Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №320/14133/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14133/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоус А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Аліменко В.О.

Ключковича В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання факту, визнання протиправною та скасування постанови, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, відповідач), в якому просив:

- визнати факт відсутності у колективного підприємства «Луцькводоканал» діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності із водопостачання та водовідведення;

- визнати протиправною та недійсною постанову НКРЕКП від 28 березня 2017 року №397.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року повернуто позовну заяву позивачу.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку доводам позивача щодо позовних вимог та позивачем на власний розсуд викладено вимоги та з метою своєчасного вирішення спору було подано повторно позов не зважаючи на те, що в провадженні суду перебуває позовна заява, проте станом на час подання даного позову провадження у справі №320/55331/24 не відкрито.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі та зазначає, що позивачем в позовній заяві не зазначено про порушення його прав, а отже судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву.

За змістом частини 1 статті 309 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами 2 другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що заявлені позовні вимоги (визнати факт відсутності у колективного підприємства «Луцькводоканал» діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності із водопостачання та водовідведення) не відповідають положенням статті 5 КАС України, а також не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду, визначеними у частині другій статті 245 КАС України за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову. Також судом зазначено, що позивачеві потрібно подати до суду заяву на усунення недоліків із зазначенням дати та номера справи, до якої долучити належним чином оформлену позовну заяву відповідно до вимог статті 160 КАС України, із викладенням прохальної частини у відповідності до статті 5 КАС України, із зазначенням порушеного права та конкретизованим, ефективним способом відновлення порушених прав, з урахуванням висновків суду. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині заявлених позовних вимог щодо скасування постанови НКРЕКП від 28 березня 2017 року №397.

15 квітня 2025 року позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду заяву з процесуальних питань. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що позовні вимоги викладені з урахуванням вимог статті 5 КАС України, а у разі, якщо суду щось є незрозумілим то суд не позбавлений права з`ясувати у рамках підготовчого провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву , суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 01 квітня 2025 року, зокрема, не надано позовну заяву із викладенням прохальної частини у відповідності до статті 5 КАС України, із зазначенням порушеного права та конкретизованим, ефективним способом відновлення порушених прав. Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних програми «Діловодство спеціалізованого суду», позивачем подано аналогічну позовну заяву до цього самого відповідача з тим самим предметом та за однакових підстав в частині позовних вимог (визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо видачі комунальному підприємству «Луцькводоканал» ліцензії на право провадження господарської діяльності з водопостачання та водовідведення; визнати недійсною з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 28 березня 2017 року №397 “Про переоформлення ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої КП «Луцькводоканал», якій присвоєно №320/55331/24.

Оскільки позивачем недоліки позовної заяви не усунуто та подано аналогічний позов (справа №320/55331/24), суд першої інстанції вважав наявними підстави для повернення позовної заяви.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо позовних вимог визнати факт відсутності у колективного підприємства «Луцькводоканал» діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності із водопостачання та водовідведення, колегія суддів зазначає наступне.

За статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Колегією суддів встановлено, що позивач в прохальній частині просить суд встановити факт відсутності у колективного підприємства «Луцькводоканал» діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності із водопостачання та водовідведення.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

При цьому у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дана категорія справ розглядається в порядку окремого провадження. Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Колегією суддів досліджено позовну заяву та встановлено, що прохальна частина позову щодо встановлення обставин у справі не є вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження (Розділ ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України), а підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21, від 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21 неодноразово наголошувала на тому, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.

Не конкретизація у тексті позовної заяви дій (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, не надає таким вимогам приватноправовий характер, оскільки позивач у позові описав зміст дій (бездіяльності) НКРЕКП, як зміг пояснив, яким чином такі дії відповідача є протиправними під час прийняття постанови.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що вимоги про встановлення факту відсутності у колективного підприємства “Луцькводоканал” діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності із водопостачання та водовідведення фактично спрямовані на встановлення протиправності дій відповідача під час прийняття оскаржуваної постанови НКРЕКП, а тому є взаємопов`язаними з вимогами щодо визнання протиправною та недійсною постанову НКРЕКП від 28 березня 2017 року №397.

Проте, судом першої інстанції установлено, що відповідно до даних програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивачем подано аналогічну позовну заяву до цього самого відповідача з тим самим предметом та за однакових підстав в частині позовних вимог, а саме: визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо видачі комунальному підприємству “Луцькводоканал” ліцензії на право провадження господарської діяльності з водопостачання та водовідведення; визнати недійсною з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 28 березня 2017 року №397 “Про переоформлення ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої КП “ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ”( №320/55331/24).

Апелянт не заперечує, що ним дійсно подано повторно позовну заяву, оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та станом на час подання даної позовної заяви не відкрито провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2021 року у справі №9901/23/21 сформувала правовий висновок, відповідно до якого саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині 8 статті 139, частині 1 статті 144, пункті 5 частини 1 статті 145, статті 149 КАС України.

Так, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів), з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що вони спрямовані на недопущення штучного вибору позивачем судді, що буде вирішувати спір по суті, а тому, незалежно від стадії розгляду на якій судом виявлено факт зловживання позивачем своїми правами, шляхом одночасного подання кількох аналогічних позовів КАС України встановлює можливість присікання таких зловживань.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, проте суд помилково послався на пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України, замість пункту 1 частини 5 статті 169 КАС України, що по суті не є порушенням норм процесуального права.

При цьому колегією суду враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.О. Аліменко

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови виготовлено 09.07.2026)