Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №758/1112/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1112/26

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025100070002241, відомості про яке внесено до ЄРДР 10.11.2025 року, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Ніжин, Чернігівської області, громадянина України, офіційно не працевлаштований, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюється Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1.1. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до якого ОСОБА_4 , окрім іншого, зобов`язаний дотримуватись п.п. 1.5, 2.3(б), 12.1 Правил дорожнього руху України:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3(б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Однак, усупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 вчинив злочин проти безпеки руху транспорту за наступних обставин:

Так, 09.11.2025 приблизно о 21 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «Audi E-tron Sportback 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині Володимирського узвозу зі сторони Поштової площі в бік Європейської площі, неподалік електроопори міського освітлення №12, що територіально відноситься до Подільського району міста Києва, не урахував дорожні умови у вигляді зволоженої кам`яної бруківки, не впорався з керуванням та в результаті чого допустив виїзд на зустрічну смугу. В цей час, в зустрічному напрямку для ОСОБА_4 , в крайній лівій смузі рухався автомобіль «Toyota Prius» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_7 . З моменту виїзду автомобіля «Audi E-tron Sportback 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 в його смугу руху, водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, шляхом застосування екстреного гальмування. В результаті виїзду автомобіля «Audi E-tron Sportback 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 на зустрічну смугу руху відбулось зіткнення із автомобілем «Toyota Prius» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 в салоні якого перебувала пасажирка ОСОБА_7 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав наступні тілесні ушкодження: «…Поєднана травма тіла: - закрита травма лівого стегна: уламковий перелом верхньої третини лівої стегнової кістки (зі зміщенням уламків);- закрита травма лівої гомілки: міжвиростковий перелом лівої великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків); - закрита травма грудної клітки: крововиливи у паренхіму лівої легені; перелом кута лівої лопатки (зі зміщенням); переломи 2,3 ребер, ліворуч по передній аксілярній лінії; перелом 5 ребра праворуч по передній аксілярній лінії; яка (травма) супроводжувалась двобічним гідротораксом; - закрита травма правого передпліччя: перелом дистального епіметафізу (зі зміщенням уламків) правої променевої кістки. - рана (описана клінічними лікарями розміром приблизно 10(см), з рівними краями, діастазом тканин до 3,0(см), визначена клінічними лікарями як забійно-рвана) в ділянці тенора долонної поверхні лівої кисті;- садна (без опису морфології) обличчя…».

Вказане тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Крім того, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Toyota Prius» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді «…а) закрита травма правої гомілки: уламковий (зі зміщенням уламків) перелом правої великогомілкової кістки на межі середньої і дистальної третини; б) садна (без опису морфології) у ділянці обличчя; в) рана (описана клінічними лікарями як забита, без опису морфології, визначеними розмірами 1,0х1,0(см)) у ділянці лівого коліна; рана (описана клінічними лікарями як рвана, без опису морфології) 2-го пальця правої кисті…». Вказане тілесне ушкодження у пункті а) відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості.

Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення злочину, як вони пред`явлені в обвинуваченні, та надав показання, що він 09 листопада 2025 року, приблизно о 21 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "Ауді", р.н. НОМЕР_3 , рухаючись по Володимирському узвозу по лівій смузі руху проїзної частини в м. Києві, зі сторони Поштової Площі в напрямку Європейської площі, зі швидкістю 50 км/год, не впорався з керуванням і допустив виїзд на зустрічну смугу, скоїв зіткнення з автомобілем Тойота Пріус. Після вказаних подій ним у якості допомоги, на його думку, потерпілим шкоду, підтверджену документально, відшкодовано повністю.

Потерпілі не відмовлялись щодо відшкодування їм шкоди.

Перед потерпілими вибачився, в тому числі, під час судового засідання.

На теперішній час проживає разом із своєю цивільною дружиною та донькою, 2025 року народження. Вважає, що прояв щирого каяття розпочався одразу після вчинення ДТП. На його думку щире каяття полягає в тому, що він деблокував потерпілих із автомобіля одразу після ДТП, прибув до потерпілих у лікарню при першій можливості, запропонував свою допомогу, вибачився, підтримував контакт через адвокатів, передавав грошові кошти ще до повідомлення йому про підозру, що свідчить про щирість його дій та намірів, увесь час керувався правилом «все, що документально підтверджено, все має бути компенсовано потерпілим» і підтримує цю позицію на теперішній час, у зв`язку з чим визнав цивільний позов повністю, окрім розміру моральної шкоди, що визнаний частково.

Передав потерпілому ОСОБА_6 на відшкодування витрат на лікування грошові кошти в розмірі 2300 доларів США ( 96600грн), потерпілій ОСОБА_7 - 89960 грн. Також долучив відповідні докази передачі потерпілим грошових коштів. ОСОБА_4 повністю погоджується з обвинуваченням, кається у вчиненому, запевняє, що більше кримінальних правопорушень скоювати не буде.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за клопотанням представників потерпілих також допитано потерпілих, які підтвердили фактичні обставини справи та не оспорювали їх.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, що даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, на підставі ст. 12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, перебуває 2 роки в цивільному шлюбі, має доньку 2025 року народження, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, безробітний, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, ненадання переваги в русі, в т.ч. порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Суд не може погодитися з доводами представника потерпілого ОСОБА_9 і потерпілого ОСОБА_6 про те, що в указаному провадженні відсутні підстави для визнання обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 - щире каяття, через те, що, як вважає представник потерпілого ОСОБА_9 і потерпілий ОСОБА_6 , в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б підтверджували наявність вказаної обставини, оскільки вказані доводи не лише не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, що досліджені судом, а прямо суперечать їм, з урахуванням того, що обвинувачений не лише повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, а й активно сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, в повному обсязі під час судового розгляду підтвердив щире каяття в межах обвинувачення, частково відшкодував шкоду, що в сукупності дає суду достатньо підстав для висновку про його щире каяття.

Враховуючи викладене, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_4 до покарання у виді позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, враховуючи особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, перебуває 2 роки в цивільному шлюбі, має доньку 2025 року народження, яка проживає разом із ОСОБА_4 , на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, свою вину визнав, наявність пом`якшуючої покарання обставини, оскільки його поведінка в суді свідчить про щире каяття, заявлені до нього потерпілими цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнає частково, а потерпіла ОСОБА_7 і її представник ОСОБА_8 не наполягають на призначенні покарання пов`язаного з реальним позбавленням волі, а потерпілий ОСОБА_6 і його представник ОСОБА_9 наполягали на призначенні покарання пов`язаного з реальним позбавленням волі, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 може бути виправлений та перевихований без ізоляції від суспільства.

Суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покласти на нього обов`язки згідно ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відсутній.

По даному кримінальному провадженню Позивачем (потерпілою) ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 250000грн.

По даному кримінальному провадженню Позивачем (потерпілим) ОСОБА_6 заявлено цивільний позов, в якому просить:

стягнути з ОСОБА_4 : матеріальну шкоду в розмірі 68774,50 грн.:

1774,50 грн - витрати на придбання лікарських засобів;

67000грн - витрати пов`язані з отриманням персональних послуг із догляду та соціальної допомоги;

моральну шкоду в розмірі 200000грн.;

шкоду в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток) у розмірі 204565,25грн. 10.07.2026 під час судового засідання подано усну заяву про зменшення позовних вимог у частині розміру шкоди в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток) до 172981грн. із урахуванням нових письмових доказів, що надано до суду;

витрати на правничу допомогу в розмірі 60000 грн. 02.06.2026 подано заяву про збільшення позовних вимог у частині витрат на професійну правничу допомогу до 78000грн.;

стягнути з ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 200000грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 цивільні позови визнав частково: обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 визнав у частині: 1774,50 грн - витрати на придбання лікарських засобів; 67000грн - витрати пов`язані з отриманням персональних послуг із догляду та соціальної допомоги; 172981грн. - шкода в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток); «в розмірі, який визначить суд» - витрати на правничу допомогу; 1000 доларів США - моральна шкода;

обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 визнав у частині: 1000 доларів США - моральна шкода.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 заявила клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі до ОСОБА_10 , оскільки матеріали позову не містять жодного належного та допустимого доказу того, що саме ОСОБА_10 завдав позивачу моральної шкоди або вчиняв будь-які дії чи допустив бездіяльність, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з її виникненням. ОСОБА_10 не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, не перебував за кермом транспортного засобу, не здійснював його експлуатацію під час ДТП, не керував діями водія та не мав фактичної можливості впливати на механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди, ДТП сталась виключно внаслідок дій ОСОБА_4 , який безпосередньо керував транспортним засобом у момент пригоди та допустив порушення ПДР. Таким чином, саме його дії перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з тілесними ушкодженнями та моральними стражданнями Позивача.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Суд вважає, що вимоги потерпілого ОСОБА_6 , які обвинувачений ОСОБА_4 визнав частково, про відшкодування моральної та майнової шкоди підлягають задоволенню частково; які цивільний відповідач ОСОБА_10 не визнав у повному обсязі про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в повному обсязі. Вимоги потерпілої ОСОБА_7 , які обвинувачений ОСОБА_4 визнав частково, про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи цивільні позови, заявлені потерпілими про стягнення з обвинуваченого майнової та моральної шкоди суд вважає, що їх необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що на день подання позовної заяви Позивачем ОСОБА_6 понесені додаткові витрати на придбання необхідних лікарських засобів на загальну суму 1774,50 грн, що підтверджується відповідними фіскальними чеками. На підтвердження понесених витрат, цивільним позивачем надано вищевказані документи на загальну суму 1774,50 грн. З урахуванням відсутності заперечень сторони захисту та цивільного відповідача, суд вважає обґрунтованим і таким, що пов`язаний з підтвердженням матеріальної шкоди цивільного позивача ОСОБА_6 фіскальні чеки на загальну суму 1774,50 грн. Отже, суд вважає, що документально підтверджена сума витрат цивільного позивача становить 1774,50 грн. Враховуючи наявність підстав для стягнення вказаної суми цивільному позивачу та те, що цивільний відповідач визнав позов у цій частині, суд вважає, що матеріальна шкода, завдана цивільному позивачу підлягає відшкодуванню цивільним відповідачем ОСОБА_4 у сумі 1774,50 грн.

Щодо відшкодування витрат на послуги стороннього догляду за потерпілим ОСОБА_6 у розмірі 67 000 грн суд зазначає наступне. ФОП ОСОБА_12 на підставі договору №БД-5/12/25 від 05.12.2025 здійснювався догляд за ОСОБА_6 .

Представником ОСОБА_6 надані копії вищевказаного договору, платіжна інструкція, фіскальні чеки, виписний епікриз, лист ФОП ОСОБА_12 .

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Оскільки Позивачем заявлялись саме вимоги щодо компенсації йому витрат на утримання в розмірі 67 000 грн., тому враховуючи надані документи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_6 щодо компенсування витрат на його догляд у розмірі саме 67 000 грн., з урахуванням відповіді ФОП ОСОБА_12 №0506-5/вих від 05.06.2026, у якій надано пояснення щодо: обсягу наданих послуг (проживання, догляд, реабілітаційні заходи тощо); надання окремих послуг із реабілітації та супроводу з залученням третіх осіб; обсягу оплати наданих послуг (67000грн.), з них 2000 грн, унаслідок технічної та організаційної помилки працівниками кол-центру Виконавця, через неправильно надані Підопічному реквізити для оплати бронювання місця надання Послуг, платіж був зарахований на рахунок ФОП ОСОБА_13 та в подальшому був зарахований Виконавцем у рахунок оплати послуг, пов`язаних із перебуванням та доглядом.

Доказів, що спростовують указані обставини відповідачем до суду не надано, а під час судового розгляду відповідач визнав позов у цій частині.

Крім того, в кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 , заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди.

Потерпілою ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 також заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди.

Згідно п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. З огляду на загальні підстави цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оцінивши зазначені вище позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_6 на предмет їх обґрунтованості та доведеності, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, з огляду на таке. Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 цивільному позивачу ОСОБА_6 завдана моральна шкода, яка полягає у моральній травмі в зв`язку із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, на даний час, стан здоров`я позивача залишається незадовільним, що обмежує його в можливостях. Значних страждань позивачу завдає тривале лікування, що проходить у постійних фізичних муках і переживаннях за наслідки отриманих ним травм, їх впливу на його життя («6 місяців викинуто з життя, ніхто не знає, що буде далі»).

Суд погоджується з доводами позивача, що наведені обставини завдають йому сильних душевних переживань. Разом з тим, в ході розгляду справи, серед іншого, встановлено невідповідність вимогам ПДР, лише в діях обвинуваченого ОСОБА_4 , що з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з фактом ДТП.

Суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий ОСОБА_6 від вчиненого кримінального правопорушення, характер немайнових втрат. Зокрема те, що потерпілий від протиправних дій обвинуваченого переніс сильний душевний біль і страждання, отримав стрес, який виражається у моральних переживаннях у зв`язку з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, на даний час, стан здоров`я позивача залишається незадовільним, що обмежує його в можливостях. Значних страждань позивачу завдає тривале лікування, що проходить у постійних фізичних муках і переживаннях за наслідки отриманих ним травм, їх впливу на його життя, здатність після реабілітації виконувати трудові функції, забезпечувати належний рівень життя. Негативний емоційний стан позивача посилюється тим, що він є самотньою людиною. Всі страждання зумовили негативні зміни в житті потерпілого, призвели до порушення звичного способу життя та негативних переживань, у тому числі враховуючи його похилий вік. Суд вважає, що із урахуванням фізичних і моральних страждань потерпілого ОСОБА_6 , які він отримав від кримінального правопорушення та про які він зазначає в цивільному позові, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно зменшити до 175000 грн., і такий розмір, на думку суду, буде відповідати глибині і тривалості страждань потерпілого. Суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла ОСОБА_7 від вчиненого кримінального правопорушення, характер немайнових втрат. Зокрема те, що потерпіла від протиправних дій обвинуваченого перенесла сильний душевний біль і страждання, отримала стрес, який виражається у моральних переживаннях у зв`язку з заподіянням тілесних ушкоджень, на даний час, через отриману травму вона позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, займатися спортом і реалізовувати свої особисті плани. Значних страждань позивачу завдає оперативне втручання, встановлення імплантату, фізичні обмеження, залежність від сторонньої допомоги.

Негативний емоційний стан позивача посилюється тим, що вона тепер має фізичні обмеження. Всі страждання зумовили негативні зміни в житті потерпілої, призвели до порушення звичного способу життя та негативних переживань, у тому числі враховуючи її попередній активний спосіб життя. Суд вважає, що із урахуванням фізичних і моральних страждань потерпілої ОСОБА_7 , яких вона отримала від кримінального правопорушення та про які вона зазначає в цивільному позові та безпосередньо під час допиту в судовому засіданні, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно зменшити до 125000 грн., і такий розмір, на думку суду, буде відповідати глибині і тривалості страждань потерпілої.

Саме такі суми моральної компенсації, з урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, поведінки обвинуваченого впродовж судового розгляду, є достатніми та справедливими.

Щодо суми 204565,25 грн. матеріальних втрат ОСОБА_6 у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток), вона не може бути взята до уваги через відсутність належного розрахунку, а з наданого скріншоту про статистику неідентифікованого в установленому порядку застосунку, неможливо визначити суму втраченого заробітку та встановити обґрунтованість заявленого розміру втраченого заробітку. При цьому, з урахуванням відповіді директора ТОВ «Уклон Корпорейт» №772 від 30.06.2026, у якій надано пояснення щодо: загального розміру винагороди, яку партнер із зазначеними в запиті ідентифікаторами, сплатив на користь Товариства в якості плати за отримання доступу до онлайн-сервісу «Uklon Driver» становить 187562,18грн. Відповідно до клопотання представника позивача адвоката ОСОБА_9 , враховуючи положення пункту 4.1 Договору, загальна сума зароблених ОСОБА_6 коштів у період із січня по листопад 2025 року становила не менше 746248,72 грн. Тобто, щомісячний середній дохід ОСОБА_6 складав не менше 67840,79 грн. (746248,72/11). Даний факт повністю підтверджує небезпідставність позовних вимог ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_4 у частині відшкодування втраченого заробітку. Під час судового розгляду представником позивача адвокатом ОСОБА_9 надано рух коштів по картці ОСОБА_6 від 10.07.2026 по категорії: поповнення картки - IPAY_UKLON_PAY., Uklon, відповідно до якого в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 на відповідну картку зараховано грошові кошти в сумі 475697,75 грн. Також на підставі вищевказаного документу 10.07.2026 під час судового засідання подано усну заяву про зменшення позовних вимог у частині розміру шкоди в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток) до 172981грн. Враховуючи наявність підстав для стягнення вказаної суми цивільному позивачу та те, що цивільний відповідач визнав позов у цій частині з урахуванням змінених позовних вимог, суд вважає, що шкода в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток), завдана цивільному позивачу підлягає відшкодуванню цивільним відповідачем ОСОБА_4 у сумі 172981 грн.

Доказів, що спростовують указані обставини відповідачем до суду не надано.

Крім того, ОСОБА_6 заявлено про відшкодування правової допомоги у розмірі 78000 грн. На підтвердження цього в судовому засіданні ОСОБА_6 надано оригінали договору про надання правової допомоги, попередній розрахунок щодо розміру гонорару за договором №39-25 від 17.11.2025, платіжні інструкції, витяг з вищевказаного договору від 01.06.2026, акт виконаних робіт від 02.06.2026. Відповідно до рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, що затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №142 від 16.05.2025: представництво потерпілого на стадії досудового розслідування - від 20000 грн, на стадії судового провадження - від 20000 грн + 5000 грн (за другий та наступні судодні); цивільний позов у кримінальному провадженні - від 8000 грн. ОСОБА_4 залишив визначення розміру відшкодування наданої правової допомоги на розсуд суду. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 118, 120 КПК України, враховуючи співрозмірність наданої правової допомоги та її розмір, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_6 заявленого в частині солідарного стягнення моральної шкоди з володільця автомобіля «Ауді» р.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав для солідарного стягнення шкоди.

За змістом ч.1 ст.1190 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). За таких обставин, суд дійшов висновку, про те що ОСОБА_10 не є належним відповідачем, оскільки обов`язок по відшкодуванню заподіяної потерпілому майнової та моральної шкоди має нести ОСОБА_4 , який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом.

Суд також вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, проти чого обвинувачений не заперечував.

Оскільки потреба в збереженні речових доказів минула, слід скасувати арешт, накладений: ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2025 року (справа №758/18057/25), на майно - автомобіль «Audi E-tron», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2020 року випуску, чорного кольору, що належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного основного покарання з випробуванням, строком на 2 роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відсутній.

Цивільний позов Позивача (потерпілої) ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 125000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., у якості відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов Позивача (потерпілого) ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 і ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 68774 (шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 50 коп, у якості відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 175000 (сто сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., у якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., у якості витрат на правничу допомогу.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) НОМЕР_8 (сто сімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одну) грн. 00 коп., у якості шкоди в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (втрачений заробіток).

В решті позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати за проведення судової експертизи в розмірі 3565 грн. 60 коп.

Речові докази:

автомобіль «Audi E-tron», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2020 року випуску, чорного кольору - повернути ОСОБА_4 , як законному користувачу на підставі реєстраційного документу на вказаний транспортний засіб.

Скасувати арешт, накладений: ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2025 року (справа №758/18057/25), на майно - автомобіль «Audi E-tron», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2020 року випуску, чорного кольору, що належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1