Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №127/19915/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19915/26

Провадження № 2/127/5564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивовано тим, що 14 лютого 2019 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що складено актовий запис № 293.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що спільне подружнє життя не склалося через несумісність характерів та різні погляди на сімейне життя. Протягом останніх двох років сторони фактично припинили сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, не проживають однією сім`єю, втратили взаємну повагу, довіру та почуття, а тому шлюб існує лише формально.

На думку позивача, примирення між сторонами є неможливим, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам обох із подружжя.

Посилаючись на положення статей 105, 112 Сімейного кодексу України, позивач просила розірвати шлюб, після його розірвання відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », а понесені судові витрати залишити за нею.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Також просила судові витрати залишити за нею.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У своїй заяві зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, підтвердив припинення сімейних відносин між сторонами, відсутність взаєморозуміння та бажання продовжувати шлюбні відносини, а також просив ухвалити рішення про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи зміст заяв позивача та відповідача, суд приймає визнання відповідачем позову та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 14 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що складено актовий запис № 293, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Із пояснень позивача, викладених у позовній заяві, а також із письмової заяви відповідача вбачається, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені, вони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та не мають наміру на відновлення сім`ї.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За змістом статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а примушування до їх збереження є порушенням права дружини або чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Згідно із частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови встановлення, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей. При цьому суд повинен повно і всебічно з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, врахувати наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.

Із досліджених судом доказів убачається, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені. Позивач зазначає, що сторони вже близько двох років не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейних відносин, втратили взаємну довіру, повагу та почуття, а подальше спільне життя є неможливим.

Наведені обставини узгоджуються із письмовою заявою відповідача, який підтвердив, що сімейні відносини між сторонами припинилися, між ними відсутні взаєморозуміння та бажання продовжувати шлюбні відносини, а також повідомив суд про відсутність заперечень щодо задоволення позову.

Суд враховує, що відповідач фактично погодився із доводами позивача щодо припинення сімейних відносин та не виявив наміру зберігати сім`ю чи просити суд про надання строку для примирення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що сім`я сторін фактично розпалася, спільне проживання подружжя припинено, сімейні стосунки не підтримуються, шлюб існує лише формально, а його подальше збереження не відповідає інтересам сторін.

Суд також бере до уваги, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із тим спір щодо визначення місця проживання дитини, участі батька у її вихованні, стягнення аліментів чи поділу спільного майна подружжя між сторонами відсутній, а тому зазначені питання не є предметом розгляду у даній цивільній справі.

Сам по собі факт наявності у сторін малолітньої дитини не є підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання шлюбу, якщо встановлено, що подальше збереження сім`ї є неможливим та суперечить інтересам подружжя.

За встановлених судом обставин можливість примирення сторін відсутня, оскільки обидва з подружжя наполягають на припиненні шлюбу, сімейні відносини фактично припинені, а будь-яких доказів існування реальної можливості відновлення сім`ї матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, які мають істотне значення, у зв`язку із чим позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, після його розірвання має право надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач просить після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », зазначена вимога є законною та також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із частиною третьою статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо судових витрат суд зазначає, що позивач просила залишити понесені нею судові витрати за нею. Враховуючи відсутність відповідної вимоги про їх стягнення з відповідача, суд вважає за можливе залишити судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 лютого 2019 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 293.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 08.07.2026.

Суддя: