Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №420/37905/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

справа № 420/37905/24

адміністративне провадження № К/990/46509/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Потоцькою Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладене у листі від 11 листопада 2024 року №30356-29300/С-02/8-1500/24 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського окружного адміністративного суду №03.4.17-112521/24 від 28 жовтня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03.4.17-112521/24 від 28 жовтня 2024 року, виданої Одеським окружним адміністративним судом та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначає посадовий оклад судді через розрахунковий механізм - прожитковий мінімум для працездатних осіб, помножений на встановлений законом коефіцієнт. Позивач зазначає, що заміна передбаченого Законом № 1402-VIII прожиткового мінімуму для працездатних осіб на іншу розрахункову величину є неправомірною. За наявності колізії пріоритет має спеціальний Закон № 1402-VIII, що узгоджується з конституційними гарантіями незалежності суддів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що визначений частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду має обчислюватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2024 року в сумі 3028 грн, а не з розрахункової величини 2102 грн, запровадженої статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Суди зазначили, що Закон №1402-VIII є спеціальним актом у питанні визначення суддівської винагороди, а закон про Державний бюджет не може без внесення змін до цього спеціального закону змінювати її складові. Оскільки Одеський окружний адміністративний суд на виконання судового рішення видав позивачу довідку від 28 жовтня 2024 року, сформовану із застосуванням прожиткового мінімуму 3028 грн, у відповідача виник обов`язок здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2024 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX (далі - Закон №3460-IX), та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23 та від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 червня 2024 року у справі №120/4595/23, від 20 червня 2024 року у справі №520/9891/23, від 26 травня 2025 року у справі №420/32864/24 та від 31 липня 2025 року у справі №440/10453/24.

7. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 142 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX. Скаржник наголошує, що суди дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року в загальному розмірі (3028,00 грн), ігноруючи спеціальну норму закону про державний бюджет, яка встановлює сталий розмір прожиткового мінімуму для розрахунку окладів суддів (2102,00 грн).

8. Скаржник посилається на неврахування судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, у якій сформовано правову позицію, згідно з якою з 01 січня 2024 року для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону №3460-IX, а саме у розмірі 2102,00 грн.

9. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій помилково зобов`язали Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок виключно на підставі довідки, виданої Одеським окружним адміністративним судом, без перевірки її відповідності вимогам Закону №3460-IX.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. Касаційна скарга надійшла до Суду 12 листопада 2025 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/37905/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 09 липня 2026 року.

13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що довідка Одеського окружного адміністративного суду №03.4.17-112521/24 від 28 жовтня 2024 року видана на виконання судового рішення у справі №420/3331/24, яке набрало законної сили, а тому є належною підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На його думку, орган Пенсійного фонду не вправі відмовляти у такому перерахунку, посилаючись на власну оцінку правильності визначення розміру суддівської винагороди у зазначеній довідці. Також позивач вважає безпідставними посилання скаржника на практику Верховного Суду, оскільки наведені відповідачем правові висновки стосуються інших правовідносин та не спростовують обов`язку відповідача здійснити перерахунок на підставі чинної довідки, виданої уповноваженим судом.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-18 від 10 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Одеського окружного адміністративного суду.

16. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з серпня 2018 року отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону №1402-VIII.

17. 16 січня 2024 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про видачу довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн.

18. 22 січня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у видачі довідки, виходячи з посадового окладу судді, обрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

19. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 420/3331/24, зокрема, зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

20. 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03.4.17-112521/24 від 28 жовтня 2024 року, виданій Одеським окружним адміністративним судом.

21. Листом № 30356-29300/С-02/8-1500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у проведенні такого перерахунку з 01 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці № 03.4.17-112521/24 від 28 жовтня 2024 року, через відсутність змін посадового окладу судді.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року відповідають, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

27. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

28. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

29. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

30. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

31. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а також окрему розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн.

32. Отже, Закон №3460-IX, поряд із прожитковим мінімумом для працездатних осіб як базовим державним соціальним стандартом, передбачив окрему розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

33. Водночас Суд бере до уваги, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

34. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

35. Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, КСУ зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 КСУ також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

36. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України, посилаючись на свою попередню правову позицію, викладену у рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, зазначив, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.

37. Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

38. Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( Treaty on European Union ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

39. Вирішуючи цей спір, Суд ураховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

40. Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

41. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

42. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

43. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

44. Отже, Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

45. Оскільки у цій справі спір виник щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, застосуванню до спірних правовідносин підлягають також приписи статті 142 Закону №1402-VIII.

46. За змістом частин третьої, четвертої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначається у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а у разі зміни розміру складових такої винагороди здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

47. Отже, зміна розміру посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, має безпосереднє юридичне значення для визначення наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

48. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

49. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

50. Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

51. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

52. Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

53. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

54. Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

55. Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

56. Водночас Закон №966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

57. Однак зміни до Закону №1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону №1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 1 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

58. Отже, передбачена статтею 7 Закону №3460-IX окрема розрахункова величина у розмірі 2102 грн не може застосовуватися як така, що змінює встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

59. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. КСУ у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому стаття 7 Закону №3460-IX не може тлумачитися як така, що змінює порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

60. Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

61. У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон №1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, тобто 3028 грн.

62. За таких обставин застосування органом Пенсійного фонду України розрахункової величини 2102 грн для висновку про відсутність зміни складових суддівської винагороди не ґрунтується на положеннях статей 130 Конституції України, 135 Закону №1402-VIII та не може бути підставою для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

63. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

64. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

65. Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, Суд зазначає, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становить 3028 грн. Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

66. Оскільки збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди, така зміна відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

67. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Одеський окружний адміністративний суд видав позивачу довідку від 28 жовтня 2024 року №03.4.17-112521/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Вказана довідка видана на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №420/3331/24, яке набрало законної сили.

68. Вказане судове рішення є обов`язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України. Тому орган Пенсійного фонду України, розглядаючи заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не був наділений повноваженнями фактично переглядати правомірність довідки, виданої уповноваженим судом на виконання судового рішення, або повторно оцінювати правильність застосованої у ній розрахункової величини. За наявності довідки, виданої уповноваженим органом на виконання судового рішення, що набрало законної сили, орган Пенсійного фонду України мав перевірити її відповідність формальним вимогам щодо форми, суб`єкта видачі та належності до особи заявника, однак не мав правових підстав відмовляти у перерахунку з мотивів незгоди із розміром прожиткового мінімуму, застосованим при її складенні.

69. Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання існували передбачені частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII правові підстави для такого перерахунку. Відмова органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку з мотивів незмінності розрахункової величини 2102 грн не ґрунтується на правильному застосуванні статей 135, 142 Закону №1402-VIII.

70. Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25, від 30 червня 2026 року у справі № 200/6643/24, від 30 червня 2026 року у справі № 200/8026/24 та від 30 червня 2026 року у справі № 340/4332/24.

71. Такий підхід узгоджується з принципом юридичної визначеності, зокрема його складниками res judicata та правомірних очікувань особи. У пунктах 16, 17 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року (Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers to member states on judges: independence, efficiency and responsibilities) зазначено, що судові рішення не повинні переглядатися поза межами встановлених законом процедур апеляційного чи іншого процесуального перегляду, а органи виконавчої влади не повинні ухвалювати рішень, які знецінюють судові рішення. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 13 вересня 2023 року №8-р(II)/2023 з посиланням на пункт II.B.5.61 Спеціального дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007 (European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), Rule of Law Checklist, CDL-AD(2016)007), наголосив, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й правомірних сподівань особи. (підпункт 2.6 пункту 2 мотивувальної частини).

72. Суд також ураховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України від 09 червня 2026 року №4905-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Вищу раду правосуддя" щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

73. Наведені законодавчі зміни узгоджуються з висновком Суду про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

74. Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 не спростовує наведеного висновку, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

75. У справі №240/9028/24 предметом судового розгляду було питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні, тоді як у цій справі спір стосується меж повноважень органу Пенсійного фонду України під час перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за наявності довідки про суддівську винагороду, виданої Одеським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення, що набрало законної сили.

76. Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, не усувають обов`язку органу Пенсійного фонду України вирішити питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням такої довідки та не надають органу Пенсійного фонду України повноважень самостійно переглядати правомірність зазначеного у ній розміру суддівської винагороди.

77. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, дійшовши висновку про наявність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року №03.4.17-112521/24.

78. Доводи касаційної скарги зводяться до твердження про необхідність застосування розрахункової величини 2102 грн та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що у 2024 році для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

79. Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для їх скасування за доводами касаційної скарги відсутні.

80. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін