Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №758/18639/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18639/25

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,при секретарі Крупині Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабич Олена Миколаївна про визнання права власності на квартиру та виключення її зі спадкової маси,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабич Олена Миколаївна про визнання права власності на квартиру та виключення її зі спадкової маси.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли дві квартири: однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка зазначає, що квартиру на АДРЕСА_3 ОСОБА_3 набула шляхом приватизації, а право власності на квартиру по АДРЕСА_4 вона набула на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2016 року.

Позивачка зазначає, що 18 березня 2025 року вона звернулася до приватного нотаріуса Бабич Олени Миколаївни Київського міського нотаріального округу із заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини після смерті рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2025 року їй стало відомо від нотаріуса, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подала також племінниця померлої - ОСОБА_2 .

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що ОСОБА_2 має намір успадкувати все майно, що входило до складу спадщини, тоді як квартиру на АДРЕСА_4 позивачка вважає такою, що належить їй особисто.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначає, що квартира АДРЕСА_5 була придбана за її особисті кошти. На момент придбання квартири вона проживала з сім`єю в Ізраїлі. Згідно із законодавством України та Ізраїль вона не могла купувати нерухомість в Україні без згоди чоловіка, який не мав можливості приїхати до України за станом здоров`я. Саме тому, як зазначає позивачка, вона звернулася до сестри ОСОБА_3 з проханням погодилася оформити квартиру на своє ім`я.

ОСОБА_1 вказує, що вона із сестрою (нині померлою ОСОБА_3 ) уклали усну домовленість, відповідно до якої ОСОБА_3 діяла як

повірений позивачки. Позивачка зазначає, шо кошти на купівлю квартири вона привезла з Ізраїлю та передала сестрі. Наміри саме позивачки придбати цю квартиру для себе підтверджуються попереднім договором купівлі-продажу від 30 червня 2016 року, який укладено особисто з продавцем - ОСОБА_4 .

У позовній заяві зазначається, що до моменту смерті ОСОБА_3 сестри проживали разом у квартирі АДРЕСА_5 . За час спільного проживання позивачка за власні кошти зробила ремонт у квартирі та придбала меблі. На підтвердження своїх витрат долучила чеки на своє ім`я.

Позивачка зазначає, що протягом останніх років життя ОСОБА_3 була інвалідом першої групи. Через стан її здоров`я вона не могла самостійно

себе обслуговувати, позивачка постійно забезпечувала сестру необхідним доглядом.

Посилаючись на те, що кошти на придбання спірної квартири на ім`я ОСОБА_3 надавала позивачка, позивачка укладала попередній договір купівлі-продажу спірної квартири на своє ім`я, а основний договір укладено на ім`я сестри виключено через необхідність згоди чоловіка позиваки на вчинення правочину, а також посилаючись на те, що після купівлі квартири придбавала меблі у спірну квартиру та доглядала за сестрою, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила визнати право власності на квартиру АДРЕСА_5 за позивачкою ОСОБА_1 та виключити дану квартиру зі спадкової маси померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

6 січня 2026р. від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву. У Відзиві відповідачка спростовувала доводи позивачки про те, що причиною оформлення квартири на ім`я ОСОБА_3 , а не на ім`я самої позивачки, якщо вірити твердженням позивачки про те, що кошти надавалися самою позивачкою, була необхідність отримання згоди від її чоловіка, який нібито проживав в Ізраїлі та не міг приїхати до України. Зазначала, що ОСОБА_5 був 1937р. народження та у 2016р., коли придбавалася спірна квартира, йому було 79 років. Відповідачка допускає, що його взагалі могло не бути серед живих на момент купівлі квартири, позивачка могла вже розірвати шлюб з чоловіком. Крім того, до позовної заяви не долучено доказів про те, що чоловік позивачки не міг приїхати до України.

Відповідачка стверджувала, що якби дійсно квартира була формально оформлена на ім`я нині померлої ОСОБА_3 , то до моменту її смерті у позивачки було достатньо часу, щоб переоформити квартиру на своє ім`я.

Основними доказами, які могли би свідчити про те, що спірна квартира належить позивачці, могли б бути докази наявності коштів у позивачки, докази ввезення коштів в Україну, докази передачі їх ОСОБА_3 для здійснення розрахунку за квартиру. Надані позивачкою докази про купівлю меблів, докази укладення попереднього договору на її ім`я не свідчить про те, що спірна квартира купувалася саме за кошти позивачки, та не доводять тих обставин, що між позивачкою та її померлою сестрою ОСОБА_3 існувала домовленість про те, що одна сестра сплачує кошти, а інша - придбаває квартиру за ці кошти на своє ім`я.

Посилаючись на презумпцію правомірності правочину та обов`язок позивачки довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.

26 січня 2026р. від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Майорової В.І. надійшла Відповідь на відзив. Представник звертала увагу суду на те, що доводи про неможливість отримання дозволу від чоловіка позивачки на укладення правочину фактично наведені для того, щоб продемонструвати, що більш простіший спосіб купівлі квартири в Україна для позивачки був оформити квартиру на рідну сестру. Твердження про те, що позивачка ще за життя своєї сестри могла переоформити квартиру на себе, ніяким чином не впливають на предмет доказування, адже необхідність захищати своє право власності виникла у позивачки вже після смерті сестри.

Щодо відсутності доказів передачі коштів від позивачки до її сестри ОСОБА_3 , вказувала, що навряд чи у реальному житті трапляється ситуація фіксації передачі грошових коштів між двома рідними сестрами розписками. Відсутність розписок чи договорів про передачу коштів ніяким чином не спростовує усну домовленість, яка існувала між сестрами, про те що одна сестра фінансує купівлю, а інша оформляє квартиру на своє ім`я.

Представник позивача звертала увагу суду на те, що від моменту купівлі квартири позивачка відразу стала повноцінною її власницею, що підтверджується доказами про купівлю в квартиру меблів, замовлення послуг, наявністю оригіналу попереднього договору купівлі-квартири на руках у ОСОБА_1 , фактичним користуванням та утриманням квартири.

Представниця зазначала, що версія позивача, підтверджена документами про фактичне володіння квартирою та про витрати на неї, за логікою сімейних стосунків є значно більш вірогідною, ніж версія про те, що померла сестра придбала квартиру за власні кошти для себе, але одразу передала всі права користування та обов`язки з облаштування квартири своїй сестрі - позивачці по справі.

Щодо доводів відповідачки про те, що чоловік позивачки на момент купівлі спірної квартири міг вже не бути в живих, долучила копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 22 серпня 2019р..

У судовому засіданні 19 березня 2026р. представник позивачки - адвокат Майорова В.І. вимоги позовної заяви підтримала. Пояснила, що з 1994р. позивачка ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю проживає в Ізраїлі. Вона, її чоловік та син проживали в даній державі, були забезпечені житлом від держави Ізраїль. В 2015р. під час чергового візиту позивачки до України вона придбала двокімнатну квартиру в АДРЕСА_3 . На момент придбання цієї квартири від її чоловіка ОСОБА_5 була чинною довіреність та без його присутності ОСОБА_1 змогла оформити квартиру на своє ім`я.

В 2016р. у ОСОБА_6 з`явився намір придбати ще одну квартиру. Однак, чоловік позивачки не зміг приїхати до України, чинність довіреності закінчилася. Позивачка була змушена просити свою рідну сестру ОСОБА_3 оформити квартиру на своє ім`я. Придбання цієї спірної квартири в 2016р. було здійснено частково за кошти, які залишилися у ОСОБА_1 у 2015р. після придбання першої квартири. Такі кошти зберігалися в Україні у ОСОБА_3 . А також придбано за кошти, які у 2016р. привезла з собою позивачкаи ОСОБА_1 .

Так, 30.06.2016р. було укладено попередній договір купівлі-продажу даної квартири, причому він оформлений на ОСОБА_1 . Основний договір було оформлено на ОСОБА_3 .

Від моменту купівлі квартири по АДРЕСА_4 до моменту смерті сестри позивачка і ОСОБА_3 проживали разом у спірній квартирі по АДРЕСА_4 . В квартиру придбавалося усе необхідне за кошт ОСОБА_1 , що доводиться чеками і договорами. Протягом останніх 2 років життя сестра позиваки ОСОБА_3 була інвалідом 2 групи. Через стан здоров`я ОСОБА_7 не могла себе сама обслуговувати, їй сторонню допомогу надавала позивачка по справі ОСОБА_1 .

При вирішенні питання по суті позовних вимог представник позивача просила суд врахувати дані обставини, а саме надання сторонньої допомоги, придбання меблів у квартиру.

У судовому засіданні 19 березня 2026р. позивачка ОСОБА_1 повідомила, що після придбання квартири в 2016р., вона повернулася до Ізраїлю, однак була домовленість із сестрою, що остання придбає необхідні меблі та заселитися у придбану квартиру по АДРЕСА_4 , адже жити в належній ОСОБА_3 квартирі вже було неможливо через відсутність ремонту та спричинену шкоду котами. Однак, сестра позивачки ОСОБА_3 так і не переїхала у квартиру по АДРЕСА_4 та залишалася жити в квартирі по АДРЕСА_3 . Це змусило позивачку в листопаді 2016р. прилетіти з Ізраїлю знову до України. Позивачка 1 листопада 2016р. прилетіла до України, придбала телевізор, необхідні речі та примусово перевезла свою сестру ОСОБА_3 в квартиру по АДРЕСА_4 . 30.11.2016, як стверджувала у засіданні позивачка, вона поїхала в Ізраїль.

3 січня 2017 року позивачці зателефонували із Подільського районного суду м.Києва та повідомили, що ОСОБА_3 в реанімації. Позивачка тут же прилетіла. ОСОБА_3 пробула місяць в реанімації. Від тоді , як повідомляла позивачка, вона 4 роки проживала в Україні з сестрою. Крім часу, коли її викликали в Ізраїль, бо захворів чоловік.

Після поховання чоловіка 1 серпня 2020 року вся сім`я позивачки приїхала до України. Родина позивачки все продала в Ізраїлі та її діти приїхали в Одесу, а сама позивачка в Київ до ОСОБА_9 . позивачка повідомляла, що вона та сестра планували продати наші 2 однокімнатні квартири і купити спільну 3-кімнатну по АДРЕСА_3 , але не встигли придбати підходящу квартиру.

Стверджувала, що оскільки вони не купили для спільного проживання 3-кімнатну, то у 2021 році позивачка перейшла проживати в іншу 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 , яку придбала у 2019 році. Ця квартира була пуста, однак в подальшому позивачка її обставила за рахунок речей, які прийшли з багажу з Ізраїлю.

Позивачка стверджувала, що її сестра ОСОБА_10 прийшла жити до позивачки в цю квартиру по АДРЕСА_3 . З цього часу позивачка з сестрою почали проживати разом до початку війни (до квітня 2022 р.). Позивачка поїхала до Одеси, син позивачки запропонував переїхати до Одеси також ОСОБА_11 . Вона обіцяла переїхати разом, однак, коли приїхало таксі, то ОСОБА_7 повідомила, що приїде пізніше. В квітні 2022 року ОСОБА_7 до Одеси не приїхала, перестала проживати в квартирі позивачки по АДРЕСА_3 , повернулася проживати в свою квартиру по АДРЕСА_4 . Через деякий час позивачка знову повернулася до Києва, ОСОБА_7 перейшла знову проживати до позивачки, періодично поверталася до своєї квартири, в якій у ОСОБА_9 трапився інсульт. 2 місяці вона була в лікарні. Потім позивачка забрала ОСОБА_12 до себе додому і до березня 2025р. ОСОБА_7 проживала у позивачки. Позивачка самостійно доглядала за сестрою до дня смерті останньої. Здійснила поховання ОСОБА_9 своїм коштом за з допомоги сина.

Відтак, просила суд врахувати ті обставини, що фактично з 2016р. постійно проживала з ОСОБА_13 , щоденно навідувалася до реанімації, коли ОСОБА_7 потрапила туди вперше, потім доглядала її після інсульту, здійснила її поховання, а відтак, набула право бути єдиною спадкоємицею після смерті сестри.

У судовому засіданні 19 березня 2026р. судом ставилися питання позивачці щодо надання доказів на підтвердження обставин ввезення в Україну грошових коштів з держави Ізраїль, доказів на підтвердження того, що після купівлі на ім`я позивачки ОСОБА_1 квартири у 2015р. залишалися грошові кошти в певній сумі на купівлю наступної квартири у 2016р., яку, як стверджує позивачка, вона придбала за свої кошти, однак на ім`я сестри.

Позивачка та її представник повідомили, що такі докази не збереглися. До даних обставин повідомили, що в державі Ізраїль у позивачки та її чоловіка, а також у сина були трикімнатні квартири поруч. Позивачка зі своїм чоловіком таку квартиру отримала від держави Ізраїль та приватизувала, в подальшому квартира була продана у 2014р. За кошти, отримані від продажу цієї квартири, була можливість купувати житло в Україні. Частину коштів від продажу квартири позивачка віддала сину, частину привезла в Україну та купила 2-кімнатну квартиру у 2015р.. Після купівлі квартири у 2015 році залишилося 25 000 дол. Ці гроші зберігалися у ОСОБА_9 . У 2016р. позивачка звернулася до сина та взяла ще суму коштів для купівлі квартири в Україні.

На питання суду про докази про продаж квартири в Ізраїлі позивачка повідомила, що за пів року до судового процесу перебирала документи та порвала примірник договору на підтвердження того, що квартира в Ізраїлі продавалася її сім`єю у 2014р..

Суд також ставив питання про наявність доказів того, що продавцем ОСОБА_14 сплачувалися податки з продажу квартири в Ізраїлі, які потім нібито ввозилися кошти в Україну. Повідомила, що грошові кошти ввозила без офіційного декларування, доказів про сплату податків з продажу квартири, які б могли б опосередковано свідчити про те, що дійсно у 2014р. продавалася квартира та отримувалися грошові кошти, достатні для купівлі квартири у 2016р., не надала.

У судовому засіданні 19 березня 2026р. відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його надуманість та намір позивачки залишити її без спадщини після смерті одинокої тітки.

Стверджувала, що після купівлі квартири у 2016р. ОСОБА_7 усім повідомляла, що має майно, яке б хотіла, щоб отримали у спадщину її племінники, адже власних дітей вона не мала.

Звертала увагу суду на те, що померла ОСОБА_3 була суддею Подільського районного суду міста Києва, одинокою жінкою, дітей не мала, а відтак, всі зароблені кошти накопичувала, за які на старості придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

Повідомляла у судовому засіданні, що придбавши у 2016р. спірну квартиру, ОСОБА_3 впродовж 6 років на постійній основі проживала в даній квартирі. ОСОБА_7 усім родичам повідомляла, що це її власна квартира. Жодного разу будь-якої мови про те, що за дану квартиру розрахувалася позивачка ніколи не було. Тим більше, що позивачка паралельно придбала собі квартири, зокрема у 2015, 2019 та 2021 роках.

Відповідачка повідомила, що є племінницею ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_1 . Батько відповідачки - рідний брат померлої та позивачки станом на день розгляду справи вже помер, а відтак, будь-яких свідків тих подій, які відбувалися у 2016р., коли купувалася спірна квартира, вже немає в живих.

Повідомляла, що протягом усього життя її тітки, вона підтримувала тісні родинні стосунки з ОСОБА_3 . З дитинства часто відвідувала її, вони багато спілкувалися. ОСОБА_7 допомагала відповідачці з роботою, а коли померла мати відповідачки, ОСОБА_3 підтримувала свою племінницю, допомагала з похованням. З моменту придбання квартири по АДРЕСА_4 тітка ОСОБА_3 проживала в цій квартирі, відповідачка завжди приїжджала в гості саме в цю квартиру безпосередньо до ОСОБА_3 .

Стверджувала, що сама відповідачка завжди знала про намір тітки придбати квартиру та про те, що тітка збирала на це гроші, адже весь час за життя говорила, що добре заробляє на посаді судді.

Коли почалася війна, відповідачка постійно спілкувалася з ОСОБА_3 по телефону, в травні 2022р. ОСОБА_7 навіть приїхала в гості на 3 тижня до відповідачки.

Відповідачка стверджувала, що в листопаді 2022р. певний час ОСОБА_7 не виходила на зв`язок, у зв`язку з чим відповідачка забила на сполох і перша зателефонувала тітці ОСОБА_15 (позивачці по справі), щоб повідомити, що ОСОБА_7 не виходить на зв`язок. На цей час обидві тітки між собою не спілкувалися та є неправдою те, що вони проживали разом. Відповідачка стверджувала, що довелося викликати поліцію та виламувати двері. Коли відповідачка увійшла до квартири, то знайшли ОСОБА_12 в дуже важкому стані, разом поїхали до лікарні. Вже на наступний день приїхала ОСОБА_16 , дійсно почала доглядати за своєю сестрою ОСОБА_13 . При цьому, відповідачка стверджувала, що також приїжджала допомагати, навідувала у лікарні, оскільки ОСОБА_7 майже не ходила - у неї була деменція та інсульт.

Відповідачка пропонувала тітці ОСОБА_15 (позивачці по справі) забрати ОСОБА_12 до себе, розуміючи, що ОСОБА_17 буде тяжко доглядати за хворою сестрою через похилий вік. Однак, ОСОБА_16 відмовилася. Відповідачка повідомляла, що хотіла влаштувати ОСОБА_18 до пансіонату, де б їй надавали б належний догляд.

Однак, влітку 2023р. позивачка вирішила покласти свою сестру ОСОБА_12 до психіатричної лікарні, де у ОСОБА_9 стався повторний інсульт. Відповідачка повідомляла, що на цьому ґрунті у неї дуже погіршилися стосунки з тіткою ОСОБА_15 , оскільки відповідачка була проти того, щоб ОСОБА_12 поміщали до психіатричної лікарні. Тим більше, що в той час, коли ОСОБА_7 лежала в психіатричній лікарні, її сестра (позивачка по справі) вже розпочала робити ремонт в цій квартирі АДРЕСА_5 , при чому, за кошт сестри ОСОБА_9 .

Посилаючись на те, що вона та її тітка ОСОБА_7 не припиняли спілкуватися між собою, залишалися близькими людьми, їхні стосунки ґрунтувалися на повазі та турботі, ОСОБА_7 завжди обіцяла, що залишить свої 2 квартири своїм племінником, відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити позивачці у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю вимог.

У судовому засіданні 19 березня 2026р. представник відповідачки підтримав позицію відповідачки.

У судовому засіданні 26 червня 2026р. позивачка ОСОБА_1 надала виписку з банківського рахунку свого чоловіка. Посилалась на те, що даними доказами доводиться факт наявності грошових коштів на купівлю квартир у місті Києві.

Пояснила, що у 2014р. її родина продала квартиру в Ізраїлі. Кошти надходили на рахунок. Стверджувала, що дані кошти вона з чоловіком зняла та віддала сину, адже син почав будівництво будинку в Ізраїлі. Коли позивачка їхала до України, то взяла у сина 55 тис. доларів США, щоб купити квартиру в Києві. Стверджувала, що її чоловік не знав про наявність коштів, про ту обставину, що позивачка їх бере у сина, а тому вона і не просила від чоловіка документи (згоду) на купівлю спірної квартири. Стверджувала, що кошти на купівлю спірної квартири є коштами, які родина отримала від продажу квартири в Ізраїлі, які надавалися сину, частину яких син дав позивачці на купівлю спірної квартири. Стверджувала, що придбавши на ім`я сестри квартиру у 2016р., від ОСОБА_19 проживала саме в цій квартирі, адже позиціонувала її своєю. При цьому, паралельно придбала квартиру у 2019 році.

Позивачка також повідомила, що свідки, яких позивачка при поданні позовної заяви до суду, просила викликати, не з`являться, тому просила залишити без розгляду клопотання про їх виклик.

У судовому засіданні 26 червня 2026р. відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову. Ще раз наголосила, що ОСОБА_7 як тільки придбала квартиру АДРЕСА_7 , відразу переїхала жити в дану квартиру. Саме в цю квартиру відповідачка з дитиною приходила в гості. Стверджувала, що попередній договір укладала ОСОБА_16 виключно тому, що ОСОБА_7 як суддя Подільського районного суду міста Києва весь час була на роботі та не мала змоги займатися організаційними питаннями. Крім того, звертала увагу суду на те, що нібито необхідність отримання згоди від чоловіка стала підставою для того, щоб просити квартиру оформити на ОСОБА_12 . При цьому, позивачкою квартири придбавалися у 2015, 2019р. та проблем зі згодою чоловіка вже не виникало.

У судові засідання приватний нотаріус Бабич О.М. не з`являлася, направляла до суду заяви, у яких просила справу розглядати без її участі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бабич Олени Миколаївни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як її рідна сестра. На підтвердження факту родинних відносин надала копії їхніх свідоцтв про народження, про шлюб, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану про народження.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бабич Олени Миколаївни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як її племінниця. У заяві зазначає, що є дочкою ОСОБА_20 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був рідним сином ОСОБА_21 , яка є матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тобто, є рідною племінницею померлої. На підтвердження факту родинних відносин надала копії свідоцтва про своє народження, про народження та смерть батька ОСОБА_20 , про шлюб, копію актового запису про народження батька.

Суд даним рішенням не констатує того, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , оскільки у написанні дівочого прізвища ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_3 є розбіжності у написанні прізвищ « ОСОБА_22 » і « ОСОБА_23 », у написанні прізвищ їхньої матері розбіжності « ОСОБА_24 » і « ОСОБА_25 ».

Суд даним рішенням також не констатує того, що ОСОБА_2 є рідною племінницею померлої ОСОБА_3 , адже у написанні прізвища матері батька відповідачки « ОСОБА_25 » та матері ОСОБА_3 є розбіжності у написанні прізвища « ОСОБА_24 » і « ОСОБА_25 ».

У випадку необхідності учасники справи зможуть доводити факт родинних відносин в порядку окремого провадження.

Втім, встановлені розбіжності не позбавляють суд можливості в межах даного спору визначати, чи належить ОСОБА_1 придбана на ім`я ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_5 та чи підлягають захисту права позивачки шляхом визнання за нею права власності на дану квартиру.

Так, вирішуючи даний спір, судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 14 березня 2025 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли дві квартири:

-кв. АДРЕСА_8 , право власності на яку підтверджується Свідоцтвом про право власності від 10 вересня 2015р., виданим Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_3 в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

-кв. АДРЕСА_5 (спірна квартира), яка набута 7 липня 2016р. на підставі договору купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 придбала, а ОСОБА_4 продала дану квартиру за 57 000 дол.США, що станом на 7 липня 2016р. становило 1 415 994,00 гривень

Як вбачається з копії спадкової справи №3/2025, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабич Оленою Миколаївною, 18 березня 2025р. позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . У заяві повідомляється, що чоловіка та дітей померла не мала , майно не набувалося у шлюбі.

25 серпня 2025р. до приватного нотаріуса Бабич О.М. із заявою про прийняття спадщини звернулася також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У заяві ОСОБА_2 зазначила, що її батько ОСОБА_20 , 1938р. народження, є рідним братом померлої ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Станом на день направлення до суду копії спадкової справи 3 лютого 2026р. свідоцтва про право на спадщину нікому не видавалися, в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_1 про призупинення вчинення нотаріальних дій, у зв`язку з оспорюванням позивачкою права власності померлої на спірну квартиру з доводами про те, що квартира АДРЕСА_5 є особистою власністю позивачки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ОСОБА_1 стверджує, що одна з квартир, яка належала померлій ОСОБА_3 , була формально оформлена на сестру, адже придбавалася за кошт позивачки, позивачка уклала попередній договір купівлі-продажу, позивачка придбала в дану квартиру меблі, замовляла послуги, тривалий час проживала разом з померлою в даній квартирі, а відтак, просить визнати за нею право власності на дану квартиру, виключивши її зі спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Вирішуючи даний спір, суду належить з`ясувати, якими нормами права регулюються спірні правовідносини, чи обрала позивачка належний спосіб захисту прав, чи доводяться матеріалами справи позовні вимоги.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Керуючись припасами статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину .

Судом встановлено, що позивачка та відповідачка є однаковими претендентами на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: - визнання права власності (стаття 392); - витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388); - усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); - заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); - визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); - зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростуванні доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Відтак, вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.

Судом встановлено, що право власності позивачки на квартиру АДРЕСА_5 заперечується іншою претенденткою у спадкоємиці, яка прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви приватному нотаріусу.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 стверджувала, що спірна квартира 7 липня 2016р. за 57 000 доларів США була придбана за її особисті кошти, які їй надав син в Ізраїлі.

На підтвердження вказаного позивачка надала щомісячну виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 станом на 31 жовтня 2014р. з рахунку ОСОБА_26 (представник позивачки пояснила, що « ОСОБА_27 » та « ОСОБА_5 » є особливостями перекладу з івриту), з якої вбачається, що на рахунок чоловіка позивачки 1 грудня 2014р. надійшло 177 244,50 шекелів, 2 грудня 2014 р. - 168 000 шекелів, 22 грудня 2014р. 127 000 шекелів.

Рух коштів по даній виписці позивачка пояснила так, що наприкінці 2014р. вона з чоловіком продала належну їм квартиру в Ізраїлі, кошти надійшли на рахунок чоловіка позивачки ОСОБА_5 , в подальшому такі кошти надавалися сину позивачки, а син з даних коштів виділив 55 000 доларів, аби позивачка у 2016 році придбала спірну квартиру в місті Києві.

В той же час даний доказ (виписка з рахунку) доводить виключно те, що на рахунку чоловіка позивачки дійсно перебували кошти, достатні для купівлі квартири в місті Києві.

Попри це, дана виписка з рахунку ніяким чином не доводить ту обставину, що кошти якимось чином опинилися у позивачки ОСОБА_1 , були ввезення в Україну, та за дані кошти придбавалася спірна квартира.

В свою чергу є суперечливими доводи самої позивачки про купівлю за данні кошти квартири у 2016р. на ім`я ОСОБА_3 , тоді як зі слів самої позивачки вона придбала у 2015р. двокімнатну квартиру в АДРЕСА_3 . При цьому, про купівлю цієї квартири був обізнаний її чоловік, про що надавав згоду на вчинення правочину.

Судом у підготовчому засіданні, коли вирішувалося питання про обсяг доказів, якими кожна із сторін буде доводити свої позиції, з`ясовувалося питання про те, яким чином ввозилися кошти в Україну, чи декларувалися, чи здійснювалася грошовий переказ, чи є потреба витребувати якісь докази у володільців інформації. Позивачка ОСОБА_1 повідомила про те, що гроші не перераховувалися на рахунок, ввозилися готівкою, документи про ввезення готівки відсутні.

Бездоказовими є твердження позивачки про те, що кошти на купівлю квартири бралися у її сина в Ізраїлі, потім цими коштами ОСОБА_1 розрахувалася за спірну квартиру.

При цьому, в судових засіданнях відповідачка послідовно вказувала, що ОСОБА_3 понад 20 років працювала суддею Подільського районного суду міста Києва та все життя, не маючи власних дітей, мала можливість накопичувати заробітну плату, збирала кошти на купівлю спірної квартири. Про те, що квартиру по АДРЕСА_4 купує саме ОСОБА_7 , були обізнані усі родичі. Померла усе своє життя позиціонувала себе власницею цієї квартири, приймала у цій квартирі гостей, ніколи не виникали розмови про те, що дана квартира придбана не за її кошти.

Зважаючи на пояснення сторін та досліджені письмові докази суд вважає, що позивачем не доведено факт особистої власності на квартиру.

Долучений до матеріалів справи Попередній договір від 30 червня 2016р., укладений між попередньою власницею квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 зобов`язалася придбати квартиру, а ОСОБА_4 продати спірну квартиру, не є беззаперечним доказом того, що саме ОСОБА_1 є фактичним покупцем квартири, адже основний договір купівлі-продажу квартири 7 липня 2016р. уклала ОСОБА_3 від свого імені, у договорі зазначається про те, що продавець ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 57000 доларів США до моменту підписання договору купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально.

Попередній договір від 30 червня 2016р. не посвідчено нотаріально, фактично навіть не може вважатися в розумінні вимог цивільного законодавства попереднім договором та ніяким чином не свідчить про те, що грошові кошти на спірну квартиру надавала ОСОБА_1 .

Щодо долученого Акту прийому-передачі послуг, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством «Юридична компанія «Парк Лейн», який позивачка називає доказом того, що саме вона була фактичною стороною правочину купівлі-продажу, суд зазначає таке. Такий акт свідчить про надання юридичною компанію на підставі договору про надання юридичних послуг №400217 від 02.07.2016 комплексу юридичних послуг вартістю 14600 грн. Основного договору про надання юридичних послуг не надано, втім за датою «2 липня 2016р.» можна констатувати, що договір про надання юридичних послуг укладався після попереднього договору від 30.06.2016 та перед договором купівлі-продажу від 07.07.2016. Такий акт прийому-передачі юридичних послуг ніяким чином не спростовує та не доводить будь-яких обставин, які є предметом доказування у даній справі.

З приводу попереднього договору та акту прийому передачі юридичних послуг відповідачка зазначала, що позивачка могла допомагати сестрі ОСОБА_3 оформляти квартиру, адже остання весь час була на роботі, та не мала можливості відлучатися на цілий день для вирішення організаційних питань для купівлі квартири.

Договір поставки продукції від 6 червня 2023р. в квартиру АДРЕСА_5 (про замовлення кухні із вбудованою плитою, витяжкою та мийкою), укладений ОСОБА_1 , може свідчити виключно про те, що позивачка займалася замовленням меблів у квартиру у 2023 р., однак ніяким чином не доводить того, що квартира АДРЕСА_9 , куди придбавалися меблі, належить на праві власності позивачці.

Крім того, щодо даного договору протилежна сторона ОСОБА_2 зазначала, що у період, коли позивачка відправила свою сестру до психіатричного закладу, вона розпочала ремонт в цій квартирі та купівлю меблів, у зв`язку з чим позивачка з відповідачкою навіть посварилися, адже відповідачка стверджувала, що такі дії позивачки є передчасними по відношенню до ОСОБА_3 .

Отже, суд висновує, що доводи позивачки про наявність в її сім`ї та родині грошових коштів, достатніх для купівлі житла в м.Києві, ніяким чином не доводять тієї обставини, що спірна квартира придбавалася саме за кошти позивачки. Такі доводи не спростовують висновків суду щодо безпідставності заявлених позивачем вимог.

У цьому контексті суд також враховує загальнодоступну та відкриту інформацію, розміщену на сайті НАЗК, згідно якої, ОСОБА_3 , будучи суб`єктом декларування, починаючи з першої декларації у 2016р., яка подавалася в електронному вигляді, декларувала спірну квартиру як свою власність. У декларації за 2016р., яка подана 31.03.2027, ОСОБА_3 декларує дану квартиру як свою власність https://public.nazk.gov.ua/documents/b4d948ac-461c-464d-8505-49b7c20ff085. У подальшій декларації за 2017р. та у декларації, яка подавалася після звільнення у вересні 2018 р., дана квартира відображалася як власність ОСОБА_3 . Відповідно, ОСОБА_3 відображала у декларації попередньо накопичені нею кошти на купівлю цієї квартири.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, виснував про необґрунтованість вимог позивача та про відмову у їх задоволенні.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд ухвалою від 25 листопада 2025р. звільнив позивачку від сплати судового збору при подачі позовної заяви. Зважаючи на те, що суд відмовив у задоволенні позовної заяви, судові витрати покладаються на рахунок держави.

З огляду на викладене, на підставі статей 15,16, 357, 368, 370, 392, 1216, 1218, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 30,82-84, 141, 200, 206, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабич Олена Миколаївна про визнання права власності на квартиру та виключення її зі складу спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Войтенко