагання затіяти бійку, погрожування фізичною розправою, нищенні майна в будинку, внаслідок чого ОСОБА_2 постійно завдається шкода психологічному та фізичному здоров`ю.

Вказані обставини підтверджуються постановами Хустського районного суду Закарпатської області у справах № 309/2994/24 від 13.06.2024 року, № 309/3443/24 від 15.07.2024 року, № 309/3856/24 від 07.08.2024 року, у відповідності до яких ОСОБА_3 було визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством відносно ОСОБА_2 .

Крім того, у відповідності до рішень Хустського районного суду Закарпатської області у справах № 309/3811/24 від 09.08.2024 року, № 309/1943/25 від 06.06.2025 року, які набрали законної сили, відносно ОСОБА_3 видано обмежувальні приписи, якими визначено заходи тимчасового обмеження її прав та покладено відповідні обов`язки.

Крім того, у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12024071050000483 від 12.08.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та № 12025078050000196 від 25.09.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України. Потерпілою у вказаних кримінальних провадженнях є позивачка ОСОБА_2 .

Зазначені вище докази притягнення відповідачки до адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності є безрезультатними. Відповідачка продовжує вчиняти протиправні дії, пов`язані з насильницьким характером, погрожує, не сплачує комунальні послуги. Умови проживання з відповідачкою є нестерпними для позивачки, вона не має змоги почуватися у безпеці у власному домоволодінні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (частина перша статті 109 ЖК України).

Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім`ї власника будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

В частині 4 ст. 156 ЖК України зазначено, що до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України , якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Отже, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Тобто, закон встановлює конкретні умови виселення таких осіб. Водночас, протиправна винна поведінка це навмисні дії особи, безпосередньо пов`язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші у квартирах і на подвір`ї, а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню у квартирі або житловому будинку.

Крім того, з аналізу положень ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК України встановлено, що виселення члена сім`ї, при систематичному порушенні правил співжиття, можливе за умови, що заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Отже, особи, які були вселені до спірного житла, як члени сім`ї співвласника такого житла, згідно статті 157 ЖК України можуть бути виселені лише з підстав передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.

При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Тобто, закон встановлює конкретні умови виселення таких осіб. Водночас, протиправна винна поведінка це навмисні дії особи, безпосередньо пов`язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші у квартирах і на подвір`ї, а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню у квартирі або житловому будинку.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

Систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. Суттєвим є факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 445/399/20 від 19 січня 2022 року, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 161/16344/20 від 01 червня 2022 року.

При розгляді позову про виселення, обґрунтованого неодноразовими випадками вчинення щодо позивача домашнього насильства, що стало наслідком притягнення відповідача до відповідальності (адміністративної, кримінальної, застосування обмежувального припису), судам слід давати ретельну та об`єктивну оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів сторін.

Стаття 116 ЖК України загалом є ефективним засобом захисту скарги заявниці у цій справі. З погляду Конвенції, національні суди, зіткнувшись із твердженнями заявниці про те, що відповідач періодично піддавався спалахам люті під час домашніх сварок, були зобов`язані в контексті провадження про виселення, ініційованого відповідно до зазначеного вище положення, оцінити достовірність її заяв та ризик майбутнього насильства у разі, якщо сторони продовжуватимуть жити під одним дахом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 161/16344/20 від 01 червня 2022 року).

Судом встановлено, що позивачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів з приводу неправомірної поведінки відповідачки відносно неї, за наслідками розгляду яких встановлено вчинення відповідачкою домашнього насильства відносно позивачки.

Досліджені судом докази свідчать про систематичне порушення правил співжиття відповідачкою та не результативність застосованих стосовно відповідачки заходів впливу.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що відповідачка ОСОБА_3 добровільно звільнити її будинок не бажає, крім того влаштовує сварки, ображає, робить її життя нестерпним, що підтверджується дослідженими судом доказами у справі.

Відповідачкою не надано суду доказів на спростування доводів позивачки про вчинення перешкод їй в користуванні будинком, а відтак суд, зважаючи на предмет та підставу позову, вважає доведеним наявність перешкод у користуванні вищевказаним будинком та дійшов висновку про те, що у відповідності до вимог статті 391 ЦК України позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження будинком шляхом виселення відповідача.

Суд враховує, що на даний момент позивачка фактично позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися власним майном.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оскільки позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1331,00 грн..

Керуючись ст.ст. 81, 141, 229, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у користуванні та розпорядженні належним їй житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.