Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №452/4378/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 452/4378/25 пров. № А/857/3308/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глазька С.М., Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року (головуючий суддя Казан І.С., м.Самбір) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив:

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №77830089 від 16.04.2025 року;

визнати дії по стягненню подвійного розміру штрафу незаконними;

стягнути з відповідача у користь позивача 17000грн.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував наступне:

- сплата штрафу - це особистий обов`язок правопорушника, а не його представника. Згідно зі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений саме «порушником».

- представник (адвокат) має процесуальні права (оскарження, участь у засіданнях), але на нього не покладається обов`язок здійснювати платежі за рахунок власних чи довірених коштів без спеціального доручення на такі дії та наявності коштів.

- суд безпідставно прирівняв «обізнаність адвоката про рішення» до «вручення постанови порушнику» в розумінні ст. 307 КУпАП. Оскільки Позивач перебував на лінії боєзіткнення (що підтверджено довідками у справі), він був позбавлений фізичної можливості особисто отримати копію рішення, з`явитися в банк чи скористатися електронними сервісами через відсутність зв`язку та перебування в зоні бойових дій.

Щодо незаконності стягнення штрафу у подвійному розмірі .

Згідно зі ст. 308 КУпАП, подвійний розмір штрафу стягується у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307. Строк за ст. 307 обчислюється «з дня вручення постанови».

- Суд встановив, що Позивач безпосередньо брав участь у бойових діях у періоди, що охоплюють січень-квітень 2025 року (Вовчанськ, Торецьк).

- Військовослужбовець, що перебуває в окопі на «нулі», не може бути визнаний таким, що «ухиляється» від сплати штрафу. Відсутність факту вручення постанови саме Позивачу (а не адвокату) унеможливлює застосування санкції у вигляді подвоєння штрафу. Подвоєння штрафу є мірою відповідальності за правопорушення, а не автоматичною процесуальною дією. Не можна карати особу за невиконання обов`язку, який вона не могла виконати через захист Вітчизни.

Суд зазначив, що виконавець діяв законно. Проте, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником військової служби у зоні бойових дій. Виконавець, маючи дані про боржника, не перевірив його статус, що призвело до незаконного стягнення коштів (подвійного штрафу) з особи, яка в цей час перебувала на фронті. Суд фактично легалізував примусове стягнення санкції з військовослужбовця, який фізично не міг захистити свої права у виконавчому провадженні.

Щодо неврахування доказів неможливості виконання Суд визнав поважними причини пропуску строку на звернення до суду через військову службу, але парадоксально відмовив у суті позову, вважаючи, що та сама військова служба не заважала Позивачу вчасно сплатити штраф. Це є логічним протиріччям у судовому рішенні.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.11.2024р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Зі змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 до суду не з`явився, хоча у встановленому законом порядку неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи. 13.11.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження по даній справі до моменту його відпустки або звільнення з військової служби, у зв`язку з тим, що він проходить службу в ЗСУ у в/ч НОМЕР_1 та виконує бойові завдання у зоні активних бойових дій. З огляду на вказане, суд слушно зауважив, що ОСОБА_1 достовірно був обізнаним про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно нього відбудеться у Самбірському міськрайонному суді Львівської області.

Крім того вказана постанова була оскаржена представником особи, адвокатом Лемеха Р.І., до Львівського апеляційного суду через місцевий суд та залишена в силі, а апеляційна скарга без задоволення. Роз`яснено, що Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає; дата набрання законної сили 3 січня 2025 року.

9 січня 2025 року копію постанови Львівського апеляційного суду від 03.01.2025 року за результатами розгляду апеляційної скарги захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Лемехи Р.І. на постанову судді Самбірського міськрайонного суду надіслано на електронну адресу захисника.

5 лютого 2025 року Самбірським міськрайонний судом Львівської області надіслано до Самбірського ВДВС у Самбірському районі Львівської області Західного МРУ МЮ для виконання в частині стягнення штрафу та судового збору копію постанови судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження своєї позиції про необізнаність у справі позивачем надано довідку №1422 про обставини травми, а саме що ОСОБА_1 9 жовтня 2024 року отримав вибухове поранення; довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, зокрема з 10.05.2024р. по 28.06.2024р., з 10.07.2024р. по 09.10.2024р., з 24.10.2024р. по 16.01.2025р., з 04.02.2025р. по 05.04.2025р. у Харківській області Чугуївський район Вовчанська міська ТГР, с. Стариця; Донецька область, Бахмутський район Торецька міська ТГР, м. Торецьк; Довідкою №171/7 від 2 січня 2025 року про те, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 04.04.2024р. по теперішній час.

Надаючи оцінку вказаним твердженням суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Згідно із ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки..

Згідно із ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно вважав, про відсутність порушення прав позивача щодо вручення постанови, оскільки розгляд справи відбувався хоча і за відсутності особи, однак він був обізнаний про існування та провадження у справі, оскільки подавав клопотання про зупинення провадження, а також його захисником-адвокатом постанову судді про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було оскаржено в апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги проводився за участю його захисника-адвоката, - з дотриманням вимог ст. 285 КУпАП.

Крім того судом встановлено, що 16.04.2025р. Постановою заступника начальника Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Демко І.М. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 34000грн. Зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника виконавчий збір. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена рекомендованим листом боржнику на адресу вказану в постанові судді.

При цьому суд підставно вважав, що виконавчий документ відповідає вимогам пунктів 3, 4 ч. 1ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився (зважаючи на приписи статей 12 та 4 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону), та останній пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Із огляду на вище викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що зважаючи на відсутність підстав для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття його до виконання, державним виконавцем правомірно 16 квітня 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 77830089.

При цьому, згідно матеріалів справи, 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій та просив визначити рахунок в АТ «ПриватБанк», - про що винесено відповідну постанову та надіслано таку банківській установі. 25 липня 2025 року постановою відповідача закінчено виконавче провадження №77830089 за наслідком фактичного повного виконання рішення за виконавчим документом.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; як передбачено ч. 2 ст. 18 цього закону виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом, тощо.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на це, суд правильно вважав, що доводи позивача щодо неналежного повідомлення про виконавчі дії є неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки адреса боржника встановлена судом у прийнятих рішеннях. Натомість, направлення заступником начальника ВДВС рекомендованою кореспонденцією постанови про відкриття виконавчого провадження є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

При цьому судом першої інстанції зґясовано, що боржником рішення за виконавчим документом (постановою) виконано не було ні у п`ятнадцятиденний строк після залишення апеляційної скарги, поданої представником, без задоволення, ані на момент складання судом листа про скерування постанови до примусового виконання, ні на момент відкриття виконавчого провадження. Тобто, протягом чотирьох місяців з моменту ухвалення законного судового рішення останнє боржником виконане не було.

З огляду на це, правильним є твердження суду першої інстанції, що зазначене свідчить про правомірне застосування щодо боржника приписів статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнення подвійного розміру штрафу, а також інших платежів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження (виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Враховуючи вказане вище суд вірно також вважав, що підстави для вчинення державним виконавцем та/або іншими посадовими особами відділу запитуваних скаржником дій щодо повернення коштів, стягнутих у виконавчому провадженні, - є відсутніми. При цьому факт надмірного стягнення з боржника (сплати боржником) коштів у виконавчому провадженні матеріалами справи не підтверджується. Отже, не заслуговують уваги доводи позивача щодо безпідставної оплати штрафу в подвійному розмірі, оскільки у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Підсумовуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо покликань апелянта на положення п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», як на підставу для скасування судового рішення, бо виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником військової служби у зоні бойових дій, а виконавець, маючи дані про боржника, не перевірив його статус, що призвело до незаконного стягнення коштів (подвійного штрафу) з особи, яка в цей час перебувала на фронті, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

Матеріали справи не містять доказів того згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, більше того, як уже зазначалось вище 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій та просив визначити рахунок в АТ «ПриватБанк», а 25 липня 2025 року постановою відповідача закінчено виконавче провадження №77830089 за наслідком фактичного повного виконання рішення за виконавчим документом.

З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року у справі №452/4378/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді С. М. Глазько

І. М. Обрізко