Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №308/4146/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4146/26

2/308/2172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судових засідань - Віраг Е.М.,

позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25999022, адреса: вул. Небесної Сотні, 5, м. Ужгород Закарпатської області,

про визнання батьківства,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Бойко Б.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 23.07.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що 23.07.2016 складено відповідний актовий запис за № 375. За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20 липня 2022 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/5910/22 від 20.07.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області зроблено актовий запис за № 375. Визначено місце проживання доньки разом з батьком ОСОБА_1 .

Зазначив, що після розірвання шлюбу сторони певний час проживали окремо, однак, їхні стосунки були відновлені. Починаючи з 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову почали спільно проживати однією сім`єю, вести спільний побут та підтримувати сімейні відносини. Фактично сторони відновили сімейні стосунки, проживаючи разом та виховуючи спільну дитину. Фактично під час відновлення сімейних відносин та спільного проживання сторін однією сім`єю у них народилася ще одна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є позивач ОСОБА_1 , так як була дитина зачата та народжена саме у період фактичних сімейних відносин, у період спільного проживання та ведення спільного побуту. На момент народження дитини сторони формально не перебували у зареєстрованому шлюбі, так як їхній шлюб було розірвано рішенням суду від 20.07.2022, а повторна державна реєстрація шлюбу між ними не здійснювалася. Сторони не мали можливості здійснити державну реєстрацію походження дитини від батька у порядку, передбаченому статтею 126 Сімейного кодексу України, яка передбачає визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, у зв`язку з чим під час державної реєстрації народження дитини відомості про батька були внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька були зазначені за вказівкою матері.

Додатково вказав, що зазначена обставина не заперечується і матір`ю дитини - відповідачкою, яка підтверджує, що біологічним батьком дитини ОСОБА_3 є саме ОСОБА_1 , а запис відомостей про батька відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України був здійснений виключно з формальних причин, пов`язаних із відсутністю на той момент зареєстрованого шлюбу та неможливістю оформити походження дитини від батька у добровільному порядку. Крім того, після народження дитини позивач фактично виконує обов`язки батька щодо ОСОБА_3 , бере участь у його вихованні, утриманні та забезпеченні належних умов для життя і розвитку дитини. Позивач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, піклується про стан здоров`я дитини, надає матеріальну допомогу та бере активну участь у сімейному житті. Фактично з моменту народження дитини позивач сприймає дитину як свого сина, визнає своє батьківство та має намір належним чином оформити правовий статус батька дитини. Встановлення батьківства у судовому порядку також є необхідним для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів дитини, зокрема, її права знати своїх батьків, права на належне утримання, виховання, соціальний захист, а також інших прав, які прямо пов`язані з юридичним встановленням походження дитини від батька.

Вказане звернення до суду зумовлене виключно необхідністю усунення формальної невідповідності між фактичними сімейними відносинами сторін та юридичним оформленням походження дитини, що виникла у зв`язку із застосуванням положень статті 135 Сімейного кодексу України під час державної реєстрації народження дитини. З огляду на викладене, встановлення батьківства позивача щодо ОСОБА_3 відповідає як фактичним обставинам справи, так і найкращим інтересам дитини, що є основоположним принципом сімейного права та підлягає забезпеченню судом.

14 травня 2026 року представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку про біологічне батьківство № MGU3216 від 06 квітня 2026 року, згідно з яким ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 становить 99,99999997 відсотків.

Відповідачка позов визнала у повному обсязі, проти його задоволення не заперечила, справу просила розглянути без її участі, про що подала відповідну письмову заяву.

Представник позивача - адвокат Бойко Б.Б. просив провести підготовче судове засідання у відсутності позивача та його представника, у зв`язку з повним визнанням позову, просив ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні, позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, пояснень щодо позову не подав.

Оцінивши належним чином зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як встановлено у підготовчому судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо визнання позову та відповідності таких дій вимогам закону чи можливості такими діями порушити права, свободи чи інтереси інших осіб, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Частиною 3 ст. 128 СК України визначено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі-органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що "при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю".

Судом встановлено, що 23.07.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що 23.07.2016 складено відповідний актовий запис за № 375. У період перебування у шлюб у сторін народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11.01.2018.

20 липня 2022 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/5910/22 від 20.07.2022, шлюб, зареєстрований 23.07.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Ужгородському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, за актовим записом № 375, розірвано. Визначено місце проживання доньки, разом з батьком ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу сторони відновили фактичні шлюбні стосунки та спільне проживання однією сім`єю, у результаті чого у них народилася ще одна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки лікувально-діагностичного центру ТОВ «ГЕМО МЕДИКА Україна» № 112 від 23.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 , перебуває на обліку і станом на 23 жовтня 2025 року - день видачі довідки - термін вагітності становить 30 тижнів.

Згідно з довідкою КНП « Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради за № 574 від 26.12.2025, виданою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у тому, пологи у неї відбулися 24 грудня 2025 року.

Відповідно до довідки КНП « Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради за № 167 від 25.12.2025, виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину та отримала одноразову натуральну допомогу «пакунок малюка».

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 11.03.2026, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , про що 11 березня 2026 року складено відповідний актовий запис за № 208, батько - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00057040081 від 11.03.2026, ВДРАЦС у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, було складено актовий запис про народження від 11.03.2026 за № 00147283166, номер актового запису № 208 від 11.03.2026, щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 .

У витягу зазначено, що актовий запис зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

На момент народження дитини сторони формально не перебували у зареєстрованому шлюбі, так як їхній шлюб було розірвано рішенням суду від 20.07.2022, а повторна державна реєстрація шлюбу між ними не здійснювалася. У зв`язку з цим сторони не мали можливості здійснити державну реєстрацію походження дитини від батька у порядку, передбаченому статтею 126 Сімейного кодексу України, яка передбачає визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Саме з цих формальних підстав під час державної реєстрації народження дитини відомості про батька були внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька були зазначені за вказівкою матері.

Зазначена обставина визнається відповідачем - матір`ю дитини, яка підтверджує, що біологічним батьком дитини ОСОБА_3 є саме ОСОБА_1 , а запис відомостей про батька відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України був здійснений виключно з формальних причин, пов`язаних із відсутністю на той момент зареєстрованого шлюбу та неможливістю оформити походження дитини від батька у добровільному порядку.

Про зазначену обставину свідчать, окрім пояснень позивача та відповідача, висновок про біологічне батьківство № MGU3216, згідно з яким, ймовірність батьківства ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 99,99999997 відсотків.

Сторонами визнається, що вони перебували у фактичних відносинах без реєстрації шлюбу. Саме тому в свідоцтві про народження запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, а саме за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини зазначені за вказівкою матері.

Наявність актового запису щодо реєстрації батьком дитини іншої особи є перешкодою для реалізації матір`ю дитини та її біологічним батьком своїх прав щодо юридичного оформлення батьківства, а відтак відновлення та визнання права батьківства є предметом судового захисту.

Частиною 1 статті 52 Конституції України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. На реалізацію положення Конституції і передбачено визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, так як дитині гарантується батьківство незалежно від того, в шлюбі перебувають її батьки чи ні.

Згідно з ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя; походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Зі змісту статті 128 СК України вбачається, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Як передбачено пп. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Згідно зі ст. 134 СК України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видає нове Свідоцтво про народження.

Наказом Мінюсту України від 12.01.2011 № 96/5, який зареєстровано в Мінюсті України 14.01.2011 за № 55/18793, затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, згідно з п.1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Суд також враховує, що встановлення батьківства у даному випадку відповідає найкращим інтересам дитини, які відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини є пріоритетними при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дітей. Визнання походження дитини від її біологічного батька забезпечить реалізацію права дитини знати своїх батьків, підтримувати з ними сімейні зв`язки, отримувати належне утримання, спадкові права та інші особисті й майнові права, передбачені законодавством України. При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи законних інтересів інших осіб унаслідок задоволення позову.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач повністю визнала заявлені позовні вимоги, підтвердила факт біологічного батьківства позивача щодо малолітнього ОСОБА_3 , а також відсутність спору між сторонами щодо походження дитини. Таке визнання узгоджується з письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема висновком генетичного дослідження, відомостями щодо спільного проживання сторін та їх сімейних відносин, а тому не суперечить вимогам закону та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин суд дійшов переконання, що сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги про визнання батьківства та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 СК України та пункту 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, на підставі рішення суду про визнання батьківства орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний внести зміни до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька та пов`язаних із цим інших відомостей. Беручи до уваги, що позивач просить також змінити прізвище дитини відповідно до прізвища її батька, а така вимога узгоджується з інтересами дитини, не заперечується матір`ю та є похідною від встановлення походження дитини від позивача, суд вважає за необхідне внести відповідні зміни до актового запису про народження № 208 від 11 березня 2026 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 56, 126, 128, 135, 180-199 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 142, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 11 березня 2026 року зроблений відповідний актовий запис № 208.

3. Внести зміни в актовий запис № 208 від 11 березня 2026 року про народження ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме:

- відомості про батька дитини « ОСОБА_5 » змінити на « ОСОБА_1 »;

- прізвище дитини « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його оголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Повне рішення суду складено 28 травня 2026 року.

Суддя Н. І. Зарева