Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №260/8753/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8753/25 пров. № А/857/26041/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глазька С.М. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,

а також сторін (їх представників):

від відповідачів - Сигидін О.І., Склярова Т.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Батрина Станіслава Віталійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2026р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом представника адвоката Батрина Станіслава Віталійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Закарпатської обласної ради, Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація», про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи – закладу охорони здоров`я, визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Гаврилко С.Є., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 09 год. 02 хв. 09.04.2026р., м.Ужгород, дата складання повної ухвали суду І інстанції: 14.04.2026р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою суду від 09.04.2026р. закрито в порядку п.1 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі № 260/8753/25 за позовом представника адвоката Батрина С.В., діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Закарпатської обласної ради, Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація», про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи – закладу охорони здоров`я, визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, спонукання до вчинення певних дій (Т.3, а.с.77-82).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат Батрин С.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного закриття провадження у справі (Т.3, а.с.85-104).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розглядуваний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Зокрема, предметом позову є оскарження дій та рішень органів місцевого самоврядування, позов стосується захисту прав та інтересів члена територіальної громади.

Також клопотання про закриття провадження стосувалося одної позовної вимоги, однак суд закрив провадження щодо всіх заявлених вимог, при цьому будь-якого обґрунтування такого рішення не навів.

Відповідачі Закарпатська обласна рада, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради скерували до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні вважають її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.3, а.с.146-149, 156-161).

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. Задоволення позову відновить правоздатність юридичної особи - закладу охорони здоров`я - Комунального підприємство «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація».

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 20.09.2018р. у справі № 813/6286/15, заповнюючи цю прогалину закону, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п.3 ч.1 ст.1, ст.20 ГПК України), а тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства. Отже, цей спір має вирішуватися за правилами ГПК України незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (ч.6 ст.30 ГПК України).

Така ж позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного суду (з посиланням на інші постанови), що ухвалена 29.05.2024р. у справі № 914/2039/23.

Оскільки вимоги позивача спрямовані на відновлення правоздатності юридичної особи - закладу охорони здоров`я - Комунального підприємство «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація», у тому числі й визнання протиправними та скасування оскаржених актів індивідуальної дії, тому такий спір повинен вирішуватися за правилами ГПК України незалежно від суб`єктного складу, про що роз`яснити позивачеві.

Закриття провадження в справі не вплине на право позивача на судовий захист, оскільки таке право може бути реалізоване судом господарської юрисдикції, про що роз`яснено позивачеві.

Між тим, вказані висновки суду першої інстанції слід вважати помилковими, виходячи з наступного.

29.10.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник позивача адвокат Батрин С.В. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив:

відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - закладу охорони здоров`я Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація» (ЄДРПОУ 01977234);

визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради № 1056 від 21.03.2024р. «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація», а також рішення, прийняті на виконання акту (зі змінами, доповненнями);

визнати протиправним та нечинним рішення Закарпатської обласної ради № 1670 від 20.12.2019р. «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020 - 2025 роки» (з усіма змінами, доповненнями);

зобов`язати Закарпатську обласну раду та Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» вжити передбачені законодавством заходи та повернути вилучене комунальне майно - будівлю аптеки загальною площею 447,76 кв.м за адресою: Закарпатська обл., Тячівський район, смт.Тересва, вул.Народна, 87, від Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» (вилучити з балансу) до КП «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація» (повернути на баланс), на забезпечення статутної діяльності закладу охорони здоров`я та інтересів громади (Т.1, а.с.1-15).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є мешканкою громади, спірні рішення, що стосуються ліквідації закладу охорони здоров`я та скорочення мережі комунальних аптек, порушують право позивача як члена громади на охорону здоров`я, користування мережею комунальних аптек, а також забезпечення правильного використання комунального майна.

До аргументів заявленого позову відносить взаємовиключність спірних рішень, порушення процедури їх прийняття, порушення гарантійних норм, суперечність державній політиці, паралізація функціонування аптеки, шкода публічним інтересам, порушення ліквідаційної процедури та гласності.

Окрім цього, відповідно до рішення Закарпатської обласної ради № 1056 від 21.03.2024р. «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація» вирішено припинити діяльність ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація» шляхом ліквідації (Т.1, а.с.25).

Згідно з рішенням Закарпатської обласної ради № 1670 від 20.12.2019р. «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020 - 2025 роки» затверджено Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020 - 2025 роки (Т.1, а.с.26-32).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із змісту п.2 ст.4 КАС України слідує, що публічно-правовий спір – це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. Задоволення позову відновить правоздатність юридичної особи - закладу охорони здоров`я - Комунального підприємство «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація».

При цьому, процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Оскільки вимоги позивача спрямовані на відновлення правоздатності юридичної особи - закладу охорони здоров`я Комунального підприємство «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація», у тому числі й визнання протиправними та скасування спірних актів індивідуальної дії, тому такий спір повинен вирішуватися за правилами ГПК України незалежно від суб`єктного складу, про що роз`яснити позивачеві.

Такі висновки колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом не встановлено, а матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач ОСОБА_1 шляхом звернення до суду з цим позовом намагається оскаржити реєстраційну дію стосовно державної реєстрації припинення юридичної особи.

Таке вузьке розуміння заявленого позову фактично призвело до прийняття судом помилкового рішення про закриття провадження у справі.

Водночас, зміст заявленого позову зачіпає цілий комплекс питань, пов`язаних із реалізацією позивачем своїх прав як члена територіальної громади, власника комунального майна.

Зокрема, за твердженням позивача та апелянта, ліквідація закладу охорони здоров`я та скорочення мережі комунальних аптек області та громади порушує права позивача як члена громади - заклад було утворено в інтересах та на забезпечення потреб громади; ліквідація проведена всупереч таким інтересам та без попереднього аналізу, як такі інтереси будуть надалі забезпечені, та без з`ясування потреб місцевого населення; наявність приватних закладів охорони здоров`я на території громади.

Оскаржувані рішення порушують права позивача як члена громади, власника комунального майна, від імені та у інтересах якого орган самоврядування, здійснює управління майном та який вправі розраховувати, що майно буде використане саме в інтересах потреб громади; орган самоврядування вчиняв дії без урахування інтересів членів громади, та не враховуючи що підпорядкований таким інтересам у всіх своїх рішеннях, і фактично, відповідно до Конституції та Законів України не здійснює повноваження від свого імені та у своїх інтересах, а здійснює повноваження саме від імені та в інтересах громади.

Ліквідація закладу охорони здоров`я - управлінське рішення ради, що мало відповідати інтересам громади у цій сфері, що випливає з конституційного обов`язку держави перед людиною за стан забезпеченості таких прав (ст.49 Конституції України).

Оскаржувана програма ліквідації комунальних підприємств області, на підставі якої проведено ліквідацію зазначеного закладу, була розроблена та прийнята всупереч процедурі, без громадських слухань, консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики у цій сфері консультування, - обов`язковість яких визначена ВС у справах щодо оскарження припинення комунальних закладів (постанови ВС від 14.08.2018р. у справі № 359/6814/17, від 23.02.2023р. у справі № 359/6814/17, від 06.02.2019р. у справі № 720/1536/16-а).

З огляду на викладене, беручи до уваги суть спірних правовідносин, їх суб`єктний склад та відсутність доказів існування між учасниками спору про право, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Із змісту оскаржуваних рішень вбачається, що такі рішення стосуються здійснення відповідачем управлінських функцій у сфері охорони здоров`я, створення, функціонування та ліквідації комунальних аптек.

У той же час, із оскаржуваних рішень не слідує наявність спору про належне відповідачам майно; такі рішення не приймались у зв`язку із здійсненням сторонами господарської діяльності.

При цьому, позивачем не заявлено позовних вимог майнового характеру, а лише вимоги про визнання протиправними і скасування рішення Закарпатської обласної ради № 1056 від 21.03.2024р. «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 14 ЗОВО «Фармація», рішення Закарпатської обласної ради № 1670 від 20.12.2019р. «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020 - 2025 роки», приведення ситуації в попередній стан.

Окрім цього, критеріями розмежування юрисдикцій є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021р. у справі № 367/4695/20).

Спір у справі, яка переглядається, не є господарським за суб`єктним складом правовідносин, за підставами і предметом позову, за характером спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У справі, що розглядається, позивач звернулася як фізична особа на захист особистих порушених, на її думку, прав.

Згідно із п.3 ч.1 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Проте, розглядуваний спір в справі не є таким, що виник із корпоративних відносин.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч.1 ст.59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 7-рп/2009).

Отже, у справі, яка розглядається, заявниця - фізична особа оскаржила до суду акти (рішення) суб`єкта владних повноважень, прийняті на виконання його владних управлінських функцій, що виключає підсудність спору господарському суду з огляду на п.10 ч.1 ст.20 ГПК України.

Наведені підстави позову виключають приватно-правовий характер спору між сторонами та свідчать про спір у публічно-правових відносинах.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

В цьому спорі позивач та відповідачі не виступають як рівноправні суб`єкти.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ст.55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011р. № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень ч.2 ст.55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Згідно вимог ч.2 ст.169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі – Закон № 280/97-ВР).

За змістом ст.2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону № 280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Згідно із ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до абз.2 ст.1 Закону № 280/97-ВР територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону № 280/97-ВР первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.08.2020р. у справі № 187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження № К/9901/13855/18).

Отже, відповідачі є суб`єктами владних повноважень, оскаржувані рішення яких прийнято на виконання владних управлінських функцій і є такими, що зачіпають права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.

Звідси, правові підстави для закриття провадження в адміністративній справі в порядку п.1 ч.1 ст.238 КАС України в суду першої інстанції були відсутніми.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що наведений спір може бути розглянутий в межах господарського судочинства, що передбачає вирішення приватно-правового спору, не ґрунтуються на вимогах закону.

З урахуванням вищевикладених висновків про належність розглядуваного спору до публічно-правових, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися судом у порядку КАС України.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Питання судових витрат буде вирішуватися судом першої інстанції під час винесення судового рішення по суті заявлених позовних вимог згідно вимог ст.143 КАС України, відтак підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового закриття провадження у справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, ст.312, п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Батрина Станіслава Віталійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2026р. про закриття провадження в адміністративній справі № 260/8753/25 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді С. М. Глазько

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 10.07.2026р.