Рішення від 17 липня 2025 р. у справі №753/12065/16-ц — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/12065/16-ц

провадження № 2/753/682/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.

за участю

представника позивача (відповідача за позовом ОСОБА_1 ) Гуменюка І.В. ;

відповідача (позивача за його позовом)

ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились;

представника відповідачів (позивача ОСОБА_1 ) Єлагіна С.І. ;

треті особи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колісник Ірини Георгіївни, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, переведення прав та обов`язків за договором, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_6 (далі по тексту - ОСОБА_6 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач 1), ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач 2), ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач 3, а разом відповідачі), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колісник Ірини Георгіївни, ОСОБА_7 (далі по тексту - ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 (далі по тексту - ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі по тексту - ОСОБА_9 , треті особи), у якому, з урахуванням уточнених та зменшених позовних вимог, просила:

визнати договір купівлі-продажу квартири від 14 липня 1999 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Колісник І. Г., укладеного між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 - удаваним із моменту його укладення в частині покупця;

замінити сторону в договорі та перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Колісник Г. Г. від 14 липня 1999 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , про що внести відповідні зміни до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 14 липня 1999 року, припинивши право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру;

визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 ;

визнати в порядку поділу спільного сумісного майна за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та за ОСОБА_1 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 незавершений будівництвом двоповерховий цегляний житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222086801:01:013:0067;

визнати ОСОБА_6 співзабудовником побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництвом двоповерхового цегляного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3222086801:01:013:0067;

визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом двоповерхового цегляного житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного будинку по АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03 червня 1988 року по 10 серпня 2013 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . У період шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_4 , яка була зареєстрована на чоловіка ОСОБА_1 . Оплата була здійснена частково за їх спільні кошти, а частину коштів було позичено у ОСОБА_10 .

У липні 1999 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_1 придбали квартиру АДРЕСА_2 , які були надані їм наперед за продаж квартири АДРЕСА_5 , і за усною домовленістю про наступне переоформлення, оформили придбану квартиру на свекра - ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 участі у придбанні спірної квартири не приймав, ніколи в ній не проживав та зареєстрованим не був. Коштів на придбання спірної квартири у нього не було, оскільки він, і його дружина, є інвалідами, не працювали, а отримували лише пенсію.

Позивачка вважає, що умисними діями відповідача ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу на його ім`я порушено її права, оскільки кошти, за які була придбана вказана квартира були отримані нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_1 від продажу квартири по АДРЕСА_6 , тобто належали їй та її колишньому чоловіку, а отже спірна квартира є їх спільною сумісною власністю.

Крім того, за період перебування у шлюбі у 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розпочали будувати будинок в с. Шпилі на земельній ділянці матері колишнього чоловіка ОСОБА_4 з її згоди. Будинок був збудований у 2011 році, і як пізніше позивачка дізналася, що він був оформлений на відповідачку ОСОБА_4 , а не на її колишнього чоловіка, який там постійно проживає.

Ураховуючи те, що вказаний будинок був побудований за власні кошти позивачки в період шлюбу та в результаті спільної праці - її, сина та її колишнього чоловіка, вважає, що вказаний будинок є їх спільною сумісною власністю, яка у відповідності до статті 70 СК України підлягає поділу.

Окрім того, оскільки вказаний будинок був побудований за кошти позивачки в період шлюбу та в результаті спільної праці - її, сина та її колишнього чоловіка, однак свідомо не введений в експлуатацію її колишнім чоловіком незважаючи на його готовність 98% з метою уникнення його поділу, вважає, що вказаний будинок є об`єктом їх спільної сумісної власності, а позивачка є його співзабудовником, та має право на половину об`єкта незавершеного будівництвом.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року задоволено заяву позивачки, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року заяву позивачки задоволено, заборонено відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії, які перешкоджають користуватися квартирою АДРЕСА_2 шляхом заміни замків у вхідних дверях, заміни вхідних дверей, та заборонено укладати договори оренди квартири АДРЕСА_2 , здійснювати реєстрацію сторонніх осіб в квартирі АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , у якому просив:

визнати автомобіль марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , сірого кольору, об`єм двигуна 1,4 л. спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ;

визнати за ним право власності на 1/2 автомобіля марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , сірого кольору, об`єм двигуна 1,4 л.;

поділити спільне сумісне майно подружжя - автомобіль марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , сірого кольору, об`єм двигуна 1,4 л., шляхом присудження йому грошової компенсації у сумі 98 282,6 грн замість його частки у праві спільної сумісної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03 червня 1988 року по 10 серпня 2013 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними було придбано за спільні кошти автомобіль марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , сірого кольору, об`єм двигуна 1,4 л. За взаємною згодою вказаний автомобіль було зареєстровано на ім`я відповідачки ОСОБА_6 , який перебуває у її користуванні. Його залишкова вартість оцінюється в 196 565,20 грн.

З урахуванням того, що автомобіль є неподільною річчю, знаходиться у відповідачки тривалий час та яка користується ним постійно, позивач просив поділити вказаний транспортний засіб шляхом присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності - половини ринкової вартості автомобіля, тобто 98 282,60 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року відкрито провадження у справі № 753/13873/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року заяву позивача задоволено, накладено арешт на належний ОСОБА_6 автомобіль марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

10 листопада 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва винесена ухвала про об`єднання в одне провадження цивільних справ № 753/12065/16 та 753/13873/16, та присвоєно їй № 753/12065/16.

ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним в частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, у яких просить в задоволенні цього позову відмовити, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважає, що спірний договір купівлі-продажу є дійсним без ознак удаваності. Просив застосувати до виниклих правовідносин позовну давність.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним в частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, у яких просить в задоволенні цього позову відмовити, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що він не придбавав із позивачкою спірну квартиру, вони не надавали на неї ніякі кошти, не доручали батькові - ОСОБА_3 придбати її для них та ніколи не претендували на право власності на неї, вона не може бути визнана як їхнє спільне сумісне майно, а отже й не може бути поділена як таке майно. Вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_4 подала до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним в частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, у яких просить в задоволенні цього позову відмовити, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що з договору купівлі-продажу від 14 липня 1999 року вбачається, що придбана її чоловіком та нею за власні кошти у встановленому законом порядку квартира належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року заяву ОСОБА_6 задоволено, накладено арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку на якій він розташований, які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 подала до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 та на 1/2 частину земельної ділянки, розташованою за тією ж адресою, у яких просила відмовити в позові в цій частині, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що твердження позивачки про те, що нібито будівництво спірного будинку здійснювалося нею та її сином за їхні сумісні кошти та їхніми силами, не відповідають дійсності, не підтверджені належними та допустимими доказами. Будинок було збудовано нею та її чоловіком ОСОБА_3 за спільні кошти та спільними зусиллями. Просила застосувати до цих правовідносин позовну давність.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 та на 1/2 частину земельної ділянки, розташованою за тією ж адресою, у яких просив відмовити в позові в цій частині, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що твердження позивачки, що спірний будинок побудовано їх спільною працею, не відповідає дійсності. Зазначений будинок було збудовано за кошти його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також ОСОБА_1 просив суд застосувати до цих позовних вимог позовну давність.

ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 та на 1/2 частину земельної ділянки, розташованою за тією ж адресою, у яких просив відмовити в позові в цій частині, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що твердження позивачки про те, що нібито будівництво спірного будинку здійснювалося нею та її сином за їхні сумісні кошти та їхніми силами, не відповідають дійсності, не підтверджені належними та допустимими доказами. Також не відповідають дійсності доводи позивачки про те, що спірний будинок зареєстровано на ім`я його дружини ОСОБА_4 , оскільки будинок знаходиться у стадії будівництва, в експлуатацію не введений та не може розглядатися як об`єкт нерухомого майна.

У липні 2017 року Приватний нотаріус КМНО Колісник І. Г. подав письмові пояснення по справі, у яких вказує на те, що відповідно до запису в реєстровій книзі за номером з 14 липня 1999 року нею був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Під час підписання договору сторони були обізнані з його текстом, який складався з інформації, яку вони самі і надали нотаріусу. Таким чином підписи в договорі купівлі-продажу сторони поставили свідомо. Дії нотаріуса під час оформлення та посвідчення вищевказаної нотаріальної дії відповідали вимогам чинного законодавства. Інформацією стосовно стосунків між сторонами нотаріус не володіла.

У березні 2018 року представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - адвокат Єлагін С. І. подав відзив на позовну заяву ОСОБА_6 від 24 лютого 2018 року про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним в частині покупця, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, визнання майна спільним сумісним майном та його поділ. В обґрунтування заперечень посилаються на те, що з урахуванням змін законодавства, з огляду на те, що суд перейшов до розгляду даної цивільної справи по суті ще у березні 2017 року, подана представником позивачки позовна заява від 24 лютого 2018 року не може бути прийнята судом та розглядатися по суті, а факт її подання має розцінюватися як зловживання процесуальними правами.

