Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №585/2869/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2869/26

Номер провадження 3/585/716/26

П О С ТА Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Ромни

Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Шульга В.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Роменського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за

адресою:

АДРЕСА_1 , пенсіонер,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

7 липня 2026 року до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 18.06.2026 року о 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 вчинив акт психологічного насилля відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , а саме виражався грубою нецензурною лайкою в її бік, чим завдав шкоди здоров`ю, вчинено повторно протягом року, будучи підданим адмін.. стягненню, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.

В матеріалах справи наданих суду містяться:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 001395 від 02.07.2026 р. (а.с. 2);

-рапорт оператора Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 22.06.2026 р. (а.с. 3);

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.06.2026 р. (а.с. 4);

-пояснення ОСОБА_2 , в яких вона зазначила, що вона проживає разом зі своїм колишнім чоловіком гр. ОСОБА_1 , 1962 р.н. Дійсно вона з ним розлучилася вже близько одного року тому. Дійсно може пояснити, що в с. Локня вона має даний будинок за адресою АДРЕСА_2 . Дійсно 18.06.2026 року вона приїхала зі своїм знайомим гр. ОСОБА_3 , 1950 р.н., щоб провести певні роботи по дому. Дійсно, коли вони були на даному подвір`ї о 12:30 год., до неї приїхав її колишній чоловік гр. ОСОБА_1 , який майже відразу почав на неї лаятися грубою нецензурною лайкою, безпідставно. Даними діями він завдав їй психологічної шкоди здоров`ю, в неї були головні болі та піднявся тиск (а.с. 5).

-в поясненнях ОСОБА_1 , вказано, що він відмовився від дачі пояснень в силу ст. 63 КУ. Від підпису відмовився (а.с.6).

- пояснення ОСОБА_3 , в яких він зазначив, що дійсно має знайому ОСОБА_2 , 1967 р.н., яка дійсно мешкає АДРЕСА_1 . Дійсно вони спілкуються та досить часто він їй допомагає по господарству. Дійсно 18.06.2026 року о 12:30 год., він перебував зі своєю знайомою АДРЕСА_2 , де він їй допомагав по господарству та косив траву. Дійсно в цей час до даного подвір`я приїхав її знайомий та колишній чоловік гр. ОСОБА_1 , який в його присутності почав образливо чіплятися до гр. ОСОБА_2 , він його прохав заспокоїтися та не ображати її, але він не реагував та дійсно лаявся в його присутності грубою нецензурною лайкою. Дійсно він потім пішов (а.с. 7).

-постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01.06.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.8-9).

Відповідно адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП, під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне дослідження всіх обставин справи.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтовано конкретними доказами, а в основу постанови покладені лише достовірні докази.

Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілій.

Оскільки умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру є обов`язковим елементом об`єктивної сторони, відповідні фактичні обставини підлягають обов`язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Проте, протокол відносно ОСОБА_1 складено без врахування вищевказаних вимог Закону.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, полягає в повторному протягом року вчиненні домашнього насильства психологічного характеру особою, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Оскільки, факт того, що особа вже була піддана адміністративному стягненню за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, є обов`язковим елементом об`єктивної сторони даного правопорушення, відповідно вказана обставина підлягає обов`язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.

Проте в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 001395 від 22.07.2026 р., всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не зазначено об`єктивну сторону правопорушення, оскільки не вказано, що особу вже було піддано адміністративному стягненню за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті.

Вказане в протоколі те що, 18.06.2026 року о 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 вчинив акт психологічного насилля відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , а саме виражався грубою нецензурною лайкою в її бік, чим завдав шкоди здоров`ю, вчинено повторно протягом року, будучи підданим адмін. стягненню, не може вважатися належною ознакою складу правопорушення передбаченого ч.3 ст. 173-2 КупАП, оскільки в протоколі не було викладено, що особу вже було піддано адміністративному стягненню за повторне протягом року вчинення порушення, що виключає в діях ОСОБА_1 наявності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

Разом із тим, у протоколі про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не вказано наслідків вчинення домашнього насильства у вигляді завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілій. Вказаний в протоколі наслідок у виді заподіяння «шкоди здоров`ю» потерпілій не може вважатися належною ознакою складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КупАП, оскільки диспозицією статті не визначено складом адміністративного правопорушення вчинення домашнього насильства в результаті чого потерпілій було заподіяно саме «шкоди здоров`ю», що виключає в діях ОСОБА_1 наявність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Європейським судом з прав людини та основоположних свобод неодноразово зазначалось, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, які по суті мають ознаки, «притаманні кримінальному обвинуваченню», необхідно застосовувати підходи кримінального судочинства (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року «Коробков проти України», рішення від 30 травня 2013 року «Малофєєва проти Росії», та інші).

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати і протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02, рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03)).

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 завдав шкоди здоров`ю, проте доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, до протоколу не долучено.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварка: гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом, сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.

Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не надала суду доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, обмежившись формальним складанням протоколу і відібранням пояснень.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище наведене, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП- закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена в Сумському апеляційному суді через Роменський міськрайонний суд протягом 10 діб з дня її винесення.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В.О.Шульга