Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №120/2995/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2995/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

09 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 позов задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.02.2025 № 057050011903 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 14.02.2025 пенсію за вислугою років.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наразі позивач працює на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років. Головне управління наголошує, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, по досягненню 55 років, звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою від 13.02.2025 про призначення пенсії за вислугу років, згідно із п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 та п. "а" ст. 55 Закону №1788.

За принципом екстериторіальності, розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням № 057050011903 від 21.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю права на даний вид пенсії. Вказано, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 36 років 5 місяців 26 днів. Спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017р., становить 23 роки 10 місяців 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди. Працює на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років.

Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі умови стаж для призначення пенсії за вислугою років згідно із п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 та п. "а" ст. 55 Закону №1788.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із п. "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" України від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Відповідно до п. 14-6.2 Розділу ХУ Закону №1058, тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:

за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;

у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;

за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

Рішенням № 057050011903 від 21.02.2025 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю права на даний вид пенсії. Зокрема, працює на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років.

Встановлено, що позивач 13.02.2025 звільнений з посади помічника машиніста тепловоза відповідно до ст. 38 КЗпП України (вихід на пенсію) за власним бажанням.

Отже, доводи відповідача, що ОСОБА_1 працює на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років спростовуються матеріалами справи, зокрема, розпорядженням ПРАТ "ММК ім Ілліча" від 13.02.2025 №6-к.

Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 36 років 5 місяців 26 днів. Спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017 - 23 роки 10 місяців 26 днів.

Стаж позивача підтверджується також його індивідуальними показниками, зокрема Формою РС-право, Витягом з реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС, Довідкою №608 від 12.11.2024.

Відповідно до п. "а" статті 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Згідно із Розпорядженням ПРАТ "ММК ім Ілліча" від 13.02.2025 №6-к позивач звільнений з 13.02.2025, тому пенсію за вислугу років йому слід призначити з 14.02.2025, а не з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку з 07.10.2024, як просить позивач.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.