У травні 2018 року представник ОСОБА_6 - адвокат Гуменюк І. В. подав до суду заперечення на заяву ОСОБА_4 про застосування позовної давності до вимог про поділ житлового будинку АДРЕСА_3 . В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_3 , будівництво якого здійснювалося за спільні кошти подружжя в період перебування їх у шлюбі, та його поділ, вважає, що нею не пропущено строку позовної давності, оскільки лише після пред`явлення позову щодо квартири у липні 2016 року, колишній чоловік повідомив їй про те, що будинок зареєстровано на його матір, саме з цього часу позивачка дізналася про порушення її права спільної сумісної власності.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року призначено по справі судову будівельно-технічну, оціночно-будівельну та оціночно-земельні експертизи.

У травні 2019 року ОСОБА_6 подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна, у якому просить в задоволенні вказаного позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Указує на те, що спірний автомобіль дійсно є спільним сумісним майном, оскільки придбаний сторонами у період зареєстрованого шлюбу, однак не погоджується з визначеною ОСОБА_1 вартістю вказаного автомобіля в розмірі 196 565,20 грн, вартість якого підтверджена довідкою № 561-2016, складеної ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія». Зазначає про те, що дана довідка не є висновком експерта та не є належним доказом у відповідності із вимогами статей 76-80, 102, 106 ЦПК України. Згідно висновку експерта № 930/18-54, зробленим на її замовлення, вартість спірного автомобіля складає 187 885,53 грн.

До суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Єлагіна С. І. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Указує на порушення відповідачкою порядку та строків надання заперечень (відзиву) на позов.

06 листопада 2019 року надійшов висновок експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

У березні 2020 року ОСОБА_6 повторно подала заяву, в якій заперечила проти доводів ОСОБА_3 про пропуск нею позовної давності стосовно вимог про поділ майна, просила захистити її порушене цивільне право.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року призначено по справі почеркознавчу експертизу.

У червні 2020 року представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - Єлагін С. І. подав заперечення на заяву про захист цивільного права. Зазначає про те, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню. Зазначає, що строк позовної давності до вимог про поділ майна сплив.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судовими справами між суддями від 10 вересня 2020 року дану цивільну справу передано судді Каліушку Ф. А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року прийнято до провадження дану справу та призначено її в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

У червні 2021 року позивачкою за первісним позовом подано заяву про долучення висновку експерта за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи до матеріалів справи.

У червні 2021 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса КМНО Колісник І. Г., надійшли письмові пояснення по справі, у яких вказує на те, що дії нотаріуса під час посвідчення правочину від 14 липня 1999 року відповідали вимогам чинного законодавства. Дійсність намірів сторін було встановлено нотаріусом під час попередньої розмови та безпосередньо під час посвідчення правочину, а також про дійсність намірів сторін свідчать їх підписи на договорі.

02 серпня 2022 року на адресу Дарницького районного суду м. Києва з КНДІСЕ надійшов висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі за № 24850/24851/21-32.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус КМНО Колісник І. Г., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, переведення прав та обов`язків за договором, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 травня 2023 року у якості свідків були допитані: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що віє є сином ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та внуком ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Йому відомо, що перша квартира була продана для придбання іншої дешевшої квартири, тобто спірна квартина на АДРЕСА_7 придбана за кошти його батьків. Спірний будинок будувався для їх сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Він наймав архітектора для будівництва спірного будинку. Фундамент заливав він, батько та дід. Наймані працівники будували будинок, особисту участь у будівництві приймав також він, його батько та дід. Будинок будувався за кошти сім`ї. Уперше на будівництво будинку кошти у розмірі 1 500 дол. США дала його матір, за ці кошти було залито фундамент. У них була домовленість, що у будинку буде проживати ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а у квартирі буду проживати я. Дід говорив, що потрібно було стати на чергу для отримання квартири, тому спірна квартира була записана на діда ОСОБА_3 , можливо це було перестрахування за квартиру на випадок розлучення. Земельна ділянка на якій збудовано спірний будинок належить ОСОБА_4 , будинок будувався для матері та тата, щоб залишилась мені квартира. ОСОБА_4 знала про будівництво, не заперечувала, а навпаки говорила, щоб будувались.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що знайомий з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . За освітою архітектор, до нього звертався лише ОСОБА_16 у 2010 році зробити схему будинку з розмірами. За даною адресою я був, обмірні плани зробив, коли перший раз приїхав там був будинок та лежали якісь матеріали. Я зробив обміри та загальні схеми будинку та передав їх ОСОБА_11 . З батьком ОСОБА_11 - ОСОБА_1 знайомий, це було дуже давно. ОСОБА_1 до мене не звертався. Я вважаю, що будинок належить ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . ОСОБА_4 я не знаю та не бачив ніколи. На території будинку я бачив ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що знайомий із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначає про те, що коли вирішив придбати собі квартиру батько йому сказав, що син його друга продає квартиру та є варіант купити квартиру у нього, ми зійшлися на сумі близько 18 000 дол. США. Гроші я передавав в день підписання договору у нотаріуса. Не пам`ятаю чи була присутня ОСОБА_1 . Мій батько з ОСОБА_3 були друзями, зараз не спілкуються. На момент купівлі мною квартири були друзями. У договорі була сума 10 000 дол. США, я заплатив 18 000 дол. США.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду те, що проживає в с. Шпилі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 їй знайомі, сусідські відносини. Земельна ділянка ОСОБА_4 не знаю кому належить, документів не бачила. Будівництво розпочато приблизно у 2010 - 2011 роках. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наймали працівників, возили матеріали, нікого крім господарів нікого не знаю. Приблизно у 2013-2014 роках було знесено старий будинок, мені не було відомо про домовленості. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 говорили, що будинок будують для себе. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 люди похилого віку, десь по 75 років їм, вони помаленьку працювали на будівництві, стан здоров`я дозволяв. Вони наймали людей та допомагали їм. На ділянці я бачила будівельників. З ОСОБА_1 я не знайома, його не бачила на земельній ділянці у с. Коленці. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можливо проживали, будувались та працювали також у с. Шпилі. ОСОБА_1 приїздив до батька, можливо щось робив. На будівництві працювали наймані працівники, які їй не відомі.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду те, що проживає в с. Коленці, з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знайомий, у сусідських відносинах. У с. Шпилі був старий будинок до 2010 року, це спадщина ОСОБА_4 . Я не знаю для кого будувався будинок. Я допомагав по будівництву, розбирав старі пристройки, привозив матеріали. За роботу мені кошти не платили, ОСОБА_6 я не знаю. У с. Коленці у ОСОБА_3 є будинок, в якому вони живуть приблизно 35 років. ОСОБА_4 живе з ним у с. Коленці. Старий будинок розбирав я, ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , а потім побудували новий. Будинок будувався приблизно з 2009 до 2013 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 24 травня 2023 року, у якості свідків були допитані: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду те, що є невісткою ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - дід та баба мого чоловіка, у родинних відносинах, але не спілкуємося. З ОСОБА_23 ми знайомі з 2008 року, заміж вийшла 13 вересня 2014 року. З 2008 року ми зустрічалися, у 2012 році переїхала до нього жити У 2009 році я їздила у с. Шпилі, с. Коленці. У 2009 році ми їздили у с. Шпилі допомагали розчищати територію. У залитті фундаменту брав участь ОСОБА_6 , допомагав мій чоловік та його однокласник, я не бачила як заливався фундамент. Зі слів мого чоловіка ОСОБА_6 давала 1 200 дол. США щоб розпочати будівництво. Цей будинок будували батьки мого чоловіка - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , щоб там жити, а квартиру мали залишити, щоб я там проживала з чоловіком Після весілля ми зробили ремонт у спірній квартирі, замінили вікна, переклеїли шпалери, зробили косметичний ремонт. Комунальні послуги сплачували ми та ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погрожували їм та вимагали звільнити квартиру.

Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що із ОСОБА_6 не знайомий. Перебуває у дружніх відносинах із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ОСОБА_24 зустрівся із ОСОБА_1 коли була передача коштів. ОСОБА_24 не перераховував кошти.

Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що знайомий із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Із ОСОБА_6 не знайомий. Вказав, що працює у бригаді та будували з ОСОБА_3 будинок приблизно у 2010-2011 роках. Фундамент був вже залитий коли ми почали роботу. Будинок ми будували в чотирьох, приїздив ще допомагати племінник ОСОБА_25 ОСОБА_3 постійно був з нами та допомагав. ОСОБА_1 допомагав по вихідним дням. Дочка ОСОБА_3 допомагала, привозила нам їжу. Онуку ОСОБА_3 не знаю. Будинок будувався сину ОСОБА_3 . За роботу в основному розраховувався ОСОБА_3 . Із ОСОБА_4 знайомий, вона готувала нам їжу. Кому належить земельна ділянка на якій будувався будинок не знаю,

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що працює на посаді електрика. Із ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знайомий. Квартиру по АДРЕСА_3 купляв ОСОБА_3 . Я ніяких робіт в цій квартирі не робив. У с. Шпилі я проводив внутрішні роботи, десь у 2010-2011 роках за проханням ОСОБА_3 . За роботу мені платив ОСОБА_3 . Будівельні матеріали купляв ОСОБА_3 . Син ОСОБА_1 приїздив, допомагав. Два рази бачив ОСОБА_6 . При мені ОСОБА_6 ніяких робіт не виконувала, про придбання нею будівельних матеріалів мені не відомо. Земельна ділянка належить ОСОБА_4 . У ОСОБА_3 є будинок у с. Коленці, я там був, допомагав у будівництві приблизно у 2013-2014 роках.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебуває у родинних стосунках. ОСОБА_6 колишня невістка - не спілкуємося. Мої батьки купили квартиру для себе, вони самі купували, я не приймала участі у купівлі, це був 1999 рік. Батько продав машину, гараж та в нього були ще власні кошти, квартира була придбана за його кошти, я не оглядала цю квартиру. Домовленостей не було, квартира була для батьків. Мій брат ОСОБА_3 проживав на той час у своїй квартирі по АДРЕСА_10 Мій брат позичав кошти для купівлі своєї квартири. Коли він її продав та за яку суму не знаю. Брат позичав кошти у гаражному кооперативі та там потім їх віддавав. На батька були оформлені документи на оплату житлово-комунальних послуг у квартирі по АДРЕСА_3 . Батьки давали кошти та я платила за опалення, прибудинкову територію та за електроенергію. У моєї матері ОСОБА_4 є будинок та земельна ділянка, яка перейшла їй у спадок, мені про це відомо з документів. Батьки збирали матеріали у сусідньому селі, десь купували та привозили, потім розчистили територію, зробили фундамент, ці роботи робив батько, також він запрошував інших людей для будівництва. Батько платив їм за роботу. Дах будинку робив батько разом із сусідами Батько давав грошові кошти ОСОБА_1 на вікна. ОСОБА_6 не могла давати коштів, про передачу коштів мені нічого не відомо. ОСОБА_6 почала говорити про те, що їй належить будинок, тільки тоді коли почався суд.

У судовому засіданні, яке відбулося 26 травня 2023 року у якості свідка був допитаний ОСОБА_26 .

Свідок ОСОБА_26 пояснив суду те, що проживає у с. Коленці з 2006 року. ОСОБА_3 проживає по сусідству ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з минулого року постійно проживають у с. Коленці. У ОСОБА_4 у с. Шпилі є земельна ділянка, на якій був старий будинок. Я допомагав по будівництву нового будинку. Для кого та за які кошти будувався будинок не цікавився. ОСОБА_6 бачив один раз у с. Коленці. ОСОБА_3 наймав бригаду для будівництва, вони жили десь у с. Шпилі на період будівництва. Хто розраховувався за будівництво не бачив. Коли ставили покрівлю був ОСОБА_27 та ОСОБА_4. Зять та донька ОСОБА_3 будувалися у с. Коленці. Про домовленості мені не відомо. У квартирі ОСОБА_1 ніколи не був, ніякі обставини про придбання квартири мені не відомі.

У судовому засіданні, яке відбулося 31 травня 2023 року, у якості свідка допитаний ОСОБА_29 .

Свідок ОСОБА_29 пояснив суду те, що знайомий з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . У мене є друг ОСОБА_30 , це його родина, мати, батько, баба та дід. З ОСОБА_11 вчився в одному класі У 2005 році закінчив школу, дружні відносини продовжили підтримувати з ОСОБА_11 . У с. Шпилі був не один раз. Вадим попросив допомогти прибрати на ділянці де планувалось будівництво будинку. На земельній ділянці був старий будинок, паркан, росли дерева. У будівельних роботах приймав участь. Будувався цей дім для ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 платив за роботу коли ми перекривали дах. Не знаю хто купував будівельні матеріали ОСОБА_1 був головним на будівництві, це був будинок для нього та його сім`ї. У с. Коленці у ОСОБА_3 є будинок, я там був у момент будівництва у с. Шпилі, ми там ночували, там жили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_3 допомагав коли будувались сходи, дах, у момент залиття фундаменту.

У судовому засіданні, яке відбулося 17 серпня 2023 року, у якості свідка допитана ОСОБА_31 .

Свідок ОСОБА_32 пояснила суду те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 це мої сусіди, перебуваємо у дружніх відносинах. Я зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , з початком війни виїхала до Німеччини. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не знаю. Приблизно з 2010 року ОСОБА_1 вже не проживав у квартирі, на той час вони будували у селі дачу, щоб потім проживати, а з 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були розлучені. Мені відомо, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 будували будинок для себе. ОСОБА_11 допомагав у будівництві, заливав фундамент, розчищав територію. ОСОБА_6 давала якусь певну суму на будинок Наскільки їй відомо, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 продали стару квартиру, а потім купили цю квартиру. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_1 заїхали до квартири, вони робили підлогу та арку в кімнаті. Після 2016 року у квартирі робили ремонт. ОСОБА_33 говорив, що їм погрожували, не давали прописувати дитину в квартирі. ОСОБА_1 та дід періодично приходили до квартири, вони приходили, стукали та погрожували. ОСОБА_11 та ОСОБА_6 їздили у село та допомагали у будівництві, також друзі ОСОБА_34 їздили. Як мені відомо, будинок будувався для ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а квартира залишалася для ОСОБА_11 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року призначено по справі додаткову почеркознавчу експертизу. Проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи доручено експертам КНДІСЕ. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

03 грудня 2024 року з КНДІСЕ на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи № 1954/24-32 від 28 листопада 2024 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року поновлено провадження у справі № 753/12065/16-ц.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката Гуменюка І. В. про призначення по справі повторної судової почеркознавчої експертизи.

У відбувшихся судових засіданнях позивач за первісним позовом (відповідача за позовом ОСОБА_1 ) та її представник заявлені вимоги з урахуванням їх уточнень підтримали у повному обсязі з підстав викладених у заявах по суті. Проти позову ОСОБА_1 заперечили у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 (позивач за заявленими ним вимогами), його представник та представник ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заявлені первісні до них позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у заявах по суті. Вимоги заявлені ОСОБА_1 підтримали, вважали їх обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, будь-яких заяв/клопотань з процесуальних підстав від них до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини другої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною третьою статті 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або з інших процесуальних питань від них не надходило, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності третіх осіб, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання, за наявними у справі матеріалами, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачів, їх представників, розглянувши подані сторонами документи, допитавши свідків, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити, а позов ОСОБА_1 задовольнити частково виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд установив, що з 03 червня 1988 року по 10 серпня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 02 липня 1997 року № 249-С.

На підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 1999 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_5 . Продаж здійснено за 38 500 грн, які покупець передав продавцю до підписання договору.

Суд також установив, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 1999 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 . Продаж здійснено за 12 550 грн, які продавець передав покупцям до підписання цього договору.

ОСОБА_4 на праві власності належить домоволодіння з надвірними будівлями загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 12,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 грудня 1999 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом 19 січня 2006 року.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 69346 від 19 березня 2016 року, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 3222086801:01:013:0067 в АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно реєстру на об`єкт будівництва «Житловий будинок, господарські будівлі та споруди», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КС 06211120396 від 29 грудня 2011 року. Замовник ОСОБА_4 .

Інформація стосовно реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації на зазначений об`єкт будівництва, в реєстрі відсутня.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 18 жовтня 2019 року № 49/49-18-19 незавершений будівництвом цегляний житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222086801:01:013:0067, що надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 .

Будівельна готовність для введення в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт складає 100%. З врахуванням виконаних опоряджувальних робіт на день проведення огляду складає 98%, що не впливає на саму експлуатацію будинку та задовольняє побутові, санітарні, протипожежні умови для постійного проживання в ньому.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 24850/24851/21-32 від 26 липня 2022 року:

підпис у платіжному дорученні (квитанції) від 13 травня 2020 року на суму 20 000,00 грн, отримувач платежу ЗАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» наявний у графі «Платник», виконаний ОСОБА_1 ;

питання щодо підпису та рукописного запису « ОСОБА_3 , в графі - вид платежу за цеглу в сумі 9 307,00 грн та підпис у платіжному дорученні (квитанції) від 14 травня 2010 року на суму 9 307,00 грн, отримувач платежу ЗАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» - не вирішувалося, оскільки вказаний документ не надано на дослідження;

встановити чи виконані рукописні записи в квитанції прибуткового касового ордера ПП «ОСОБА_38» № 73 від 20 вересня 2010 року; квитанції прибуткового касового ордера ПП «ОСОБА_38» № 42 від 11 травня 2010 року; накладні № 12 від 26 травня 2015 року, № 21 від 28 грудня 2015 року; товарному чеку № 28 від 21 березня 2009 року ФОП ОСОБА_35 ; товарному чеку № 36 від 24 травня 2014 року ФОП ОСОБА_35 ; товарному чеку № 24 від 19 липня 2014 року ФОП ОСОБА_35 ; накладній ПП ОСОБА_36 № 177 від 05 серпня 2008 року; накладній № 117 від 03 вересня 2009 року - ОСОБА_1 чи ОСОБА_6 не виявилося можливим через ненадання в розпорядження експертів достатньої кількості порівняльного матеріалу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи № 1954/24-32 від 28 листопада 2024 року встановити чи виконані рукописні записи у квитанції прибуткового касового ордера ПП «ОСОБА_38» № 73 від 20 вересня 2010 року; квитанції прибуткового касового ордера ПП «ОСОБА_38» № 42 від 11 травня 2010 року; накладні № 12 від 26 травня 2015 року, № 21 від 28 грудня 2015 року; товарному чеку № 28 від 21 березня 2009 року ФОП ОСОБА_35 ; товарному чеку № 36 від 24 травня 2014 року ФОП ОСОБА_35 ; товарному чеку № 24 від 19 липня 2014 року ФОП ОСОБА_35 ; накладній ПП ОСОБА_36 № 177 від 05 серпня 2008 року; накладній № 117 від 03 вересня 2009 року - ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 не виявилося можливим через ненадання в розпорядження експерта достатньої кількості порівняльного матеріалу.

Суд також установив, що у лютому 2011 року було придбано автомобіль марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ОСОБА_6 , про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно довідки ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» № 561-2016 року від 22 липня 2016 року ринкова вартість автомобіля марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 становить 196 565,20 грн.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 930/18-54 від 12 лютого 2018 року дійсна ринкова вартість автомобіля марки «HYUNDAI Getz, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2складає 187 885,53 грн.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з статей 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частини перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Звертаючись з позовом у даній справі ОСОБА_6 як на правову підставу позовних вимог про визнання частково недійсним в частині покупця ОСОБА_3 договору купівлі-продажу, вкладених щодо переходу права власності на спірну квартиру, послалася, зокрема, на приписи статей 215, 217 235, 236 ЦК України.

Разом з тим, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992 св 18), від 21 серпня 2019 у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822 св 20).

Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16, провадження № 14-498цс18 зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 у справі № 346/2238/15-ц (провадження № 61-14680 сво 20), нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

Цією ж постановою Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.12.2021 у справі № 466/8968/19, провадження № 61-1188 св 21, за змістом яких було вказано, що за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно.

Позов про переведення прав та обов`язків, що відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України) застосовується для захисту переважних прав третіх осіб щодо прав на майно, яким так чи інакше розпоряджається власник (частина четверта статті 362, абзац третій частини першої статті 822 ЦК України тощо). Такий позов найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також найпростішим шляхом забезпечує відновлення та реалізацію відповідного переважного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20)).

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/2523/19 (провадження № 61-6340св22) нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

Крім того, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) за змістом якої добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних про визнання частково недійсним договору в частині покупця ( ОСОБА_3 ) та переведення прав покупця за договором на позивачку ( ОСОБА_6 )

З урахуванням наведеного не підлягають задоволенню похідні від зазначених вимог, вимоги про визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 та її поділ між сторонами.

Відповідно до вимог частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказаний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-56цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 759/3931/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 567/147/16-ц.

Суд критично оцінює доводи позивачки щодо її участі та участі її колишнього чоловіка ОСОБА_1 у будівництві та придбанні будівельних матеріалів для будівництва цегляного двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки жодних належних і допустимих письмових доказів таких витрат суду надано не було. Показання свідків, зокрема: ОСОБА_11 (сина позивачки) проте, що його матір давала 1 500 дол. США на залиття фундаменту; ОСОБА_19 (невістки позивачки) про те, що їй відомо зі слів її чоловіка ОСОБА_6 про те, що позивачка давала 1 200 дол. США на будівництво спірного будинку, та те, що будинок в цілому будувався за кошти батьків чоловіка - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ; ОСОБА_29 про те, ОСОБА_6 платив йому за роботу, та те, що спірний будинок будувався для сім`ї ОСОБА_6 ; ОСОБА_32 про те, що спірний будинок будувався для ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та те, що ОСОБА_6 давала якусь певну суму на будівництво спірного будинку, - не є такими належними і достатніми доказами.

Отже, на переконання суду, з урахуванням заявлених позовних вимог, позивачка мала довести, проте не довела, що разом із чоловіком ОСОБА_1 вкладали особисті кошти в будівництво незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_3 , розташованому на земельні ділянці ОСОБА_4 .

В ході проведення судової почеркознавчої експертизи та додаткової почеркознавчої експертизи таких доказів також не встановлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_6 позовні вимоги нею не доведені та є безпідставними, в зв`язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено.

Згідно частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє позивачці ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог по суті, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України), відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як установлено під час судового розгляду що у лютому 2011 року було придбано автомобіль марки «HYUNDAI Getz», 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ОСОБА_6 , про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Отже, ураховуючи, що спірний автомобіль набутий у власність в період зареєстрованого шлюбу сторін, він є об`єктом права їх спільної сумісної власності, що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено частиною 2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що способом захисту прав позивача на спільне сумісне майно, а саме автомобіль, який являється неподільною річчю, є стягнення з відповідачки ОСОБА_6 грошової компенсації половини вартості автомобіля, що не суперечить вимогам частин 2, 4 статті 71 СК України.

Згідно вимог п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статей 69-72 СК та статті 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом компенсації її 1/2 вартості спільного автомобіля підлягають задоволенню. Щодо суми компенсації, то суд, приймаючи до уваги результати Висновку експерта № 930/18-54від 12 лютого 2018 року, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 93 942, 76 грн, що становить 1/2 частину від загальної вартості автомобіля.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Стаття 9 Закону визначає, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актів відноситься, зокрема, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.05.2022 № 2060/5/496.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).

Оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість».

За правилом, закріпленим у пунктах 4.3, 4.4 Методики, у разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі по тексту - висновок експерта).

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Дослідженням Висновку експерта № 930/18-54 від 12 лютого 2018 року встановлено, що за формою та змістом він відповідає вищенаведеним положенням процесуального закону та вимогам Методики.

Висновок експерта складений з урахуванням технічних, технологічних характеристик автомобіля, його технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстеження, встановлених під час огляду автомобіля, проведеного у присутності відповідача та представників сторін.

Таким чином, вказаний Висновок експерта виконаний судовим експертом за напрямом 12.2 - «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» ОСОБА_37 , якому рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України підтверджено кваліфікацію судового експерта за вказаним напрямом, за вірною методологією, з дотриманням вимог нормативно-законодавчих документів, зокрема, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, жодних доказів на його спростування ОСОБА_1 не надано, а тому суд покладає його в обґрунтування рішення як об`єктивний доказ, що підтверджує вартість спірного автомобіля.

За загальним правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи зазначене, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 939,43 грн.

Згідно з вимогами частин 9 - 11 статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, на виконання вимог статті 158 ЦПК України суд скасовує заходи забезпечення позову вжиті у справі №753/12065/16-ц.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 139, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колісник Ірини Георгіївни, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним у частині покупця, переведення прав та обов`язків за договором, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на майно - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна - задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності:

виділити у власність ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) автомобіль марки HYUNDAI GETZ, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 ;

стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) грошові кошти у розмірі 93 942,76 грн. у якості компенсації за 1/2 частину автомобіля марки HYUNDAI GETZ, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , а також судовий збір у розмірі 939,43 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2016 року в якості забезпечення позову у справі №753/12065/16, а саме скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2016 року в якості забезпечення позову у справі №753/12065/16, а саме заборону ОСОБА_3 вчиняти дії, які перешкоджають користуватись квартирою АДРЕСА_2 шляхом заміни замків у вхідних дверях, заміни вхідних дверей та заборону укладати договори оренди квартири АДРЕСА_2 , а також здійснювати реєстрацію сторонніх осіб у квартирі АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.06.2017 року в якості забезпечення позову у справі №753/12065/16, а саме скасувати арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку на якій він розташований, які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 18 червня 2026 року.