Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №320/12508/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року № 320/12508/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточненої позовної заяви),

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оформлене листом від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25.

-Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

- Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дарницького відділу оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки.

- Зобов`язати відповідача здійснити оформлення та видачу паспорта без внесення персональних даних позивача до Єдиного державного демографічного реєстру.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. При цьому позивач не надавав згоди на обробку персональних даних та внесення їх до Єдиного державного демографічного реєстру. За твердженням позивача, листом від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25 відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. На думку позивача, зазначений лист є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень. ОСОБА_1 вважає, що його права порушено, оскільки він позбавлений можливості реалізувати право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки без внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру. У зв`язку з цим позивач стверджує, що дії відповідача, які полягають у відмові у видачі паспорта у формі книжечки, є протиправними. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, відповідно до якого паспорт громадянина України може видаватися у формі книжечки, а також на статті 19, 22 та 32 Конституції України. На думку позивача, відсутність альтернативної можливості отримання паспорта без внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру порушує принцип добровільності обробки персональних даних. Таким чином, ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

30.04.2026 року від уповноваженого представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Постановою Кабінету Міністрів України № 302 та іншими нормативно-правовими актами. Відповідач зазначає, що позивач раніше добровільно звернувся із заявою-анкетою для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, надав згоду на обробку персональних даних та внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з чим отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки та паспорт громадянина України для виїзду за кордон із безконтактним електронним носієм. На думку відповідача, спірні правовідносини не відповідають ознакам типової справи, визначеним у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки позивач уже надав згоду на обробку персональних даних та був документований паспортом у формі ID-картки. Відтак правові висновки, викладені у зазначеній зразковій справі, застосуванню не підлягають. Відповідач також вважає, що чинне законодавство не передбачає оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки за обставин, наведених позивачем, а незгода особи з установленим законодавством порядком оформлення паспорта не свідчить про протиправність дій органу ДМС. Крім того, відповідач зазначає, що питання оформлення та видачі паспорта належить до компетенції органів ДМС, а тому вимога про зобов`язання оформити та видати паспорт у формі книжечки фактично передбачає втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, що суперечить принципу розподілу влади. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

01.05.2026 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 подав до суду письмову відповідь на відзив. Щодо згоди на обробку персональних даних вказано таке. Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що попереднє отримання ID-картки свідчить про безумовну згоду на обробку персональних даних та унеможливлює отримання паспорта у формі книжечки. ОСОБА_1 зазначає, що предметом спору є право на отримання паспорта у формі книжечки, тоді як законодавство не встановлює незворотності згоди на обробку персональних даних або заборони змінити форму документа. Крім того, Закон України «Про захист персональних даних» передбачає можливість відкликання такої згоди, а сам факт внесення інформації до ЄДДР не позбавляє особу права реалізовувати інші передбачені законом права. Щодо застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду. ОСОБА_1 вважає безпідставними доводи відповідача про незастосування правових висновків, викладених у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки предмет спору, суб`єктний склад та нормативне регулювання є аналогічними. На думку позивача, попереднє документування особи не змінює суті спору щодо права на отримання паспорта у формі книжечки. Щодо відсутності альтернативи ID-картці. ОСОБА_1 зазначає, що Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ, залишається чинним, а підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати права, визначені актом вищої юридичної сили. Щодо дискреційних повноважень. ОСОБА_1 вважає безпідставним посилання відповідача на дискреційні повноваження, оскільки за наявності визначених законом умов орган влади зобов`язаний діяти відповідно до закону. Позивач зазначає, що всі передбачені законом умови для оформлення паспорта виконані, а тому відмова є протиправною. Щодо посилань на суспільні інтереси та безпеку. Позивач вважає, що наведені відповідачем доводи щодо національної безпеки, функціонування ЄДДР та практики ЄСПЛ не стосуються предмета спору. Позивач не оспорює існування ЄДДР, а реалізує право на отримання паспорта у формі книжечки. При цьому, на думку позивача, відповідач не довів, що видача паспорта у такій формі створює загрозу суспільним інтересам або відповідає критеріям законності, необхідності та пропорційності втручання. Таким чином ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 вважає, що відзив відповідача не містить належного правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, суперечить правовим позиціям Верховного Суду та не спростовує заявлених позовних вимог.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

27.10.2025 представник позивача звернувся до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Листом від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25 відповідач повідомив про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Відповідно до відомостей Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України 21.09.2021 позивач звертався із заявою-анкетою про оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, який був виданий 29.09.2021, а також йому присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) № 20070909-01419. Крім того, позивачу оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктами 13-14, 16-18 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За видачу паспорта справляється державне мито.

Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».

Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Законом № 1474-VIII доповнено частину другу статті 21 Закону № 5492-VI та викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Пунктом 131 Порядку 302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Частиною сьомою статті 16 Закону № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Суд, оцінюючи спірні правовідносини, виходить з того, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, якою визначено три ознаки типової справи:

(а) позивач -фізична особа, якій відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки;

(б) відповідач -територіальні органи ДМС України;

(в) предмет спору -вимоги щодо неправомірної відмови у видачі паспорта у формі книжечки саме у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Суд звертає увагу, що визначальною обставиною цієї справи, яка виключає її кваліфікацію як типової відносно зразкової справи № 806/3265/17, є те, що позивач (в інтересах якого діє його батько) вже до звернення до суду добровільно реалізував право на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру: у 2021 році, будучи особою, яка досягла 14-річного віку, звернувся особисто із заявою-анкетою № 6719116 і отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки; у 2023 році отримав закордонний паспорт з безконтактним електронним носієм. Внаслідок цього позивачу вже присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР № 20070909-01419), який відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI є незмінним і поширюється на всі наступні документи, що оформлюються цій особі.

Отже, на відміну від зразкової справи, у якій правовідносини стосувались майбутнього (ще не здійсненого) внесення персональних даних до Реєстру, у цій справі така обробка вже проведена за особистою згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у Реєстрі раніше сформованого УНЗР жодним чином не впливає. За таких обставин суд не вбачає підстав для автоматичного застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зразковій справі № 806/3265/17.

Разом з тим суд враховує, що для остаточного вирішення спору необхідно встановити дві обставини, які жодною зі сторін достатньою мірою не досліджені: по-перше, чи лист Дарницького відділу ЦМУ ДМС від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25 є рішенням суб`єкта владних повноважень, з прийняттям якого виникають безпосередні правові наслідки для позивача (відмова у видачі документа), чи є лише листом-роз`ясненням законодавства без ознак розпорядчого акта; по-друге, чи заява позивача від 27.10.2025 подана за встановленою формою з доданням повного пакета документів, необхідного для розгляду питання про оформлення паспорта відповідного зразка, оскільки реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта здійснюється виключно шляхом особистого подання заяви-анкети з долученням документів, передбачених законодавством, а дотримання встановленої форми звернення є обов`язковою передумовою розгляду питання по суті.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оформлене листом від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25, суд вказує таке.

Досліджуючи зміст листа Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25, суд встановив, що цей документ адресований особисто ОСОБА_1 , містить посилання на його попереднє звернення (вх. № З-433/6/8025 від 27.10.2025), викладає послідовне правове обґрунтування із застосуванням норм Конституції України (статті 19, 24, 35, 68), Закону України № 5492-VI, Постанови Кабінету Міністрів України № 302 та Тимчасового порядку, затвердженого наказом МВС України № 456, і завершується чітким та конкретним висновком про те, що у Дарницького відділу відсутні законні підстави для виготовлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року. Лист підписаний начальником відділу уповноваженою посадовою особою, до компетенції якої віднесено вирішення відповідних питань.

За таких обставин суд доходить висновку, що цей лист за своїм змістом та формою є не інформаційним роз`ясненням законодавства в загальному вигляді, а рішенням суб`єкта владних повноважень, яким по суті вирішено питання заявника відмовлено у здійсненні оформлення паспорта у формі книжечки. Відтак, зазначений лист є належним предметом судового оскарження в розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд враховує встановлені у справі фактичні обставини, а саме те, що 21.09.2021 позивач (в інтересах якого діє батько) особисто звернувся із заявою-анкетою № 6719116 та отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки, а 25.09.2023 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. Внаслідок цього позивачу вже присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі № 20070909-01419, який відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI є незмінним.

Суд враховує, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 та практика Верховного Суду, зокрема висловлена у постанові від 25.04.2024 у справі № 300/5054/23, послідовно розрізняють особу, яка категорично відмовляється від обробки її персональних даних засобами Реєстру з будь-якою метою (щодо якої зразкове рішення підлягає застосуванню), від особи, яка вже добровільно надала таку згоду і вже задокументована засобами ЄДДР (щодо якої зразкове рішення застосуванню не підлягає, оскільки оформлення чи відмова від оформлення нового документа на наявність у Реєстрі раніше сформованого УНЗР не впливає і не становить додаткового втручання у приватне життя особи).

Оскільки судом встановлено, що позивач раніше добровільно звернувся із заявою-анкетою про оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, внаслідок чого його персональні дані були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру та йому присвоєно УНЗР, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 у справі № 300/5054/23 також звернув увагу, що реалізація волевиявлення особи щодо оформлення або обміну паспорта здійснюється шляхом подання до компетентного органу заяви встановленої форми разом із документами, передбаченими законодавством, а перевірка їх повноти та відповідності вимогам закону є необхідною передумовою прийняття рішення компетентним органом.

При цьому Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору необхідним є встановлення, зокрема, чи звернулася особа із заявою, оформленою відповідно до вимог законодавства, чи подано повний пакет документів, а також чи є оскаржуваний документ рішенням суб`єкта владних повноважень по суті розгляду заяви або лише листом-відповіддю. Без з`ясування зазначених обставин вирішення спору по суті є передчасним.

У цій справі зі змісту оскаржуваного листа не вбачається, що відповідачем досліджувалося питання відповідності поданої заяви встановленій формі, повноти поданих документів, а також не конкретизовано, чи звертався позивач із заявою про первинне оформлення паспорта чи про обмін наявного документа, що є різними адміністративними процедурами.

Разом із тим встановлені судом обставини щодо попереднього добровільного документування позивача засобами Єдиного державного демографічного реєстру та наявності сформованого УНЗР є достатніми для висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, а тому заявлені позовні вимоги підлягають оцінці виходячи з фактичних обставин цієї справи та вимог чинного законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача, яким відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки з посиланням на відсутність законних підстав для цього, відповідає вимогам чинного законодавства України та прийняте в межах наданих відповідачу повноважень. Таким чином суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 24.11.2025 № З-433/6/8025-25/8025/82-25.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Суд виходить з того, що встановлені у справі обставини свідчать про попереднє добровільне документування позивача засобами Єдиного державного демографічного реєстру, присвоєння йому унікального номера запису в Реєстрі та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки. За таких обставин правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 806/3265/17, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували, що позивач звернувся до відповідача із заявою, оформленою відповідно до вимог законодавства, разом із повним пакетом документів, необхідних для вирішення питання щодо оформлення або обміну паспорта громадянина України.

За відсутності таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про протиправність дій відповідача, у зв`язку з чим зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, якщо виконано всі визначені законом умови для прийняття такого рішення та воно не передбачає здійснення дискреційних повноважень.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено дотримання позивачем установленої законодавством процедури звернення щодо оформлення або обміну паспорта громадянина України, підстави для покладення на відповідача обов`язку оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відсутні.

Щодо вимоги про зобов`язання оформити та видати паспорт без внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру.

Судом встановлено, що позивачу вже присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі № 20070909-01419, який відповідно до частини першої статті 10 Закону України № 5492-VI є незмінним.

Отже, персональні дані позивача вже внесені до Реєстру, а тому вимога про оформлення та видачу паспорта без внесення таких даних не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам законодавства, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що позивач вже є особою, персональні дані якої внесені до Єдиного державного демографічного реєстру та якій присвоєно незмінний УНЗР, а також враховуючи відсутність підстав для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточненої позовної заяви) – відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.