Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №380/24167/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24167/25 пров. № А/857/23706/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» на ухвалу з питань ухвалення додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року (суддя – Кравців О.Р., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедарент» звернулося в суд з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №Ц/КВ/224/РН/444-Ц/КВ/258/П444/ПТ/ПС/1.2 від 16.10.2025, №Ц/КВ/224/РН/444-Ц/КВ/258/П444/ПТ/ПС/2.2 від 16.10.2025 та №Ц/КВ/224/РН/444-Ц/КВ/258/П444/ПТ/ПС/3.2 від 16.10.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 позов задоволено.

Представник позивача 30.03.2026 подав заяву про стягнення судових витрат з відповідача у якій просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17966, 20 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що разом з позовною заявою представником позивача було подано попередній розрахунок витрати на професійну допомогу від 09.12.2025 та договір про надання правової допомоги від 18.02.2025. Подання даних додатків підтверджується відомостями підсистеми «Електронний суд» та матеріалами справи. Таким чином понесені витрати на професійну правничу допомогу були документально підтвердженими та такими, що фактично понесені позивачем. Окрім того, разом із заявою про стягнення судових витрат від30.03.2026 представником позивача було долучено наступні документи: 1) рахунок № 3 від 31.01.2026; 2) акт № 3 від 31.01.2026; 3) платіжна інструкція від 05.02.2026; 4) рахунок № 20 від 28.02.2026; 5) акт № 19 від 28.02.2026; 6) платіжна інструкція від 04.03.2026; 7) відомості щодо курсу валют. Отже, разом із заявою про стягнення витрат було долучено детальний опис витрат, які підтверджені належними доказами.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, постановлену в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не подав до суду, зокрема, договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та послуг з детальним визначенням часу витрачених адвокатом на правничу допомогу та вартість години такого часу, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах даної адміністративної справи, а тому, витрати документально не підтверджені та недоведені.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав до суду:

- договір №01-18/02-2025 про надання правової допомоги від 18.02.2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Едвайс Груп» та ТзОВ «Тедарент» (т.1, а.с. 13);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (т.1, а.с.72);

- акт надання послуг №3 від 31.01.2026 на суму 14431,20 грн; рахунок на оплату №3 від 31.01.2026 на суму 14431,20 грн; акт наданих послуг №19 від 28.02.2026 на суму 35896,00 грн; рахунок на оплату №20 від 28.02.2026 на суму 35896,00 грн; копію платіжних інструкцій №2295931534 від 05.02.2026 на суму 43293,60 грн та №2295931726 від 04.03.2026 на суму 79189,60 грн. (т.3, а.с.162-168).

Зокрема, в заяві від 30.03.2026 було зазначено детальний опис витрат, понесених позивачем на правову допомогу (т.3, а.с. 158 зворот), що складалися з наступного:

участь у судових засіданнях 21.01.2026, 18.02.2026 – 3 години;

підготовка та подання процесуальних документів (відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів, письмові пояснення) – 2 години.

Вартість однієї робочої години, з урахуванням положень п.3.5. Договору та специфіки складності справи становила – 70 євро.

Загальні витрати робочого часу на даному етапі склали:

участь у судовому засіданні 21.01.2026 – 3 607, 80 грн;

участь у судовому засіданні 18.02.2026 – 7179, 20 грн;

підготовка та подання процесуальних документів - 7179, 20 грн.

Загалом: 17 966, 20 гривень.

Такий опис витрат збігається з зазначеними: в акті №3 від 31.01.2026 послугами по справі №380/24167/25, згідно якого: участь у судовому засіданні 21.01.2026 – 1 год - 3 607, 80 грн; в акті №19 від 28.02.2026 послугами по справі №380/24167/25, згідно з яким: участь у судовому засіданні 18.02.2026 – 2 год – 7179, 20 грн; підготовка та подання процесуальних документів – 2 год - 7179, 20 грн.

Апеляційний суд погоджується, що на підтвердження витрат на правничу допомогу заявник має подати докази, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Зазначення детального опису робіт у заяві про розподіл витрат, а не викладення окремим процесуальним документом, не перешкоджає суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, заявником було подано до суду, зокрема: договір про надання правничої допомоги; акт виконаних робіт; детальний розрахунок витрат на правничу допомогу. Відтак витрати на правничу допомогу вважаються підтвердженими.

Однак варто зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Апеляційний суд вважає що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 7000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі №380/24167/25 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» задовольнити частково.

Стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10, код ЄДРПОУ 44681053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» (81131, Львівська область, с. Солонка, вул. Кільцева, 44, код ЄДРПОУ 42351613) 7000, 00 (сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало