Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №569/20305/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа №569/20305/25

учасники справи:

позивач - позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ісар Оксани Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала зазначена справа.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у розмірі 9000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6428,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 855,70 грн.

06 липня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ісар Оксани Ярославівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 витрати, пов`язані з наданям правової допомоги в сумі 30000,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Тимошенко О.В. не з`явились. Представник подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначивши, що з матеріалів справи № 569/20305/25, стороною відповідача у відзиві зазначено виключно попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору 25000 грн. Вказаний попередній розрахунок не є тотожним до заяви про розподіл судових витрат, адже в прохальній частині відзиву про це не зазначено, окремих заяв не подавалося. Разом з тим, стороною відповідача не виконано, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, обов`язку подання до закінчення судових дебатів заяви про стягнення витрат на правову допомогу на підставі доказів, які будуть подані нею протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Окрім того просить суд звернути увагу, що стороною відповідача не обґрунтовано причини не подання доказів до закінчення судових дебатів, а також не надано пояснень щодо збільшення судових витрат порівняно із вказаними у відзиві. Оскільки сторона відповідача, до закінчення судових дебатів, не зробила заяву про подання нею доказів витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат необхідно відмовити. У договорі про надання правової допомоги від 28.10.2025 року, наданого представником відповідача на підтвердження понесених судових витрат не вказано, що предметом договору є справа №569/20305/25, договір є загальним (п. 1.1.) відповідно не можна віднести всі витрати до даної справи.

В акті виконаних робіт містяться послуги, які не підтверджені - подання адвокатських запитів, подання клопотань (приймав участь інший представник відповідача), згідно усталеної практики ВС завантаження додатків в систему електронний суд це не окрема дія, а складова подання процесуальних документів та додатково не оплачується.

Відсутні докази оплати понесених витрат. Предметом спору у справі № 569/20305/25 є визначення розміру та стягнення аліментів. Відповідно до абзацу 3) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Аліменти стягуються на утримання дитини. Позивач (зазвичай той із батьків, з ким проживає дитина) діє в її інтересах. Покладення на позивача обов`язку платити за адвоката відповідача суперечило б принципу першочергового забезпечення інтересів дитини. Позивачі у справах про аліменти повністю звільнені від сплати судового збору. Судова практика Верховного Суду захищає таких позивачів від фінансових стягнень з боку відповідача, оскільки це обмежило б їхнє право на доступ до правосуддя. Оскільки позов задоволено (хай навіть частково або в меншому розмірі, ніж просив позивач), це означає, що право позивача на отримання аліментів було порушене відповідачем. Позивач виграв справу по суті, тому підстав карати його гривнею за «непропорційність» немає. Зі сторони позивача не було зловживання процесуальними правами, дій спрямованих на збільшення часу розгляду справи чи інших порушень відповідно відсутні підстави для стягнення витрат, які не підтверджені, зі сторони відповідача. Якщо суд незважаючи на численні порушенні процесуального законодавства вказані вище вирішить розглядати заяву про розподіл судових витрат просимо зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Зважаючи на вище викладене розмір розумного та виправданого відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу не може перевищувати 500,00 грн. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тимошенко О.В. просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснювати за відсутності позивач та представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Ісар О.Я. в судове засідання не з`явились, представник подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідаача, заяву підтримує, просить задовольнити.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини 1 статті 264 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у розмірі 9000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6428,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 855,70 грн.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд враховує, що представником відповідача подано докази на підтвердження витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2025 року за отримані послуги з правничої допомоги станом на 02.07.206 року.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Згідно акту № 1 від 02.07.2026 надано правничої допомоги на суму 30000,00 грн., Загальна вартість наданої правничої допомоги становить - 30 000,00 грн.

Розмір витрат, про стягнення яких просить заявник, на думку суду, є завищеним, враховуючи заперечення представника позивача, зважаючи на те, що дана цивільна справа є справою середньої складності, обсяг наявних у ній матеріалів, підготовка документів у даній справі потребувала значного часу та великої кількості аналітичної роботи. Тому зменшення судом суми відшкодування витрат на правничу допомогу до 10000 гривень відповідатиме принципу розумності та реальності витрат, буде справедливим щодо іншої сторони спору.

Відповідно до ч. 10 ст.. 141 ЦПК при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд може зобов`язати сторону, ні яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При визначені пропорційності розміру витрат, що підлягають до стягнення слід врахувати, що вимоги позивача задоволено на 64.29%, відмовлено на 35,71%, 35,71% від 10000 грн =3571 грн.. Таким чином різниця, яку має сплатити відповідач позивачу становить 2857,57 грн (6428,57 грн. - 3571 грн. =2857,57 грн).

З огляду на викладене, заява підлягає частковому задоволенню.

Частиною 5 статті 270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст.12,13,81,133,137,270,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ісар Оксани Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру та стягнення аліментів на дитину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з наданням правової допомоги в сумі 2857,57 грн..

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя -