Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №560/21405/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21405/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

09 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 31.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 31.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач був зобов`язаний призначити їй пенсію не з дати звернення, а відповідно до частини 3 статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 .

Позивач в період з 18.09.2009 по 31.08.2025 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21.07.2025 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшли заява ОСОБА_1 , подання та документи для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого сина ОСОБА_2 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення годувальника з 21.07.2025

11.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 31.10.2024, а не з 21.07.2025.

Відповідач листом від 25.11.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії в разі втрати годувальника з більш раннього терміну.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини третьої статті 1, статті 6 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Положеннями статті 29 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

В частині 4 статті 30 Закону №2262-XII, зокрема, визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.

Питання строків призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII врегульовано статтею 50 вказаного Закону.

Так, відповідно до частини 2 та 3 вказаної статті пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначаються членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Аналогічні норми вказаного Закону визначені статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець розмежовує призначення пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший, встановлюючи різні правові наслідки щодо моменту виникнення права на її отримання.

Тобто, якщо непрацездатний член сім`ї померлого годувальника, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії по втраті годувальника, не перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та не отримує пенсії, та звернувся вперше за призначенням пенсії по втраті годувальника, то така особа має право на призначення такої пенсії за 12 місяців, що передують дню звернення (дню подання заяви про призначення).

Якщо ж непрацездатний член сім`ї померлого годувальника на момент його смерті перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію, та має бажання отримувати пенсію по втраті годувальника, звернувшись із відповідною заявою, то в такому випадку є зміна виду пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії на інший, при цьому таке переведення проводиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Як свідчать матеріали справи та встановлено апеляційним судом, на момент звернення позивача із заявою про перехід на пенсію у разі втрати годувальника, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримувала пенсію за віком.

Вказана обставина не заперечується позивачем.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при зверненні позивача із відповідною заявою, здійснило переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, на пенсію по втраті годувальника, так як така особа виявила бажання змінити вид пенсії та таке право визначене положеннями абзацу 2 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідачем здійснено з 21.07.2025, з дня отримання заяви, подання та документів з Адміністрації державної прикордонної служби України, тобто у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" набула після смерті її сина (годувальника), а право на отримання такого виду пенсії набула - з дня звернення за пенсією.

При цьому апеляційний суд критично ставиться до посилання позивача на частину 3 статті 50 Закону №2262-XII, відповідно до якої пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, оскільки, як вже зазначено судом вище, саме з дня звернення до пенсійного органу позивач набула право на отримання пенсії.

Отже у цьому випадку відсутній факт несвоєчасності звернення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.