Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №140/10074/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10074/24 пров. № А/857/33302/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року прийняте суддею Мачульським В.В. у місті Луцьк у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі, Укртрансбезпека, відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 037917 від 19.08.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд виходив з того, що матеріалами перевірки підтверджується порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344-III) та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, судом не повністю з`ясовано обставини справи та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ТК ТКJ/TKJ795 JAC-APZ-5.0 НОМЕР_2 2021р.в. є спеціальним вантажним паливозаправником. Таким чином даний транспортний засіб не зареєстрований за типом «вантажний автомобіль». Таким чином ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» не порушено вимоги ст.48 Закону № 2344-III.

Звертає увагу, що відповідно до товарно-транспортної накладної №2245 віл 11.07.2024 ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» здійснювало доставку пального з смт.Локачі, Володимирський р-н, Волинської області до с.Новожуків, Рівненського р-ну, Рівненської області. Доставка пального здійснювалась для потреб власного споживання, а саме заправки с/г техніки ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» в с.Новожуків, Рівненського р-ну, Рівненської області. Пальне не реалізовувалось та не доставлялось для сторонніх осіб. Використання пального для потреб власного споживання здійснюється ТОВ на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03070414202000231. Твердження Відповідача, що ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» здійснює посередницьку діяльність у торгівлі паливом є безпідставним. ТОВ не здійснює торгівлю пальним і немає ліцензії з торгівлі пальним. Виходячи з викладеного ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» не є автомобільним перевізником в аспекті відповідальності абзацу 3 частини першої ст. 60 Закону № 2344-III.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» є юридичною особою з 24.12.2020. Основним видом діяльності позивача є допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61).

11.07.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку за №015789 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «ЗАК-СЕРВІС». Водій транспортного засобу надав для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, товарно- транспортну накладну.

Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ ТК, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа, що зафіксовано в Акті №АР036219 від 11.07.2024, яким встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.52).

З вищевказаним актом водій ознайомлений, та вказав, що веде індивідуальну книжку водія.

Листом від 29.07.2024 за №64203/24/24-24 позивача повідомлено про розгляд справи на 19.08.2024 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.08.2024 за №ПШ 037917 у зв`язку з відсутністю документів перелік яких визначено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ТК НОМЕР_2 , відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III, до ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн (а.с.55).

22.08.2024 позивач оскаржив вказану постанову в адміністративному порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с.30-31).

Листом від 05.09.2024 №8904/3.3/15-24 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила позивача, що скарга залишена без задоволення (а.с.32-33).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач оскаржив вказану постанову до суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 № 2344-III (далі як і раніше - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Як передбачено частиною 12 статті 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 39, 48 Закону.

Як передбачено пунктом 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо є обов`язковими для власників транспорту.

Згідно із статтею 18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з абзацом першим пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 за №811/18106 (надалі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 за № 946/18241 (далі -Інструкція № 385).

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 розділу III Інструкції № 385 перевізники:

-забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

-зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому;

-перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

-правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , повна маса ТЗ належного позивачу становить 8,2 т., рік випуску 2021.

Отже, оскільки маса транспортного засобу НОМЕР_2 становить понад 3,5 т. то він повинен бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а доводи позивача про те, що ТЗ 2021 р.в. не обладнаний тахографом, проте водій веде індивідуальну контрольну книжку не заслуговують уваги, адже перевізник мав обов`язок обладнати вказаний транспортний засіб тахографом та забезпечити до нього наявність протоколу перевірки та адаптації.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 12.07.2024 позивачем встановлено тахограф про, що свідчить протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, однак даний протокол виготовлений наступного дня після проведення перевірки та встановлення відповідного порушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність посилання позивача на те, що Положення №340 не розповсюджується на нього, оскільки згідно пункту 1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Як передбачено статтею 1 Закону №2344-ІІІ, автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

- транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Згідно з пунктом 2.1 Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 20.05.2006 №488, колісний транспортний засіб (далі - КТЗ) - транспортний засіб, призначений для руху безрейковими дорогами, який використовується для перевезення людей і/або вантажів, а також перевезення і приводу під час руху чи на місці встановленого на ньому обладнання чи механізмів для виконання спеціальних робочих функцій, допущений до участі в дорожньому русі.

Як вірно звернув увагу суд, що оскільки транспортний засіб спеціального призначення р.н. НОМЕР_2 , є колісним транспортним засобом, дія Положення №340 поширюється на даний вид транспортного засобу.

Згідно з п. 1.4 Положення №340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, одним із видів діяльності є вантажний автомобільний транспорт (перевезення), посередницька діяльність у торгівлі паливом, має ліцензію на право зберігання пального.

Згідно з ТТН від 11.07.2024 під час перевірки позивачем здійснювалось перевезення дизельного палива, що відповідає діяльності, яку здійснює товариство.

Відтак, позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, а отже твердження про здійснення ним перевезення за власної потреби не заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що в обсязі з`ясованих в цій справі обставин можна виснувати, що виникнення спірних правовідносин пов`язане з тим, що спірну постанову відповідач виніс щодо особи, яка є автомобільним перевізником вантажу, відповідно повинна нести відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

При цьому, у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Колегія суддів наголошує, що в першу чергу законодавство у сфері дотримання безпечних правил дорожнього руху, забезпечення прав водія спрямоване на дисциплінування учасників дорожнього руху та збереження їх життя та здоров`я.

А тому, вірним є висновок суду, що позивачем було допущено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні “Петриченко проти України” (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №140/10074/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді С. М. Глазько

Р. М. Шавель