Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №363/2363/26 — Вишгородський районний суд Київської області

30.06.2026 Справа № 363/2363/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області у складі

судді Олійник С.В.,

за участю секретаря Захарової Н.В.

представника боржника Бабікової .О.С.

представника стягувача Щербаня Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,

встановив:

19 травня 2026 року представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Бабікова О.С. звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтовується тим, що 20.04.2026 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно, аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що розгляд судового наказу відбувався в порядку наказного провадження, та боржник у справі – ОСОБА_1 не знав та не міг знати про час та місце розгляду справи з огляду на особливість провадження у такій категорії справ, то ,відповідно, і не міг висловити суду свою думку та подати відповідні докази до суду. Спільна дитина – ОСОБА_3 знаходиться повністю на утриманні ОСОБА_1 і фактично мінімум часу після розлучення з колишньою дружиною ОСОБА_2 , син проводить разом із батьком – ОСОБА_1 . Саме батько відвозить дитину до дитячого садка, завозить на реабілітацію, купує необхідні речі та продукти. Також ОСОБА_1 має у власності легковий автомобіль, який використовує для того, щоб забезпечувати дитині можливість пересуватись і відвідувати всі необхідні для сина заходи: дитячий садок, реабілітаційний центр, розважальні заходи, кафе тощо. ОСОБА_2 – мама, таких засобів не має: відсутнє власне житло, власний автомобіль, водійське посвідчення і проживає разом з іншим чоловіком. ОСОБА_2 тривалий час не працює і перебувала на повному утриманні ОСОБА_1 , крім того, має непогашені борги, які сплачував ОСОБА_1 . ОСОБА_2 лише половину часу проводить із дитиною, веде аморальний спосіб життя. Зважаючи на спосіб життя ОСОБА_2 , відсутність власних засобів до існування, постійне звернення до ОСОБА_1 про надання їй допомоги по переміщенню дитини до реабілітаційного центру та дитячого садка, свідчить про те, що ОСОБА_2 ,, яка мама малолітньої дитини, не може забезпечити дитину всім необхідним та облаштувати сину комфортну сферу існування, лікування та догляд. ОСОБА_1 має законний дохід, сплачує податки, піклується про сина: фізично, морально та матеріально підтримує його, має орендоване житло, за яке сплачує саме ОСОБА_1 . ОСОБА_1 проживав разом із сином з п`ятниці до понеділка, а також в інші дні за проханням ОСОБА_2 , виконує всі батьківські обов`язки протягом половини тижня, крім того, ОСОБА_1 допомагає ОСОБА_2 сплачувати кредитну заборгованість. Крім того, ОСОБА_1 винайняв для дитини та сім`ї окреме житло. Сплата за договором оренди відбувалась лише з рахунків ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про виплату аліментів, а кошти використовує на власні потреби, вона самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Процесуальні дії та рішення у справі.

20 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження за заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

12 червня 2026 року на адресу суду від представника заявника надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 , в яких зазначено, що 30.04.2026, боржник спочатку звернувся суду із заявою про скасування цього судового наказу. Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області Рудюка О.Д. від 04.05.2026 у задоволенні цієї заяви було відмовлено. Суд прямо роз`яснив заявнику, що судовий наказ про стягнення аліментів скасуванню не підлягає, натомість боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або ініціювати перегляд судового наказу за нoвовиявленими обставинами. Далі, вже 18.05.2026 представник боржника - адвокат Бабікова О. С. подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами. Однак, ця заява безпідставна та не підлягає задоволенню. Заява фактично дублює попередню заяву про скасування судового наказу, у задоволенні якої суд вже відмовляв. При порівнянні двох заяв боржника: про скасування судового наказу від 30.04.2026 та про перегляд за нововиявленими обставинами від 18.05.2026 вбачається, що обидві заяви побудовані фактично на ідентичних підставах. Це серед іншого вказує на відсутність будь-яких нововиявлених обставин для перегляду судового наказу. Обидві заяви (від 30.04.2026 - про скасування та від 18.05.2026 - про перегляд за нововиявленими) побудовані на однакових аргументах та доказах, зокрема: мають однакові посилання на те, що дитина нібито проводить із батьком половину часу тижня. Боржник стверджує, що він відвозить дитину до садка, на реабілітацію, купує їй необхідні речі. Ці самі доводи були викладені у заяві про скасування від 30.04.2026 і не були прийняті судом як підстава для скасування наказу; містять ідентичні аргументи про те, що саме боржник оплачує оренду житла, тобто фактично утримує сім`ю. Квитанції про оплату оренди фігурують як додатки до обох заяв; наводять аналогічні доводи про те, що стягувач нібито не має власного житла, автомобіля, доходу, та веде, на думку боржника, “аморальний спосіб життя”. Ці характеристики стягувача є ідентичними в обох заявах; посилаються на медичну документацію щодо дитини-інваліда та договір дарування частки квартири боржнику; містять одні й ті самі письмові докази: квитанції про переказ коштів, договір оренди, медичний висновок про інвалідність дитини, договір дарування квартири, копію рішення суду про розірвання шлюбу. Тобто, усі обставини, на які посилається боржник у заяві про перегляд, були йому відомі ще до видачі судового наказу або стали відомі на момент подачі заяви про скасування 30.04.2026. Відтак, ці обставини вже отримали правову оцінку: суд їх розглянув і відмовив у задоволенні попередньої заяви, про що виніс ухвалу від 04.05.2026. Натомість, представник боржника намагається фактично повторно поставити на розгляд суду питання про скасування судового наказу, при чому з тих підстав, які суд вже розглянув, але під новою процесуальною назвою. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Таким чином, для задоволення заяви необхідна одночасна наявність трьох умов: обставини є істотними для справи; ці обставини не були встановлені судом при видачі наказу; ці обставини не були і не могли бути відомі заявнику на той час. Однак, у своїй заяві представник боржника не навела жодної з таких умов Усі факти, на які посилається боржник у заяві, йому були відомі задовго до подання заяви про нововиявлені обставини, і точно були відомі при первісному зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу, зокрема боржник знав, що: він орендує житло і сплачує за нього (ці платежі він здійснював щомісяця починаючи з листопада 2025 року), що підтверджується доданими до його заяв квитанціями. Боржник знав про те, що дитина є інвалідом; про власний автомобіль і про те, що він перевозить дитину; стягувач не має власного житла і автомобіля. Жодна з цих обставин не є “нoввовиявленою”, оскільки всі ці обставини існували на момент видачі наказу і були відомі боржнику. Отже, відсутні підстави для перегляду, передбачені ст. 423 ЦПК. Активна участь батька у вихованні не скасовує його обов`язку сплачувати аліменти. Після розірвання шлюбу рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.04.2026 у справі № 363/644/26 хлопчик постійно проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою також проживає ОСОБА_4 . Натомість, участь батька у житті дитини не є підставою для скасування аліментів чи звільнення батька від сплати аліментів. Відповідно до ст. 180 СК, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ця норма є безумовною і не містить винятків для випадків, коли батько особисто проводить час із дитиною. Ст. 141 СК, на яку посилається сам боржник, встановлює рівні права та обов`язки батьків щодо дитини. Рівність обов`язків означає, що батько зобов`язаний утримувати дитину поряд із матір`ю, а не замість матері. Особиста участь у вихованні є окремим обов`язком і не зараховується в рахунок грошового утримання. Факт отримання матір`ю державної допомоги не звільняє батька від аліментів. З грудня 2025 року дитині встановлено статус дитини-інваліда у зв`язку з хронічним психічним захворюванням, що підтверджується медичним висновком № 172/311 від 02.12.2025, виданим КНП “Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1”, та індивідуальною програмою реабілітації. Інвалідність дитини зумовлює потребу в постійному особливому догляді. Зокрема, відповідно до довідки № 55/172/311, дитина потребує домашнього догляду, що фактично унеможливлює зайнятість матері поза домом. З 28.08.2025 дитина відвідує ЗДО “Центр розвитку дитини “Я+Сім`я” у спеціальній групі для дітей з особливими освітніми потребами Мати ОСОБА_2 забезпечує дитині постійний особистий догляд відповідно до медичних рекомендацій, організовує відвідування ЗДО та реабілітаційного центру, забезпечує необхідними засобами існування за рахунок державної соціальної допомоги, яку отримує як мати дитини-інваліда, а також за рахунок підтримки з боку родичів (перекази від сестри ОСОБА_5 ). Зазначені надходження підтверджуються банківськими виписками. Однак, державна допомога є додатковою підтримкою від держави і не замінює обов`язку батька утримувати дитину. У своїй заяві представник боржника ОСОБА_1 не наводить жодної з підстав, визначених у ст. 188 СК для звільнення батька від сплати аліментів на утримання дитини. Рішення про розірвання шлюбу не є нововиявленою обставиною та ніяким чином не впливає на стягнення аліментів з батька на утримання дитини Боржник посилається на рішення суду про розірвання шлюбу від 24.04.2026. Однак це рішення також долучалось і до попередньої заяви про скасування судового наказу, тобто вже було заявлене як підстава для скасування. Крім того, розірвання шлюбу саме по собі не впливає на обов`язок батька сплачувати аліменти, що прямо визначено у ч. 2 ст. 141 СК України. Судовий наказ набрав законної сили в день видачі, тобто 20.04.2026. Право дитини на отримання аліментів є її конституційним правом, гарантованим ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК. Це право не може бути скасоване або обмежене на підставі суб`єктивної незгоди платника або посилань на факти, які він знав ще до видачі наказу. При цьому, ні подана боржником заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ні раніше подана заява про скасування судового наказу не відповідають вимогам ст. 170 ЦПК, а саме: не містять зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Зокрема, в таких заявах не зазначено з яких фактичних та юридичних підстав боржник звільнений від сплати аліментів. Подача представником ОСОБА_1 заяви про перегляд із тими самими підставами, що вже були предметом розгляду при розгляді заяви про скасування, є саме таким зловживанням.

16 червня 2026 року на адресу суду від боржника надійшли заперечення на заяву про перегляд судового наказу, в яких зазначено, що Вишгородським районним судом Київської області від 20.04.2026 року видано судовий наказ, який набрав законної сили 20.04.2026 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дитини. 30.04.2026 боржник звернувся із заявою про скасування судового наказу та ухвалою суду від 04.05.2026 року відмовлено у задоволені заяви. Проте, в резолютивній частині ухвали суд зазначив, що заявник має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами. Представник стягувача прямо стверджує, що ухвала від 04.05.2026 року винесена суддею, не відповідає дійсності, а також прямо заперечує справедливість та вмотивованість рішення суду, яке на його думку є безпідставним, де не тільки проявляє неповагу до суду, не дотримуючись рішення ухвали судді визначене в резолютивній частині, а й ставить під сумнів ЦПК України. Також, представник відповідача не тільки заперечує рішення судді в ухвалі від 04.05.2026 року, а також бере в свої руки систему правосуддя та позбавляє позивача законних особистих немайнових прав, наданих йому від народження, відповідно до Конституції України, чинного законодавства України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Твердження представника відповідача , що усі обставини, на які посилається ОСОБА_1 вже отримали свою правову оцінку у судовому рішенні від 04.05.2026 року не відповідає дійсності. Суд не розглядав заяву про скасування наказу про стягнення аліментів по суті, не досліджував докази, не з`ясовував обставини у справі. Обставини, які визначено нововиявленими не були відомі суду, не розглядались ним та не оцінювались пі час винесення судового наказу від 20.04.2026 року. Крім того, дитина не перебуває постійно вдома і у матері є можливість працювати при наявності бажання, бо батько дитини так і робить: піклується про дитину, возить її до реабілітаційного центру, працює, заробляє кошти та проводить половину часу із дитиною. Відповідачкою та її представником не надано жодних доказів, які підтверджують неможливість працевлаштування матері по причині інвалідності дитини. Відповідач та її представник підтверджують, що позивач активно бере участь у житті дитини, як фізично, так і матеріально. Представником відповідача не надано жодних доказів, які б доводили, мати ОСОБА_2 здатна забезпечити дитину фінансово, оскільки не має власного житла, проживає у чужому помешканні, у неї відсутній власний дохід, тому кошти, які вона отримує від ОСОБА_1 , буде змушена витрачати, в тому числі, на власні потреби. Після розірвання шлюбу хлопчик постійно проживає разом з матір`ю, що підтверджується довідкою та актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеним місцевим депутатом, однак, акт обстеження умов проживання дитини немає права складати депутат, що являє собою перевищення ним службових повноважень, оскільки такий акт складається комісією з кількох спеціалістів органу опіки та піклування, до компетенції яких входить складання відповідних документів та здійснення перевірки відповідності умов. Акт не відповідає формі визначеної Постановою КМУ від 24.09.2008 року. Тільки орган опіки та піклування мають повноваження займатись питаннями захисту дітей в частині проживання з одним із батьків, відвідування з одним із батьків, відповідність умов проживання. Також відсутня інформація про реєстрацію відповідача та спільного сина за вказаною адресою. Відсутнє підтвердження про проживання відповідача разом із сином та інформація про власника квартири. Вся інформація записана виключно зі слів відповідача та не має жодного документального підтвердження, дозволів чи розпоряджень власника квартири. Відсутня інформація про власний простір для дитини та наявність для неї окремої кімнати. В акті міститься інформація про те, що ОСОБА_2 не отримує пенсію, що не відповідає дійсності та не вказується джерело доходів – грошові перекази від сестри, крім того, в день, коли був підписаний акт обстеження, дитина перебувала з батьком. Також, ОСОБА_1 подано позов до суду про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

25 червня 2026 року на адресу суду від представника стягувача надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ.

25 червня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника стягувача.

30 червня 2026 року від представника стягувача надійшли пояснення на відповідь боржника на заперечення у справі, в яких зазначено, що головний аргумент боржника зводиться до того, що під час наказного провадження суд не заслуховував сторони і не досліджував докази, тому всі подані ним факти є «нововиявленими». Цей аргумент є хибним. Відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦПК, нововиявленими є лише ті обставини, які не були і не могли бути відомі особі, що звертається із заявою, на час розгляду справи. Процесуальний закон наводить критерій обізнаності заявника як умову для перегляду за нововиявленими обставинами, а не про те, чи досліджував їх суд. Проте, всі факти, на які посилається боржник: оплата оренди, наявність автомобіля, інвалідність дитини, відсутність у стягувача власного житла — існували задовго до видачі наказу 20.04.2026 і були добре відомі боржнику. Він сам же додає до заяви квитанції за оренду починаючи з листопада 2025 року та медичний висновок датований груднем 2025, що прямо спростовує його власний аргумент про “невідомість” цих обставин. Таким чином, те, що суд у наказному провадженні ці обставини не досліджував, не робить їх “нововиявленими” за змістом ст. 423 ЦПК. Нововиявленими вони б були лише тоді, якщо б боржник доведе, що дізнався про них після видачі наказу та ніяким чином не міг дізнатися раніше. Однак, таких доказів матеріали справи не містять. Боржник правильно зазначає, що заява про скасування і заява про перегляд за нововиявленими обставинами це різні процесуальні документи. Але якраз зміст обох заяв, які подавав боржник ОСОБА_1 — ідентичний: в обох заявах однакові факти та однакові докази. Якщо боржник вважав, що має нові підстави, то вони мали б відрізнятися від того, що вже подавалось 30.04.2026. Натомість перегляд за нововиявленими обставинами використовується як повторна спроба скасувати наказ після першої відмови. Боржник стверджує, що сплачує аліменти “на утримання матері”, оскільки вона не працює. Це твердження юридично безпідставне. Аліменти стягуються на утримання дитини — ОСОБА_3 . Ст. 180 СК встановлює безумовний обов`язок батьків утримувати дитину незалежно від їхнього особистого ставлення одне до одного та від того, хто і скільки часу проводить з дитиною. Те, що мати не працює, не є порушенням закону та не може бути підставою для відмови у стягненні аліментів. Дитина є інвалідом і відповідно до довідки № 55/172/311 потребує постійного домашнього догляду. Саме в силу цієї обставини мати обмежена у можливості працювати. Відвідування ЗДО кілька годин на день не означає, що мати вільна від догляду за дитиною решту часу. Посилання боржника на те, що дитина “ходить до садка, отже мати може працювати”, — є спрощенням та ігнорує реальні потреби дитини з інвалідністю. Боржник не навів жодної обставини, яка б відповідала критеріям ст. 423 ЦПК України: всі факти, на які він посилається, були йому відомі до видачі наказу. Заява про перегляд є повторною спробою скасувати законний судовий наказ під новою процесуальною назвою. Право дитини на аліменти гарантоване ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК і не може бути обмежене з підстав, які боржник наводить.

Позиції сторін у справі.

Представник боржника у судовому засіданні просив задовольнити заяву та скасувати судовий наказ від 20.04.2026 року.

Представник стягувача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.05.2026 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до судового наказу Вишгородського районного суду Київської області від 20.04.2026 року, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 щомісячно, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частин від усіх видів заробітку (доходу).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.05.2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 20.04.2026 року відмовлено.

Відповідно до постановою про відкриття провадження №81051305 від 21.05.2026 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 щомісячно на утимання сина ОСОБА_3 .

Згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.04.2026 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

З договору оренди житла №07/07-2506 від 07.07.2025 року вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір оренди житла за адресою: АДРЕСА_2 . Об`єкт оренди надається орендарю для проживання його та наступних осіб, які набувають рівних з орендарем прав та обов`язків щодо користування об`єктом оренди: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно платіжних інструкцій, ОСОБА_1 здійснював платежі на рахунок ОСОБА_8 із призначенням платежу: згідно договору №07/07-2806 від 07.07.2025 року за листопада 2025 року, грудень 2025 року, січень –квітень 2026 р.р.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 17.04.2026 року, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , що також підтверджується довідкою Вишгородської міської ради №234 від 17.04.2026 року.

Згідно довідки Вишгородської міської ради №349 від 01.06.2026 року та акту осбтеження матеріально-побутових умов проживання від 01.06.2026 року, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 29.01.2026 року по теперішній час.

З довідки ЗДО «Центр розвитку дитини «Я+Сім`я» від 25.05.20526 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається у вказаному закладі з 28.08.2025 року по теперішній час. Хлопчик відвідує спеціальну групу короткотривалого перебування для дітей з особливими освітніми потребами.

Згідно характеристики ТОВ «Вельютек» від 14.05.2026 року, ОСОБА_1 характеризується позитивно.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 04.12.2024 року, ОСОБА_1 є власником автомобіля KIA Carens.

З договору дарування 4/5 часток квартири від 11.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняв в дар 4/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.02.2026 року, ОСОБА_3 є дитина з інвалідністю, у зв`язку із хронічним психічним захворюванням, що також підтверджується медичним висновком КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» №172/311 від 02.12.2025 року та довідкою №55/172/311 від 11.12.2025 року про потребу дитини – інваліда у домашньому догляді, індивідуальною програмою реабілітації інваліда №172/601 від 02.12.2025 року, довідкою про надані реабілітаційні послуги та результати комплексної реабілітації (абілітації) від 05.05.2026 року.

Переказ коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 підтверджується квитанціями.

Застосовані норми права.

Згідно з статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

За змістом п. 4 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з частиною восьмою статі 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3)скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1)переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).

Мотиви і висновки суду.

Нововиявлені обставини — це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 423 ЦПК України).

Необхідними умовами для визнання обставин нововиявленими, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що такі обставини: існували на час розгляду справи; не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; входять до предмета доказування у справі; можуть вплинути на висновки суду щодо прав та обов`язків осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), які у встановленому законом порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що такі обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, яке переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, які обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін або мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, однак залишалися невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими лише після ухвалення рішення, можуть бути визнані нововиявленими обставинами.

З огляду на наведені правові норми суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового наказу від 20 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявленими є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, однак не були і не могли бути відомі заявнику. Наведені у зазначеній постанові роз`яснення щодо критеріїв нововиявлених обставин узгоджуються з положеннями статті 423 ЦПК України.

Необхідними умовами для визнання обставин нововиявленими є їх існування на час розгляду справи, невідомість заявнику, належність до предмета доказування у справі та можливість вплинути на висновки суду щодо прав та обов`язків учасників справи.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), які у встановленому законом порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що після ухвалення судом остаточного рішення по суті спору таке рішення не повинно піддаватися перегляду без наявності виняткових підстав.

Перегляд остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами можливий лише за умови існування доказу або обставини, які раніше не могли бути доступними заявнику, але могли б призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про перегляд рішення, повинна довести неможливість подання таких доказів або посилання на такі обставини під час первісного розгляду справи, а також їх вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Отже, істотними для справи можуть вважатися лише ті обставини, які могли б вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, та які не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами або іншими учасниками справи. Також не є нововиявленими обставини, які ґрунтуються на переоцінці доказів, що вже були досліджені та оцінені судом під час розгляду справи.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та забезпечувати баланс між ефективним судовим захистом і принципом остаточності судових рішень як складовою верховенства права.

Доводи, наведені у заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, а також встановлені судом обставини щодо добровільного утримання боржником своєї дочки не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки не свідчать про існування юридичних фактів, які не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи та могли б вплинути на правильність ухваленого судового рішення.

Разом із тим, зазначені обставини можуть бути предметом розгляду у разі звернення боржника з відповідним позовом про зміну розміру аліментів відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України, однак не є підставою для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та недопустимість їх перегляду лише з метою повторного розгляду справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише у випадку наявності обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Правєдная проти Росії» та «Желтяков проти України», відповідно до якої процедура перегляду остаточних судових рішень має застосовуватися лише для виправлення істотних помилок правосуддя, а не як спосіб повторного розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення або змінити рішення; скасувати судове рішення та закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Враховуючи, що жодна з обставин, на які посилається представник боржника у заяві, не є нововиявленою у розумінні статті 423 ЦПК України, а наведені заявником обставини не звільняють ОСОБА_1 як батька дитини від обов`язку щодо її утримання, при цьому визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.423,429 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Олійник