Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №640/33186/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/33186/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Т.В. Смішлива

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страйд С» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйд С» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в м. Києві № 0080020409 від 28.01.2020 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРАЙД С» штрафу у розмір 12517,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено факту порушення позивачем строків реєстрації податкової накладної № 45 від 31.12.2018, тому накладення на позивача штрафу є правомірним.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйд С» (місцезнаходження: вул. Ділова, 5 корпус 2, м. Київ, ідентифікаційний код 35305778) зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 45 від 31.12.2018 на суму 41725,43 грн лише 15.02.2019 о 10 год 04 хв.

Відповідно до акту від 11.04.2019 № 253/26-15-14-02-04/35305778 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період контролюючим органом виявлено порушення, зокрема, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями - порушення граничного строку реєстрації податкової накладної за грудень 2018 року за кодом 600000000000 № 45 від 31.12.2018, яка зареєстрована 15.02.2019 о 10:04 в сумі 41725,43 грн, що відображено на 29 аркуші акту перевірки (а.с. 8-63).

Відповідно до платіжного доручення № 2887 від 08.05.2019 позивачем сплачено кошти у сумі 12517,63 грн, призначення платежу – сплата грошових зобов`язань по акту перевірки від 11.04.2019 № 253/26-15-14-02-04/35305778(арк.спр. 64).

Відповідно до акту № 10754/12-15-04-09-20/35305778 від 04.12.2019 податковим органом встановило факт порушення позивачем граничного строку реєстрації податкової накладної № 45 від 31.12.2018 на суму 41725,43 грн із затримкою 31 день та визначено суму штрафу в порядку п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України в розмір 30% що становить 12517,63 грн (а.с. 6-7).

На підставі акту від 04.12.2019 № 10754/12-15-04-09-20/35305778 податковим органом 28.01.2020 складено податкове повідомлення - рішення 30080020409 згідно якого нараховано позивачу штраф у розмірі 12517,63 грн за порушення терміну реєстрації податкових накладних / розрахунків корегування визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України (а.с. 5).

Позивач вважаючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120.1 статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення граничного строку, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не підтверджується будь-якими доказами та є протиправним.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем факт порушення реєстрації податкової накладної № 45 від 31.12.2018 в ЄРПН з порушенням строку 31 день.

Актом від 11.04.2019 № 253/26-15-14-02-04/35305778 органом виявлено порушення граничного строку реєстрації податкової накладноі? за грудень 2018 року за кодом 600000000000 № 45 від 31.12.2018, яка зареєстрована 15.02.2019 о 10:04 в сумі 41725,43 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2887 від 08.05.2019 позивачем сплачено кошти у сумі 12517,63 грн, призначення платежу – сплата грошових зобов`язань по акту перевірки від 11.04.2019 № 253/26-15-14-02-04/35305778.

Відповідно до акту № 10754/12-15-04-09-20/35305778 від 04.12.2019 податковим органом повторно встановив факт порушення позивачем граничного строку реєстрації податкової накладної № 45 від 31.12.2018 на суму 41725,43 грн із затримкою 31 день та визначено суму штрафу в порядку п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України в розмір 30% що становить 12517,63 грн.

28.01.2020 складено податкове повідомлення - рішення 30080020409 згідно якого нараховано позивачу штраф у розмірі 12517,63 грн за порушення терміну реєстрації податкових накладних / розрахунків корегування визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Таким чином, позивачем до 04.12.2019 сплачено кошти за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної № 45.

Водночас відповідачем повторно притягнуто позивача до відповідальності за одне і теж саме порушення, за яке сплачено штрафні санкції, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цією нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Отже, гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Разом із тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акту перевірки №10754/12-15-04-09-20/35305778 від 04.12.2019.

При цьому, апеляційна скарга відповідача не містить будь-яких пояснень щодо вищевикладених обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120.1 статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення граничного строку, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не підтверджується будь-якими доказами та є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0080020409 від 28.01.2020 є протиправним і підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку