Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №480/1643/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Справа № 480/1643/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1643/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 96876,81 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 480/4258/24 відповідач виплатив позивачу належні при звільненні суми грошового забезпечення: 16.04.2025 у розмірі 1189,78 грн та 11.02.2026 у розмірі 111801,11 грн, а всього 112990,89 грн. Оскільки позивача виключено зі списків особового складу з 05.04.2024, а остаточний розрахунок проведено лише 11.02.2026, позивач вважає, що має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 96876,81 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є складовою грошового забезпечення. У разі задоволення позову просить обмежити період його нарахування шістьма місяцями та зменшити розмір відшкодування з урахуванням принципу співмірності.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 30.07.2022 до 05.04.2024.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05.04.2024 № 72 позивача з 05.04.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 480/4258/24 відповідача зобов`язано, зокрема здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 30.07.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач 16.04.2025 перерахував позивачу 1189,78 грн, а 11.02.2026 - 111801,11 грн, що загалом становить 112990,89 грн. Листом від 04.03.2026 відповідач повідомив позивача про виконання рішення суду в повному обсязі.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2024 року становив по 32574,00 грн щомісячно, а сума грошового забезпечення, виплаченого у квітні 2024 року при звільненні, - 120000,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем несвоєчасно проведено повний розрахунок при звільненні та не виплачено середній заробіток за час затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно із положеннями статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, не встановлено відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні. У зв`язку з цим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 наголосив на правомірності застосування судами в аналогічних правовідносинах норм трудового законодавства, зазначивши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З метою визначення розміру середнього заробітку Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у разі невиплати звільненій особі всіх належних їй сум у день звільнення у такої особи виникає право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

Як встановлено судом, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 480/4258/24 відповідач 16.04.2025 виплатив позивачу 1189,78 грн, а 11.02.2026 - 111801,11 грн, що загалом становить 112990,89 грн.

Вказане судове рішення не створило нового права позивача на відповідні виплати, а лише підтвердило порушення його права на отримання належного грошового забезпечення у правильному розмірі. Отже, зазначені суми були належними позивачу при звільненні, а їх остаточна виплата 11.02.2026 свідчить про проведення повного розрахунку поза межами строку, визначеного статтею 116 КЗпП України.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що спірні кошти виплачені на виконання судового рішення, оскільки предметом цього спору є не відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення, а відповідальність за непроведення повного розрахунку з позивачем у день звільнення.

Посилання відповідача на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є складовою грошового забезпечення, не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Середній заробіток, передбачений статтею 117 КЗпП України, є спеціальним видом відповідальності роботодавця за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, а не складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 05.04.2024, відповідач мав провести з ним остаточний розрахунок саме цього дня. Відтак першим днем затримки розрахунку при звільненні є 06.04.2024.

З урахуванням обмеження, встановленого статтею 117 КЗпП України, середній заробіток підлягає нарахуванню за період, що не перевищує шести місяців, тривалістю 184 календарні дні.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 грошове забезпечення позивача за лютий 2024 року становило 32574,00 грн, за березень 2024 року - 32574,00 грн. Загальний розмір грошового забезпечення за два місяці становить 65148,00 грн.

Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 1085,80 грн, виходячи з такого розрахунку: (32574,00 грн + 32574,00 грн) / 60 календарних днів = 1085,80 грн.

Отже, повний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах шести місяців становить 199787,20 грн (1085,80 грн х 184 календарні дні).

Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин принципу співмірності під час визначення загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, висловлено Верховним Судом у постанові від 24.07.2019 у справі № 805/3167/18-а.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості й пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; період затримки виплати такої заборгованості та обставини, з якими була пов`язана тривалість цього періоду; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку майнових втрат працівника; інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність імовірних майнових втрат працівника та заявлених до стягнення сум середнього заробітку.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 сформулював механізм визначення співмірного розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, Верховний Суд зазначив, що в разі виплати частини належних звільненому працівникові сум розмір відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, підлягає відповідному зменшенню. Такий розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні виплати становлять сто відсотків, а частка несвоєчасно виплачених коштів визначає відповідну частку середнього заробітку, яка підлягає відшкодуванню.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 дійшла висновку, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, однак не виключає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні позивачу своєчасно виплачено грошове забезпечення у розмірі 120000,00 грн, тоді як сума грошового забезпечення, виплачена із затримкою, становить 112990,89 грн. Отже, загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат становить 232990,89 грн.

Частка несвоєчасно виплачених коштів у загальному розмірі належних при звільненні виплат становить 48,49 % (112990,89 грн / 232990,89 грн х 100 %).

Таким чином, співмірний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 96876,81 грн (199787,20 грн х 48,49 %).

Враховуючи розмір несвоєчасно виплаченого позивачу грошового забезпечення, тривалість затримки розрахунку, співвідношення простроченої заборгованості із загальним розміром належних при звільненні виплат, а також наведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає суму 96876,81 грн розумною, справедливою та співмірною наслідкам допущеного відповідачем порушення.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував розрахунку позивача та не довів наявності підстав для подальшого зменшення розміру відшкодування.

З огляду на викладене, суд визнає про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 96846,81 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал